Спосіб діагностики остеопенічного синдрому у дітей, хворих на ювенільний ревматоїдний артрит, які проживають в регіонах з підвищеним вмістом фтору у питній воді

Спосіб діагностики остеопенічного синдрому у дітей, хворих на ювенільний ревматоїдний артрит, які проживають в регіонах з підвищеним вмістом фтору у питній воді, що включає дослідження параметрів метаболізму кісткової тканини, який відрізняється тим, що додатково проводиться визначення остеокальцину, як основного біохімічного маркера кісткового метаболізму, особливо в умовах хронічної фтористої інтоксикації, для ранньої діагностики остеопорозу та моніторингу антиостеопоротичної терапії. (19) (21) u200712821 (22) 19.11.2007 (24) 11.02.2008 (72) ЯРОШЕНКО НАТАЛІЯ ВОЛОДИМИРІВНА, UA, КРЮЧКО ТЕТЯНА ОЛЕКСАНДРІВНА, UA, ШПЕХТ ТЕТЯНА ВІКТОРІВНА, UA, ТКАЧЕНКО ОЛЬГА ЯРОСЛАВІВНА, UA (73) ЯРОШЕНКО НАТАЛІЯ ВОЛОДИМИРІВНА, UA, КРЮЧКО ТЕТЯНА ОЛЕКСАНДРІВНА, UA, ШПЕХТ ТЕТЯНА ВІКТОРІВНА, UA, ТКАЧЕНКО ОЛЬГА ЯРОСЛАВІВНА, UA (56) 3 гіпомагнійємії, має прямий вплив на активацію остеобластів - тобто повністю впливати на кістковий метаболізм. Серед біохімічних маркерів кісткового метаболізму найбільшого значення в педіатричній практиці набуває визначення остеокальцину, який синтезується остеобластами, і є розповсюдженим не колагеновим білком кісткового матриксу. Остеокальцин розглядається, як один із найінформативніших маркерів формування кістки і швидкості "кісткового обороту", особливо в умовах хронічної фтористої інтоксикації, оскільки фтор порушує процеси кальцифікації, призводить до компенсаторної активації остеобластів, та утворення екзостозів. Тому саме визначення остеокальцину є найбільш інформативним методом визначення остеопенічного синдрому, який в свою чергу є провідною ознакою ювенільного ревматоїдного атриту. В основу корисної моделі поставлене завдання створити найбільш інформативний спосіб діагностики остеопенічного синдрому у дітей, хворих на ювенільний ревматоїдний артрит, які проживають у регіоні з підвищеним вмістом фтору у питній воді, шляхом удосконалення відомого досягти більш ранньої діагностики остеопорозу та моніторингу антиостеопоротичної терапії у даної категорії хворих. Поставлене завдання досягається розробкою способу діагностики остеопенічного синдрому у дітей, хворих на ювенільний ревматоїдний артрит, які проживають в регіонах з підвищеним вмістом фтору у питній воді, що включає дослідження параметрів щільності кісткової тканини, який відрізняється тим, що додатково проводиться визначення остеокальцину, як основного біохімічного маркеру кісткового метаболізму, особливо в умовах хронічної фтористої інтоксикації, для ранньої діагностики остеопорозу та моніторингу антиостеопоротичної терапії. Запропонований спосіб здійснюється з використанням тест-системи Nordis Bioscience Diagnostics A/S N-MID Osteocalcin ELISA імуноферментний тест для кількісного визначення остеокальцину в сироватці крові або плазмі людини і необхідний для використання в якості показника активності остеобластів в терапії остеопорозу. Остеокальцин або кістковий Gla протеїн (BGP) - це основний не колагеновий білок кісткової тканини. Він має молекулярну масу 5800Da і складається із 49 амінокислотних залишків, включаючи три залишка nкарбоксіглутамінової кислоти. Остеокальцин синтезується остеобластами. Після утворення він частково включається в кісткову тканину, частково потрапляє в систему циркуляції. Тест-система заснована на використанні двох високо специфічних мо-ноклональних антитіл (Mabs) до людського остекальцину. Одні антитіла розпізнають середню частину (амінокислотний фрагмент 20-29) поліпептиду, захоплюючи його, а інші, кон'юговані з пероксидазою, впізнають Nтермінальну ділянку (амінокислотні залишки 1016). Додатково до інтактного остеокальцину (1-49) детектується N - кінцевий - середній фрагмент (1 30185 4 43). Спочатку стандарти, контролі і зразки вносяться у відповідні лунки, вкриті стрептавідином. Потім в лунки додається суміш біотинілірованих антитіл і антитіл, кон'югованих з пероксидазою. Потім іде 2-годинна інкубація при кімнатній температурі, під час якої утворений комплекс між антигеном і антитілами сорбується на поверхні, вкритій стептовідином, через біотиніліровані антитіла. Далі лунки промиваються. Після додавання субстрата (ТМБ) і зупинки реакції через 15 хвилин, сірчаною кислотою вимірюється оптична щільність в луках при 450нг. Клінічний приклад: Хвора В., яка проживає в Шишацькому районі, де вміст фтору за даними санітарноепідеміологічної станції становить 2,2-3,1мг/дм3, знаходилася на стаціонарному лікуванні в кардіоревматологічному відділенні Полтавської обласної дитячої клінічної лікарні з клінічним діагнозом: ювенільний ревматоїдий артрит, суглобова форма, поліартрит, активність IIст., швидко прогресуючий перебіг, рентгенологічна стадія IIст., ФЗ IIст. Згинальна контрактура променево-зап'ясних суглобів. Укорочення лівої нижньої кінцівки 1,0см. Статичний сколіоз І-ІІст. Госпіталізована зі скаргами на біль в ділянці обох променево-зап'ястних суглобів, проксимальних міжфалангових суглобів пальців обох рук, шийний відділ хребта, виражений, постійного ниючого характеру, ранкову скутість до 1 години. Хворіє з 2001 року, періодично 2 рази на рік виникають загострення. Об'єктивно: загальний стан дитини середньої тяжкості, місцевий статус: статичний сколіоз, хода порушена, нижні кінцівки несиметричні укорочення лівої нижньої кінцівки на 1,0см. Обидва променево-зап'ястні суглоба, проксимальні міжфалангові суглоби кистей рук, шийний відділ хребта припухлі, болючі, деформовані, обмежені в русі за рахунок контрактури променево-зап'ястних суглобів. Для підтвердження діагнозу (активності процесу) використовували загально клінічний аналіз крові, біохімічний аналіз крові з визначенням гострофазових показників, протеїнограми. Для визначення рентгенологічної стадії використовували стандартну рентгенографію. Для визначення рівня остеопенічного синдрому досліджували мінеральний склад крові кальцій, який становив 1,9ммоль/л; фосфор 0,9ммоль/л. З метою дослідження метаболізму кісткової тканини використовували визначення остеокальцину, рівень, якого становив на початку лікування 58,3нг/мл. Після проведеного лікування нормалізувалися показники крові, які відповідають за розвиток активності запального процесу. Для оцінки явищ остепорозу найбільш чутливим залишається визначення остеокальцину, оскільки він самий перший відреагував на проведену терапію відбулася його нормалізація до 32,2нг/мл, порівняно з рентгенологічним дослідженням, де показники залишалися сталими.