Спосіб лікування гнійних легеневих деструкцій великих розмірів

29172 Винахід стосується хірургії, а саме, лікування гнійно-деструктивних захворювань легенів. Відомо ряд напрямів у лікуванні велитенських гнійних порожнин в легенях: радикальне хірургічне видалення при наявності ознак гангренізації, дре-нування шляхом пневмоабсцесотомії чи торакоабсцесоцентезу з наступною обробкою осередків розпаду розчинами антибіотиків, антисептиків, ферментів, ультразвуком, лазерним випроміню-ванням, катетеризація гнійника через дренуючий бронх (Колесніков І.С. та ін., 1983; Муромський 1986; Гладун М.В., 1994; Потапенков М.А., 1995 та ін.). Але названі способи не позбавлені деяких не-доліків. Так, ранні резекції, виконані на фоні гній-ного панбронхіту, поширеної запальної інфільтра-ції легеневої паренхіми, нерідко ускладнюються неспроможністю бронхіальної кукси, важкими пле-вральними нагноєннями, прогресуванням запаль-ного процесу. Крім того, їх виконання у значної ча-стини пацієнтів виявляється просто неможливим через виражену інтоксикацію та дихальну недоста-тність (Вагнер Е.А., 1985; Гладун М.В., 1994). Ендоскопічна катетеризація легеневого абсце-су через дренуючий бронх не завжди спроможна забезпечити відведення гною, некротичних секве-стрів через малопросвітні катетери. Обробка десруктивних порожнин ультразвуком загрожує пошкодженням власних тканин, знижує інтенсивність реперативних процесів. Використан-ня лазерного випромінення потребує належного устаткування, певного інженерного забезпечення, відносно дороге, може створювати небезпеку ура-ження легеневої паренхіми (Доценко В.М., "Гной-ная рана". - М.: "Медицина", 1985). Найближчим до запропонованого є спосіб лі-кування гігантських легеневих деструкцій шляхом торакоабсцесоцентезу за Мональді з наступною санацією розчинами антибіотиків чи антисептиків (Колесников І.С., Литкін М.І., Лесницкий Л.С. "Ганг-рена легкого и пиопневмоторакс". – Л.: "Медици-на", 1983, с. 112). Однак істотним недоліком використання анти-біотиків у подібних ситуаціях служить швидкий розвиток до них резистентності з боку мікрооргані-змів, низька ефективність в умовах гнійного вог-нища. Антисептики змінюють хімізм запальних ре-акцій, можуть впливати на неушкоджені тканини. До того ж, хіміопрепарати часто виявляють сенси-білізуючу дію на макроорганізми, нездатні сприяти видаленню токсинів, резорбція яких саме при ле-геневих нагноєннях має винятково важливе зна-чення. В основу винаходу поставлене завдання дося-гти адекватної елімінації мікробних тіл, токсинів, продуктів тканинного розпаду з порожнин легене-вої диструкції, якнайшвидшого їх спадіння та здійс-нення загальної дезінтоксикаційної дії на організм. Поставлене завдання досягається повторною фракційною обробкою осередків розпаду суспензі-єю полісорбу. Полісорб - препарат на основі колоідного дво-окису кремнію. Дозволений для клінічного випро-бовування (протокол № 18 засідання Фармкоміте-ту МОЗ СРСР від 27.12.1989). Полісорб за хімічною структурою не відповідає жодному з відомих лікарських препаратів, котрі використовуються в лікуванні легеневих нагноєнь. Він виявляє нову властивість: адсорбує мікробні ті-ла, токсини, продукти розпаду на своїй поверхні, що дає змогу здійснювати їх адекватну елімінацію. Обробка деструктивних легеневих утворень вико-нується 3% суспензією препарату у фізрозчині. Будь-які протимікробні речовини при цьому не ви-користовуються. Спосіб здійснюється наступним чином. Виконують черезшкірне дренування порожнин легеневої деструкції під місцевим знеболенням по встановленій рентгеноскопічно мітці шляхом тора-коабсцесоцентезу за Мональді щодня (при потребі кілька разів на добу) виконують багаторазову фра-кційну обробку абсцесу через встановлений дре-наж 3%-ною суспензією полісорбу. Лікування про-довжують до повного припинення гнійної ексудації через дренаж, спадіння порожнини розпаду за да-ними рентгенконтролю. Спосіб використаний у лікуванні 12 пацієнтів (3 - з гангреною, 5 - з гангренозними абсцесами, 4 - з гострими гнійними абсцесами легень). У 5 з цих хворих деструктивний легеневий процес уск-ладнювався піопневмотораксом. В цих випадках плевральна порожнина дренувалась торакоценте-зом типово за Бюлау з подальшою її обробкою по-лісорбом