Спосіб лікування виразкової хвороби шлунка та дванадцятипалої кишки

Пропонований винахід відноситься до медицини, а саме до гастроентерології, і може бути застосований при лікуванні виразкової хвороби шлунка (ВХШ) і дванадцятипалої кишки (ВХДК). Відомий спосіб лікування BXШ і ВХДК (Куртяну Б.Н., Шептулин А.А. Язвы желудка. - Кишинев: Штиинца, 1990. - 248с.), що включає застосування H2 -гістаміноблокатора циметидину в добовій дозі 1г перорально протягом 4 - 6 тижнів. Однак даний спосіб лікування не враховує вплив на стан слизового бар'єра шлунка, а необхідність тривалого призначення препарату з поступовою відміною викликає ряд побічних ефектів, зокрема, на ендокринну, центральну нервову систему та процеси мікросомального окислення. Найбільш близьким до пропонованого способу є спосіб лікування ВХШ та ВХДК, який, включає використання препарату цитопротекторної дії - цитотеку по 200мкг 3 рази на день під час їжі і 4 - й раз перед сном перорально протягом 4 - 8 тижнів (Пелещук А.П., Передерій В.Г., Свінцицький А.С. Гастроентерологія. - К.: Здоров'я, 1995. - 304с.). Проте відомий спосіб не дозволяє попередити пошкодження слизової оболонки шлунка, зумовлені зниженням її резистентності шляхом порушення слизоутворення та не враховує дороговизну сировини для синтезу препарату. В основу винаходу поставлена задача - створити такий спосіб лікування ВХШ і ВХДК, в якому шляхом застосування речовини, що має цитопротекторну дію - альгігелю, забезпечується стійкий протекторний вплив на слизову оболонку шлунка, внаслідок чого значно підвищується ефективність лікування, а також зменшується його собівартість, так як сировина, що використовується для приготування даного препарату є досить дешевою (морські водорослі). Поставлена задача вирішується тим, що для лікування ВХШ і ВХДК, який включає застосування речовини цитопротекторної дії, згідно винаходу, використовують як цитопротектор альгігель в дозі 1мл/100г маси тіла перорально. Заявлюваний спосіб лікування здійснюється наступним чином. Щурам з модельованою виразкою шлунка призначають альгігель в добовій дозі 1мл/100г маси тіла у вигляді харчової добавки до корму протягом 3 - х діб. Приклад. Статевозрілим щурам обох статей моделювали гострий емоційно-больовий стрес за методом Desiderate О. et al. (1974), який відзначається розвитком виразок шлунка у 100% дослідних тварин. Після стресорного впливу тварин розподіляли на дві групи: контрольну і дослідну. Тваринам дослідної групи (10 щурів) в їжу додають 5мл альгігелю (з розрахунку 1мл на 100г маси тіла), а тваринам контрольної групи (10 щурів) замість альгігелю додають 5мл води. Альгігель вводили у вигляді добавки до корму протягом 3 діб. Потім щурів обох груп забивали під гексеналовим наркозом і проводили ретельний огляд слизової оболонки щлунка за допомогою лупи, після попереднього його промивання проточною дистильованою водою. Враховували кількість та розміри виразок шлунка. В слизовій оболонці шлунка визначали вміст фукози. Одержані дані виразкового пошкодження шлунка порівнювали в обох дослідних групах. Результати досліджень наведені в таблиці. В динаміці вже на третю добу лікування альгігелем відзначено зниження множинності, тяжкості та загальної площі виразкових уражень шлунка, а також достовірне зростання вмісту фукопротеїнів у складі протекторних білків шлункового слизу, порівняно з щурами контрольної групи. При лікуванні виразкових ушкоджень заявлюваним способом забезпечується стійкий цитопротекторний ефект, про що свідчить достовірне зниження множинності та тяжкості виразкового процесу, а також загальної площі виразок; нормалізуються метаболічні процеси у шлунковому слизові (достовірно збільшується вміст фукопротеїнів у складі протекторних білків слизу). Це дозволяє значно обмежити кількість препаратів для терапії (H2-блокаторів гістамінових рецепторів, блокатори K+, Na+ - ATФази), які мають значний спектр побічних ефектів.