Спосіб формування ділянки кишки для дослідження її функцій в хронічному експерименті in vivo за о.в. сторчило

Спосіб формування ділянки кишки для дослідження її функцій в хронічному експерименті in vivo, що включає розтин кишки в двох або більше місцях, який відрізняється тим, що відновлюють прохідність кишки шляхом накладання необхідної кількості анастомозів за принципом „кінець у бік", чим утворюють „живі фістули", які дозволяють одержати доступ до природно функціонуючої кишки, після заживления операційних ран перфузують ділянку кишки, що досліджується, і за зміною параметрів перфузату судять про її функції. Корисна модель відноситься до області медицини, а саме до експериментальної гастроентерології, і може бути використана для дослідження функцій кишки in vivo. Відомий спосіб формування ділянки тонкої кишки для визначення її функцій [1], за яким тварині, що досліджується, затискачами перекривали ділянки тонкої кишки, що виведені у шкірний клаптик, тимчасово вимикаючи досліджувану ділянку з процесу травлення. Розташовані вище та нижче цієї ділянки фістули з'єднували зовнішнім анастомозом та вводили в досліджувану ділянку донорський хімус Вказаний спосіб має ряд недоліків: - затискання ділянки тонкої кишки при вимиканні її з процесу травлення, що є нефізіологічним 1 може спричинити некроз ділянки; - використання зовнішнього анастомозу, що порушує контакт досліджуваної1 ділянки з брижею та черевною порожниною; - використання донорського хімусу, що вводиться в досліджувану ділянку на обмежений час (10 хвилин), склад якого відрізняється від складу власного хімусу тварини, що утруднює верифікацію отриманих при дослідженні результатів. Найбільш близьким до запропонованого технічного рішення є спосіб використання ізольованої ділянки тонкої кишки у малих лабораторних тварин [2] У вказаному методі тварині, що досліджується, перетинали кишку в двох місцях, виводили 2 її кінці у бік тварини та фіксували за допомогою металічних фістул, а прохідність кишки поновлювали завдяки накладанню анастомозу за принципом "кінець в кінець". Однак наведений спосіб не дозволяє досліджувати реальні функції кишки через швидку атрофію ізольованої ділянки внаслідок ізоляції її від харчових субстратів та травних соків залоз шлунково-кишкового тракту, їх ферментативних та гормональних компонентів, зміненої мікрофлори. В основу корисної моделі поставлена задача вдосконалення способу формування ділянки кишки для дослідження її функцій шляхом сполучення фрагментів перетнутої кишки анастомозами за принципом "кінець у бік" та формування "живих фістул", що дозволить отримати доступ в ділянку кишки, яка безпосередньо пов'язана з процесами травлення та всмоктування, отримує природні субстрати хімусу, секрети травних залоз, зберігає мікрофлору та вільна від атрофії, що забезпечить підвищення вірогідності досліджень Поставлена задача вирішується тим, що, згідно корисна, кишку перетинають в двох або більше місцях, відновлюють прохідність кишки шляхом накладання необхідної кількості анастомозів за принципом "кінець у бік", чим утворюють "живі фістули", які дозволяють одержати доступ до природно функціонуючої кишки, після заживления операційних ран перфузують ділянку кишки, що досліджується, і проміні параметрів перфузату судять про її функції. Спосіб здійснюється таким чином: Тварині під наркозом перетинають кишку в двох або більше місцях, прохідність кишки поновлюють шляхом накладання необхідної кількості анастомозів за принципом „кінець у бік", чим утворюють "живі фістули", які за допомогою стандарт CD Ю CO 6516 них металевих фістул фіксують у боку тварини, і завдяки цим "живим фістулам" після заживления операційних ран отримують доступ до ділянки кишки, яка безпосередньо включена в систему травлення та всмоктування нутрієнтів, отримує всі природні субстрати хімусу, секрети травних залоз та ендогенні регулятори, зберігає мікрофлору та вільна від атрофії. Приклад конкретного використання способу У білих щурів лінії Вістар масою 180-200г під наркозом перетинали тонку кишку у двох місцях, поновлювали прохідність кишки шляхом накладання двох анастомозів за принципом "кінець у бік", чим утворювали дві "живі фістули" з урахуванням векторності кишки, ушивали рану та через 5-6 днів після заживления перфузували отриману ділянку тонкої кишки розчинами субстратів відомої концентрації таким чином, що в першу фістулу поступав перфузат, а через другу він виділявся Цей перфузат збирали в окремі пробірки кожні 5 хвилин протягом годинної перфузії та аналізували кількість субстратів, що було гідролізовано і/або Комп'ютернаверстка А. Крижанівський всмоктано досліджуваною ділянкою. В порівнянні з прототипом запропонований спосіб дозволяє визначити функції кишки, яка перебуває в умовах, максимально наближених до фізіологічних: у відсутності операційної травми, наркозу, болю, безпосередньо пов'язана з процесами травлення та всмоктування, отримує природні субстрати хімусу, секрети травних залоз, зберігає мікрофлору та вільна від атрофії, що дозволяє підвищити вірогідність досліджень Джерела інформації1 1. Гальперин М Ю , Попова Т.С., Баклыкова Н.М., Короткова Т В. Способ определения переваривающей и всасывательной функций тонкой кишки // Авторское свид-во СССР №646983. 2. Уголев A.M., Зарипов Б.З. Методические приёмы для изучения мембранного пищеварения и всасывания в условиях хронического эксперимента на крысах и некоторых других животных // Физиол. журн. СССР. - 1979. - 66, №12 - С.850 854 Підписне Тираж 28 прим. Міністерство освіти і науки України Державний департамент інтелектуальної власності, вул. Урицького, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП "Український інститут промислової власності", вул. Глазунова, 1, м. Київ - 42, 01601