за описаною методою. Приклад 1. Хворий С., 38 р., історія хвороби № 3-1939. По ступив в клініку 20.04.1995 з діагно-зом: Гангрена правої легені, Кахексія. Гнійна інток-сикація ІІ-ІІІ. ДН-ІІІ. Токсична міокардіодистрофія. Виконано дренування гігантської порожнини роз-паду в Д2, катетеризовано трахею з метою постій-ної санації бронхів, призначено звичайну протимік-робну, дезінтоксикаційну терапію. Порожнина ле-геневої деструкції протягом 3 тижнів санувалась 3% суспензією полісорбу. За час полісорботерапії спостерігалось значне зниження рівня інтоксикації (динаміка ЛІІ з 4,8 до 0,5), повна облітерація гній-ної порожнини з наслідком в малопомітний на рен-тгенограмі локальний фіброз, зникнення фізикаль-ної симптоматики. Приклад 2. Хворий У., 54 р., історія хвороби № 3-5222. Знаходився на стацлікуванні з 31.10.1995 по 22.11.1995. Діагноз: Гангрена ниж-ньої частки лівої легені. Флегмона грудної стінки. Гнійна інтоксикація - ІІ. ДНІІІ. Кровохаркання. Хро-нічний обструктивний бронхіт. Гігантський гнійник у С6 дренований за Мональді, в подальшому сану-вався за розробленою методою. Через відсутність препаратів у відділенні та коштів у пацієнта забез-печити адекватну медикаментозну терапію не вда-лось (прийняв кефзол в сумарній дозі 12 гр., вико-нано 7 в/в вливань димексиду. Дезінтоксикаційна терапія - лише за рахунок інфузій сольових розчи-нів та трьох вливань гемодезу). Розкриття флег-мони м'яких тканин як звичайно, санація дихаль-них шляхів повторними бронхоскопіями та через трахеальний катетер. За 19 діб вдалось досягнути значного покращення (ЛІІ знижувався з 7,5 до 2,1, рентгеноскопічно наслідок у залишкову інфільтра-цію без видимих деструктивних змін). Приклад 3. Хворий Б.,36 р., історія хвороби № 3-567. Лікувався в клініці з 30.01.1996 по 29172 23.02.1996. Діагноз: Гангренозний абсцес нижньої частки лівої легені. Лівосторонній напружений піопневмоторакс. Гнійна інтоксикація - ІІ. ДН-ІІІ. Плев-ральна порожнина негайно дренована за Бюлау, подальша санація проводилась суспензією полі-сорбу. В решті лікування не відрізнялось від зага-льноприйнятого. В результаті - швидка позитивна рентгенологічна динаміка (через 13 діб лише за-лишкові явища у вигляді зарощення латерального синуса), зникнення бронхоплеврального сполу-чення, помітний дезінтоксикаційний ефект (ЛІІ зни-зився з 5,2 до 2,0, рівень середньомолекулярних пептидів - з 0,320 до 0,185). Загалом для регіонарної полісорботерапії ха-рактерним виявилось забезпечення швидкого очи-щення та спадіння деструктивних легеневих осе-редків. По завершенні лінування в 5 реконвалес-центів рентгенологічно виявився лише слабопоміт-ний локальний рубець чи обмежене потовщання плеври. У 7 пацієнтів залишкові явища налягали у формуванні фіброзу, та тілі якого 3 рази (25%) ви-являлись "сухі" порожнини в легені чи плеврі. На-томість, традиційна терапія з прототипним веден-ням трансторакально задренованих гнійників за тих же строків завершувалась залишенням "сухих" порожнин у 7 випадках з 11 (63,6%). Крім вираженого сприятливого впливу на ди-наміку місцевих змін, регіонарна полісорботерапія виявляла помітний дезінтоксикаційний ефект. Об'-єктивним підтвердженням цьому служить швидке зниження рівня середньомолекулярних пептидів сироватки крові з 0,260±0,046 до 0,105±0,021 од., а лейкоцитарного індексу інтоксикації - з 6,7±1,27 до 2,1±0,42 (для порівняння, динаміка цього показни-ка в групі контролю: 5,7±1,42 до та 3,5±0,31 після лікування). Таким чином, одержані дані підтверджують до-цільність використанню полісорбу для лікування легеневих деструкцій. Використання запропонованого технічного рі-шення порівняно з існуючими забезпечує наступні переваги: 1. Забезпечується швидке очищення, спадіння та облітерація порожнин легеневого розпаду на-віть при їх гігантських вихідних розмірах. 2. Відчутно знижується рівень інтоксикації, імо-вірно, за рахунок адсорбції полісорбом мікробних токсинів та продуктів тканинного розпаду. 3. При виникненні плевральних гнійних усклад-нень наступає швидка облітерація емпіємної по-рожнини навіть у випадку існування бронхоплев-ральних сполучень. 4. Покращуються результати лікування за ра-хунок зменшення частки наслідків у залишення "сухих" порожнин та хронізації процесу.