Спосіб лікування ішемії нижніх кінцівок шляхом ортоградного стегново-підколінного аутовенного шунтування

Винахід відноситься до медицини, переважно до хірургічних способів, і може бути використаним в судинній чи пластичній хірургії. Відомий спосіб лікування ішемії нижніх кінцівок шляхом стегново-підколінного шунтування, що містить розтин шкіри над великою підшкірною веною, перев'язку її гилок і гідравлічне роздуття, накладання дистального та проксимального анастомозів з пошаровим ушиванням рани, додаткові видалення, вивертання, ввертання вени, між перев'язкою її гилок і гідравлічним роздуттям, встановлення аутовени в ортоградну позицію перед накладанням анастомозів [1]. Суттєвими недоліками об'єкта при його використанні вважаються травматизація вени, внаслідок ввертання останньої, надмірна тривалість операції, холодова ішемія шунта, а також труднощі щодо пластики глибокої артерії стегна. Відомий спосіб лікування ішемії нижніх кінцівок шляхом стегново-підколінного шунтування, що містить розтин великої підшкірної вени, перев'язку її гилок, руйн ування венозних клапанів, мобілізацію верхнього та нижнього кінців вени, її гідравлічне роздуття, накладання дистального та проксимального анастомозів з пошаровим ушиванням рани [2]. Вищезазначений об'єкт не передбачає ввертання вени, але його використання супроводжується надмірним натягом зони проксимального анастомозу, що також стримує ефективність пластики глибокої артерії стегна та призводить до неадекватного руйнування клапанів великої підшкірної вени. Деяке покращення .результатів пластики глибокої артерії стегна передбачене в способі лікування ішемії нижніх кінцівок шляхом стегново-підколінного шунтування, що містить розтин шкіри над великою підшкірною веною, перев'язку її гилок і гідравлічне роздуття, накладання дистального та проксимального анастомозів з пошаровим ушиванням рани, завдяки видаленню вени перед гідравлічним роздуттям і встановленню аутовени в реверсивну позицію [3]. До причин, що стримують досягнення очікуваного технічного результату, належать турбулентність та низька швидкість об'ємного кровотоку в зоні проксимального анастомозу, що зумовлене, на думку заявника, вузькістю вхідної ланки шунта. Ви хід аутовени за межі фізіологічного положення має вплив на трофіку венозної стінки, спричиняє інфікування шунта, зумовлює травмування тканин. Найбільш близьким по кількості істотних ознак до винаходу, що заявляється, є спосіб лікування ішемії нижніх кінцівок шляхом ортоградного стегново-підколінного аутовенного шунтування, що містить розтин шкіри над великою підшкірною веною, перев'язку її гилок і руйнування венозних клапанів, мобілізацію верхнього та нижнього кінців вени, її гідравлічне роздуття, накладання дистального та проксимального анастомозів з пошаровим ушиванням рани, в якому, після закритого руйнування клапанів в ортоградній позиції, як шунт використовують а утовен у [4]. Залишення аутовени в її фізіологічній позиції сприяє збереженню трофіки венозної стінки, зменшенню вірогідності інфікування шунта та травмування тканин стегна, наприклад під час проведення шунта по новому каналу, а від того, дозволяє зменшити тривалість оперативного втручання та травматичність при використанні. До причини, що стримує досягнення нижчезазначеного технічного результату належить наявність післяопераційних ускладнень, у вигляді тромбоутворень шунта чи погіршень перфузії нижньої кінцівки. На думку заявника, це зумовлене високою локалізацією біфуркації загальної стегнової артерії та неможливістю контролю за якістю руйнування клапанів аутовени. В основу винаходу поставлено задачу розробити такий спосіб лікування ішемії нижніх кінцівок, який шляхом ортоградного стегново-підколінного аутовенного шунтування забезпечує зменшення післяопераційних ускладнень, за рахунок використання прокисимального відділу великої підшкірної вени, одночасного накладання проксимального анастомозу та здійснення пластики глибокої артерії стегна при використанні. Вищезазначений технічний результат досягається тим, що при використанні у відомому спосіб лікування ішемії нижніх кінцівок шляхом ортоградного стегново-підколінного аутовенного шунтування, що містить розтин шкіри над великою підшкірною веною, перев'язку її гилок і руйнування венозних клапанів, мобілізацію верхнього та нижнього кінців вени, її гідравлічне роздуття, накладання дистального та проксимального анастомозів з пошаровим ушиванням рани, у відповідності з винаходом, додатково велику підшкірну вену фіксують у власному ложі, з можливістю використання як шунта, а проксимальний анастомоз накладають разом із загальною стегновою артерією. Застосування сукупності запропонованих прийомів сприяє покращенню ефекту завдяки руйнуванню клапанів великої підшкірної вени під контролем зору та включенню в перфузію ішемізованої кінцівки басейну глибокої артерії стегна у прокисимальному відділі великої підшкірної вени, забезпечує одночасне накладання проксимального анастомозу, здійснення пластики глибокої артерії стегна. Використання великої підшкірної вени як шунта, що фіксується у власному ложі, надає можливість накладати проксимальний анастомоз, незалежно