Спосіб діагностики ступеня ризику передачі внутрішньоутробної герпесвірусної інфекції новонародженому

Корисна модель відноситься до медицини, а саме до перинатології та педіатрії, і може бути використана для встановлення ступеня ризику передачі герпесвірусної інфекції, що викликана вірусом простого герпесу 1-го і 2-го типу (ВПГ-1 і ВПГ-2), від інфікованої матері до новонародженого. Зростання ролі герпесвірусів в останні роки і збільшення частоти, обумовлених ними випадків внутрішньоутробних інфекцій (ВУІ) в стр уктурі перинатальної патології та перинатальної захворюваності і смертності є причиною великих репродуктивних втрат. Не меншого значення мають найближчі та віддалені наслідки герпесвірусних внутрішньоутробних інфекцій (ВУІ) на новонародженого, які є причиною тяжких відхилень в стані здоров'я у дітей раннього віку і інвалідізації у більш старших вікових гр упах. Такі несприятливі наслідки герпесної вірусної інфекції обумовлені особливістю патогенезу захворювання з перевагою протікання у більшості випадків без вираженої симптоматики. Під час вагітності клінічні прояви у жінок можуть бути зовсім відсутні, або вони часто неспецифічні і захворювання протікає по типу гострої віруснореспіраторної інфекції. В таких випадках особливого значення набуває використання високоспецифічних і чутливи х методів лабораторної діагностики для встановлення субклінічних та латентних форм захворювання. Відносно попередження ризику передачі від інфікованої герпесвірусами матері новонародженому великого значення набуває система прогнозування ступеня ризику передачі з урахуванням суттєого соціально-економічого та демографічного значення проблеми ВУI герпесвірусної природи. Відомим є спосіб прогнозування можливості розвитку внутрішньоутробної інфекції на основі дослідження пуповинної крові [А.с. №1649360]. В крові проводять дослідження нейтрофілів і в залежності від їх кількості прогнозують можливість розвитку інфекції. Недоліки способу пов'язані з тим, що неможливо встановити етіологію захворювання з визначенням типу збудника і ступень ризику передачі інфекції від матері до плоду. Найбільш близьким та обраним за прототип є спосіб прогнозування ступеня ризику передачі внутрішньоутробної герпесвірусної інфекції новонародженому [пат. України №67413А МПК7 А61В10/00, G01N33/48 від 15.06.04. Бюл. №6]. Спосіб передбачає тестування на антигени герпесвірусів материнської і пуповинної крові імуноферментним методом в комплексі з даними морфогістологічних досліджень плаценти і пуповини жінок-породіль. Встановлюється етіологія захворювання і в залежності від виявлених показників дослідження ступінь ризику передачі від інфікованої матері новонародженому визначається як низький (5-10%), середній (20-40%) та високий (60-100%). Недоліком даної системи прогнозування можна вважати те, що не всі можливі фактори передачі герпесвірусного захворювання враховані, зокрема, передача інфекції новонародженом через грудне молоко у випадку його інфікування серопозитивними матерями. В основу корисної моделі поставлена задача удосконалення системи прогнозування ступеня ризику передачі внутрішньоутробної герпесвірусної інфекції новонародженому, в якій за рахунок додаткового імуноферментного обстеження на ВПГ антиген грудного молока серопозитивних жінок-породіль, досягається можливість урахування всіх можливих джерел інфікування, що підвищує вірогідність визначення ступеня ризику інфікування. Поставлена задача вирішується в способі прогнозування ступеня ризику передачі внутрішньоутробної герпесвірусної інфекції новонародженому, який містить вірусологічні дослідження материнської та пуповинної крові в комплексі з морфогістологічним дослідженням плаценти і пуповини, згідно з корисною моделлю, додатково визначають наявність або відсутність антигенів ВПГ в грудному молоці породіллі і при наявності латентної герпесвірусної інфекції у породіллі і відсутності герпесвірусного агента в плаценті, материнській та