Спосіб диференційної діагностики гострого порушення мозкового кровообігу

Винахід відноситься до області медицини, а більш конкретно до способів диференціальної діагностики гострих порушень мозкового кровообігу - ішемічного і геморагічного інсультів. Відомий біохімічний спосіб диференціальної діагностики гострого порушення мозкового кровообігу (А.с. СРСР №944547, кл. A61B10/00). Спосіб грунтується на різній здатності еритроцитів поглинати аніонний барвник 1анілінонафталін-8-сульфонат (АНС) при різних температурах (17°C, 30°C, 40°C). Геморагічний інсульт діагностують, якщо отримують величини поглинання еритроцитів відповідно вище приведеним температурам 0,08, 0,09 і 0,28 відносних одиниць, а ішемічний інсульт при отриманні величин поглинання 0,02, 0,03, 0,04 відносних одиниць (Мхеян Н.Є., Тунян Ю.С., Акопов С.Е., Бакунц Г.О., 1982). Даний спосіб включає багаторазове промивання еритроцитів, отримання стандартизованих по кількості клітин суспензій, інкубацію в різний час і при різних температурах даних суспензій з АНС і послідуюче спектрофлуориметричне визначення кількості зв'язаного барвника. Недостатком цього способу є висока трудомісткість і те, що для його виконання необхідна точна і складна апаратура. В основу даного винаходу поставлена задача удосконалення способу диференціальної діагностики гострого порушення мозкового кровообігу, в якому біохімічним шляхом дослідження сироватки крові, взятої в проміжку 24 - 72 годин після початку захворювання проводять спектрофотометричне визначення в ній активності кислої рибонуклеази (РНК-ази I) і лужної рибонуклеази (РНК-ази II), що забезпечує диференціальну діагностику ішемічного і геморагічного інсультів і за рахунок цього проходить спрощення і прискорення діагностики. Поставлена задача вирішується тим, що в способі диференціальної діагностики гострого порушення мозкового кровообігу шляхом дослідження плазми крові згідно винаходу вимірюють активність РНК-ази I і РНК-ази II плазми крові, взятої в гострійшому періоді (1 - 3 доба після початку захворювання) і при активності РНК-ази I до 42 оптичних одиниць на мілімітр (О/мл) і РНК-ази II до 32О/мл діагностують ішемічний інсульт, а при активності РНК-ази I вище 45О/мл і РНК-ази II вище 74О/мл - геморагічний інсульт. Винахідницький рівень забезпечує неочевидність того, що виявлена залежність між активністю кислої і лужної рибонуклеази плазми крові і характерам гострого порушення мозкового кровообігу, яке дозволяє спростити спосіб диференціальної діагностики інсультів. Спосіб здійснюється таким чином. Взяття проб плазми крові проводити ранком натще, до прийому ліків за 30 хвилин до люмбальної пункції. Плазму крові після центрифугування при 3000об/хв. протягом 10хв відділяли від згустку крові і зберігали при температурі 40°C в темноті. Активність ферментів плазми крові досліджували в перші години з моменту взяття матеріалу. З метою попередження помилок у визначенні активності нуклеаз за рахунок можливості зміни якості реактивів при їх збереженні або при переході на нові набори постійно проводили контроль за допомогою нуклеїнових сироваток. Пульовану сироватку після її приготовлення розливали в герметичні пробірки і зберігали в темній тарі при температурі 3°C. Для визначення активності лужної рибонуклеази (РНК-ази II) служив розчин попередньо очищеної дріжджової РНК (Реахім "Олайне) в концентрації 1мг/мл, приготовлений на 0,05М трисбуфері - ph 7.8. В якості субстрату для кислої РНК-ази використовувався розчин цього ж препарату РНК (також мг/мл на 0,2М ацетат буфері - ph6,0). Хід визначення. Суміш 0,4мл відповідно судстрату 10,1мл плазин інубували протягом 30 хвилин в термостаті при температурі 37°C. Реакцію зупиняли додаванням 1мл спиртово-магнієвого осаджувача (10мл 0,2М розчину мл етилового спирту), який добре осаджує білки, які не прореагували, має мінімальну оптичну густину і не вступає в реакцію з компонентами. Після ретельного перемішування залишали суміш на 1 годину в холодильнику, потім центрифугували протягом 10 хвилин при 1500об/хв. Відбирали 1мл рідини над осадом в пробірки, які містили 2мл дистильованої води. Визначали екстинцію при довжині хвилі 260нм в сантиметрових кюветах проти контролю. Контролем служить така сама проба з тією лише різницею, що спиртово-магнієвий осаджувач добавляється перед введенням плазми в інкубаційну суміш. Активність РНК-аз розраховували по формулі де - активність РНК-аз, О/мл; - різниця екстинції контролю і досліду; - об'єм