Спосіб діагностики рівня психосоціальної дезадаптації хворих на соматичні захворювання

Спосіб діагностики рівня психосоціальної дезадаптації хворих на соматичні захворювання відноситься до галузі медицини, зокрема психіатрії та соціальної медицини і організації охорони здоров'я, а також технологій первинної та вторинної профілактики. Він може використовуватися для визначення потреби у наданні профілактичної допомоги, а також для оцінки пріоритетності профілактичних програм та для системи психосоціального моніторингу за хворими на соматичні захворювання. Психосоціальна дезадаптація хворих на соматичні захворювання - показник впорядкованості багатофакторної системи по основним сферам діяльності та взаємовідношень хворих, який досить часто ототожнюється з поняттям якості життя [The WHO QOL Group. The World Health Organization //Social science and medicine, 1995. - Vol. 41. - P. 1403-1409] та відображає обмеження хворого по основним сферам діяльності. З метою комплексного врахування цих обмежень та для формування груп динамічного нагляду і диференційованої корекції застосовується насамперед показник рівня психосоціальної дезадаптації. Тобто, рівень психосоціальної дезадаптації може застосовуватися як узагальнений критерій стану цієї багато факторної системи. Основними методами діагностики рівня психосоціальної дезадаптації хворих на соматичні захворювання є методики диференційованої самооцінки по сферам діяльності хворих [Andersen К., Ruterfranz J. Habitual physical activity and health. - Copenhagen: WHO, 1978. - P. 199] з використанням спеціальних опитувальників [Juniper Е., Guyart G., Epstein R. at all Evaluation of impairment of health related of life: development of a questionare for use in clinical trails //Thorax, 1992 - Vol. 47. - P. 76-83]. Відомий, спосіб діагностики рівня дезадаптації [Апанасенко Г.Л. Эволюция биоэнергетики и здоровье человека. - С-Пб.: Мегаполис, 1992. - 123с.], який передбачає використання тестів на фізичну витривалість та оцінку м'язово-станових характеристик (зріст, маса тіла, кистева та станова динамометрія, життєва ємність легенів та інші). Застосовується, також, спосіб оцінки рівня якості здоров'я дітей та підлітків [Патент №34851 А, Україна], який передбачає вимір санологічних показників здорових з подальшою їх узагальненою характеристикою по інтегральному критерію. Цей спосіб включає багатовимірне узагальнення впливу факторів з урахуванням виду захворюваності з подальшим узагальненим якісним та кількісним аналізом і складається із п'яти послідовних етапів: формування переліку факторів, проведення скринінг факторів серед хворих, проведення оцінки ступеня вираженості факторів із застосуванням спеціального опитувальника, кількісне оцінювання наявних у конкретного обстеженого факторів та визначення рівня дезадаптації оцінку рівня дезадаптації по комплексу факторів ризику. Вищезгаданий спосіб є найбільш близьким по технічній суті та результату, який може бути досягнуто, тому його обрано за прототип. Вищевказаний спосіб - ресурсозатратний та громіздний у виконанні, його застосування орієнтовано на здорових пацієнтів, до того ж не враховуються психосоціальні особливості та компенсаторні механізми, які властиві пацієнтам із соматичними захворюваннями. У зв'язку з вище викладеним, в основу винаходу покладено задачу підвищення точності оцінки рівня дезадаптації хворих соматичними захворюваннями шляхом врахування психологічних показників соціальної дезадаптації, характерних для вказаної категорії хвори х. Задача, яку покладено в основу винаходу, вирішується тим, що у відомому способі діагностики психосоціальної дезадаптації хворих на соматичні захворювання, який включає оцінку рівня дезадаптації по комплексу факторів ризику, попередньо додатково вимірюють обмеження по базовим сферам діяльності пацієнта, після чого виконують якісну та кількісну оцінку рівня психосоціальної дезадаптації з використанням формули: PSAS=QHPХНІЗ/5N, де: PSAS - показник психосоціальної дезадаптації; QНРХНІЗ - сума вимірів по базовим сферам діяльності; N - кількість вимірів; 5 - постійний кваліметричний коефіцієнт; і коли значення PSAS0,69 - високий рівень дезадаптації. Підвищення точності діагностики рівня психосоціальної дезадаптації хворих на соматичні захворювання досягається тим, що комплексно враховуються відповідні для цієї категорії хворих базові сфери діяльності. Диференціація показника психосоціальної дезадаптації на три рівні дозволяє співставляти результати з традиційними для системи надання медичної допомоги населенню групами динамічного. Останнє відіграє важливу роль в оптимізації технологій профілактики на первинному і вторинному рівнях медико-санітарної допомоги хворим соматичними захворюваннями. Тобто, винахід спроможний надавати допомогу лікарям загальної практики і психотерапевтам у визначенні індивідуальних та популяційних програм. Спосіб виконують наступним чином: безпосередньо у натуральних умовах, наприклад при проведенні планового медичного або диспансерного огляду пацієнта з соматичним захворюванням поряд з оцінкою якості здоров'я пацієнта попередньо додатково вимірюють обмеження по базовим сферам діяльності для чого застосовують спеціальний опитувальник диференційованої самооцінки психосоціальної значимості соматичного захворювання, який містить десять вимірювань стосовно обмежень по базовим сферах його діяльності, оцінюваних за п'ятибальною шкалою кожна: рівня працездатності, стосунків у сім'ї, обмеження у задоволеннях, відношення зі співробітниками, обмеження у вільному часі, обмеження у професійному рості, самооцінка зовнішності, відчуття меншовартості, обмеження у спілкуванні з оточуючими, рівень матеріальних збитків в зв'язку з хворобою. Після самооцінки за п'ятибальною шкалою кожної із вищенаведених базових сфер діяльності пацієнта визначають рівень психосоціальної дезадаптації з використанням формули: PSAS=QHPХНІЗ/5N, де: PSAS показник психосоціальної дезадаптації; QHPХНІЗ - сума вимірів по базовим сферам діяльності; N - кількість вимірів; 5 - постійний кваліметричний коефіцієнт; і коли значення PSAS0,69 - високий рівень дезадаптації. Приклад, який ілюструє спосіб. Микола В., 1970р.н., амбулаторна картка №4001. Заключний клінічний діагноз: Виразкова хвороба дванадцятипалої кишки, ремісія. Під час планового диспансерного огляду пацієнта та застосування опитувальника диференційованої самооцінки психосоціальної значимості соматичного захворювання встановлено, що із-за хвороби пацієнт відчуває зниження працездатності (5 балів), має місце ускладнення взаємин в сім'ї (4 бали) та значне обмеження у задоволеннях (4 бали), відношення до хворого серед співробітників не змінилося (0 балів), але хворий зазначає наявність обмеження у вільному часі в зв'язку з наявністю хвороби (5 балів) та обмеження у професійному рості (5 балів); зменшення зовнішньої привабливості (3 бали), появи відчуття меншовартості (5 балів) та обмеження спілкування з оточуючими (5 балів), приносячи значні матеріальні збитки (5 балів). Виходячи із визначених у Миколи критеріїв та використовуючи формулу, одержуємо PSAS=QHPХНІЗ/5N=(5+4+4+0+5+5+0+3+5+5+5)/5.10=41/50=0,82, що свідчить про високий рівень психосоціальної дезадаптації хворого.