Спосіб оцінки темпів функціонального відновлення

Спосіб оцінки темпів функціонального відновлення, що є способом оцінки відновлення функцій пацієнта, стану адаптаційних можливостей хворих і їх динаміки при різних методах лікування, який відрізняється тим, що поряд зі способом визна 2 3 43485 ного хворого тривалість курсу лікування і тривалість інтервалів між окремими дослідженнями стану хворих. При цьому, величина темпу функціонального відновлення може бути з позитивним (+), або з від'ємним (-) значенням в залежності від їх динаміки в результаті лікування. Вивчення темпів функціонального відновлення адаптаційних механізмів і клінічного індексу тяжкості захворювання може проводитись як в середньому по групі, так за індивідуальними темпами у кожного хворого. Спосіб здійснюється наступним чином. Темп функціонального відновлення розраховується, як відношення двох сум. В чисельнику знаходиться сума натуральних логарифмів відношення індексу тяжкості на кінець терміну перебування в стаціонарі до індексу тяжкості на початку цього терміну. В знаменнику знаходиться сума кількості днів перебування хворого в стаціонарі (ліжко-днів). По найбільш високому значенню темпу функціонального відновлення судять про найбільш перспективні для виздоровлення методи лікування. Приклад 1. Хворим Д., П. і С. проводиться медикаментозне лікування. Хворий Д. - 26 днів перебування в стаціонарі, індекс тяжкості на початку лікування – 26,59 ум. од., наприкінці – 16,24 ум. од. Хворий П. - 32 дні перебування в стаціонарі, індекс тяжкості на початку - 32,46 ум. од., наприкінці - 14,26 ум. од. Хворий С. - 24 дні перебування в стаціонарі, індекс тяжкості на початку лікування - 24,29 ум. од., наприкінці - 10,24 ум. од. Тоді темп функціонального відновлення розраховується по формулі: l= log(26,59 / 16,24) + log(32,46 / 14,29) + log(24,29 / 10,24) = 26 + 32 + 24 2,1773 = = 0,0266 82 = Темп функціонального відновлення дорівнює 0,0266. Такі ж обчислення проводять і для інших методів лікування і по тому, який темп найвищий, робиться висновок о перевагах того чи іншого методу лікування. Приклад 2. Хворим Ф., Н. і Є. проводиться медикаментозне лікування. Хворий Ф. - 23 дні перебування в стаціонарі, індекс Гаркаві на початку лікування становив 1,56, наприкінці - 0,74. Хворий Н. - 21 день, індекс Гаркаві на початку 2,76, наприкінці - 1,29. Хворий Є. - 19 днів, індекс Гаркаві на початку 1,79, наприкінці - 1,34. Тоді темп функціонального відновлення адаптаційних можливостей хворих буде: Комп’ютерна верстка Н. Лиcенко 4 log(1,56 / 0,74 ) + log (2,76 / 1,29 ) + log(1,79 / 1,34 ) = 23 + 21 + 19 1,7959 = = 0,0285 63 l= Розраховується середній по групі темп функціонального відновлення при різних методах лікування. Кращим вважається той метод лікування, де середній по групі темп функціонального відновлення адаптаційних можливостей був найвищий. Порівняння обох розрахунків темпів функціонального відновлення дозволяє вибрати найбільш ефективний метод лікування, при якому досягнення позитивного результату відбувається з найменшим напруженням адаптаційних механізмів. В порівнянні з прототипом, запропонований спосіб має ряд переваг: - більш простий і доступний для використання; - дозволяє об'єктивно оцінити стан хворих і ефективність різних методів лікування, і вибрати ті, які скоріше покращують стан хворих. Таким чином, запропонований спосіб визначення темпів функціонального відновлення являється простим і доступним для використання, дозволяє об'єктивно оцінити стан хворих і ефективність різних методів лікування, і вибрати ті з них, які скоріше покращують стан хворих. Це дозволяє рекомендувати його до широкого впровадження в клінічну практику. Описаний спосіб використовується в ДУ "Інститут нейрохірургії ім. акад. А.П.Ромоданова" АМН України. Література: 1. Бурцев Е.М. Вопросы классификации, клинического течения и патогенетического лечения дисциркуляторной энцефалопатии /Журн. невропатологии и психиатрии им. С.С. Корсакова. 1991. - №7. - С.19-22. 2. Бурцев Е.М. Дисциркуляторная (сосудистая) энцефалопатия //Журн. неврологии и психиатрии им. С.С. Корсакова. - 1998. - №1. - С.45-48. 3. Віничук С.М. Судинні захворювання нервової системи. - К.: Наукова думка, 1999. - 250с. 4. Шмидт Е.В. Классификация сосудистых поражений головного и спинного мозга //Журн. невропатология и психиатрия им. С.С.Корсакова. 1985. - №9. - С.1281-1288. 5. Степаненко І.В., Попова І.Ю., Ліхачова Т.С., Бондар Т.С. Спосіб оцінки ступеня тяжкості енцефалопатії /Деклараційний патент на винахід №71393A. - UA - Бюл. №11, 2004. - МПК А61N5/06. 6. Погожев И.Б. Применение математических моделей заболеваний в клинической практике. М.: Наука, 1988. - С.147. 7. Гаркави Л.Х., Квакина Е.Б., Уколова М.А. Адаптационные реакции и резистентность организма - 3-е изд., доп. - Ростов-на-Дону: Изд-во Ростов, ун-та, 1990. - 224с. Підписне Тираж 28 прим. Міністерство освіти і науки України Державний департамент інтелектуальної власності, вул. Урицького, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислової власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601