Спосіб кореляції кардіо-респіраторних порушень у реанімаційних хворих у клініці політравми

Винахід відноситься до медицини, а саме до анестезіології-реаніматології і може бути використаним в реабілітації хворих в клініці політравми. В клініці політравми у гострому шоковому періоді травматичної хвороби, ранньому післяопераційному періоді мають місто порушення функції практично всіх органів та систем, при цьому, як правило, ведуче значення у важкості стану постраждалих належить так називаному "кардіо-респіраторному синдрому", який характеризується можливим безпосереднім пошкодженням грудної клітки, легенів, стерпним хворим шоком, біллю, нерухомістю в післяопераційному періоді, порушенням регуляції функції зовнішнього дихання у хворих з нейротравмой, серцево-судинними порушеннями у вигляді порушень показників центральної гемодинамики (УО, МОК, ЗПОС), порушенням гемодинамики на мікроциркуляторном рівні, у частості, у малому колі кровообігу (В.Н. Цыбуляк, Г.Н. Цыбуляк. Травма. Боль. Анестезия., Москва, Медицина. - 1994. - С.30-31). Правильна організація і своєчасність лікувальних противошокових заходів являється закладом успіху у лікуванні травматичної хвороби і подальшої реабілітації (В.Г. Клімовицький, В.М. Пастернак, Ю.В. Поляченко, О.Г. Калінін, Д.В. Пастернак. Політравма - патогенетичне обґрунтування лікувального комплексу гострого періоду травматичної хвороби // Український журнал екстремальної медицини імені Г.О. Можаєва. - 2000. - Том 1, №2. С.25). Корекція цього стану здійснюється наступними способами. Вентиляційна терапія від банальної інгаляції кисню до різних режимів ШВЛ, ВВЛ (гіпервентиляція, ПТКВ, СДППД, ВЧ-ШВЛ) (С.А. Селезнев, Г.С. Худайберенов. Травматическая болезнь (актуальные аспекты проблемы)., Ашхабад. - 1984. - С.224). Даний метод забезпечує адекватну вентиляцію легенів, але при цьому має ряд недоліків: може привести до додаткової баротравми, системним порушенням гемодинамики і мікроциркуляції у малому колі кровообігу і не може повністю забезпечити корекцію кардіо-респіраторного синдрому. Своєчасне застосування системно внутрішньовенно введених медикаментозних препаратів для корекції кардіо-респіраторного синдрому таких як адреномиметики, глюкокортикоїди, міотропні спазмолитики, дезагреганты, антикоагулянти, антиоксиданти, антигіпоксанти, місцеві анестетики з метою побудови тотального ганглионарного блоку (Е.К. Г уманенко. Достижения в лечении сочетанных травм // Клиническая медицина и патофизиология. - 1995. - №2. - С.19) дозволяє на певному етапі відкоригувати гемодинамичні та вентиляційні порушення, описані вище, тим не менш, спільне їх застосування веде до поліпрагмазії, даний шлях введення не надає безпосереднього впливу на бронхолегеневу систему, а здійснює його шляхом системних ефектів, які бувають не завжди потрібні у корекції порушень гомеостазу у гострому шоковому періоді травматичної хвороби. Епідуральна пролонгована блокада з метою побудови симпатичного ганглионарного блоку, анестезії, аналгезії дозволяє виключити больовий синдром, чим в значній мірі забезпечується покращення вентиляційних показників, дозволяє викликати сегментарний системний блок за допомогою чого виключає патологічну аферентацію, при цьому створює адекватні умови для вегетативної саморегуляції, у т.ч. нормалізації гемодинамічних зрушень в указаній зоні, суть методики полягає в катетеризації епідурального простору на рівні Thv-Th x з подальшим введенням розчину місцевого анестетика лідокаїну 1-1,5% у кількості 7-10мл через кожні 3-4 години протягом 10 діб (Г.Н. Цыбуляк. Лечение тяжелых и сочетанных повреждений, Санкт-Петербург, Изд. «Гиппократ». - 1995. - С.263). Цей спосіб найбільш близький до заявленого по своїй технічній сутності і по результатам, які можуть бути досягнені, тому ми вибираємо його в якості прототипу. Не зважаючи на те, що вищевказаний спосіб достатньо ефективний, він має ряд недоліків, головним з яких є обмеження його застосування у хворих в шоковому періоді політравми, травматичность метода, а також неможливість його застосування у хворих з пошкодженням хребта, у випадку пошкодження шкіри в указаній зоні і в важкості підбора індивідуальної сегментарної дози, що може явитися причиною ускладнень, зв'язаних безпосередньо з епідуральною блокадою, необхідність володінням певними навичками для проведення епідуральної блокади. У зв'язку з ви щевикладеним, в основу винаходу покладено задачу підвищення ефективності корекції кардіореспіраторних порушень у реанімаційних хворих у клініці політравми