Спосіб діагностики стану мозкового кровообігу

Винахід відноситься до медицини, а саме, до неврології і може бути використаний для діагностики стану мозкового кровообігу. В якості прототипу обрано спосіб діагностики стану мозкового кровообігу (Лелюк В.Г., Лелюк С.Э. Ультразвуковая ангиология. - Μ.: Реальное время, 1999. - 286с.) шляхом ультразвукового дослідження судинної системи шиї і голови із застосуванням двомірної ехографії в b-режимі, спектрального допплерівського аналізу, кольорового допплерівського картування та енергетичного допплерівського режиму та їх комбінацій, причому знімають показання з магістральних судин голови на шиї: загальні сонні артерії, внутрішні сонні артерії, хребетні артерії та з магістральних внутріньочерепних судин голови: передні, середні і задні мозкові артерії, інтракраніальні відділи хребетних артерій, основна артерія, вена Розенталя і прямий синус, крім цього визначають цереброваскулярний резерв шляхом проведення гіперкапнічної і ортостатичної проб з реєстрацією показників кровотоку до і після проби на середній мозковій артерії. Ознаками, які співпадають із істотними ознаками запрпопонованого способу, є: використання дуплексного, триплексного та енергетичного сканування для зняття показань із магістральних судин голови на шиї та з магістральних внутрішньочерепних судин голови - інтракраніальні відділи хребетних артерій, основна артерія, вена Розенталя з наступним проведенням гіперкапнічної і ортостатичної проб на мозковій артерії. Причинами, які перешкоджають досягненню очікуваного технічного результату (підвищення точності діагностики), є: неможливість діагностики ранніх форм цереброваскулярної патології, коли ще немає стенотичних змін, ознаками яких є зниження цереброваскулярного резерва в вертебрально-базилярній системі і затруднення венозного відтоку із неї, оскільки каротидна система більш стійка, ніж нестабільна вертебрально-базилярна система, ось чому доклінічні стадії цереброваскулярної патології проявляються дисциркуляторними розладами саме в вертебрально-базилярній системі, а не в каротидній, яка ще тривалий час може залишатися інтактною; крім того, досить значні часові витрати для проведення діагностичної процедури. В основу винаходу поставлена задача удосконалення способу діагностики стану мозкового кровообігу шляхом додаткового зняття показань з хребетних вен і визначення цереброваскулярного резерву шляхом проведення функціональних проб на основній артерії за рахунок превалюючої ролі дисфункції вертебрально-базилярної системи при початкових формах цереброваскулярної патології; а також шляхом виключення дослідження передніх, середніх и задніх мозкових артерій через їх малу інформативність при ранніх формах цереброваскулярної патології. Поставлена задача вирішується тим, що в способі діагностики стану мозкового кровообігу, який включає проведення дуплексного, триплексного та енергетичного сканування для зняття показань із магістральних судин голови на шиї та магістральних внутрішньочерепних судин голови - інтракраніальні відділи хребетних артерій, основна артерія, вена Розенталя з наступним проведенням гіперкапнічної і ортостатичної проб на мозковій артерії, згідно винаходу, додатково знімають показання з хребетних вен на шиї, а функціональні проби проводять на основній артерії. Між сукупністю істотних ознак запропонованого способу та очікуваним технічним результатом, який може бути досягнутий, проявляється наступний причинно-наслідковий зв'язок: додаткове зняття показників із хребетних вен на шиї дозволяє визначити затруднення венозного відтоку із вертебрально-базилярної системи, а проведення функціональних проб на основній артерії дозволяє визначити цереброваскулярний резерв вертебрально-базилярної системи; за рахунок виключення дослідження передніх, середніх і задніх мозкових артерій скорочують строки проведення процедури: ультразвукове дослідження по способу-прототипу проводять протягом 80-85 хвилин, а по запропонованому - 45-50 хвилин. Даний спосіб був апробований в клініці. По способу - прототипу було проведено обстеження 36 осіб. У 15 були виявлені розлади мозкового кровообігу, в інших пацієнтів цереброваскулярних розладів виявлено не було. Після цього таж група хворих пройшла дослідження по запропонованому способу і ще у 12 пацієнтів були виявлені початкові порушення мозкового кровообігу. Спосіб заключається