від анатомічної позиції біфуркації стегнових артерій, з можливістю його переведення до глибокої артерії стегна. Саме після видалення великої підшкірної вени виникає можливість контролю адекватності руйнування клапанів вени, що виключає тромбоутворення шунта в ранньому післяопераційному періоді внаслідок неповного руйнування клапанів аутовени. Формування проксимального анастомозу, з переходом на глибоку артерію стегна забезпечує ліквідацію гирлового стенозу, а в разі його відсутності, сприяє збільшенню об'ємного кровотоку через систему глибокої артерії стегна. Ефект виконання пластики глибокої артерії стегна зберігається навіть в випадку тромбозу шунта. Запропоноване рішення задачі додатково знижує імовірність поглиблення ішемії ураженої кінцівки, інфікування шунта, скорочує тривалість оперативного втручання, поліпшує трофіку венозної стінки, істотно зменшує травмування тканин. Від того, сукупність ознак винаходу є суттєвою, бо має причинно-слідчий зв'язок з очікуваним технічним результатом. Крім того, наведені твердження інформують про те, що спосіб лікування ішемії нижніх кінцівок шляхом ортоградного стегново-підколінного аутовенного шунтування відповідає критерію винаходу «новизна», бо явним чином не випливає з рівня техніки, який був встановлений заявником, а відсутність в ньому еквівалентних засобів впливу на досягнення технічного результату з боку окремих ознак, що визнані суттєвими, дозволяє дійти до висновку про відповідність заявленого рішення задачі умові «винахідницький рівень». Для зменшення післяопераційних ускладнень у способі лікування ішемії нижніх кінцівок шляхом ортоградного стегново-підколінного аутовенного шунтування, в асептичних умовах проводять розтин шкіри, підшкірної жирової клітковини латеральним стегновим доступом над великою підшкірною веною. Це здійснюють по ходу великої підшкірної вени, з виділенням із оточуючих тканин загальної та поверхневої стегнових артерій. Після мобілізації верхнього та нижнього кінців і фіксації у власному ложі, велика підшкірна вена набуває властивостей шунта. Після гідравлічного роздування видаляють велику підшкірну вену, перев'язують її гилки та руйнують венозні клапани під контролем зору, з використанням оливоподібного зонду. У подальшому, накладають дистальний анастомоз, виконують розтин загальної стегнової артерії, з переходом на глибоку артерію стегна. За наявністю подовженого стенозу глибокої артерії стегна, нижній кут анастомозу накладають нижче зони стенозу, здебільшого, на вільній ділянці. Останній етап оперативного втручання полягає в пошаровому ушиванні рани. Отже, використання прокисимального відділу великої підшкірної вени у заявленому вигляді зумовлює досягнення вищезазначеного технічного результату. Приклад. Хворий X., 37 років, потрапив до відділення хірургії судин зі скаргою на перемежаючу кульгавість на відстань до 100 метрів, болі в правій гомілці при фізичному навантаженні. Хворому, з ура хуванням виявленої ішемії правої нижньої кінцівки на грунті оклюзії поверхневої стегнової артерії та проксимального відділу підколінної артерії, а також стенозу гирла артерії стегна було здійснене ортоградне стегнево-підколінне аутовенозне шунтування. Лікування було здійснено за умов заявленого винаходу. Тібіо-медіальним доступом були виділені підколінна артерія, загальна стегнова та глибока артерії стегна з оточуючи х тканин, видалена велика підшкірна вена, проведене гідравлічне роздуття вени з одночасним руйнуванням клапанів оливоподібним зондом під контролем зору. Надалі - накладені дистальний анастомоз, з дистальною частиною підколінною артерії, виконано розтин загальної стегнової артерії, з переходом на глибоку артерію стегна, а також проксимальний анастомоз, пошарово вшиті рани та встановлені мікроіригатори. На 8 добу рани загоїлися первинним натягом, хворий у задовільному стані був виписаний зі стаціонару. На повторних оглядах, які відбулися через 1 і 2 роки опісля, симптоми ішемії кінцівки не спостерігались, післяопераційні ускладнення не відзначені. Тож, заявлений об'єкт при використанні в умовах судинної чи пластичної хірургії забезпечує при ортоградному стегнево-підколінному аутовенозному шунтуванні усунення явищ ішемії нижньої кінцівки, кровообіг не тільки в підколінній артерії, але й в глибокій артерій стегна. Спосіб сприяє зниженню післяопераційних ускладнень, завдяки використанню проксимального відділу великої підшкірної вени, одночасному накладання проксимального анастомозу та здійсненню пластики глибокої артерії стегна. Тож, розроблене рішення задачі відповідає умові «промислова придатність», що дозволяє кваліфікувати його винаходом України. Джерела інформації 1. В.И.Сморжевский / Оптимизация техники операции и методов венозного шунтирования при оклюзиях артерий бедренно-берцового сегмента // Клиническая хирургия. - 1982. -№7. - С.39-43. 2. О.А.Болацкий / Аутовенозное шунтиррвание артерий нижних конечностей без выделения вены из ложе (in situ) // Вестник хирургии. 1990. - №10. - С.137-140. 3. И.И.Сухарев / Хир ургия атеросклероза сосудов у больных сахарным диабетом. Киев: «Типография Главного штаба ВС Украины», 1995. – С.97-99.