Спосіб діагностики ішемічної хвороби серця миттєво померлих осіб

Винахід відноситься до судової медицини і може бути використаним в медико-криміналістичних відділеннях бюро судово-медичної експертизи, при патанатомічних та патфізіологічних дослідженнях. В судово-медичній практиці вибір методик обумовлений неодхідністю врахування аутолітичних процесів, які, розвиваючись в міокарді, сприяють розпаду глікогена, фосфорних сполук, ферментів та білків [Л.М.Бедрин, А.П.Загрядская, 1975]. Звичайні методи гістологічного дослідження дозволяють з певністю діагностувати інфаркт міокарда і мікронекрози лише на некротичній стадії, тобто через 6-8 годин після пошкодження кардіоміоцитів [А.В.Капустин и соавт., 1981]. Прототипом є методика визначення біоелементів з використанням полум'яної фотометрії [Ю.В.Перелазный, 1973]. Індикатором ішемії міокарда вважається рівень кальцію [Н.В. Сопка и соавт, 1985], який швидко мігрує з гіпоксичних тканин та субклітинних фракцій кардіоміоцитів та кількісний вміст біоелементів заліза, міді та цинку, які виявились маркером гіпоксії при механічній асфіксії [Є.П.Федорчук, 2003]. Недоліком зазначених методик є те, що авторами не представлені інтервали розподілу біоелементів в залежності від конкретного патологічного стану і тому діагностика причини смерті (інфаркту міокарда та ішемічної хвороби серця) стає утрудненою або не можливою в зв'язку з відсутністю диференційних критеріїв. Для усунення зазначеного недоліку пропонується визначення критеріїв гіпоксії з використанням атомноабсорбційної спектрофотометрії і визначенням біоелементів заліза та міді в м'язевій тканині задньої стінки лівого шлуночка при інфаркті міокарда та ішемічній хворобі серця. Запропонована методика полягає в наступному: задню стінку лівого шлуночка без ендокарда, епікарда та жирової тканини зважують в хімічно чистих фарфорових тиглях на аналітичній вазі, висушують в сушильній шафі до постійної ваги при температурі 80-100°С та озоляють в муфельній печі при температурі 400-450°С. 10,0мг досліджуваної золи вносять в колбу місткістю 50,0мл, додають 3-5 крапель азотної кислоти і насухо випарюють. До сухого залишку додають 40,0мл 20% соляної кислоти, нагрівають до кипіння, доводять до 10,0мл бідистильованою водою і визначають кількісний вміст (в мг/кг) біоелементів заліза (Fe) і міді (Сu) на атомноабсорбційному спектрофотометрі С-115 ПК, використовуючи для атомізації горючу суміш ацетилен-повітря. При інфаркті міокарда Fe=25,91±1,98±5,25; Cu=4,83±0,31±0,83; при ішемічній хворобі серця (ІХС) Fe=32,28±1,42±3,78; Cu=3,40±0,17±0,44. Техніка проведення дослідження полягає в наступному: отримані кількісні характеристики заліза і міді (в мг/кг) в м'язевій тканині задньої стінки лівого шлуночка на атомно-абсорбційному спектрофотометрі С-115 ПК співставляють з діагностичними параметрами, представленими в таблицях 1-4. Таблиця 1 Діагностика інфаркту міокарда на основі графіків розподілу кількісного вмісту заліза (мг/кг) Інфаркт міокарда напевно ймовірно 40,3 Таблиця 2 Діагностика ІХС на основі графіків розподілу кількісного вмісту заліза (мг/кг) Ішемічна хвороба серця напевно ймовірно 29,0-32,0 32,1-35,1 Не визначено 35,2-38,2 Контроль ймовірно 38,3-41,3 напевно >41,4 Таблиця 3 Діагностика інфаркту міокарда на основі графіків розподілу кількісного вмісту міді (мг/кг) Контроль напевно 2,1-2,5 ймовірно 2,6-3,0 Не визначено 3,1-3,5 Інфаркт міокарда ймовірно напевно 3,6-4,0 >4,1 Таблиця 4. Діагностика ІХС на основі графіків розподілу кількісного вмісту міді (мг/кг) Контроль напевно