Спосіб комбінованого лікування хворих на рак ободової кишки

Винахід відноситься до області медицини, до її розділу - онкології. Відомий спосіб лікування хворих на рак ободової кишки шляхом хірургічного видалення ураженого пухлиною сегменту ободової кишки. Спосіб виконується наступним методом: у хворих на рак ободової кишки рекомендують проводити радикальне лікування оперативним способом, котрий передбачає лапаротомію, ревізію органів черевної порожнини, мобілізацію ураженого пухлиною сегменту ободової кишки, його резекцію з відновленням природної прохідності органу шля хом накладання анастомозу (Блохин Н.Н. ”Диагностика и лечение рака ободочной и прямой кишок”. М., ”Медицина”. - 1981. С.256). Недоліком даного способу являється те, що в різні терміни після операції виникають рецидиви та метастази пухлини, а також гнійно-запальні ускладнення в ранньому післяопераційному періоді. Серед причин, які приводять до цього досить значна роль належить дисемінації ракових клітин під час виконання операції по кровоносному руслу, а також їх міграція по просвіту органу з наступною імплантацією по лінії анастомозу або за його межами, на фоні зниження імунної реактивності організму хворих на рак. Відомий спосіб лікування хворих на рак ободової кишки, що передбачає поєднання передопераційного гаммаопромінення пухлини разовою дозою 5 грей на протязі 4 днів до сумарної дози 20 грей з метою девіталізації ракових клітин та наступним через 24-48 годин хірургічним втручанням (Дедков И.П., Кикоть В.А., Євтушенко О.И. ”Комбинированное лечение больных раком ободочной кишки с предоперационным интенсивным гаммаоблучением”. Клиническая хирургия. - 1982, - №5. - с.3-6). Недоліком даного способу лікування являється виражена імунодепресивна дія передопераційного гаммаопромінення, не прогнозований девіталізуточий ефект опромінення та висока радіорезистентність значної частини ракових клітин. Задачею заявленого винаходу є підвищення ефективності лікування хворих на рак ободової кишки за рахунок забезпечення кріофіксації ракових клітин і попередження їх надходження в кровоносне русло за рахунок використання низьких температур. Задача досягається тим, що після лапаротомії та ревізії органів черевної порожнини до пухлини ободової кишки підводять кріоаплікатор. Після чого, за допомогою кріоустановки, наприклад ”Кріоетектроніка-2”, подають рідкий азот на протязі 12-18 хвилин в залежності від розмірів пухлини, що створює на його поверхні температуру 160°С, -170°С, а на поверхні тканини -80°С, -100°С. Провідним критерієм у визначені ефективності заморожування є пульсація крайової артерії. Після припинення її пульсації заморожування триває ще на протязі 5 хвилин з метою підсилення заморожуючого ефекту. Після цього виконують мобілізацію ураженої ділянки органу, підготовку проксимальної та дистальної ділянки до резекції та обробку магістральних судин. Уражений пухлиною сегмент ободової кишки резектується в межах здорових тканин після пересічення магістральних судин. Природна прохідність органу відновлюється шляхом накладання анастомозу. Прикладами конкретного виконання можуть бути наступні: Хвора К-а М.А., 52р., історія хвороби №3265, поступила в стаціонар 02.ХІІ. 1987р. зі скаргами на постійні больові відчуття в лівій половині живота, наявність крові в калових масах, періодичне здуття живота, урчання, втрату сили. При поступленні у відділення онкопроктології маса тіла 64кг, зріст 166см. На підставі даних ендоскопічного, рентгенологічного і патоморфологічного дослідження встановлено діагноз: рак сигмоподібної кишки. В анамнезі хронічний холецисто-панкреатит. З боку аналізів крові та сечі - без суттєвих змін. Хворою себе вважає на протязі 3 місяців. Вперше звернулась за медичною допомогою 2 місяці тому назад. 