Спосіб виконання езофагопластики

Винахід відноситься до медицини, а саме до хірургії і може бути використаний при лікуванні хворих з післяопіковою рубцовою стріктурою страво ходу. Відомі способи езофагопластики, при яких з метою забезпечення харчування в найближчий післяопераційний період встановлюють назоінтестінальний зонд [1, 2]. Недоліком цих способів є те, що у разі виникнення неспроможності шийного анастомоза, його загоєння, у багатьох випадках призводить до виникнення стриктур шийного анастомозу. Найближчим аналогом є спосіб виконання езофагопластики, який включає формуванням трансплантата у вигляді ділянки товстої кишки на судинній ніжці, який переміщують загрудинно і анастомозують з стравоходом і шлунком з проведенням назоінтестінального зонда [3]. Недоліком аналогу є велика кількість післяопераційних ускладнень у вигляді рубцових стриктур анастомозу. Задачею винаходу є розробка такого способу виконання езофагопластики, який за рахунок введення додаткової трубки більшого діаметру в ділянку шийного анастомозу забезпечував би зниження кількості післяопераційних ускладнень. Поставлена задача вирішується тим, що в способі виконання езофагопластики, який включає формування трансплантата у ви гляді ділянки товстої кишки на судинній ніжці, який переміщують загрудинно і анастомозують з стравоходом і шлунком з проведенням назоінтестінального зонда, згідно з винаходом в зоні стравохідного анастомозу на зонд надівають силіконову трубк у більшого діаметру, на верхньому і нижньому кінцях якої виконують повздовжні вирізи, а стрічки що залишилися фіксують до назоінтестінального зонда. Надівання силіконової трубки більшого діаметру в зоні стравохідного анастомозу заважає звуженню анастомоза до його повного формування, що і забезпечує зниження післяопераційних ускладнень. Спосіб виконують таким чином. Роблять верхньо-срединну лапаротомію. Формують трансплантат у вигляді ділянки товстої кишки на судинній ніжці, проводять його за шлунком. Формують загрудинний тонель, в якому розташовують трансплантат і анастомозують зі шлунком анастомоз кінець в бік. Виконують колоноколоноанастомоз. Вздовж внутрішнього краю лівого ківального м'язу розсікають шкіру. Виділяють і пересікають стравохід (дистальну куксу його пошарове ушивають). Оральний кінець анастомозують з трансплантатом кінець в кінець. На назоінтестінальний зонд надівають силіконову тр убку більшого діаметру, на верхньому і нижньому кінцях якої виконують повздовжні вирізи, а стрічки що залишилися фіксують до назоінтестінального зонда. Зонд проводять повз ротову порожнину. Дистальний кінець розташовують за зв'язкою Трейца. А силіконову трубку в ділянці шийного анастомозу. Зовнішній кінець проводять трансназально і фіксують до крила носа. Гемостаз під час операції. Дренування. Пошарове зашивання ран. На 10 добу зонд видаляють через ротову порожнину. Виконують рентгенконтроль шийного анастомозу водорозчинним контрастом. З метою профілактики порушень кровообігу в місці шийного анастомозу використовують силіконову трубку. Відток слини здійснюється за рахунок повздовжніх отворів в місцях фіксації трубки більшого діаметру. Такий спосіб підтримує необхідний діаметр тільки в ділянці шийного анастомозу не порушуючи при цьому зовнішнє дихання. Приклад. Хвора К., 1954 року народження, знаходилась на стаціонарному лікуванні в відділенні хірургії стравоходу, шлунку та кишечнику Інституту хірургії та трансплантології АМН України з 16.Х.2000 р. по 16.ХІ.2000 р., історія хвороби №3948. Скарги на дісфагію, схуднення на 20 кг, слабкість. В анамнезі рік тому опік стравоходу лугом. Встановлений діагноз: післяопікова рубцова стріктура стравоходу. 30.10.00р. Хворій виконано операцію: в/с лапаротомію. Сформовано трансплантат з товстої кишки з живлячими судинами - ліва ободова артерія і вена, проведено за шлунком. Сформовано загрудинний тонель, в якому розташований трансплантат і анастомозовано зі шлунком анастомозом кінець в бік. Виконано колоноколоноанастомоз кінець в бік за допомогою стаплера, з перитонізацією лінії швів. Вздовж внутрішнього краю лівого ківального м'яза розсічена шкіра. Виділений і пересічений стравохід (дистальна кукса його пошарово ушита). Оральний кінець анастомозовано з трансплантатом кінець в кінець однорядними швами. На кінцях силіконової трубки довжиною 10см и діаметром 1,8см зроблені. З повздовжні вирізи, стрічки, що залишилися фіксовані до назоінтестінального зонда на відстані 100см від дистального кінця. Зонд проведено повз ротову порожнину при цьому дистальний його кінець розташовано за зв'язкою Трейца, а силіконова трубка диаметром 1,8см в ділянці шийного анастомозу. Зовнішній кінець проведено трансназально і фіксовано до крила носа. Гемостаз під час оперії. Дренування. Пошарове зашивання ран. В післяопераційному періоді хворій проводилась антибіотикопрофілактика 4 доби, промивання дренажів на шиї антисептиками. Харчування здійснювалось через назоінтестінальний зонд. На 10 добу зонд видалено через ротову порожнину. Виконай рентгенконтроль спроможності шийного анастомозу за допомогою водорозчинного контрасту - анастомоз діаметром 1,0см, прохідність задовільна, без затікання контрасту. Післяопераційний період протікав без ускладнень. Хвора у задовільному стані виписана додому на 17 добу після операції. Через 6 місяців знаходилась на обстеженні у нашому відділенні. Шийний анастомоз діаметром 1,2см, вільно прохідний, пасаж барію по трансплантату задовільний. За запропонованим способом прооперовано 3 хворих, ускладнень у яких в післяопераційному періоді з боку шийного анастомозу не виявлено. Таким чином, запропонований спосіб дозволяє знизити частоту післяопераційних ускладнень та якість життя хворих. Джерела інформації 1. Андрианов Β.Α., Воронов М.Е., Титов В.В. Тотальная колоэзофагопластика при ожоговых стриктурах пищевода // Анналы хирургии. - 1997. - №5. - С.37-40. 2. Бакиров Α.Α. Хирургическое лечение ожоговых стриктур пищевода // Грудная и серд.-сосуд, хир. - 2000. - №4. - С.45-49. 3. Шалимов Α.Α., Саенко В.Φ. Хир ургия пищеварительного тракта. Κ.: Здоровья, 1987. - 567 с. найближчій аналог.