Спосіб визначення контрастної чутливості ока

Винахід стосується медицини, зокрема нормальної фізіології і офтальмології, і може бути використаний в діагностиці зорових функцій, а саме контрастної чутливості, наприклад, з метою виявлення ранніх субклінічних змін у сітківці, зоровому нерві та інших ділянках зорового аналізатора. Відомий спосіб визначення контрастної чутливості ока, який включає проведення тестової проби на здатність органа зору зберігати вихідний рівень гостроти зору при зниженні контрастності оптотипів у стандартних умовах освітлення [1]. За відомим способом, поступово зменшуючи контрастність оптотипів з фоном, встановлюють момент втрати першочергової гостроти зору, визначеної за максимальної контрастності. Недоліком відомого способу є недостатній рівень точності та інформативності, що випливає з небажаного ефекту формування у нервових центрах кори головного мозку послідовного образу максимально контрастних оптотипів. В основу винаходу поставлене завдання вдосконалити відомий спосіб, в якому шля хом зміни технології діагностичного дослідження, спрямованої на усунення небажаного формування послідовного образу максимально контрастних оптотипів досягають підвищення точності та інформативності. При вирішенні технічного завдання було взято до уваги високі технологічні і методичні можливості зміни орієнтації оптотипів на основі автоматизованого формування тестових завдань програмними засобами, що, в свою чергу, забезпечує адекватну фізіологічну мобілізацію регуляторних механізмів центральної нервової системи, спрямованих на усунення формування послідовного образу максимально контрастних оптотипів. Поставлене завдання вирішують тим, що у відомому способі визначення контрастної чутливості ока, який включає проведення тестової проби на здатність органа зору зберігати вихідний рівень гостроти зору при зниженні контрастності оптотипів у стандартних умовах освітлення, відповідно до винаходу оптотипи представляють на дисплеї персонального комп'ютера, причому орієнтацію розривів кілець Ландольта в площині екрану змінюють за законом випадкового розподілу програмними засобами. Спосіб здійснюють таким чином. Визначення контрастної чутливості ока проводять після суб'єктивної візометрії. Пацієнту пропонують сісти обличчям до екрану персонального комп'ютера на відстані 3, 4 чи 5м в залежності від геометричних розмірів діагностичного кабінету, або ж 1м у випадку, коли гострота зору нижча 0,1. Очі обстежуваного при цьому знаходяться на рівні середини тестового поля. Дослідження проводять монокулярне при прямому положенні голови, починаючи з правого ока. Друге око закривають непрозорим щитком. На екрані дисплея представляють таблицю з кільцями Ландольта, розміри яких відповідають гостроті зору досліджуваного при контрастності 100 %. Контрастність знаків з фоном знижують з кроком 10,0%, причому щоразу орієнтація розривів кілець Ландольта в площині екрану дисплею змінюється. Пацієнту пропонують вказати напрям розриву кільця Ландольта. Тривалість експозиції кожного оптотипу складає 2-3с. Реєструють найменший контраст, при якому відмічається безпомилкове розпізнавання оптотипів. Дані уточнюють, збільшуючи контрастність з кроком 0,2-0,8%. Приклад 1. Пацієнтка Ж., 8 років, звернулась у лабораторію контактної корекції зору з метою профогляду, скарги відсутні. Після повного офтальмологічного обстеження, яке включало дослідження зорових функцій загальноприйнятими методами (гострота зору для далечини та близу, поле зору, кольоровідчуття, бінокулярний зір), встановлення резервів абсолютної акомодації, зовнішнього огляду, рефрактометрії, офтальмометрії, біомікроскопії та офтальмоскопії, патології органа зору виявлено не було, рефракція обох очей еметропічна. Гострота зору правого і лівого ока становила 1,08 з віддалі 4м. Далі обстежували контрастну чутливість кожного ока запропонованим способом. На екрані дисплею представили таблицю з кільцями Ландольта, розміри яких відповідали гостроті зору 1,08 при контрастності 100%. Контрастність поступово знижували до 90,0, 80,0, 70,0, 60,0, 50,0, 