Спосіб лікування хронічної серцевої недостатності у хворих літнього та старечого віку з артеріальною гіпертензією

Спосіб лікування хронічної серцевої недостатності у хворих літнього та старечого віку з артеріальною гіпертензією, що включає призначення базисної медикаментозної терапії, який відрізняється тим, що пацієнтам додатково призначають триметазидин пролонгованої дії у дозі 35 мг двічі на добу. (19) (21) u201105844 (22) 10.05.2011 (24) 10.11.2011 (46) 10.11.2011, Бюл.№ 21, 2011 р. (72) ЄНА ЛАРИСА МИХАЙЛІВНА, КОНДРАТЮК ВІТАЛІЙ ЄВГЕНОВИЧ, ГРУШОВСЬКА ВІКТОРІЯ МИКОЛАЇВНА, АРТЕМЕНКО ВЛАДИСЛАВА ОЛЕГІВНА (73) ДЕРЖАВНА УСТАНОВА "ІНСТИТУТ ГЕРОНТОЛОГІЇ НАМН УКРАЇНИ" 3 ат) з -адреноблокатором (метопролола тартрат) і діуретиком, новим є те, що додатково призначається пролонгована форма триметазидину. Триметазидин - парціальний інгібітор окислення вільних жирних кислот, основним механізмом терапевтичної дії якого є активізація енергетично більш вигідного, порівняно з окисленням жирних кислот, шляху утворення енергії в кардіоміоцитах окислення глюкози, що запобігає розвитку внутрішньоклітинного ацидозу і підтримує продукцію АТФ і скоротливість міокарду. Технічний результат корисної моделі полягає в тому, що додаткове призначення триметазидину у стандартній дозі 70 мг на добу у пацієнтів з ХСН призводить до більш вираженого покращанням скоротливої здатності та діастолічної функції серця, тобто відзначається більш відчутний кардіопротекторний вплив. Застосування триметазидину в комбінації з еналаприлом та метопрололом характеризувалося більш вираженим покращанням еластичних властивостей аорти та зменшенням товщини інтими-медії загальних сонних артерій, тобто справляє більш суттєвий вазопротекторний ефект. Використання триметазидину в комбінації з еналаприлом та метопрололом демонструє більш значне збільшення швидкості клубочкової фільтрації, що свідчить про підсилення триметазидином нефропротекторної дії антигіпертензивних препаратів. Отже, сукупність вищезазначених позитивних впливів дозволить підвищити ефективність терапії, поліпшити якість життя пацієнтів і зменшити витрати на терапію. Запропонований спосіб був застосований у 47 і 26 хворих, відповідно похилого та старечого віку з АГ, що приймали триметазидин пролонгованої дії додатково до антигіпертензивної терапії еналаприла малеатом і метопролола тартратом протягом 9 місяців. Перший тиждень терапії дози інгібітору АПФ та -адреноблокатора були мінімальними, щоб уникнути можливих побічних ефектів, і складали для еналаприлу малеату - 2,5 мг 2 рази на добу і метопрололу тартрату 6,25 мг 2 рази на добу. Починаючи з другого тижня, якщо не було досягнуто цільового рівня AT доза еналаприлу малеату підвищувалася. Метопрололу тартрат титрувався до досягнення не нижче 56 уд./хв. На 2-у та 5 добу перебування в стаціонарі призначали петльовий діуретик фуросемід в дозі 20 мг вранці з метою зменшення периферичних набряків. Пацієнти додатково отримували триметазидин у дозі 35 мг двічі на добу. Комп’ютерна верстка Л.Литвиненко 64681 4 Ефективність способу, що заявляється, ілюструють наступні приклади його клінічного використання. Приклад 1. У хворої Н., 75 років з діагнозом: Гіпертонічна хвороба II стадія, ступінь 2. Гіпертензивне серце (гіпертрофія ЛШ). Ішемічна хвороба серця: дифузний кардіосклероз, СН II А ст. із збереженою систолічною функцією ЛШ, ФК II, ризик 3. Через 9 місяців лікування препаратом триметазидин у дозі 35 мг двічі на добу, застосованим на фоні базисної антигіпертензивної терапії, відзначалось збільшення величини співвідношення швидкостей раннього та пізнього діастолічного наповнення ЛШ (Е/А) з 0,74 до 0,86 ум. од., зменшення нормалізованого за частотою серцевих скорочень часу ізоволюмічного розслаблення ЛШ (IVRT/RR) з 142,9 до 106,2 ум. од., збільшення фракції викиду ЛШ з 56,5 до 63,4 %, зменшення товщини інтима-медії загальних сонних артерій (ТІМ ЗСА) з 0,97 до 0,92 мм, зменшення значення індексу жорсткості аорти (SIAo) з 12,0 до 9,1 ум. од., збільшення швидкості клубочкової фільтрації (ШКФ) з 54,0 до 63,2 мл/хв. Наведені дані свідчать про більш виражене покращання як діастолічної та систолічної функції ЛШ, так і структурно-функціонального стану магістральних артерій і нирок після додавання зазначеного препарату. Приклад 2. У хворої С., 75 років з діагнозом: Гіпертонічна хвороба II стадія, ступінь 2. Гіпертензивне серце (гіпертрофія ЛШ). Ішемічна хвороба серця: дифузний кардіосклероз, СН II А ст. із збереженою систолічною функцією ЛШ, ФК II, ризик 3. Через 9 місяців антигіпертензивної терапії, відзначалось збільшення величини Е/А з 0,74 до 0,82 ум. од., зменшення IVRT/RR з 136,6 до 108,2 ум. од., збільшення фракції викиду ЛШ з 58,5 до 62,5 %, тенденція до зменшення ТІМ ЗСА з 0,97 до 0,94 мм, зменшення значення SIAo з 11,9 до 9,8 ум. од., збільшення ШКФ з 60,0 до 67,7 мл/хв. Наведені дані свідчать про менш суттєве покращання діастолічної та систолічної функції ЛШ, структурнофункціонального стану магістральних артерій і нирок за відсутності додавання зазначеного препарату. Рекомендований для впровадження спосіб лікування ХСН у хворих літнього та старечого віку з АГ може бути широко використаний у практичній кардіології для підвищення ефективності терапії та зменшення кількості госпіталізацій у даного контингенту хворих. Запропонований спосіб може бути використаний в клініко-діагностичних закладах та установах системи охорони здоров'я. Підписне Тираж 23 прим. Державна служба інтелектуальної власності України, вул. Урицького, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислової власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601