Спосіб виготовлення роторного газового лічильника

Винахід відноситься до пристроїв для вимірювання витрати газів або рідин і може бути використаний для виготовлення роторних лічильників. Відомий спосіб виготовлення газового лічильника, що описаний у заявці Російської Федерації № 2000132229, МПК7 G01F1/00, дата публікації: 2002.12.27. Спосіб полягає в тому, що виготовлення корпуса здійснюють методом лиття під тиском з наступним звільненням його від ливарної форми, який відрізняється тим, що звільняють від ливарної форми всі канали за одну операцію. У цьому способі видаляють елементи ливарної форми з усіх каналів уздовж одного напрямку. Видалення ливарної форми здійснюють у напрямку, перпендикулярному до поверхні центрального корпуса, оскільки всі канали лічильника відкриваються на одній поверхні центрального корпуса. Причинами, що перешкоджають одержанню необхідного технічного результату є: відносна складність способу. За прототип вибрано відомий спосіб виготовлення роторних лічильників, що описаний у книзі Г.Г. Шишенко "Учёт расхода газа", - М.; "На ука", 1993 год, стр.124 - 127. За цим способом в корпус лічильника, що містить наступні основні деталі: патрубки входу і виходу газу, дві коробки шестірень, розміщають два ротори на шарикопідшипниках, а також дві пари сполучених циліндричних шестірень. Кожну сполучену пару шестірень закріплюють так, щоб забезпечити їхнє з'єднання без проміжку при гарантованому зазорі між обертовими роторами, які обертаються під час роботи лічильника. Обидва ротори лічильника розміщаються так, що величина зазору між стінками корпуса і роторами знаходиться в інтервалі 0,05 - 0,08 мм. Спільними істотними ознаками з винаходом, що заявляється, є: розміщення у корпусі лічильника двох роторів на підшипниках і сполучених циліндричних синхронізуючих шестерень. Причинами, що перешкоджають досягненню необхідного технічного результату, є: порівняно невисока чутливість і точність, обумовлені відносно великими проміжками між стінками корпуса і ротором. В основу винаходу поставлено задачу у способі виготовлення лічильника шляхом зміни параметрів і введення додаткових те хнологічних операцій забезпечити зниження порогу чутливості лічильника за рахунок симетричності розташування роторів між .боковими стінками корпусу і рівномірності зазору між твірними поверхні роторів. Поставлена задача вирішується тим, що в способі виготовлення роторного лічильника, який включає розміщення у корпусі лічильника двох роторів на підшипниках і сполучених циліндричних синхронізуючих шестерень, згідно з винаходом, стінки корпуса вимірника обробляють у жорсткому контакті з корпусом вимірника і суміщають посадкові місця зовнішньої обойми підшипників роторів із внутрішньою діаметральною порожниною корпуса вимірника. Перша додаткова відмінність полягає в тому, що обробку посадкових місць під зовнішні обойми підшипників роторів на бічних стінках вимірювальної камери виконують шляхом центрування внутрішньої циліндричної порожнини корпуса вимірника з застосуванням жорсткого пуансона. Друга додаткова відмінність полягає в тому, що ротори з підшипниками і кріпильними компонентами встановлюють у корпус вимірника з розташуванням подовжніх осей перетинів тіл роторів під кутом 90° і фіксують це положення закріпленням синхронізуючих шестірень на осях. Третя додаткова відмінність полягає в тому, що тіла роторів у корпусі вимірника встановлюють рівновіддаленими від стінок корпуса вимірника. Спосіб, що заявляється, реалізується таким чином. У корпусі лічильника в посадкове місце для роторів уводять центрувальний пуансон, з базовими направляючими отворами, що знаходяться в центрах осей обертання роторів з допуском (1 - 3)·10-3мм. Потім у заздалегідь просвердлені в торцевих стінках корпуса отвору під посадкові місця для підшипників роторів уводять центрувальний фрезерний інструмент. З двох боків на торцевих стінках лічильника по базових отворах центрувального пуансона розточують отвори під посадкові місця підшипників роторів. Для цього попередньо приєднують бічні стінки до корпуса з центрувальним пуансоном. Центрування забезпечують уведенням в центрувальні отвори штирів. Закріплюють за допомогою гвинтів бічні стінки, враховуючи положення центрувальних штирів, і фіксують положення бічних стінок відносно корпуса технологічними штифтами. Після цього обробляють посадкові місця під зовнішні обойми підшипників. Ця операція забезпечує центр ування посадкових місць для підшипників відносно внутрішніх діаметральних порожнин корпуса, що призначені для розміщення двох роторів. Далі роз'єднують бічні кришки і корпус, витягають центрувальний пуансон і зачищають оброблені поверхні від задирок. Розміщують у внутрішній порожнині корпуса два ротори і приєднують бічні стінки до корпуса, Встановлюють підшипники разом із кріпильними елементами підшипників. Потім повертають два ротори один відносно другого так, щоб поздовжні осі цих роторів знаходились під кутом 90° і фіксують таке положення роторів шляхом закріплення двох синхронізуючих шестерень. Далі виставляють торцеві поверхні тіла кожного ротора на однаковій відстані від бічних стінок корпуса. Для цього переміщують кожний ротор вдовж поздовжньої осі до упору в одну, а потім у другу бокову стінку корпусу, визначають за допомогою вимірювального інструмента числові значення цих крайніх положень, розраховують середнє значення положення ротора, виставляють ротор у цьому середньому положенні і фіксують це положення за допомогою кріпильних елементів на осі ротора. Спосіб, що заявляється, забезпечує зниження порога чутливості за рахунок симетричного розміщення роторів між боковими стінками з допуском (1 - 3)·10-3 мм та рівномірності зазору між твірними поверхні роторів у процесі їх обертання з допуском (2 - 5)· 10 -3 мм.