шляхом поширення широти його застосування. Задача, яку покладено в основу винаходу способу корекції кардіо-респіраторних порушень у реанімаційних хворих у клініці політравми, вирішується тим, що у відомому способі корекції кардіо-респіраторних порушень у реанімаційних хворих у клініці політравми, який включає введення місцевого анестетика лідокаїну в епідуральний простір, згідно з винаходом, введення місцевого анестетика лідокаїну здійснюють інтратрахеобронхіально інстиляцією через введений в інтубаціонну трубку, трахеостомічну канюлю або трахеостомічний канал мікроіррігатор шляхом розпилення з порцією повітря, кратністю введення 6-8 раз на добу через 3-4 години, разовою дозою 0,5-1мг/кг (40-80мг), загальною добовою дозою від 320 до 640мг, курсом до нормалізації вентиляційних і гемодинамічних показників. Підвищення ефективності полягає у тому, що даний спосіб можливий для застосування у всіх категорій хворих у зв'язку з його неінвазивністю та простотою виконання. Крім того введення місцевого анестетика дозволяє оказати безпосередню дію на кінцеві розгалуження симпатичних та блукаючого нервів, тому можна представити запропонований спосіб як пролонговану вагосимпатичну блокаду зі всіма відомими її ефектами такими як виключення патологічної аферентації, розширення бронхів, покращення мікро циркуляції, зменшення виразності больового синдрому. Інтратра хеальний шлях введення носить реанімаційний характер і стоїть на другому місті після внутрішньовенного, тому, безумовно, має місто загальна дія лідокаїну, яка виражається у системному гангліонарному блоку, що проявляється опосередкованим впливом на кровоток в легенях, нирках, брижі, безпосередньою дією на міокард у вигляді позитивної динаміки на фоні желудочкових аритмій, і пряма дія лідокаїну на слизисту оболонку трахеобронхіального дерева у вигляді мембраностабілізуючого ефекту (Shoemaker W.C., Appel P.L., Kram H.B. Incidence, physiologic description, compensatory mechanisms and therapeutic implication of monitored events // Crit. Care Med. - 1989. - Vol.17. - P.1277). Спосіб виконують наступним чином: Вводять мікроіррігатор у интубаційну трубку, тра хеостомічний канюлю або трахеостомічний канал, до нього приєднують шприц, у який набрано 0,5-1мг/кг (40-80мг) лідокаїну з порцією повітря, та розпиляють вміст шприца у трахеобронхіальне дерево через мікроіррігатор, повторюють процедуру 6-8 раз на добу через 3-4 години курсом до нормалізації вентиляційних та гемодинамічних показників, загальна добова доза складає при цьому 320-640мг лідокаїну. Спосіб ілюструють наступні приклади: Хворий К., 48 років, № історії хвороби 14528, поступив у відділення політравми ХМКЛШМД 26.06.03. з діагнозом: ЗЧМТ. Забій головного мозку. Закрита травма грудної клітки. Забій лівої легені. Перелом 5-7 ребер справа. Закрита травма живота. Розрив селезінки. Гемоперітонеум 2 ступеня. Перелом правого стегна за зсувом. Декомпенсований шок (зворотний). В операційній хворому були зняті показники гемодинаміки (середній артеріальний тиск 60мм.рт.ст., центральний венозний тиск 0 см.вод.ст., Частота серцевих скорочень 120 ударів у хвилину, сатурація кисню 83%, за допомогою інтегральної реографії по Тищенко були визначені ударний об'єм 35мл, мінутний об'єм кровообігу 4471мл/кг, загальне периферичний опір судин 1563дін/см 2*с). Після оперативного втр учання і переводу хворого на ШВЛ в палату інтенсивної терапії з перших хвилин почата інстиляція лідокаїну в трахеобронхіальне дерево через интубаційну трубку через введений у неї мікроіррігатор, з'єднаний із шприцом, у який набрано 80мг лідокаїну, 1,5% розчин 5,5мл, з порцією повітря. Кратність введення препарату була 8 раз на добу. Через годину від моменту першого введення у хворого покращились показники центральної гемодинаміки (ударний об'єм склав 42мл, мінутний об'єм кровообігу 5141мл/кг, загальне периферичний опір судин 1392дін/см 2*с), рівень сатурації кисню склав 92%. Після 3 введення показники прийняли значення нижньої границі норми (ударний об'єм склав 50мл, мінутний об'єм кровообігу 5612мл/кг, загальне периферичний опір судин 1223дін/см 2*с) і були стійкими протягом усього курсу лікування, який склав 6 діб. Після відновлення свідомості на 2 добу скарг на больові відчуття хворий не пред'являв. Перистальтика відновилась к початку 3 доби. Бронхоскопія, проведена хворому, ознак пошкодження трахеобронхіального дерева не виявила. В загальну палату хворий був переведений на 3 добу. Після видужання хворий виписаний додому у задовільному стані.