Спосіб лікування хворих з дитячим церебральним паралічем

Запропонований винахід, спосіб лікування хворих з дитячим церебральним паралічем (ДЦП), відноситься до медицини. Він може бути використаний в ортопедії та в неврології при реабілітаційному лікуванні хворих з ДЦП із спастичними паралічами, контрактурами і руховими порушеннями. Способи реабілітаційного лікування хворих із спастичними паралічами і руховими порушеннями з ДЦП відомі. В якості способу прототипу вибрано мануальне витягування для хворих з ДЦП із руховими порушеннями. [Натали Г. Уэстрах. Основные методы физической реабилитации больных с двигательными нарушениями. Издательство Белорусской ассоциации помощи детям-инвалидам «Открытые двери», Минск, 1997г. -с.27-57]. В основі цього способу лежать спеціальні вправи, які основані головним чином на пасивних змінах довжини м'язу при певних положеннях тіла, під час яких відбувається максимальне розтягування м'язів, та пасивній розробці суглобів, в яких є контрактури. Пасивні вправи на збільшення амплітуди рухів виконуються реабілітологом та здійснюються наступним чином: хворий лежить на кушетці, методист сідає поруч з хворим на стороні ураженої кінцівки і проводить прийоми розтягування до моменту відчуття болю в суглобі. Для розробки рухів в суглобі після моменту відчуття болю продовжує проводити повільне витягування, оцінюючи при цьому біль, який відчуває хворий, щоб не допустити травмування. Положення, при якому з'являється біль, можна зберігати 3-5сек. Недоліком цього способу є недостатня ефективність лікування, яка заключається в тому, що даний метод є довготривалим, має низьку дію на паралізовані м'язи, характеризується пасивністю хворого при виконанні вправ і не дає змоги усунути контрактури в суглобах. В основу винаходу поставлено завдання розробки такого способу, який підвищує ефективність реабілітаційного лікування хворих із дитячими церебральними паралічами. Таке завдання забезпечується тим, що після пасивного розтягування м'язів кінцівки лікарем утримують кінцівку і при подальших активних р ухах хворого протидіють силі скорочення м'язів 5-10сек., повторюючи 5-6 разів протягом 6-10 сеансів. Суть запропонованого методу полягає в поєднанні короткочасної (5-10сек.) ізометричної роботи мінімальної інтенсивності і пасивного розтягування паретичного м'язу верхньої або нижньої кінцівок в наступні 5-10сек. Повторення таких поєднань проводиться 5-6 разів. Внаслідок після ізометричного розслаблення в м'язі виникає стійка гіпотонія, після чого виникає можливість виконання динамічної редресації суглобів. Основною передумовою після ізометричної релаксації (ПІР) і динамічної редресації суглобів (ДРС) є активне зусилля пацієнта - ізометрична робота, яка повинна мати мінімальну інтенсивність і достатню короткочасність. Спосіб здійснюється наступним чином. Хворий лежить на кушетці. Лікар невеликим зусиллям проводить попереднє розтягування уражених м'язів верхньої або нижньої кінцівки до максимально можливої амплітуди. З досягнутого положення хворий самостійно проводить активне скорочення м'язу протягом 6-10сек. при протидії на цей м'яз рукою реабілітолога. Зусилля хворого повинно бути незначним. Лікар відчуває "включення" м'яза в роботу, не докладаючи значних зусиль для протидії. При цій процедурі м'яз виконує мінімальну ізометричну роботу - напруження без укорочення. Фаза ізометричного скорочення повинна продовжуватися біля 6-10сек. При виконанні вправи не повинно бути сильної протидії лікаря і пацієнта, така протидія втомлює один одного, провокує біль в м'язі та суглобі і значно знижує ефективність процедури. Лікар дає хворому команду розслабитись, після чого