Спосіб оцінки ефективності лікування хворих на виразкову хворобу

Спосіб оцінки ефективності лікування хворих на виразкову хворобу відноситься до галузі медицини, зокрема до внутрішніх хвороб та гастроентерології. Він може використовува тися для оцінки ефективності лікування та динамічного нагляду, а також для вирішення питання про адекватність комплексної терапії хворих на виразкову хворобу, зокрема дванадцятипалої кишки. Ефективність лікування - узагальнюючий показник який залежить від багатьох компонентів цього лікування, таких як, наприклад індивідуальна чутливість організму хворого, вид та методі терапії, ступінь впливу застосовуваних терапевтичних засобів на морфо-функціональні та клініко-симптоматичні прояви виразкової хвороби та інших. Узагальнюючий показник оцінки ефективності лікування може бути названим показником клінічної компенсації виразкової хвороби. Показник клінічної компенсації виразкової хвороби в способах оцінки ефективності лікування може включати виміри наявності чи відсутності клініко-симптоматичних проявів, зокрема диспептичного, астено-невротичного, больового синдромів [Авдеев В.Г. Клинические проявления, диагностика и лечение расстройств моторной функции двенадцатиперстной кишки // Росс. журнал гастроэнтер., гепатол., колопроктологии. - 1997. - №5. - с. 8388]. Для цього можуть бути вра ховані тип порушення моторно-евакуаторної функції шлунка та дані неінвазивних (наприклад сонографічного) методів дослідження [Коротько Г.Ф., Ковалевская О-В., Касян Т.Г. Способ определения функционального состояния гастродуоденального комплекса // Патент №2148420, Россия]. Вищезгаданий спосіб є найбільш близьким по технічній суті і результату, що може бути досягнутим, тому його обрано за прототип. Цей спосіб дозволяє оцінити рівень клінічної компенсації хворих з використанням клініко-симптоматичних показників та даних щодо типу порушення моторно-евакуаторної функції шлунка у хворих на виразкову хворобу. В основу винаходу покладено задачу розширення арсеналу засобів для оцінки ефективності лікування хворих на виразкову хворобу. Задача, яку покладено в основу винаходу, вирішується тим, що у відомому способі оцінки ефективності лікування виразкової хвороби, який включає вимір проявів диспептичного, больового, астено-невротичного синдромів та вивчення функціонального стану гастродуоденального комплексу, згідно з винаходом, додатково вимірюють амплітуду електричної активності та частоту скорочень шлунка до початку лікування та по його закінченню, після чого виконують якісну та кількісну оцінку узагальненого показника клінічної компенсації (PU-ET; %), а ефективність лікування визначають по формулі: PU-ET=(Н0/Нm)100, де: Нm - показник клінічної компенсації після лікування; Н0 - показник клінічної компенсації до початку лікування; і коли PU-ET>100% роблять висновок про ефективність проведеного лікування. Визначення ефективності лікування виразкової хвороби досягається тим, що поряд з клінікосимптоматичними проявами одночасно враховують тяжкість порушень моторно-евакуаторної функції шлунковокишкового тракту, при цьому узагальнений критерій не тільки адаптований для хворих на виразкову хворобу, а й враховує варіанти та типи порушень моторно-евакуаторної функції шлунка. Вимір вихідного показника клінічної компенсації (Н0) хворого на виразкову хворобу проводять до початку лікування або при першому зверненні хворого. Це дозволяє одержати вихідне значення індивідуального показника клінічної компенсації, що використовується для розрахунку показника ефективності лікування. PU-ET - співвідношення між вихідним (до початку лікування) показником клінічної компенсації та відповідним показником клінічної компенсації виразкової хвороби після закінчення лікування. Введення цього співвідношення дає можливість уточнити спосіб, об'єктивно кількісно оцінити динаміку ефективності лікування, до того ж