Спосіб накладання кишкового шва і формування анастомозів

Спосіб накладання кишкового шва і формування анастомозів, який відрізняється тим, 3 4. Нерівномірне стиснення з'єднаних стінок знижує гемостатичну здатність шва, особливо у середній частині лінії з'єднання, що може призвести до кровотечі. 5. Безперервний шов не забезпечує надійну міцність зони з'єднання, оскільки при руйнуванні окремої ділянки нитки під впливом агресивного середовища, що знаходиться у просвіті порожнистих органів травлення, або перитонеального ексудату, якщо операція виконується в умовах перитоніту, виникає неспроможність всієї лінії накладеного шва. При розробці способу поставлені наступні вимоги: 1. Розробити такий спосіб накладання кишкового шва, який забезпечував би високу та тривалу міцність, біологічну герметичність зони з'єднання і не потребував додаткових пери тонізуючих швів. 2. Розробити спосіб, який би дозволив забезпечити надійний гемостаз по всій лінії з'єднання. 3. Розробити такий спосіб накладання кишкового шва, при якому руйнування окремої ділянки нитки не призводило би до виникнення неспроможності всієї лінії швів. Поставлені задачі досягається наступним чином. Дефект стінки порожнистого органу зашивається довгою ниткою з двома голками на обидва кінця. Спочатку проколюють стінку органу за межами дефекту так, щоб кінці ниток знаходились на серозній поверхні., проводячи нитку через серозний, м'язовий та підслизовий шари без слизової оболонки, не проникаючи у просвіт органу. Нитки зав'язують, після чого почергово кожним кінцем нитки с голкою прошивають відповідну стінку на відстані 0,3-0,5см від краю. Голку проводять паралельно лінії дефекту з боку серозної оболонки, через серозний, м’язовий та підслизовий шари без захвату слизової оболонки з вуколом у зворотному напрямку на серозній оболонці. Нитки знову зав'язують, при цьому попередній вузол занурюється, а краї самоввертаються і співставляються серозними оболонками (Фіг.) Таким почерговим прошиванням стінки кишки кожним кінцем нитки і їх зав'язуванням зашивають весь дефект стінки порожнистого органа. Останній вузол повинен бути за межами дефекту. Таким чином, стінки порожнистого органа зашиваються однорядним безперервно-вузловим серозно-підслизовим ввертаючим швом, який: а) не проникає у просвіт органу, забезпечуючи високу біологічну герметичність; б) не викликає звуження зони з'єднання; в)забезпечує співставлення зашитих поверхнею серозними оболонками; г) рівномірно здавлює краї рани, забезпечуючи надійний гемостаз; г) стійкий до дії протеолітичних факторів пошкодження шва у будь-який ділянці не призведе до розходження всієї зашитої ділянки, що часто зустрічається при використанні безперервного шва; 28986 4 Таким чином, головними відмінними (від прототипу) ознаками є: 1. Розроблений спосіб накладання кишкового шва забезпечує високу та тривалу механічну міцність, герметичність зони з'єднання, не потребуючи додаткових пери тонізуючих швів. 2. Розроблений спосіб забезпечує надійний гемостаз із-за рівномірного здавлення країв рани. 3. Розроблений спосіб зашивання порожнистих органів травлення передбачає безперервно-вузлову техніку накладання швів, при якій руйнування окремої ділянки нитки не призводить до виникнення неспроможності всієї лінії швів. 4. Розроблений спосіб зашивання порожнистих органів травлення сприяє тісному співставленню зашитих стінкою Розроблений спосіб застосований в клінічних умовах у 12 хворих, серед них 4 пацієнти, яким проводилась резекція тонкої кишки з приводу кишкової непрохідності, у 2 пацієнтів, яким проводилась резекція товстої кишки з приводу кишкової непрохідності, у 3 пацієнтів, яким проводилось зашивання перфоративної виразки дванадцятипалої кишки, та у 3 пацієнтів, яким накладались холедоходуоденоанастомози. Шов був однорядним, і у жодному випадку не розвинулась неспроможність швів. При обстеженні хворих у віддалені терміни після операції (1 рік) в жодному випадку не відмічено проявів будь-яких ускладнень.