Спосіб лікування хворих з інтракраніальним поширенням пухлин приносових пазух

Корисна модель відноситься до медицини, а саме - до нейрохірургії і отоларингології і може бути використана для лікування хворих з інтракраніальним поширенням пухлин приносових пазух. Відомі способи лікування хворих з інтракраніальним поширенням пухлин приносових пазух полягають в тому, що хворих оперують в два етапи (інтракраніальний і трансфаціальний доступи), або одноетапно з частковим видаленням пухлини. У всіх цих випадках також не враховується диференційований підхід в залежності від гістологічної структури пухлини та її поширеності по основі черепа [1]. Однак, ці методи не дають можливості радикально видалити пухлину, подовжують термін лікування, і 3-х річна виживаємість хворих становить не більше 16% [2]. Задачею даного нововведення є розробка способу лікування хворих з інтракраніальним поширенням пухлин приносових пазух в залежності від гістологічної структури і поширеності пухлини по основі черепа, який би дозволив поліпшити результати і скоротити терміни лікування хворих в стаціонарі. Поставлена задача вирішується тим, що у способі лікування хворих з інтракраніальним поширенням пухлин приносових пазух додатково після обстеження хворого визначають гістологічну структуру пухлини та її поширеність по основі черепа, якщо злоякісні пухлини носової порожнини та приносових пазух мають інтракраніальне поширення і не поширюються на кавернозний синус, то проводять одноетапне краніофаціальне видалення пухлин в межах здорових тканин, якщо виявлено пухлину з повільним періодом півросту (хордома, хондрома, хондросаркома, остеобластокластома) і можливе її поширення на кавернозний синус, то хірургічне видалення пухлини проводять як субтотально, так і частково, якщо злоякісні пухлини носової порожнини, приносових пазух та носоглотки поширюються на кавернозний синус, то проводять хіміо- та променеву терапію, і у випадку зменшення розмірів пухлини та відновлення форми кавернозного синуса, проводять радикальну операцію, якщо пухлини доброякісні (ангіофіброми носоглотки) і мають поширення на підскроневу ямку, то проводять бокову краніофаціальну резекцію пухлини. Спосіб здійснюється наступним чином. Після проведення обстеження (біопсія пухлини, АКТ, МРТ головного мозку) у хворого виявляють гістологічну структуру пухлини і її поширеність по основі черепа. У випадку коли злоякісні пухлини носової порожнини та приносових пазух мають інтракраніальне поширення і не поширюються на кавернозний синус, то проводять одноетапне краніофаціальне видалення пухлин в межах здорових тканин. Якщо виявлено пухлину з повільним періодом півросту (хордома, хондрома, хондросаркома, остеобластокластома) і можливе її поширення на кавернозний синус, то хірургічне видалення пухлини проводять як субтотально, так і частково. У випадку коли злоякісні пухлини носової порожнини, приносових пазух та носоглотки поширюються па кавернозний синус, то спочатку проводять хіміо- та променеву терапію, і у випадку зменшення розмірів пухлини та відновлення форми кавернозного синуса, проводять радикальну операцію. Якщо пухлини доброякісні (ангіофіброми носоглотки) і мають поширення на підскроневу ямку, то проводять бокову краніофаціальну резекцію пухлини. Приклад 1 Хвора Д.Т.С., 27 років, поступила у відділення лор-онкопатології Інституту отоларингології ім. О.С.Коломійченка АМН України 09.11.2005 року з діагнозом: Пухлина основної пазухи з інтрацеребральним ростом. Хворіє протягом року, коли вперше появились головні болі. В неврологічному статусі - загальномозкова симптоматика та психоорганічний синдром. За даними АКТ і МРТ головного мозку та біопсії пухлини діагностовано гемангіоперіцитому основної пазухи із значним інтрацеребральним ростом та перифокальним набряком. Мала місце інвазія задніх відділів решітчастого лабіринту та медіальної стінки орбіти з однієї сторони. 15.11.2005р. хворій проведена операція - передня краніофаціальна резекція пухлини (в межах здорових тканин). Видалена її інтрацеребральна частина та місце проростання дна передньої черепної ямки із субфронтального доступу і одномоментно з трансфаціального доступу лор-хірургами видалена її частина з приносових пазух. Пластика дна передньої черепної ямки проведена надостним фартухом. Післяопераційний перебіг - без особливостей, хвора активізована на 9-у добу, виписана з регресом неврологічної симптоматики на 14-у добу після операції для подальшого проведення курсу променевої терапії (до 70Гр). Хвора спостерігається протягом 1 року. Приклад 2 Хворий Ч.