плазми; - час інкубації в хвилинах; - коефіцієнт переводу величини екстинції в мкг РНК (по калібрувальній кривій від 10 до 320мкг в пробі). В границях лінійної залежності коефіцієнт рівнявся 5. За одиницю активності РНК-аз приймали таку її кількість, яка розщеплює 1мг НРк за 1 хвилину інкубації при температурі 37°C. Приклад 1. Чвора Л., 62 p., пенсіонерка, доставлена в неврологічне відділення на 2 - й день захворювання, яке розвинулось гостро, на фоні гіпертонічної хвороби і супроводжувалось розладами свідомості на протязі 2х годин. При поступленні у відділення стан хворої важкий. Загальмована, сонлива, дезорієнтована в місці і в часі. Порушення тазових функцій проявлялось мимовільним сечовипусканням. Реєструвалось прискорення дихання 26 - 28 в 1 хвилину, без розладів ритму. Артеріальний тиск перевищував 190/100мм.рт.ст. Спостерігалось порушення серцевого ритму у виді екстрасистолії. Відмічалось виражене порушення рухових функцій в виді глибокого правобічного геміпарезу. М'язовий тонус в паретичних кінцівках був понижений. Рухові розлади супроводжувались центральним парезом лицевого і під'язичного нервів. Окорухові розлади проявлялись парезом погляду в сторони і вверх. Наявні альтернуючі розлади чутливості. Викликались двобічні паталогічні ступеневі рефлекси, а також рефлекси орального автоматизму. Слабо позитивні менінгеальні симптоми. Досліджуючи активність рибонуклеаз плазми крові, взятої через 36 годин після захворювання виявлено, що активність РНК-ази I рівняється 41О/мл, а активність РНК-ази 11 - 30О/мл. Був виставлений клінічний діагноз: гіпертонічна хвороба IIIст. ішемічний інсульт в каротидній системі зліва. Протікання захворювання було прогредієнтним. Наростали явища гіпоксії і напрямку мозку. Розвинулась серцево-судинна недостатність. Хвора померла на 5 добу. Патологоанатомічний діагноз: 1) Цереброваскулярна хвороба на грунті гіпертонічної хвороби; 2) Обширне вогнище ішемічного розм'ягчення в лівій тім'яно-висковій ділянці. Набряк і набубнявіння головного мозку. Висновок: у хворої з важким протіканням інсульту при дослідженні активності рибонуклеаз в плазмі крові було виявлено концентрації РНК-ази I - 41О/мл, РНК-ази II - 30О/мл, що дозволило виставити діагноз ішемічного інсульту, незважаючи на затруднения диференціальної діагностики з геморагічним інсультом. Приклад 2. Хвора А., 60 років, пенсіонерка, поступила в неврологічне відділення в коматозному стані. Зі слів сина, хвора раптово впала, втратила свідомість. При огляді шкіра і видимі слизисті гіперемійовані, пульс - 68 ударів в 1 хвилину, аритмічний, напружений. Артеріальний тиск - 180/110мм.рт.ст. Число дихання 28 в 1 хвилину. Неврологічний статус: хвора в спорозному стані. Періодично відкриває очі, стогне. Поворот голови і очей вліво. Згладжена права носогубна складка. Позитивний симптом Марінеско - Радовича з двох сторін. Активні рухи в правих кінцівках відсутні. Сухожилкові рефлекси Гіпотонія м'язів справа. Викликається патологічний симптом Бабінського справа. На уколи реагує слабо. Відмічається ригідність м'язів потилиці на 1,5см. Хворій проведено визначення концентрації рибонуклеаз в плазмі крові в першу добу захворювання. Активність кислої рибонуклеази (РНК-ази I) рівнялась 48О/мл, а лужної рибонуклеази (РНК-ази II) 76О/мл. Клінічний діагноз: гіпертонічна хвороба III стадії. Церебральний атеросклероз. Геморагічний Інсульт в каротидній системі зліва. Диференціальна терапія, яка проводилась в палаті інтенсивної терапії, спочатку була ефективна. Зменшились загальномозкові і вогнищеві неврологічні симптоми. Потім на 10 добу раптово наступило різке погіршення стану внаслідок гострого розвитку бронхолегеневої патології і летальний наслідок. Паталогоанатомічний діагноз: 1) Цереброваскулярна хвороба на грунті гіпертонії і атеросклерозу; 2) Геморагічний інсульт в лівій півкулі головного мозку. Набряк і набубнявіння головного мозку. Висновок: У хворої з встановленим діагнозом геморагічний інсульт виявлено значне збільшення активності рибонуклеаз в плазмі крові. Одночасно з цим виявлені різнонаправлені зміни при інструментальних і біохімічних методах дослідження. Виставленню правильного діагнозу сприяло визначення активності рибонуклеаз плазми крові. Позитивний результат полягає в тому, що даний спосіб дозволить з більшою вірогідністю проводити диференціальну діагностику гострого порушення мозкового кровообігу, володіє необхідною інформативністю, простотою, доступністю і має економічний ефект.