Спосіб виконання пластики передньої черевної стінки при хірургічному лікуванні пацієнтів з великими післяопераційними вентральними грижами

Спосіб виконання пластики передньої черевної стінки при хірургічному лікуванні пацієнтів із 3 62183 рішньої і середньої її третини та прямує до ділянки пупа, де анастомозує із верхньою та середньою надчеревними артеріями. Тому, запропонований спосіб пластики передньої черевної стінки є більш оптимальним, оскільки за умов перпендикулярного виконання горизонтальної частини Т-доступу не відбувається пошкодження поперечноспрямованих сегментарних живлючих судин передньої черевної стінки. Завдяки цьому запобігається розвиток некрозів шкіри та прискорюється загоєння рани. Спосіб здійснюється таким чином. Під наглядом було 34 хворих у віці від 45 до 70 років, яких було оперовано з приводу великих та гігантських післяопераційних вентральних гриж. Всім хворим після обстеження та передопераційної підготовки, виконувалося оперативне втручання, що містило в собі герніолапаротомію, висікання грижового мішка, у разі потреби - виконання адгезіолізису, резекцій тих чи інших ділянок тонкої кишки та закінчувалося санацією і дренуванням черевної порожнини та підшкірно-клітинного простору. На етапі виконання герніолапаротомії, згідно з корисною моделлю, з метою запобігання утворення некрозу країв шкіри, виконували Тподібний розтин шкірно-підшкірного шару таким чином, щоб поперечний сегмент доступу був строго перпендикулярним до вертикальної осьової лінії тіла, з урахуванням топографії кровоносних судин, чим запобігають їх механічному ушкодженню. Завдяки запропонованій тактиці, у післяопераційному періоді у таких пацієнтів не спостерігалося ознак некрозу шкірного розтину, досягалося загоєння рани первинним натягом. Середній строк перебування хворих у стаціонарі складав 18±1 день. Усі вони виписані у задовільному стані. При контрольному обстеженні через 1 місяць скарг немає. Приклад конкретного застосування способу. Хвора X., 64 років, звернулася у клініку зі скаргами на значну деформацію передньої черевної стінки за рахунок наявності гігантської післяопераційної вентральної грижі (раніше хвора перенесла п'ять лапаротомних операцій). Також мали місце ознаки субкомпенсованої кишкової непрохідності. Об'єктивно: стан хворої на момент надходження до стаціонару важкий. Живіт значно збільшений у розмірах, нерівномірно здутий, деформований за рахунок великого розміру вентральної грижі. Випорожнення та гази відходять незадовільно. У лабораторному дослідженні крові - лейкоцитоз до 14,3 Г/л. На рентгенограмі черевної порожнини - встановлено наявність нерівномірного Комп’ютерна верстка Л.Литвиненко 4 здуття ділянок тонкої кишки, поодинокі горизонтальні рівні рідини. У зв'язку з клінікою гігантської післяопераційної вентральної грижі, часткової кишкової непрохідності, після обстеження та передопераційної медикаментозної підготовки хвору було оперовано в ургентному порядку. Виконано герніолапаротомію, адгезіолізис із резекцією ділянки тонкої кишки. Згідно корисної моделі, на етапі герніолапаротомії, з метою запобігання утворення некрозу країв шкіри, виконали Т-подібний розтин шкірно-підшкірного шару таким чином, щоб поперечний сегмент доступу був строго перпендикулярним до вертикальної осьової лінії тіла, з урахуванням топографії кровоносних судин, чим запобізапобігають їх механічному ушкодженню. Після операції хворій призначено голод у перші 2 доби. Встановлено назогастральний зонд. Призначено цефуроксим, метрогіл, церукал за загально прийнятними дозами, а також інфузіонна терапія (гемодез, глюкоза, фізіологічний розчин). Місцево проводилися щоденні зміни пов'язок із обробкою ран антисептиками. Завдяки запропонованій методиці, шкірна рана загоїлася шляхом первинного натягу, будь-яких некротичних явищ не виникло. Хвору виписано у задовільному стані на 17 добу. При контрольному обстеженні через 1 рік - скарги відсутні. У порівнянні з найближчим аналогом, запропонований спосіб надає можливість запобігти розвитку некротичних процесів на шкірі, оскільки зберігаються неушкодженими живлячі сегментарні гілки міжреберних артерій та дрібних ділянок поверхневої підчеревної артерії, що дозволяє у більш короткий термін досягти загоєння післяопераційних ран та надає можливість профілактики ускладнень у післяопераційному періоді. Література 1. Тоскин К.Д., Жебровский В.В. Грыжи живота. М: Медицина 1983; 179-207. 2. Топузов, Э.Г. Перспективы лечения послеоперационной вентральной грыжи / Э.Г.Топузов, Н.А.Пострелов, Ю.В.Плотников, А.В.Растегаев //Современные методы лечения послеоперационных грыж и эвентраций. Материалы научнопрактич. конференции с международным участием. Алушта, 2006. - С. 168-169. 3. Богородский Ю.П. Хирургическое лечение послеоперационных вентральных грыж больших размеров. Вестн. Хир. 1983; 8: 116-118. 4. Бородин И.Ф., Скобой Е.В., Акулик В.П. Хирургия послеоперационных грыж живота. Минск: Беларусь 1986. Підписне Тираж 23 прим. Міністерство освіти і науки України Державний департамент інтелектуальної власності, вул. Урицького, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислової власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601