проводить додаткове пасивне розтягування м'язу своїм мінімальним зусиллям і фіксує його в положенні, більшому від початкового. При цьому також здійснюється поступова динамічна розробка суглобу, яка практично не спричиняє болю. Пасивне розтягування м'язу проводиться протягом 6-10сек. Така процедура виконується 5-6 разів. Після 3-4 разу спастичне напруження зменшується, зменшується м'язова напруга, збільшується сила в м'язі, яка відчувається лікарем при проведенні повторних прийомів. При цьому збільшується і амплітуда рухів в суглобі. Запропонованим способом було проліковано 90 хворих з ДЦП із руховими порушеннями в Українському державному НДІ реабілітації інвалідів м. Вінниці. У всіх ци х хворих спостерігались виражені в певному ступені зміни м'язового тонусу по типу еластичності та ригідності, що було основною причиною порушення рухів. Також мали місце виражені міогенні контрактури з обмеженням рухів в плечовому, ліктьовому, променево-зап'ястковому, колінному та гомілково-ступневому суглоба х. Лікування даним способом проводилось щоденно або через день в залежності від вираженості зниження тонусу м'язів. Курс лікування продовжувався 21-25 днів. Повторні курси реабілітації проводились в залежності від стійкості отриманого ефекту через 3-6міс. Конкретний приклад виконання способу. Хвора Ч.М., 12 років. Історія хвороби №563. Знаходилась на реабілітаційному лікуванні в клініці інституту з 23.02.00 по 21.03.00. Діагноз: "ДЦП. Лівобічний спастичний геміпарез. Помірна плегія лівої верхньої кінцівки та незначна лівої нижньої кінцівки. Згинально-привідна контрактура в лівому плечовому суглобі (750 (0)350). Еквінусна установка лівої ступні (950-1400). Помірне порушення функції ходи." При обстеженні було виявлено також зниження м'язової сили в лівій верхній кінцівці до 2,5 балів та в лівій нижній кінцівці до 2 балів ( Демиденко Т.Д., 1989р). Обвід лівого плеча - 24см, лівого передпліччя - 22,5см, лівого стегна - 42см, лівої гомілки - 28см. На реовазографії верхньої і нижньої лівих кінцівок - підвищений тонус артерій, більше в верхній кінцівці. Хворій був проведений курс лікування, який складався з 10 сеансів мануальної терапії, 10 сеансів ПІР м'язів лівої верхньої та лівої нижньої кінцівок, 15 сеансів парафінових аплікаціях на область уражених м'язів, 15 сеансів електростимуляції м'язів-антагоністів, 10 сеансів точкової акупунктури. Після проведеного лікування у хворої була усун ута згинально-привідна контрактура лівого плечового суглобу (1800(0)450). М'язова сила в лівій верхній кінцівці збільшилась до 4 балів, в лівій нижній кінцівці до 3,5 балів. Обвід лівого плеча збільшився до 25,5см, лівого передпліччя - до 23,5см, лівого стегна - до 43,5см, лівої гомілки - до 29см. Усунуто еквінусну установку лівої стопи (850-1400). У хворої покращилась функція ходи. На реовазографії верхньої і нижньої лівих кінцівок знизився тонус артерій на обох кінцівках, покращився реовазографічний індекс. Запропонований спосіб є ефективним методом лікування хворих із руховими порушеннями з ДЦП. Клінічні обстеження досліджуваних нами хворих в процесі лікування ПІР і ДРС показали, що у хворих покращувалась мікроциркуляція в ушкоджених м'язах, значно знижувався тонус м'язів, збільшувалась їх сила. Зниження тонусу і збільшення сили м'язів виникало одразу після проведення першого сеансу лікування. Довге тонічне напруження м'язів в ізометричному режимі супроводжується вкороченням одних і подовженням інших відрізків. Зменшення спастичного компоненту приводить до зниження тонусу в ушкоджених м'язах, зменшення загальної скутості та напруження хворих, що утворює передумови для розвитку нового рухового стереотипу.