Спосіб діагностики синдрому транслокації

Спосіб діагностики синдрому транслокації шляхом визначення надходження жовчних кислот із очеревинної порожнини в кров, який відрізняється тим, що даний синдром визначають за вірогідним зростанням фібринолітичної активності плазми крові за лізисом азофібрину. Корисна модель належить до галузі медицини, а саме до хірургії і може бути використана для ранньої діагностики синдрому транслокації за умов розвитку жовчного перитоніту, який істотно ускладнює перебіг зазначеної патології (Білоокий В.В., Роговий Ю.Є., Пішак В.П. Патогенетичне обґрунтування тяжкості перебігу жовчного перитоніту / УБук. мед. вісник. - 2004. - Т.8, №1. - С.156-159.). За даними літератури (Мільков Б.О., Кухарчук О.Л., Бочаров А.В., Білоокий В.В. Перитоніт як ускладнення гострого холециститу. - Чернівці, 2000. - 175с.) відомо, що синдром транслокації представляє собою ушкодження очеревини, стінок тонкої та товстої кишок під впливом жовчних кислот, які виявляються в очеревинній порожнині за умов жовчного перитоніту, з подальшим надходженням жовчних кислот у порожнину кишечнику, всмоктуванням їх у портальну вену, та ушкодженням гепатоцитів з наступним виявленням жовчних кислот у плазмі крові. Синдром транслокації істотно ускладнює перебіг жовчного перитоніту, так як сприяє розвитку дисбактеріозу в просвіті тонкої і товстої кишки та надмірному надходженню не тільки жовчних кислот, але і ендотоксину в портальну вену, які здатні викликати ушкодження печінки, нирок та викликати розвиток синдрому ендогенної інтоксикації. голя. За наявності жовчних кислот на межі фаз виявляється зелене кільце (Посібник до практичних занять з патологічної фізіології / За ред. Ю.В. Биця, Л.Я. Данилової. - К.: Здоров'я, 2001. - С.341). Водночас, застосування даного способу має істотні недоліки, які полягають у тому, що визначення жовчних кислот проводиться чисто якісно без можливості їх кількісної оцінки. Це не дає можливості провести диференційовану оцінку за цим методом можливості розвитку синдрому холестазу, який також характеризується зростанням концентрації жовчних кислот у крові, але на відміну від синдрому транслокації зумовлений порушенням захвату жовчних кислот гепатоцитами без наявності останніх у очеревинній порожнині. В основу корисної моделі поставлено задачу розробити спосіб діагностики синдрому транслокації' надходження жовчних кислот із очеревинної порожнини в кров шляхом кількісного визначення ферментативної фібринолітичної активності плазми крові, так як жовчні кислоти є активаторами фібринолізу, який є більш чутливим показником ніж якісне визначення жовчних кислот у сечі з реактивом Люголя (Деклараційний пат.30727 Україна. МПК G01 N33/48 Спосіб визначення тканинної фібринолітичної активності: Деклараційний пат. 30727 Україна. МПК G01 N33/48 / Б.М. Боднар, О.Л. Кухарчук, В.М. Магаляс, Я.І. Пенішкевич, О.В. Пішак, Ю.Є. Роговий, В.І. Сливка, В.П. Шаповалов (Україна). - №98042121. Заявл. 28.04.1998. Опубл. 15.12.2000. Бюл. №7-11. - 2с). Фібринолггичну активність плазми крові оцінюють таким чином. По 0,5мл плазми крові вносять в 2 ряди пробірок з мітками "СФА" (сумарна фібринолітична активність) і "НФА" (неферментативна фібринолітична активність). Пробірки "СФА" містять 5мг азофібрину, 10ФО плазміногену (Simko Ltd., Львів) і 1мл Таким чином, синдром транслокації діагностують за рахунок вірогідного зростання концентрації жовчних кислот у крові, за умов наявності їх у очеревинній порожнині при жовчному перитоніті. Водночас визначення концентрації жовчних кислот у крові досить не легке завдання, тому зазвичай їх визначають в сечі, так як вони легко проходять через нирковий фільтр. Для цього в пробірку наливають 2мл сечі, яку тримають під кутом 45° і зверху на неї обережно нашаровують розчин Лю О CO ю о> 5601 боратного буферу (рН-7,4). У пробірки "НФА", крім того додають по 20мг епсилон-амінокапронової кислоти, яка пригнічує ферментативний фібриноліз. У дублікати пробірок "РП" (розчин порівняння) замість гомогенату додають по 0,5мл боратного буферу. Всі пробірки одночасно інкубують у водяному термостаті для гемокоагуляції з прозорими стінками при температурі 37°С 15хв. За цей проміжок часу проходить розпад азофібрину і звільняється азобарвник в інкубаційний розчин відповідно