Спосіб прогнозування яєчникового резерву в програмах екстракорпорального запліднення

Запропоноване рішення відноситься до медицини, зокрема до гінекології і репродуктології і може бути використано для оцінки реакції яєчників при стимуляції гонадотропінами в програмах екстракорпорального запліднення (далі програми ЕКЗ). Прогнозування реакції яєчників на стимуляцію гонадотропінами в циклах екстракорпорального запліднення є актуальною проблемою сучасної репродуктивної медицини. Слабка відповідь на контрольовану гіперстимуляцію яєчників (синдром слабкої відповіді яєчників) зустрічається у 9-24% серед пацієнток , що проходять лікування у клініках допоміжних репродуктивних технологій. Етіологія цього синдрому достеменно невідома [1]. Вважається, що в основі розвитку цього патологічного стану лежить зниження яєчникового резерву. Відомим чинником, що негативно впливає на яєчниковий резерв є вік жінки. Кількість антральних фолікулів у жінок у віці 20 років в 7-10 разів більше, ніж в 44-літніх. Іншим незаперечним фактором ризику зменшення яєчникового резерву є оперативні втр учання на яєчниках та, навіть маткових трубах, індивідуальні особливості, пов'язані з часом менархе та менопаузи і інше. Актуальність виявлення цього патологічного стану визначається тим, що пацієнтки із синдромом слабкої відповіді яєчників (погані відповідачі - ПВ) мають нижчий ніж нормальні відповідачі рівень досягнення вагітності в циклах екстракорпорального запліднення. Відомим і найближчим до запропонованого, а тому взятий нами за прототип є спосіб оцінки яєчникового резерву шляхом визначення рівнів фолікулостимулюючого гормону в ранній проліферативній стадії (2-5 дні) менструального циклу [2]. Це гормон, що продуктується гіпофізом і відповідь на стимуляцію гонадотропін - рімізінг - гормоном. Фолікулостимулюючий гормон стимулює ріст фолікулів в яєчнику та продукцію естрогенів гранульозними клітинами. В постменопаузальному періоді, при кастраційному синдромі рівень ФСГ значно підвищується в (десятки та сотні разів), що обумовлено механізмом негативного зворотного зв'язку між яєчниковим синтезом естрогенів та продукцією фолікулостимулюючого гормону гонадотропами гіпофізу. Але прогностичне значення цього критерію для діагностики синдрому слабкої відповіді яєчників обмежене через те, що нормальні рівні гормону зустрічаються достатньо часто і при слабкій реакції яєчників на їх стимуляцію, а підвищені рівні - в фертильній популяції і жінок з посередньою реакцією яєчників. Це і являється основним недоліком відомого рішення. Усунення цього недоліку і є основною задачею запропонованого рішення. Вирішення поставленої задачі досягається тим, що у відомому способі прогнозування яєчникового резерву в програмах екстракорпорального запліднення шляхом стимуляції слабкої відповіді яєчників згідно з запропонованим рішенням у фолікулінову фаз у визначають рівень антимюлерового гормону, далі АМГ, (глікопротеїн, димер, що містить два мономери з молекулярною масою біля 72кДа, зв'язані дисульфідними містками), і при рівні його, що не перевищує 2нг/мл прогнозують слабку реакцію яєчників, а при рівні АМГ, який перевищує 5нг/мл, - позитивну реакцію. Таким чином критерієм для прогнозування слабкої реакції яєчників на стимуляцію гонадотропінами в циклах екстракорпорального запліднення є інгібуюча субстанція Мюлера, або антимюлерів гормон (АМГ). АМГ - це глікопротеїн, димер, що містить в собі два мономери з молекулярною масою близько 72кДа, зв'язаних дисульфідними містками. АМГ належить до сімейства трансформуючих факторів росту - β (TGF-β), що містить крім TGF-β інші глікопротеїни: інгібіни та активіни. У чоловіків за участі АМГ, що секретується клітинами Сертолі відбувається регресії Мюлерових протоків, що є необхідним елементом процесу формування чоловічих репродуктивних органів. У