Спосіб ампутації стопи при діабетичній гангрені

Винахід відноситься до медицини, переважно хірургії, у тому числі хірургічних способів, що стосуються пересадки шкіри, та може бути використаним в судинній хірургії або травматології. Відомий спосіб ампутації стопи при діабетичній гангрені, що містить викроєння шкіряних клаптів з тканин стопи, пересічення її тканин на рівні життєздатних, пластику дефекту та пошарове ушивання рани, в якому, перед пластикою дефекту, додатково розтинають гомілковоступневий суглоб, тканини пересікають на рівні бокових зв'язків вивиху гомілковоступневого суглобу, перепилюють п'яткову кістку позаду таранної, відсепаровують її тканини на 2-3см від гомілкових кісток, із перепилюванням таранної кістки гомілки над кісточкою, сполучення опилу кісток гомілки та бугра п'яткової кістки [1]. Вищенадане рішення задачі забезпечує зберігання опірної функції стопи. Але при використанні йому властиві травматичність та експлуатаційні незручності. Це зумовлене, переважно тим, що у післяопераційному періоді часто виявляються зміщення п'яткового бугра та функціональні обмеження культі з симптомами її трофічної виразки, а розтин гомілковоступневого суглобу, перепил п'яткової кістки, відсепаровування тканин останньої, складний перепил таранної кістки у більшості випадків збільшують час оперативного втручання, мають зв'язок з травматизацією. Найбільш близьким об'єктом того ж призначення до винаходу, що заявляється, по сукупності ознак є спосіб ампутації стопи при діабетичній гангрені, що містить викроєння шкіряних клаптів з тканин підошвеної поверхні стопи, пересічення її тканин на рівні життєздатних, пластику дефекту та пошарове ушивання рани, в якому, пересікають тканини стопи на рівні суглобу Лісфранка, а з тканин підошвеної поверхні стопи викроюють короткий тиловий та довгий клапті [2]. Пересічення тканин на рівні суглобу Лісфранка дозволило виключити розтин і вивих гомілковоступневого суглоба, перепил п'яткової кістки, відсепаровування тканин від гомілкових кісток, перепил кістки гомілки, сполучення опилу її кісток та бугра п'яткової кістки, а від того, усунути зменшення п'яткового бугра, нестійкість культі стопи, що при використанні сприяло зменшенню травматичності та деякому підвищенню експлуатаційних зручностей. Проте у 60% випадків використання прототипу спостерігалось погіршення опірних функцій нижньої кінцівки, внаслідок утворень гною в підошвених порожнинах, з наступним руйнуванням навколишніх тканин, при позитивному виході - залишався несприятливий косметичний ефект, а здійснення операцій завжди супроводжувалось проявом експлуатаційних незручностей. В основу винаходу поставлено задачу розробити такий спосіб ампутації стопи при діабетичній гангрені, який шляхом зниження некрозу оточуючих тканин забезпечує відновлення функцій нижньої кінцівки, покращення косметичного результату та подальше підвищення експлуатаційних зручностей при використанні. Вищезазначений технічний результат досягається тим, що при здійсненні способу ампутації стопи при діабетичній гангрені, що містить викроєння шкіряних клаптів з тканин підошвеної поверхні стопи, пересічення її тканин на рівні життєздатних, пластику дефекту та пошарове ушивання рани, у відповідності з винаходом, додатково пересікають тканини стопи на рівні суглобу Шопара, а з тканин підошвеної поверхні стопи викроюють довгий тиловий та короткий клапті. Новим по відношенню до прототипу є пересічення тканин стопи на рівні суглобу Шопара та викроєння довгого тилового й короткого клаптів з тканин підошвеної поверхні стопи, як основного пластичного матеріалу. Як підтверджують тривалі клінічні дані, формування довгого тилового та короткого клаптів з тканин підошвеної поверхні стопи, в межах життєздатних, на рівні суглобу Шопара, істотно зменшує вплив гнійнонекротичного осередку тканин підошви при формуванні культі. При цьому, застосовані заходи сприяють відновленню функцій нижньої кінцівки, покращенню косметичного результату з'єднання лоскутів, завдяки перевершенню довжини тилового клаптя над підошвеним, та усовують необхідність проведення коригуючих втручань. Тож, сукупність відокремлюючих