Спосіб ранньої діагностики патологічного стирання зубів

Корисна модель відноситься до медицини, переважно до зуболікарських вимірювальних засобів, і може бути використаною в стоматології для ранньої діагностики патологічного стирання зубів. В стоматології розрізняють фізіологічне та патологічне стирання зубів. Фізіологічне стирання зубів інволютивний компенсований процес, необхідний для нормального функціонування жувального апарату, тоді як патологічне стирання (прогресуюча, надмірна втрата емалі та дентину, яка не відповідає віку) супроводжується морфо-функціональними порушеннями в зубощелепній системі. Якщо верифікація патологічного стирання зубів при виражених формах не представляє складнощів, то його рання діагностика утруднена, тому що на сьогодні не існує чітких функціональних або морфологічних диференційних критеріїв обох форм стирання, тобто відсутня можливість встановлення показань до превентивної терапії захворювання, яка дозволила б призупинити прогресування процесу. Відомо спосіб ранньої діагностики патологічного стирання зубів, який включає вивчення оклюзійної поверхні зубів. При цьому патологічним у віці 25-30 років вважають стирання, що перевищує межі зубців у різців і згладжування горбів премолярів й молярів; у віці 45-50 років - стирання більше ніж у межах емалі зуба; у осіб віком 50 років і старше - поширення процесу поза емалево-дентинну межу і поверхневі шари дентину [1]. Даний спосіб має практичну спрямованість, тому що дозволяє діагностувати патологічне стирання на початкових стадіях в різних вікових гр упах та розрізняти його від фізіологічного. Поруч з тим, приведеним клінічним ознакам бракує точності, що не завжди дозволяє визначитися з характером стирання зубів. Окрім того, у способі не враховано певні вікові групи, що також обмежує його використання. Найбільш близьким серед об'єктів аналогічного призначення за сукупністю ознак до корисної моделі, яка заявляється, є спосіб вивчення оклюзійної поверхні зубів методом оклюзіографії з наступним обчисленням індексу площі стирання. Спосіб супроводжується фіксацією центральної оклюзії в порожнині рота на пластинці розігрітого зуботехнічного воску з подальшим накладанням на гіпсові моделі щелеп й перенесенням на них відбитих контурів оклюзійних поверхонь і фасеток стирання, що надалі вивчають за допомогою денситометру, який сканує, при цьому визначають індекс площі стирання (ІПС) зубів - співвідношення площі фасеток стирання до загальної площі оклюзійної поверхні [2]. Дана методика дозволяє об'єктивувати та провести детальне вивчення кількості і локалізації оклюзійних контактів змикання та площин стирання на зубах у пацієнтів різних вікових груп. Поруч з тим, вона не містить критерії, які дозволяють диференціювати фізіологічне та патологічне стирання зубів, і не може бути рекомендована для клінічного використання. Додатково потребує спеціального обладнання, що обмежує її практичну значущість в області переважного використання. До основи корисної моделі, яка заявляється, поставлено задачу вдосконалити спосіб ранньої діагностики патологічного стирання зубів шляхом об'єктивізації клінічних досліджень, що забезпечує підвищення точності при використанні. Вищезазначений технічний результат при здійсненні корисної моделі досягається тим, що у відомому способі ранньої діагностики патологічного стирання зубів, який включає вивчення оклюзійної поверхні зубів методом оклюзіографії з наступним обчисленням індексу площі стирання, у відповідності з корисною моделлю, додатково при вивченні оклюзійної поверхні зубів використовують мікрометр, а якщо визначають вік хворого 20-30 років, вираховують діагностичний індекс патологічного стирання премолярів та молярів шляхом множення середніх значень індексів площі стирання означених зубів лівої та правої сторін верхньої та нижньої щелеп на віковий поправочний коефіцієнт, який складає 2.0, 1.9, 1.8, 1.7, 1.6 , 1.5, 1.4 , 1.3, 1.2 , 1.1, 1.0 у віці 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 27, 28, 29, 30 років відповідно, при цьому патологічне стирання зубів діагностують при величині індексу 0,15 та > для премолярів та 0,30 та > для молярів. Причинно-наслідковий зв'язок сукупності наведених ознак з вищезазначеним технічним результатом полягає у наступному. Для створення корисної моделі нами обстежено 252 особи з інтактними зубними рядами і ортогнатичним прикусом, віком від 18 до 39 років, серед яких жінки склали 56,3%, чоловіки - 43,7%. В дослідженні проаналізовано 273 оклюзіограми та обчислено індекс площі стирання (ІПС) зубів усі х функціональних груп. Отримані дані продемонстрували відмінності оклюзійних поверхонь зубів при їхньому фізіологічному і патологічному стиранні в різних вікових гр упах, що мають діагностичне значення. Так, патологічне стирання характеризується повільним прогресуванням і подібністю з фізіологічним у вікових гр упах до 20 років і 20-30 років. При цьому, до 20 років контакти змикання та площини стирання на оклюзіограмах, також як і індекси площі стирання зубів, однакові для осіб з обома формами втрати емалі та дентину, що робить неможливим використання методу оклюзіографії для ранньої діагностики патологічного стирання в даній віковій групі. В свою чергу, після 30 років клініка стає настільки яркою, що в трудомісткий діагностиці немає необхідності, достатньо лише візуального обстеження. За результатами проведеної роботи вік 20-30 років є оптимальним для ранньої діагностики патологічного стирання зубів шля хом вивчення оклюзійної поверхні зубів із застосуванням методу оклюзіографії з наступним обчисленням ІПС. Одночасно необхідність використання вікових поправних коефіцієнтів в віковій групі 20-30 років зумовлена збільшенням інтенсивності фізіологічного стирання з кожним роком, при цьому за нашими розрахунками кореляційний зв'язок між віком та стиранням зубів прямий за направленістю та середній за силою (r=0,48, р для премолярів та 0,30 та > для молярів діагностують патологічне стирання твердих тканин зубів. Запропонований спосіб був апробований серед 60 осіб з інтактними зубними рядами і ортогнатичним прикусом, віком від 20 до 30 років, порівну чоловіків і жінок. Ретроспективний аналіз перебігу втрати емалі та дентину підтвердив встановлений за допомогою розробленого способу діагноз патологічного стирання зубів у 93,3±4,5% випадках, тоді як для способу, описаного в аналогу, цей показник склав - 70,0±8,3% (р