С.К, 32 роки, поступив у відділення позамозкових пухлин Інституту нейрохірургії отоларингології ім. О.С.Коломійченка АМН України 12.05.2003 року з діагнозом: Пухлина схилу з компресією стовбурових відділів головного мозку. Хворіє протягом 1,5 року, коли почала проявлятись наростаюча слабкість в кистях рук та ногах. Через два тижні від початку захворювання звернув увагу на періодичні поперхування. По мірі прогресування неврологічної симптоматики звернувся за допомогою до лікарів. Неврологічно: бульбарний синдром та тетрапарез. За даними АКТ і МРТ головного мозку діагностовано хордому схилу із ростом як в носоглотку, так і в задню черепну ямку з компресією стовбурових відділів головного мозку. 16.05.2003р. хворому проведена операція - часткове видалення пухлини з трансорального доступу. Гістологічне дослідження - хордома. Післяопераційний перебіг - без особливостей, хворий активізований на 2-у добу, виписаний на 8-у добу після операції. Неврологічна симптоматика: тетрапарез регресував, частково утримується бульбарний синдром. Хворий спостерігається протягом 3 років. Приклад 3 Хвора С.М.А., 50 років, поступила у відділення лор-онкопатології Інституту отоларингології ім. О.С.Коломійченка АМН України 11.03.2004 року з діагнозом: Пухлина гайморової пазухи, носової порожнини з інтраорбітальним та інтракраніальним поширенням (включаючи кавернозний синус). Хворіє протягом 6 місяців, коли вперше виявила в себе затрудненість носового дихання. З появою частих носових кровотеч звернулась до лікаря. В неврологічному статусі - головні болі, періодично відмічала двоїння в очах. За даними АКТ і МРТ головного мозку та біопсії пухлини діагностовано плоскоклітинний рак гайморової пазухи із поширенням на носову порожнину, інші приносові пазухи, включаючи решітки етмоїдального лабіринту, пластинку решітчастої кістки, ростом в орбіту та кавернозний синус. Хворій призначено курс поліхіміотерапії та променевої терапії (45Гр). Через два місяці проведено контрольне АКТ і МРТ дослідження, виявлено зменшення розмірів пухлини, зокрема, її відсутність в проекції, що дало змогу провести операцію - передню краніофаціальна резекцію пухлини з (в межах здорових тканин). Післяопераційний перебіг - без особливостей, хвора активізована на 8-у добу, виписана з регресом неврологічної симптоматики на 14-у добу після операції для подальшого проведення курсу променевої терапії (до 70Гр). Хвора спостерігається протягом останніх 2 років. Приклад 4 Хвора З.П.С., 12 років, поступив у відділення лор-патології дитячого віку Інституту отоларингології ім. О.С.Коломійченка АМН України 11.03.2004 року з діагнозом: Пухлина (Ангіофіброма?) носоглотки з поширенням на підскроневу ямку, носову порожнину, гайморову пазуху. Хворіє протягом року, коли вперше виявились носові кровотечі, які повторювались періодично, а згодом затрудненість носового дихання. В неврологічному статусі - неврологічна симптоматика відсутня. За даними АКТ і МРТ головного мозку та біопсії пухлини діагностовано Ангіофіброму носоглотки з поширенням на підскроневу ямку, носову порожнину, гайморову пазуху. З метою підвищення радикальності операції хворому проведено Бокову краніофаціальну резекцію пухлини. Мобілізація пухлини в підскроневій ямці з бокового кранофаціального доступу дала змогу видалити пухлину тотально із трансфаціального доступу. Післяопераційний перебіг - без особливостей, хворий активізований на 2-у добу, виписаний 9-у добу після операції. Хворий спостерігається протягом останніх 2 років. З використанням даного способу було проведено 115 оперативних втручань. Результати показують, що заявлений спосіб дозволяє поліпшити результати лікування хворих (підвищити 3-х річну виживаємість до 70%), скоротити термін перебування хворих в стаціонарі (до 14 днів), і може бути використаний в практичній охороні здоров'я України. Література: 1. Хирургия опухолей основания черепа под ред. акад. РАМП и РАН проф. А.Н.Коновалова. - М: 2004. - 238с. 2. Таняшин С.В. Хирургические аспекты лечения злокачественных опухолей, поражающих основание черепа. Автореферат диссертации на соискание учений степени доктора мед. наук. - М: 2005. - 48с.