мінливість цього співвідношення є кількісною ознакою для вибору оптимальної технології лікування хворих на виразкову хворобу. Останнє відіграє важливу роль в оптимізації системи медичної допомоги, оскільки динамічна мінливість показника компенсації виразкової хвороби є узагальнюючою характеристикою для формування груп хворих для протирецидивного лікування. Тобто, винахід спроможний надавати допомогу спеціалістам, зокрема гастроентерологам для оптимізації системи динамічного нагляду за хворими. Спосіб виконують наступним чином: безпосередньо у натуральних умовах, наприклад перед початком лікування хворого на виразкову хворобу дванадцятипалої кишки, простими, легко здійснюваними засобами, визначають вихідний рівень клінічної компенсації для чого враховують наявність диспептичного, больового, астено-невротичного синдромів та проводять визначення функціонального стану гастродуоденального комплексу, вимірюють амплітуду електричної активності шлунка та частоту його скорочень, а після закінчення лікування визначають досягнуте значення показника клінічної компенсації конкретного хворого за цими ж показниками. Для цього, обстежуючи пацієнта, лікар проводить оцінку наявності наступних ознак (у дужках подані кількісні показники відповідних ознак): біль (+0,262), відрижка (+0,436), буркотіння (+0,449), відчуття здуття живота (+0,476), нудота (+0,480), порушення акту дефекації (+0,381), важкість у епігастрії після прийому їжі (+0,512), печія (+0,526), відчуття швидкого наповнення шлунку (+0,530), блювота (+0,531), дисфагія (+0,384); по даним електрогастрографії вимірюється частота періодичної діяльності шлунка (0,500) та амплітуда його електричної активності (0,500). В подальшому, для оцінки ефективності лікування використовуються показники із вказаного переліку. Оцінка ефективності лікування хворих на виразкову хворобу проводиться по узагальненому показнику клінічної компенсації (PU-ET; %), а ефективність лікування визначають по формулі: PU-ET=(Н0/Hm)100, де: Hm показник клінічної компенсації після лікування; Н0 - показник клінічної компенсації до початку лікування; і коли PUET>100% роблять висновок про ефективність лікування Приклад, який ілюструє спосіб. Константин О., 22 років (Історія хвороби №2721). 27.10.2001 року направлений для стаціонарного лікування до гастроентерологічного відділення з діагнозом: Виразкова хвороба дванадцятипалої кишки, активна фаза, виразка цибулини дванадцятипалої кишки (рентгенологічно: на задній стінці ”ніша” розміром 6х10мм; евакуація контрастної речовини - прискорена, тонус шлунку - підвищений), перебіг середньої важкості. Серед клініко-симптоматичних проявів у Костянтина О. з'ясована наявність: болю (+0,262), відрижки (+0,436), важкість у епігастрії після прийому їжі (+0,512), печія (+0,526) а по даним електрогастрографії встановлена висока частота періодичної діяльності шлунка (0,500) та відхилення амплітуди його електричної активності (0,500) від нормальних значень. Після проведеного лікування повторно проведено вимір вказаних показників, зокрема з'ясована наявність важкості у епігастрії після прийому їжі (+0,512), нудоти (+0,480), високої частоти періодичної діяльності шлунка (0,500) та відхилення амплітуди його електричної активності (0,500) від нормальних значень. По даним рентгенологічного обстеження - загоєння виразки цибулини дванадцятипалої кишки. Виходячи із результатів клініко-електрофізіологічного обстеження до та після лікування - оцінюємо його ефективність: PU-ET=(Н0/Нm)100=((0,262+0,436+0,512+0,526+0,500+0,500)/(0,512+0,480+0,500+0,500))100=137%/ Висновок: Оскільки PU-ET>100, то, згідно з винаходом робиться висновок про ефективність лікування хворого на виразкову хворобу дванадцятипалої кишки; у Константина О. е фективність лікування досягнута за рахунок зменшення диспепсичних проявів та больового синдрому на тлі загоєння виразки дванадцятипалої кишки.