ознак заявленого рішення задачі є суттєвою, бо має причиннонаслідковий зв'язок з технічним результатом, що заявляється. Крім того, наведені твердження інформують про те, що заявлений спосіб у заявленому вигляді відповідає умові винаходу «новизна», бо явним чином не випливає з рівня техніки, який був встановлений заявником, а відсутність в ньому еквівалентних засобів впливу на досягнення технічного результату з боку окремих ознак, що визнані суттєвими, дозволяє дійти до висновку про відповідність заявленого рішення задачі критерію «винахідницький рівень». Відомості, які підтверджують можливість виконання винаходу, з досягненням очікуваного технічного результату, полягають у наступному. Для здійснення способу ампутації стопи при діабетичній гангрені, в антисептичних умовах розтинають шкіру, підшкірну жирову клітковину та фасції, у вигляді двох клаптів — тилового, до основи плюсневих кісток, і підошвеного — на рівні кісточок. Пересічення кісток виконують у поперечному суглобі передплюсни, як суглобі Шопара. При цьому скальпель до нього проводять з латерального боку, по зовнішньопередньому краю таранної кістки, де розтинається ключова суглобова зв'язка. Після цього суглоб розтинають. На останньому етапі операції здійснюють пластику дефекта, пошарово вшивають рану та встановлюють елементи мікроігигації. У віддаленому періоді, внаслідок використання довгого тилового й короткого клаптів, з тканин підошвеної поверхні стопи, як основного пластичного матеріалу, переважно перевершення довжини тилового клаптя над підошвеним, виникнення гнійно-некротичних явищ в підошвених порожнинах і руйнування навколишніх тканин не спостерігалось. Повторні хірургічні втручання не здійснювались, трофічні порушення не спостерігались, досягався сприйнятливий косметичний результат зі збереженням опірної функція стопи. Поміж тим, відтворення винаходу спрощувало підготовку і проведення операції, супроводжувалось без травматизації анатомічних структур, що довело можливість отримання заявленого технічного результату. Заявлений спосіб отримав позитивну оцінку при контрольних апробаціях в умовах Дніпропетровської обласної клінічної лікарні ім. Мєчнікова, на 10 ампутованих кінцівках і 6 хворих, що лікувались з приводу діабетичної гангрени. Приклад. Хворий X., 37 років потрапив до відділення судинної хірургії зі скаргами на значний біль у пальцях лівої ступні в стані спокою. Хворому, з урахуванням виявленої критичної ішемії дистальних відділів лівої стопи, ураженням тканин підошви, була проведена типова лівобічна симпатектомія. Надалі, із тканин стопи були викроєні довгий тиловий та короткий підошвений клапті, на рівні життєздатних тканин, а кісткові тканини були перетнуті в суглобі Шопара. Здійснили пластику, пошарово вшили рани та встановили мікроіригаційні елементи. На 14 добу рани у хворого загоїлися первинним натягом. Повторно хворий підлягав огляду через 1 і 2 роки. Відзначення стану кінцівок було задовільне, опірна функція стопи збережена, трофічні порушення культі не спостерігались. Таким чином, після проведення клінічної апробації заявленого способу ампутації стопи при діабетичній гангрені доведена можливість його використання у відділеннях хірургії судин. Заявлене рішення задачі у тому вигляді, що наданий у незалежному пункті формули винаходу, підтверджує можливість досягнення технічного результату за допомогою засобів, що вказані в заявці чи відомі на дату пріоритету. Застосування довгого тилового та короткого підошвеного клаптів стопи, як основного пластичного матеріалу, та пересічення ткани на рівні суглобу Шопара знижує некроз оточуючих тканин, а від того, сприяє збереженню опірних функцій нижньої кінцівки, покращенню косметичного ефекту та підвищенню експлуатаційних зручностей, що дозволяє встановити наявність критерію винаходу «промислова придатність». Джерела інформації: 1. Генык С.Н., Боцюрко В.Й., Карась Г.М.. Лечение гнойно-некротических поражений стопы при сахарном диабете // Вестник хирургии. — 1988. — № 4.— С.52-55. 2. Сухарев С.И. Хирургия атеросклероза сосудов у больных сахарным диабетом // Киев, Типография Главного Штаба ВС Украины. — 1993. — С. 241-245.