фібринолітичній активності плазми крові. Після інкубації всі пробірки одночасно охолоджують до 5°С для зупинки лізису азофібрину. У кожну пробірку додають для залужування середовища по 20мкл 5М розчину NaOH. У подальшому вміст пробірок фільтрують через шар вати, яка знаходиться в шприцах. На спектрофотометрі СФ-46 в кюветах 1см при довжині хвилі 440нм проти розчину порівняння проводять замір оптичної густини проб. Отримані екстинції перераховують на 1год. інкубації на 1мл плазми крові. Ферментативний фібриноліз (ФФА) визначають як різницю між сумарною та неферментативною активністю тканини за формулою1 ФФА=СФА-НФА. Визначення ферментативної фібринолітичної активності є більш чутливим показником у діагностиці синдрому транслокації ніж оцінка жовчних кислот сечі за допомогою реактиву Люголя, оскільки за наявності у хворого синдрому холестазу і синдрому транслокації є можливість віддиференціювати приєднання розвитку синдрому транслокації у хворих, в яких мав місце холестаз за рахунок вірогідного зростання фібринолітичноі активності плазми крові, чого не можливо виявити відомим способом. Той факт, що оцінка біохімічних ефектів жовчних кислот у крові за кількісним визначенням ферментативної фібринолітичної активності плазми крові дає можливість віддиференціювати нашаровування синдрому холестазу на синдром транслокації, що не можливо при застосування прототипу із якісним визначенням жовчних кислот у сечі з реактивом Люголя, забезпечує даному винаходу відповідність критерію "суттєві відмінності". За рахунок враховування оцінки біохімічних ефектів жовчних кислот за кількісним визначенням фібринолітичної активності плазми крові забезпечується точність діагностики даної патології й усунення вищевказаних недоліків. До істотних ознак, що характеризують корисну модель відноситься: діагностика синдрому транслокації за умов розлитого жовчного перитоніту на основі оцінки біохімічних ефектів жовчних кислот у крові щодо їх здатності активувати ферментативну фібринолітичну активність, яку можна оцінити кількісно і тим самим віддиференціювати нашаровування синдрому холестазу, за допомогою чого досягається усунення вищевказаних недоліків, на відміну від прототипу, за яким дані позитивні ефекти не спостерігаються. Технічний результат, якого можна досягти при здійсненні корисної моделі, полягає у підвищенні ефективності діагностики цієї патології, результати наведені в таблиці. Таким чином, застосування даного способу у хворих на розлитий жовчний перитоніт порівняно з групою хворих на хронічний калькульозний холецистит (при якому може виявлятися синдром холестазу за відсутності синдрому транслокації) дає можливість підвищити точність діагностики цього захворювання із 50% до 100%, що вказує на відповідність даної корисної моделі критерію "позитивний ефект". Причинно-наслідковий зв'язок між сукупністю ознак і технічним результатом полягає в тому, що для діагностики розлитого жовчного перитоніту на основі оцінки біохімічних ефектів жовчних кислот у крові враховується їх здатність щодо активації ферментативної" фібринолітичної активності, яку можна оцінити кількісно, за допомогою чого вперше досягнуто високі критерії діагностики вищевказаних порушень на відміну від прототипу, що забезпечує виявлення нових технічних властивостей корисної моделі з підвищенням ефективності діагностики вказаної патології. Таблиця 1 Порівняльна характеристика ефективності діагностики синдрому транслокації у хворих з розлитим жовчним перитонітом шляхом кількісного визначення ферментативної фібринолітичної активності плазми крові та якісного визначення жовчних кислот у сечі з реактивом Люголя. Кількість обстежених хворих з розлитим Діагностовано синдром трансТочність Способи діагнос- жовчним перитонітом (10 чоловік) порівняно локації на основі вірогідних діагностики, тики з групою хворих із хронічним калькульозним відмінностей параметрів в кро% ві та сечі холециститом (10 чоловік) Прототип 10 50 5 Запропонований 10 100 10 спосіб Комп'ютерна верстка В Мацело Підписне Тираж 28 прим Міністерство освіти і науки України Державний департамент інтелектуальної власності, вул. Урицького, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП "Український інститут промислової власності", вул. Глазунова, 1, м. Київ - 42, 01601