Спосіб лікування парасистолії

Спосіб лікування парасистолії, що включає терапію амюдароном, який відрізняється тим, що аміодарон в дозі до 50% від тералеетичної комбінують з препаратами магнію та верапамілом Винахід належить до медицини, а саме до кардіологи, і стосується лікування аритмій серця. Парасистолія характеризується наявністю в серці двох незалежних водив ритму, які функціонують одночасно і конкурують між собою Для появи додаткового атвоматичного джерела генерації біоелектричних імпульсів необхідний захист його від імпульсів синусового ритму блокадою входу, патогенез якої пов'язують з пригніченням проведення імпульсів в парацентр Відомо, що синхронне збудження клітин міокарду обумовлене послідовним проведенням імпульсів по спеціалізованій провідній системі, яка розгалужується тільки в субендокардіальній зоні. Із волокон Пуркіньє провідної системи імпульси переходять на серцеві міоцити та розповсюджуються по міжклітинних контактах (нексусах), які утворюють низькоомний "електричний синцитій, що забезпечує майже одночасне скорочення всіх клітин шлуночків серця Відомо також, що пошкоджені патологічним процесом міоцити акумулюють на собі іони кальцію, оскільки його концентрація в МІЖКЛІТИННІЙ рідині в 20 разів більша, ніж в кардіоміоцитах. Надмірна інтрацелюлярна концентрація Іонів кальцію уповільнює або блокує проведення імпульсів як по міжклітинних нексусах, так і по розгалуженнях провідно! системи Експериментально встановлено, що значне збільшення концентрації кальцію в кардіомюцитах призводить до повного роз'єднання клітин та руйнування електричного синцитію Не отримуючи імпульсів домінуючого ритму, клітини провідної системи або робочі кзрдіомюцити самі починають генерувати імпульси по механізму спонтанної діастолічноі деполяризації, які регулярно або з невеликими інтервалами (блокада виходу) розповсюджуються на серце і ініціюють додаткові скорочення. Відомий спосіб лікування парасистолм (Н Р Палеев. И М Кельман, Л.И. Ковалева и др. "Лечение парасистолии кордароном", Кардиология, 1980, № 4, - С, 19-21) полягає в тому, що хворим призначають аміодарон в індивідуальній ефективній дозі, який пригнічує ектопічний автоматизм І зменьшує частоту утворення імпульсів в парацентрі. Недоліком способу є недостатня антиаритмічна ефективність аміодароиу. який пригнічує ектопічний автоматизм, але не впливає на основний патогенетичний механізм парасистолії - блокаду входу, яка виникає внаслідок надмірної інтрацелюлярної концентрації юнів кальцію. В основу винаходу поставлене завдання підвищити ефективність лікування, зменшити потенційний ризик виникнення аритмогенних та інших небажаних ефектів амюдарону. Для цього при лікуванні парасистолії призначають препарати магнію з метою зменшення впливу іонів кальцію на міжклітинні контакти та покращення розповсюдження хвилі збудження по клітинах міокарду та верапаміл, який блокує повільні кальцієві канали Одночасно або послідовно призначають аміодарон в дозі, яка не перевищує 50% від терапевтичної, з метою зменшення активності автоматизму клітин парацентру, Доклінічне дослідження синергічної дії вищезгаданих антиаритмічних препаратів при їх комбінації проведено на 60 білих щурах з еуфілініндукованою моделлю шлуночкової ларасистолопї. Спосіб здійснюється таким чином: після діагностики основного захворювання та ідентифікації парасистолії хворому призначають краплинну внутрішньовенозну інфузію 10 мл 25% розчину сульфату магнію та 10 мл панангіну в 200 мл 0,9% розчину хлориду натрію з частотою краплин 10-20 за хвилину під контролем артеріального тиску та моніторингом ЕКГ. Через 20 хв в трубку системи CM со О) со < 34932 мікроструйним методом вводять 3 мл 5% розчину аміодарону в 10 мл 0,9% розчину хлориду натрію, Якщо через 20 хв кількість парасистол не зменшилась на в0%, інфузію амюдарону повторюють в такій же дозі та продовжують краплинну інфузію препаратів магнію. При недостатній антиаритмічній ефективності препаратів магнію та аміодарону в вену вводять 2-4 мл 0,25% розчину верапамілу в 10 мл 0,9% розчину хлориду натрію. При необхідності інфузію верапамілу повторюють через 30-40 хв В наступні дні лікування поступово переходять на пероральний прийом ефективних препаратів Якщо кількість парасистол не перевищує ЗО в 1 год аміодарон і верапаміл призначають в таблетках в терапевтичних дозах, а сульфат магнію та панангін - у вигляді внутрішньовенозних інфузій. При позитивному антиаритмічному ефекті їх можна також поступово замінити таблетками (матерот, магне-Вб, панангін та ін.) Приклад. Хвора В., 48 років, скаржилась на перебої в роботі серця, які періодично турбують хвору протягом 2-х років після перенесеного інфекційно-алергічного міокардіту. Діагноз: МІокардитичний кардіосклероз, ХСН-0, шлуночкова парастистолія. В кардіологічному відділені протягом 4-х днів проводилось лікування аміодароном в таблетках в дозі 600 мг/доб. За даними добового моніторінгу ЄКГ на 4 день кількість ларасистол зменьшилось лише на 40% Вранці 5-го дня хворій внутрішньовенозно краплинно введено 10 мл 25% розчину сульфату магнію і 10 мл панангіну в 200 мл 0,9% розчину хлориду натрію Одночасно хвора продовжувала лікування аміодароном в такій же дозі Через 10 хв від початку інфузії препаратів магнію кількість парасистол значно зменьшилась, а через ЗО хв - наступила нормалізація синусового ритму Але в другій половині дня аритмія знову відновилась, в зв'язку з чим була призначена повторна інфузія сульфату магнію та панангіну в таких же дозах. Через 2 наступні дні дозу аміодарону зменьшили до 300 мг/доб., а ще через 3 дні внутрішньовенозні інфузії поступово замінили на таблетки магне-В6. На 12 день лікування хвора виписана із кардіологічного відділення зі стабільним синусовим ритмом та рекомендацією продовжувати лікування аміодароном (200 мг/доб) та магне-В6 по 1 таблетці тричі на день. Спосіб рекомендується для практичного використання. Тираж 50 екз. Відкрите акціонерне товариство «Патент» Україна, 68000, м. Ужгород, вул. Гагаріна, 101 {03122)3-72-89 (03122)2-57-03