пуповинній крові та молоці діагностують низький ступінь ризику передачі інфекції, при наявності антигенів ВПГ в грудному молоці та хоча б в одному з досліджуваних зразків діагностують високий ступінь інфікування новонародженого. Відомо, що через грудне молоко інфікованих осіб передаються різні віруси (вірус імунодефіциту людини-ВІЛ, гепатиту В і С, Т-клітинної лейкемії та інші, в тому числі ВПГ і ЦМВ. Тому для профілактики трансмісії герпесвірусів новонародженим і, таким чином, зниження ризику розвитку неонатального герпесу з несприятливим прогнозом у випадках ураження ЦНС (рівень смертності до 50%), або дисемінованих форм (рівень смертності до 80-90%) при відсутності, або несвоєчасній специфічній антигерпесвірусній терапії, необхідно врахува ти всі можливі джерела інфікування. Використання удосконаленої системи прогнозування ступеня ризику передачі ВПГ-інфекції від інфікованої матері новонародженому дає можливість з більшою вірогідністю визначити різний ступінь ризику і тому своєчасно призначити специфічну антигерпесвірусну терапію як інфікованій матері, так і хворому новонародженому, що в кінцевому результаті буде більш е фективно впливати на рівень захворювання і смертності. Виконання запропонованого способу пояснимо на прикладах. Приклад 1. Вагітна В.А., 30 років (амбулаторна картка №13). Вагітність друга, строк 22 тижні. В анамнезі періодичні (1-2 рази на рік) рецидиви герпесвірусної інфекції у вигляді характерних пухирців, локалізованих на поверхні слизової оболонки губ, пов'язані з переохолодженням. Акушерський анамнез не обтяжений. В момент проведення клініко-лабораторних обстежень і за даними УЗД клінічних проявів внутрішньоутробної інфекції не виявлено. Діагноз: Herpes labialis в стадії ремісії. Результати вірусо-морфологічних досліджень: ВПГ антиген в материнській та пу повинній крові не знайдений. Відсутні запальні та дистрофічні процеси в тканинах плаценти і пуповині. На другий день після народження в строк здорової дитини взяте для вірусологічного обстеження грудне молоко, в якому ВПГ антиген не був знайдений. Згідно системи прогнозування, враховуючи наявність латентної Herpes labialis у породіллі, ступінь ризику передачі латентної ВПГ-інфекції новонародженої дитини був встановлений як низький. Приклад 2. Вагітна М., 23 роки. Поступила у відділення патології вагітних Харківського перинатального центра з діагнозом вагітність: 24 тижні, загроза викидня. Пhb імуноферментному дослідженні в крові виявлений герпесвірусний антиген (оптична щільність крові вагітної склала 0,668 проти 0,200 контрольного зразка). При огляді клінічних проявів герпесвірусної інфекції не виявлено. Дані УЗД дозволили запідозрити внутрішньоутробну інфекцію герпесвірусної природи. Вагітна находилася на збереженні в стаціонарі і на 38 тижні вагітності народила дівчинку, масою тіла 2,500г, з оцінкою за шкалою Апгар 7/8 балів. В крові пуповини, яку взяли відразу після народження дитини, був виявлений ВПГ- антиген (оптична щільність крові (ОЩ) дорівнювала 0,311 при ОЩ контрольного зразка 0,200). Плацента і пуповина були без патологічних змін. При вірусологічному дослідженні грудного молока показник ОЩ склав 0,283 при ОЩ контрольного зразка 0,200. Ризик розвитку герпесвірусної інфекції оцінювався як високий, що в подальшому підтвердилося розвитком на 4-й день після народження дитини одиничних везикулярних висипань на шкірі верхньої частини тіла. У дитини піднялася температура до 37,8°С. На основі клініко-лабораторних даних був встановлений діагноз неонатального герпесу і призначена антигерпетична терапія шляхом щоденного введення ацикловіру із розрахунку 20мг/кг маси тіла кожні 8 годин протягом 14 днів. Захворювання закінчилося одужанням. Таким чином, запропонований спосіб діагностики ступеня ризику передачі внутрішньоутробної герпесвірусної інфекції новонародженому дозволяє урахувати всі можливі джерела інфікування, що підвищує вірогідність визначення ступеня ризику інфікування.