Спосіб лікування остеомієліту щелепи

Винахід відноситься до галузі медицини І може використовуватись в хір ургічній стоматології. Відомий спосіб лікування остеомієліту щелепи, який полягає в тому, що проводять електрофорез (дія постійного електричного струму) гепарину зовнішньо, в ділянку вогнища запалення. Використовують водний розчин препарату (5-10 тис. ОД) на 15-20 мл. дистильованої води: тривалість сеансу -15-20 хв., на курс лікування - 6-10 процедур, які проводять з 2-го дня після дренування гнійного вогнища [1]. Недоліком є те, що при застосуванні даної методики відбувається лише покращення мікроциркуляції та гемокоагуляції в кістці щелепи, але не забезпечується безпосередній місцевий вплив антибактеріальних препаратів на мікроорганізми у вогнищі запалення. Як відомо, в патологічно змінених тканинах, внаслідок погіршення кровопостачання, важко створити достатньо високу концентрацію лікарських речовин (антибіотиків) при звичайному (парентеральному, вн утрішньоротовому) способі їх введення. В основу винаходу поставлено завдання удосконалення способу лікування остеомієліту щелепи, в якому одномоментно у вогнище запалення кісткової тканини вводяться лікарські речовини з різним механізмом дії, чим забезпечується локальний вплив цих медичних середників на патологічний процес, і за рахунок чого досягається скорочення термінів перебігу захворювання, значно зменшується процент ускладнень. Поставлене завдання вирішується тим, що в способі лікування остеомієліту щелепи, який включає введення ліків під дією постійного електричного струму, згідно винаходу, вводять в вену гепарин, зовнішньоротово 20% водний розчин димексиду з остеотропним антибіотиком при співвідношенні 1:1 з курсом лікування один раз на день на протязі 7-8 днів. Винахідницький рівень полягає в неочевидності можливості звичайного (класичного) електрофорезу дймексиду з антибіотиком з внутрішньотканинним електрофорезом гепарину, в основі якого лежить принцип електроелімінації. Для здійснення способу потрібно: апарат для отримання гальванічного струму, проводи, зажими, еле/строди з листового свинцю, матерчаті прокладки, система для переливання крові. На кресленні подана схема проведення процедури. Спосіб здійснюється таким чином. Пацієнт знаходиться в лежачому положенні на кушетці. На електрод, під'єднаний до позитивного полюса гальваноапарату 1, накладають матерчату прокладку площею 60 см, яка попередньо змочується в 5-6 мл розчину 20% дймексиду з антибіотиком (1:1), щільно прикладають до шкіри 3 в ділянці патологічного процесу в щелепі й фіксують бинтовою пов'язкою. На електрод під'єднаний до негативного полюса гальваноапарату 2 кладуть матерчату прокладку, змочену в дистильованій воді й фіксують на здоровий бік 4. Хворому в вену 5 правої чи лівої руки підключають капельну систему 6, яку з'єднують з посудиною 7, що містить 150-200 мл стерильного фізіологічного розчину хлориду натрію, в якому розчинено 10 тис. одиниць гепарину. Після введення капельно (30-50 крапель на хвилину) у вен у 2/3 об'єму розчину, вмикають в робочий режим апарат для проведення електрофорезу, причому не перестаючи вводити в організм залишкову 1/3 об'єму фізрозчину з гепарином. Димексид з антибіотиком вводять одночасно в організм при щільності струму 0,05-0.1 мА/см 2. Тривалість сеансу 30 хв. Вводиться 10 тис. ОД гепарину та 5-6 мл 20% розчину димексиду, виходячи з рекомендації спеціальної літератури по застосуванню цих речовин для електрофорезу. Приклад. Хворий N. звернувся у відділення щелепово-лицевої хірургії Львівської обл. клінічної лікарні зі скаргами на ниючий біль в ділянці кута нижньої щелепи зліва, на наявність запального інфільтрату м'яких тканин та окістя в цій ділянці. На рентгенограмі нижньої щелепи спостерігалось порушення цілості кісткової тканини в ділянці кута нижньої щелепи зліва, та явища деструкції по краям відламків щелепи. Було поставлено діагноз: післятравматичний остеомієліт нижньої щелепи зліва. В комплексному лікуванні остеомієліту було застосовано вищезгадану методику. Після другого сеансу в хворого зникли болі в щелепі, зменшився інфільтрат. Після 4-х процедур запальний інфільтрат розм'якшився та зменшилась реакція з боку окістя. Повна ліквідація клінічної симптоматики остеомієліту наступила після 8го сеансу. На рентгенограмі після проведеного лікування відмічено відсутність генералізації процесу запальної деструкції в кістковій тканині та поява явищ остеорегенерації дані реовазограми нижньої щелепи свідчать про відновлення трофіки кістки. З одужанням хворий виписався додому. Переваги способу полягають в тому, що зменшилась кількість днів перебування хворого в стаціонарі для лікування (на 6-5 днів) в порівнянні з контрольною групою; відсутні випадки розвитку ускладнень (секвестрація кістки, втрата функції щелепи).