в наступному. Сканують магістральні артерії голови на шиї: загальна сонна, внутрішня сонна, хребетна артерія в сегменті V4 методом дуплексного і триплексного сканування. Потім виконують аналіз кількісних характеристик: пікова систолічна швидкість, кінцева діастолічна швидкість, середня швидкість, індекс периферичного опору та індекс пульсації; і якісних характеристик: тип кровотоку, форма і топографія судини, стан стінки і просвіту судини. Потім виконують аналіз кількісних і якісних характеристик кровотоку в основній артерії з проведенням функціональних проб - гіперкапнічної та ортостатичної, з урахуванням показань пікової систолічної і середньої швидкостей кровотоку, як до, так і після проби для визначення цереброваскулярного резерву в вертебрально-базилярному басейні з використанням методу транскраніального дуплексного сканування. Венозний відтік вивчають шляхом визначення середньої швидкості кровотоку і типу кровотоку, а також показників з вен Розенталя і хребетних вен. Запропонований спосіб ілюструється наступними клінічними прикладами. Приклад 1. Пацієнтка К., 40 років. Була направлена на дослідження лікарем-невропатологом з попереднім діагнозом: вестибулопатія неясного генезу. При проведенні дослідження по способу-прототипу патології виявлено не було. Венозний відтік по венам Розенталя складав 12см/сек, при проведенні гіперкапнічної і ортостатичної проб на середній мозковій артерії зниження цереброваскулярного резерву виявлено не було. Додатково їй було проведено дослідження по запропонованому способу. Було виявлено різке затруднення відтоку по хребетним венам: середня швидкість менше 5см/с, фрагментарний тип кровотоку, а при проведенні функціональних проб на основній артерії було виявлено зниження цереброваскулярного резерву: вихідний кровоток по основній артерії складав 88см/сек - пікова швидкість і 51см/сек - середня, а після проведення гіперкапнічної проби збільшився до 91см/сек і 55см/сек відповідно, що складає менше 10% від вихідного, при фізіологічній нормі в 10-15%; а при проведенні ортостатичної проби кровоток зменшився до рівня в 75см/сек и 48см/сек відповідно, що складає більше 10% від вихідного, при нормі зменшення кровотоку не більше 10%. Хворій був поставлений діагноз: дисциркуляторна енцефалопатія першої стадії та призначено відповідне лікування, яке виявилось ефективним. Приклад 2. Пацієнтка В. 56 років, поступила в клініку зі скаргами на епізоди порушення рівноваги, ранковий головний біль, набряклість обличчя вранці, відчуття шуму у вухах, лабільність емоцій, підвищену стомлюваність, дратівливість, неможливість сконцентрувати увагу, затруднення в професійній діяльності. За місяць до надходження по рекомендаціям лікаря поліклініки пацієнтка пройшла ультразвукове дослідження судин по способу-прототипу. При цьому не було виявлено ніяких патологічних змін. Хворій було виставлено діагноз - астено-невротичний синдром, призначено відповідне лікування, яке виявилось неефективним. Потім хвора поступила в клініку. При первинному огляді вогнищевої неврологічної симптоматики не виявлено. З'ясовано, що пацієнтка тривалий час страждає на артеріальну гіпотензію. Нейропсихологічно виявлена нестійкість уваги, зниження короткочасної пам'яті. Клінічно у хворої була запідозрена дисциркуляторна енцефалопатія І стадії. Було проведено ультразвукове дослідження судинної системи голови по заявляємому способу для верифікації діагнозу. Було виявлено зниження цереброваскулярного резерву в вертебрально-базилярній системі: негативна гіперкапнічна проба і різке затруднення венозного відтоку по хребетним венам. Хворій був поставлений діагноз дисциркуляторна енцефалопатія першої стадії, призначено відповідне лікування. Через місяць хвора почувала себе значно краще, проведене контрольне ультразвукове дослідження виявило нормалізацію цереброваскулярного резерву і практично повне зникнення венозних дисциркуляторних розладів. Таким чином, за допомогою заявляємого способу були виявлені розлади мозкового кровообігу на більш ранній стадії, ніж при використанні способу-прототипу. Наведені приклади підтверджують ефективність запропонованого способу. Заявляємий спосіб дозволяє діагностувати ранні форми цереброваскулярної патології, коли ще немає стенотичних змін, тобто він більш інформативний в порівнянні зі способом-прототипом і дозволяє скоротити строки проведення процедури.