Спосіб зберігаючої резекції нижньої щелепи у хворих на хронічний дифузний остеомієліт нижньої щелепи

1. Спосіб зберігаючої резекції нижньої щелепи у хворих на хронічний дифузний остеомієліт нижньої щелепи, що виник на тлі вживання наркотиків, 3 хірургічного втручання, який дозволить уникнути указаних вище недоліків. Поставлена задача досягається тим, що для проведення резекції використовують зберігаючі хірургічні доступи. Запропонована методика показана хворим на хронічний дифузний остеомієліт нижньої щелепи, що виник на тлі вживання наркотиків, і полягає у наступному: під загальним знеболенням стандартно обробляють операційне поле. Положення пацієнта на столі на спині з закинутою назад головою, що повернута у здоровий бік. При ураженні лише тіла щелепи проводять два розтини шкіри, підшкірної клітковини довжиною 2,5-3 см у надпід'язиковій ділянці на рівні майбутніх розпилів кістки. Розтини починають, відступивши 1-1,5 см до середини від нижнього краю щелепи у напрямку, перпендикулярному краю щелепи. Далі за допомогою кровозупиняючого затискача типу «Москіт», відступивши на 1-1,5 см до середини від початку шкірного розрізу (з метою попередження пошкодження крайової гілки лицевого нерва) з урахуванням ходу лицевої вени і лицевої артерії створюють тунель у м'яких тканинах до нижнього краю тіла щелепи. Розширюють цей тунель указаним затискачем до довжини 2,5-3 см. Проводять гемостаз. Із цього доступу за допомогою того ж затискача, ковзаючи вгору по зовнішній і внутрішній поверхнях щелепи, формують два тунелі для проведення пилки Джиглі. Ці тунелі з'єднують на верхівці альвеолярного гребеня. У місці з'єднання тунелів з боку ротової порожнини проводять розтин ясен довжиною 1 см уздовж альвеолярного гребеня. Проводять гемостаз. У рану з боку шкіри встановлюють ранорозширювач Янсена або розводять краї рани за допомогою гачків Фарабефа. Кінець пилки Джиглі міцно утримують затискачем і проводять через тунель з боку шкірної рани до порожнини рота (через розріз ясен) досередини від кістки, а далі з порожнини Комп’ютерна верстка А. Крулевський 65966 4 рота вниз через тунель зовні від кістки. За необхідністю попередньо видаляють зуби на місці майбутніх розпилів. Проводять розпил кістки (відступивши на 1 см у здоровий бік від межі патологічного вогнища). Для гемостазу вводять марлеві тампони, змочені 3 % перекисом водню, між кістковими фрагментами у розпил. Такий самий розпил проводять з іншого кінця патологічного вогнища. Далі розтинають слизову оболонку з боку язика та щоки поблизу шийок зубів або по краю нориць. Распатором відшаровують ясна і окістя від резеційованого фрагменту. За необхідністю з боку порожнини рота відсікають м'язи, що прикріплені до внутрішнього боку підборідного відділу. Уражений кістковий фрагмент утримувачем виводять з порожнини рота. Проводять гемостаз. Рану ушивають пошарово. Після накладання швів по кінцях шкірних ран (що стають контрапертурами), через них у створений на місці видаленої кістки повздовжній тунель вводять трубчасті перфоровані випускники. Накладають асептичну пов'язку. Якщо патологічний процес захоплює не тільки тіло щелепи, а й гілку (з відростками або без), то резекцію гілки або екзартикуляцію із СНЩС проводять через позаротовий дугоподібний доступ у підщелепній та занижньощелепній ділянках, огинаючи кут щелепи. Згідно з результатами наших спостережень, такий спосіб дозволяє уникнути тривалого контакту операційної бригади із кров'ю хворого, утворення значних рубців з боку позаротового розтину, зменшує тривалість операції і крововтрату під час неї (у порівнянні з класичним методом резекції нижньої щелепи). Таким чином, запропонований метод дозволяє уникнути низки недоліків класичної методики операції, залишаючись при цьому не менш ефективним. Підписне Тираж 23 прим. Державна служба інтелектуальної власності України, вул. Урицького, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислової власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601