Спосіб підготовки ракети до пуску з плавучого стартового комплексу

Спосіб підготовки ракети до пуску з плавучого стартового комплексу, що ґрунтується на вимірюванні напрямку хвиль, орієнтації поздовжньої осі корабля у напрямку хвиль з наступним вимірюванням швидкості вітру, напрямку вітру і висоти хвиль, визначенні перекидного моменту який діє на ракету, і припиненні пуску у випадку перевищення його допустимої величини, який відрізняється тим, що після вимірювання напрямку і висоти хвиль, швидкості і напрямку вітру визначають напрямок поздовжньої осі корабля, при якому на ракету діє мінімальний перекидний момент і орієнтують поздовжню вісь корабля у цьому напрямку Винахід відноситься до ракетно-космічної галузі і може використовуватися для підготовки і пуску космічних ракет середнього класу Відомим Є спосіб підготовки ракети до пуску, який ґрунтується на вимірюванні напрямку і швидкості вітру з визначенням перевертаючого моменту, який діє на ракету від вітру, і припиненні пуску у випадку перевищення допустимої величини перевертаючого моменту (див книгу "Конструкция управляемых баллистических ракет", под ред А М Синюкова и Н И Морозова, М , "Воениздат", 1969, с 74 - 76, рис 4 17, 418) Цей спосіб застосовується для пуску космічних ракет довжиною до 50м з наземних стартових комплексів, пускові установки яких виконані неповоротними і мають чотири опорних кронштейни для встановлення ракети В залежності від напрямку вітру величина перевертаючого моменту може відрізнятися у 1,41 рази При цьому максимальна швидкість вітру під час пуску ракети не перевищує 10м/с при сприятливому напрямку вітру і 7м/с при несприятливому напрямку вітру значно ускладнює пускову установку Найближчим до запропонованого по технічному рішенню є вибраний як прототип спосіб підготовки ракети до пуску з плавучого стартового комплексу, який описаний у книзі (Д М Вавилов и др "Морская практика", часть 2, М , "Воениздат", 1958, с 64) Вказаний спосіб ґрунтується на вимірюванні напрямку і висоти хвиль і орієнтації поздовжньої осі корабля у напрямку хвиль Цей спосіб використовується для зменшення хитання корабля під час проведення пусків зенітних ракет При цьому пуск ракет не залежить від швидкості і напрямку вітру, тому що зенітні ракети мають невелику довжину 3 - 5м Під час пуску космічних ракет з плавучого стартового комплексу (ПСК) за патентом України №49723А, МПК B64G5/00, В63В39/00, 2002р метеоумови складають швидкість вітру до 10м/с, висота хвиль до 2,5м Такі умови забезпечують імовірність пуску 0,7 протягом року в зоні екватора, якщо поздовжня вісь корабля орієнтована у напрямку хвиль, а напрямки хвиль і вітру збігаються Але метеорологічні умови на морі характеризуються наступними особливостями, які впливають на підготовку ракети до пуску напрямок вітру може не збігатися з напрямком хвиль, при цьому різниця між ними може досягати 40°, Недоліком відомого способу підготовки до пуску є низька імовірність проведення пуску через невизначеність напрямку вітру під час підготовки ракети до пуску, а виконання пускової установки поворотною для забезпечення орієнтації и опорних кронштейнів у сприятливому напрямку вітру (О ю 56941 у різні періоди часу при одній швидкості вітру висота хвилі може змінюватися на ± 30% від розрахункової величини висоти 2,5м і навпаки при одній висоті хвилі швидкість вітру може змінюватися на ± 30% від розрахункової 10м/с З урахуванням вказаних особливостей імовірність пуску не перевищує 0,5 протягом року в зоні екватора Недоліком відомого способу є невисока імовірність пуску космічних ракет, тому що під час проведення пуску не враховується швидкість і напрямок вітру В основу винаходу поставлена задача створення удосконаленого способу підготовки ракети до пуску з плавучого стартового комплексу, який би дозволив підвищити імовірність пуску шляхом уведення в нього нових операцій, таких як після вимірювання напрямку і висоти хвиль, швидкості і напрямку вітру визначається напрямок поздовжньої осі корабля, при якому на ракету діє мінімальний перевертаючий момент, що дозволяє підвищити імовірність пуску, поздовжня вісь корабля орієнтується у цьому (розрахунковому) напрямку, що дозволяє забезпечити дію на ракету оптимального сполучення параметрів вітру і хитання корабля Поставлена задача вирішується таким чином, що у запропонованому способі підготовки ракети до пуску з плавучого стартового комплексу, який ґрунтується на вимірюванні напрямку хвиль, орієнтації поздовжньої осі корабля у напрямку хвиль з наступним вимірюванням швидкості вітру, напрямку вітру і висоти хвиль, визначенні перевертаючого моменту, який діє на ракету, і припиненні пуску у випадку перевищення його допустимої величини, в ньому після вимірювання напрямку і висоти хвиль, швидкості і напрямку вітру визначають напрямок поздовжньої осі корабля, при якому на ракету діє мінімальний перевертаючий момент, і орієнтують поздовжню вісь корабля у цьому напрямку Для пояснення способу підготовки ракети до пуску додаються креслення, на яких схематично зображений пристрій, у якому втілюється даний спосіб, та його детальний опис На кресленнях зображено на фіг 1 - загальний вид ПСК, на фіг 2 - вид А фіг 1 (вид ПСК зверху) Плавучий стартовий комплекс складається з корабля 1, на верхній палубі якого по поздовжній осі 2 розташована пускова установка 3 з опорними кронштейнами 4 для ракети 5 При цьому два опорних кронштейни 4 розташовані у поздовжній вертикальній площині корабля 1 і два опорних кронштейни 4-у поперечній площині На фігурах зображено М - напрямок корабля, при якому на ракету діє мінімальний перевертаючий момент, В - напрямок вітру (25° до напрямку М), X - напрямок хвиль (15° до напрямку М) Підготовка ракети до пуску з ПСК здійснюється наступним чином Після прибуття ПСК у район пуску вимірюють швидкість і напрямок вітру, а також напрямок і висоту хвиль Потім розраховують напрямок поздовжньої осі корабля, при якому на ракету діє мінімальний сумарний перевертаючий момент від двох факторів хитання і вітру Якщо розрахунковий перевертаючий момент не перевищує допустимої величини, то корабель 1 орієнтують так, щоб його поздовжня вісь 2 збігалась з розрахунковим напрямком У результаті цього імовірність пуску досягає 0,7 протягом року в зоні екватора Таким чином, запропонований спосіб дозволяє підвищити вітрову СТІЙКІСТЬ ракети, а також забезпечує мобільність проведення пусків і високий темп пусків А П_ _У ФІГ ФІГ 2 1. Підписано до друку 05 06 2003 р Тираж 39 прим ТОВ "Міжнародний науковий комітет" вул Артема, 77, м Київ, 04050, Україна (044)236-47-24