16.XII.87p. хворій виконано резекцію сигмоподібної кишки з інтраопераційним заморожуванням. Після лапаротомії, ревізія органів черевної порожнини засвідчили, що пухлина локалізувалась в середній третині сигмоподібної кишки, розмірами 9х6см, проростала серозну оболонку. До пухлини підведений попередньо змодельований по розмірах пухлини кріоаплікатор. Кріодія тривала на протязі 7 хвилин до припинення пульсації крайової артерії, після цього - ще 5 хвилин для підсилення кріоефекту. Після цього проведено мобілізацію ураженого сегменту та підготовк у дистальну і проксимальну ділянки для резекції та накладання анастомозу. Макропрепарат резектовано в межах здорових тканин на віддалі 6см від видимої зони заморожування, відразу після пересічення магістральних судин. Природна прохідність кишки відновлена шляхом накладання анастомозу між проксимальною і дистальною куксами по типу кінець-в-кінець. Лапаротомна рана зашита пошарове з підведенням до анастомозу дренажної трубки. Препарат: сегмент сигмоподібної кишки з пухлиною. Від видимої границі пухлини до проксимальної і дистальної його границі 8 та 9см. Пухлина та слизова оболонка, що потрапила в зону кріодеструкції багровосинюшного кольору, набрякла, при інструментальній пальпації легко руйнується. Патогістологічне заключения: помірно диференційована аденокарцинома. Післяопераційний період проходив без ускладнень. На 11 добу зняті шви через один, на 12 - всі інші, лишились. На 12 добу хвора виписана зі стаціонару. Хвора пережила 5-літній період спостереження. В наведеному прикладі виконано типову резекцію сигмоподібної кишки з накладанням анастомозу кінець-вкінець. Проведені заміри температур на віддалі 2-3см від видимої границі заморожування вказували на її нормальний рівень, характерний для тканин черевної порожнини, в той же час на границі зони заморожування, де ще зберігається кровообіг температура знижалась до +12,5°С - +16,4°С і нижче, в залежності від тривалості заморожування. Наведені заміри температур в процесі заморожування пухлини, дають можливість вважати, що пересічення кишки в дистальному і проксимальному напрямках, згідно вимог абластики, відступивши на 5-6см від видимого краю зони заморожування пухлини, дозволить резектувати орган в межах тканин, що повністю зберегли життєздатність. Підтвердженням цього висновку може бути відсутність розходження швів анастомозу у зв'язку з кріонекрозом у всіх хворих, котрим була виконана резекція сигмоподібної або попереково-ободової кишки з інтраопераційною кріодеструкцією. Досвід застосування глибокого заморожування і спонтанного відтаювання пухлини при виконанні 35 радикальних хірургічних втручань дозволяє нам стверджувати, що цей метод комбінованого лікування може бути рекомендований у всіх випадках, де є показання до даного об'єму операцій, при дотриманні умов, що забезпечують безпечне застосування наднизьких температур, здатних викликати кріодеструкцію оточуючи х тканин. Накопичений досвід дає можливість вважати, що незалежно від локалізації пухлини в різних сегментах ободової кишки і ступеня її розповсюдження є можливість виконати заморожування пухлини з метою підсилення заходів абластики і девіталізації пухлини. Гіпотермія має позитивний вплив на стан прилеглих органів і тканин, а також репаративні процеси в післяопераційній рані. Цілком можливо, що гладкий перебіг післяопераційного періоду у хворих після кріодеструкції, поряд з іншими факторами, обумовлений і цим впливом. Таким чином викликані заморожуванням пухлини зміни та унеможливлення дисемінації ракових клітин під час операції, можуть позитивно впливати на перебіг післяопераційного періоду і віддалені результати лікування. Клінічну апробацію даного методу лікування проведено на базі відділення онкопроктології Інституту онкології АМН України. Більш ніж у 35 випадках показана його ефективність і можливість використання в клінічній практиці.