40,0, 30,0%. При обстеженні пацієнтка Ж. неправильно вказала напрям розриву кільця Ландольта з контрастністю 30,0 %. Тому у подальшому дослідженні контрастність оптотипів збільшували до безпомилкової відповіді з кроком 0,2-0,8%. Пацієнтка не зробила жодної помилки правим оком при контрастності знаків з фоном 35,0%, а лівим - 34,4%. Відповідно показник відчуття контрастності правого ока - 35,0%, а лівого - 34,4%, тобто контрастна чутливість лівого ока дещо вища, ніж правого. Дані обстеження представлені у таблиці 1. Таблиця 1 Результати дослідження контрастної чутливості запропонованим способом Пацієнти Ж. - без корекції А. - без корекції А. - з окулярною корекцією А.- з контактною корекцією Показник відчуття контрастності, % OD OS 35,0 34,4 56,7 59,5 41,1 42,6 35,5 36,5 Школяр А., 15 років, звернувся із скаргами на зниження зору, яке відмічає з 8 років, з метою підбору контактних лінз. Після повного офтальмологічного обстеження було встановлено діагноз: міопія високого ступеня обох очей. Гострота зору кожного ока з віддалі 4м без корекції становила 0,13, з повною окулярною корекцією 0,82, з контактною корекцією - 1,02. Запропонованим способом дослідили контрастну чутливість кожного ока без корекції, з повною окулярною та з контактною корекцією. Для цього на екрані дисплея представили таблицю з кільцями Ландольта, розміри яких відповідали гостроті зору 0,13 при контрастності 100%. Контрастність зменшували з кроком 10,0 до 50,0%, коли мала місце помилка при визначенні напрямку розриву оптотипа, у зв'язку з чим контрастність підвищували до появи безпомилкової відповіді з кроком 0,2-0,8%. Показник відчуття контрастності правого ока становив 56,7%, лівого - 59,5%, тобто контрастна чутливість лівого ока була дещо нижчою, ніж правого (див. табл.1). Після цього у пацієнта А. дослідили контрастну чутливість кожного ока з повною окулярною корекцією - 7,5дптр. Для цього на дисплеї представили таблицю з оптотипами, що відповідали гостроті зору 0,82. Контрастність оптотипів з фоном знижували, поки хлопчик не допустив помилки. А це сталось у ряду з контрастністю знаків 40,0%. Тому далі контрастність кілець Ландольта збільшували до безпомилкової відповіді з кроком 0,2-0,8%. Помилок обстежуваним не було допущено правим оком у ряду з контрастністю знаків 41,1%, а лівим - 42,6%. Відповідно показник відчуття контрастності з повною окулярною корекцією правого ока становив 41,1%, лівого-42,6%. Далі у пацієнта А. дослідили контрастну чутли вість кожного ока з м'якою контактною лінзою - 6,0дптр. Для цього запропонували вказати напрям розривів кілець Ландольта, що відповідали гостроті зору 1,02 з відстані 4м при зниженні контрастності. Школяр зробив помилку при контрастності оптотипа 30,0%. Тому у подальшому дослідженні контрастність оптотипів збільшували з кроком 0,2-0,8%. Безпомилкові відповіді були дані обстежуваним правим оком у ряду з контрастністю знаків 35,5%, а лівим - 36,5%. Відповідно показник відчуття контрастності з контактною корекцією правого ока становив 35,5%, лівого - 36,5%. Отже, у пацієнта А. без корекції контрастна чутливість була зниженою. Оптична корекція покращила стан цієї зорової функції. Найвищу контрастну чутливість забезпечувала контактна корекція. Приклад 2. Запропонованим способом було досліджено контрастну чутливість ока у 60 школярів різного віку з міопією слабкого, середнього та високого ступенів без інших хвороб органа зору (120 очей) без корекції, з повною та неповною окулярною і з контактною корекцією. Контрольними стали дані дослідження 60 здорових дітей різного шкільного віку з еметропічною рефракцією (120 очей). Результати обстеження представлені в таблиці 2. Таблиця 2 Середній показник відчуття контрастності в школярів з міопією залежно від віку, ступеня короткозорості та оптичної корекції (%) Група І. Молодшого шкільного віку ІІ. Середнього шкільного віку ІІІ. Старшого шкільного віку Ступінь міопії А. слабка (20 очей) А. слабка (20 очей) В. середня (20 очей) А. слабка (20 очей) В. середня (20 очей) С. висока (20 очей) 1. Без корекції 54,37±1,67 РІ-ІІ