Ендопротез п’ясно-фалангового суглоба

Винахід відноситься до медицини, а точніше до пристроїв використовуємих в травматології та ортопедії для реконструктивно-відновлювального лікування пошкоджень та захворювань суглобів пальців кисті. Існує пристрій ендопротезу п'ясно-фалангового суглоба [1], який містить шарнірно роз'ємну головку, елемент кріплення в кості, на осі котрого встановлена еластична втулка, кінці роз'ємної головки виконані у виді різьбових голок. При вгвинчуванні голок кінці втулки розсуваються, в результаті цього виконується фіксація ніжки імплантату у кістково-мозковому каналі. Недоліками такого типу ендопротезу являється ризик розколу кістки в результаті невідповідності геометрії розсунутої втулки з кістково-мозковим каналом і можливість дестабілізації елементів кріплення імплантату в кості у результаті резорбції кісткової тканини в місцях пікових навантажень. Також існує ендопротез п'ясно-фалангового суглоба [2], узятий нами у якості прототипу, який містить два стрижія з випуклою та заглибленою поверхнями. Випукла поверхня першого стрижія нахилена під кутом 25°-30° до поздовжньої вісі, а заглиблена поверхня другого стрижія має секучу площину, нахилену на кут 10°-15° до площини, перпендикулярній до повздовжньої вісі стрижія, у сторону, протилежну нахилу площини спряження першого стрижія, причому їх дистальна частина виконана у вигляді конуса. У результаті проведених досліджень, виявлені слідуючи недоліки, такого типу ендопротезу. По-перше, це особливість розподілу навантаження у системі "імплантат-кістка" - доведено що локальна зона пікових навантажень розташовується поблизу дистального кінця стрижія ендопротезу і це призводить до зменшення кісткової маси та дестабілізації протеза. По-друге, зберігається можливість ротаційної нестабільності, тому що стрижій протеза має округлу форму. В основу винаходу поставлене завдання вдосконалення ендопротезу п'ясно-фалангового суглоба, в якому у результаті зміни форми проксимальної та дистальної частин стрижіїв ендопротезу забезпечується підвищення надійності фіксації у кістково-мозковому каналі при навантаженнях в післяопераційному періоді і за рахунок цього призводить до зниження ризику дестабілізації протеза та підвищення якості і ефективності лікування пацієнтів. Поставлене завдання вирішується таким чином, що у ендопротезі п'ясно-фалангового суглоба, який містить стрижій з випуклою поверхнею, яка нахилена під кутом 25°-30° до поздовжньої вісі, і стрижій з заглибленою поверхнею яка має секучу площину, на хилену на кут 10°-15° до площини, перпендикулярній до повздовжньої вісі стрижія, причому випукла та заглиблена поверхні стрижіїв виконані з можливістю взаємного ковзання, відповідно винаходу дистальні частини стрижіїв протеза виконані закругленими з радіусом 1-2мм, стрижії з зовнішньої та внутрішньої сторін мають блокуючи елементи у ви гляді виступів шириною 3-4мм, які плавне переходять в стрижій імплантату, а також поздовжні заглиблення. Таким чином, сукупність суттєвих ознак знаходиться у причинно-слідствених зв'язках з досягаємим технічним результатом. Винахід підтверджується кресленням, де зображено принципове технічне рішення. Ендопротез має два стрижія з випуклою (1) та заглибленою (2) поверхнями. Випукла поверхня першого стрижія нахилена під кутом (a) 25°-30° до поздовжньої вісі, а заглиблена поверхня другого стрижія має секучу площину, нахилену на кут (b) 10°-15° до площини, перпендикулярній до повздовжньої вісі стрижія, причому випукла та заглиблена поверхні стрижіїв виконані з можливістю взаємного ковзання. Дистальні частини стрижіїв мають форму конуса (3) з радіусом закруглення 1-2мм. Проксимальна частина стрижіїв ендопротезу з зовнішньої та внутрішньої сторін має блокуючи елементи (4) у вигляді виступів шириною 3-4мм, які плавно переходять в стрижій імплантату і перешкоджають ротаційним зміщенням у ранньому післяопераційному періоді. Також. уздовж стрижія ендопротезу, з зовнішньої та внутрішньої сторін виконані поздовжні заглиблення (5), що забезпечує проростання кісткової тканини у пізньому післяопераційному періоді, і підвищує стабільність фіксації ендопротезу. Фіг.1 - вид збоку, фіг. 2 - вид зверху. Ендопротез імплантується наступним чином: тильним доступом розкривається п'ясно-фаланговий суглоб. Виконується резекція зміненої частини головки під кутом 25°-30° до поздовжньої вісі п'ясної кістки із збереженням субхондрального шару по тильній поверхні. За допомогою спеціального інструменту в кості виконується посадочний канал, який повністю відповідає формі ніжки ендопротезу. У підготовлені канали вводять послідовно проксимальний елемент ендопротезу, поєднуючи його нахилену частину з кутовим зрізом головки п'ясної кістки і дистальний елемент до контакту із зрізом основи фаланги. Після цього контактні поверхні обох частин ендопротезу з'єднують, капсулу суглоба і м'які тканини зшивають. Палець іммобілізують гіпсовою шиною на 2-3 неділі. Після зняття шини приступають до функціонального лікування. Пропонуєма конструкція ендопротезу п'ясно-фалангового суглоба в зрівнянні із існуючими, дозволяє зберегти біомеханічні взаємовідносини анатомічних структур близьких до нормального суглоба і збільшити функціональні можливості за рахунок покращення фіксації ендопротезу в кістково-мозковому каналі. Джерела інформації: 1. Патент РФ №2031640 С1 МКІ 6 А61F2/42, 1995р. 2. Патент України №18768 С1 А61F2/42, 1997р. (прототип).