жінок Мюллерові протоки є попередниками матки, фалопієвих тр уб та верхньої частини піхви. Експресія АМГ у яєчнику починається наприкінці третього триместру вагітності, ледь визначається при народженні, досягає максимального значення після статевої зрілості і продукується гранульозними клітинами ранніх фолікулів, що розвиваються. Технічним результатом, що досягається запропонованим рішенням є підвищення надійності прогнозування яєчникового резерву за рахунок використання інгібуючої субстанції Мюлера, або антимулерового гормону (АМГ). Запропоноване рішення було підтверджено наступними дослідженнями. В основну груп у дослідження (ОГ) ввійшли 27 жінок із ССВЯ. Середній вік їх становив 32,8±5,1. В групу порівняння (ГП) увійшли 59 жінок із нормальною відповіддю яєчників. Середній вік у ГП становив 30,7±4,5. Критерієм слабкої відповіді було отримання менше 4 фолікулів та / або ооцитів в програмі ЕКЗ. У всіх жінок ОГ та ГП визначення рівня гормону в плазмі крові проводилось в ранній проліферативній фазі (24 дні) в одному із менструальних циклів , що передували програмі ЕКЗ. В дослідженні використовувався принцип ферментно - підсиленого "двохсходинкового" сендвичімуноаналізу (ELISA). С тандарти, контролі та зразки плазми пацієнтів інкубувались у мікропланшетних лунках, вкритих антитілами до АМГ. Після інкубації та промивки лунок вони оброблялись біотинилірованими антитілами до АМГ, після другої інкубації та промивки додавався стрептавидін кон’югований з пероксидазою хріна, після третьої інкубації з наступною промивкою - інкубувались із субстратом ТМБ , потім додавався стоп - розчин, визначалась кількість перетвореного ферментом субстрату шля хом вимірювання оптичної щільності при двох довжинах хвиль 450 та 620нм. Вимірювання ступеню поглинання було прямо пропорційно концентрації присутнього АМГ. Набір стандартів АМГ використовувався для побудування стандартної кривої поглинання, за допомогою якої розраховувались концентрації АМГ у досліджуваних зразках. Статистична обробка даних проводилась за допомогою параметричних методів, визначалися основні статистичні характеристики, а саме: середнє значення, похибка середнього значення, стандартне відхилення тощо. В гр упі пацієнтів із ССВЯ відзначались коливання рівню АМГ в межах від 0,05нг/мл до 5нг/мл, у нормальних відповідачів - від 0,05нг/мл до 10,0нг/мл. Таким чином, існує значне перекривання значень в цих двох групах жінок. Але розподіл частоти, з якою зустрічаються різні значення рівнів АМГ суттєво відрізняються в ОГ і ГП. Так, майже у половини (40,7%) пацієнтів із слабкою відповіддю яєчників рівень АМГ не перевищував 1нг/мл, ще у чверті (25,9%) - не перевищує 2нг/мл . В цілому у 66,6% жінок рівень гормону знаходився в межах від 0 до 2нг/мл. Жінки із нормальною реакцією яєчників на стимуляцію майже рівномірно розподілились (7-12%) в підгрупах , з межами рівнів АМГ від 0 до 1нг/мл, від 1 до 2нг/мл, від 2 до 3нг/мл, від 3 до 4нг/мл, від 4 до 5нг/мл, та вище 5нг/мл. Характерно, що у ОГ максимальний рівень АМГ становив 5нг/мл і виявлявся лише у однієї пацієнтки (3,7%), а в ГП підгрупа із значеннями АМГ більше 5нг/мл була найбільш чисельною (20,3%). Аналіз наведених вище результатів дослідження дозволяє стверджувати, що рівні АМГ, що не перевищують 2нг/мл можуть розглядатись, як критерій ймовірної (але не обов'язкової) слабкої реакції яєчників, а рівні АМГ, що перевищують 5нг/мл є прогностичною ознакою нормальної відповіді яєчників на стимуляцію гонадотропінами в програмах ЕКЗ. Література: 1. Патент UA №47008 МПК6 G01N33/48 публ. 17.06.2002. Бюл. №6. 2. Scott R.T., Toner J.P., Muasher S.J., Oehninger S., Robinson,S. and Rosenwaks Z. Follicle - stimulating hormone levels on cycle day 3 are predictive of in vitro fertilization outcome // Fertil. Steril. - 1989. - Vol.51. - P.651-654.