Спосіб лікування хронічних неспецифічних захворювань легень

Винахід відноситься до медицини, зокрема до пульмонології, і може бути використаний при хірургічному лікуванні хронічних неспецифічних захворювань легенів (ХНЗЛ). До ХНЗЛ відносяться, наприклад, хронічні бронхіти, хронічні абсцеси, фібрози, бронхоектатична хвороба, бронхоектази. Значна розповсюдженість захворювань органів дихання напряму пов'язана із забрудненням зовнішнього середовища і виникненням великої кількості нових пневмофакторів негативної дії, з ослабленням імунітету, ростом стресових ситуацій та ін. Серед всіх захворювань легенів ХНЗЛ складає 20-30%, а летальність від них коливається від 4 до 15%. Найбільш близьким до способу, що заявляється, є спосіб хірургічного лікування ХНЗЛ, що полягає в бронхосанації, який представляє собою аспірацію з бронхів вмісту за допомогою введення в них, наприклад, фурациліну. Після бронхосанації передбачено ендоскопічне введення антибіотиків, а після цього, якщо є відповідні показники, наступає видалення ураженого сегменту легені (1). Відомий спосіб лікування ХНЗЛ є найбільш розповсюдженим і загальноприйнятим, але він має ряд суттєви х недоліків. Антибіотики, як відомо, вбивають як патогенну, так і корисну мікрофлору. Як наслідок негативної дії антибіотиків спостерігається зниження імунітету. Лікування ХНЗЛ, що застосовується у відповідності зі способом, що розглядається, не знімає в необхідному ступені запалення і не відновлює уражену слизову. В ти х випадках, коли після проведення лікування необхідно хірургічне втр учання, не виключається післяопераційні ускладнення. Перераховані недоліки свідчать про обмежену ефективність відомого способу. Задачею цього винаходу є вдосконалення способу ХНЗЛ шляхом використання поєднання певних лікарських препаратів, що застосовуються у передопераційному періоді, внаслідок чого досягається висока ефективність лікування. Поставлена задача досягається тим, що в способі лікування ХНЗЛ, що передбачає передопераційне лікування і полягає в бронхосанації, ендоскопічному введенні лікувального препарату і наступному хірургічному видаленні ураженої дільниці легенів, згідно з винаходом, як лікувальний препарат використовують суміш 0,1мл 0,01%-ного розчину тимоліна та 300од хорионічного гонадотропіна, причому вказану суміш вводять дворазово з інтервалом 2-3 дня. Сукупність лікувальних дій і заходів винаходу, що заявляється, запропонована авторами з урахуванням патогенезу ХНЗЛ. Автори вважають, що у хворих ХНЗЛ є імуно-ендокринні порушення, що вимагають певної корекції. Було виявлено і перевірено на практиці, що для корекції імуно-ендокринного дисбалансу, що виник при ХНЗЛ, доцільно використовувати екзогенний плацентарний гормон - хорионічний гонадотропін як екстра імунний коректор. Тимолін, будучи імунним препаратом, підсилює дію хорионічного гонадотропіна і тим самим визначає синергетичну дію на організм хворого лікувальної суміші, що застосовують у відповідності до рішення, що заявляється, та вводять ендоскопічно. Дозування та режим введення суміші препаратів, що використовуються, встановлені на основі досягнення необхідного лікувального результату. Основним позитивним результатом лікування є спільна дія хорионічного гонадотропіна та тимоліна на реперативну регенерацію бронхіального епітелія, що призводить до зменшення післяопераційних ускладнень у хворих ХНЗЛ, таких як, наприклад, тривала ексудація в плевральну порожнину, гостра емпієма плевральної порожнини, нагноєння операційної рани, ателектаз легені, гемоторакс та інші комбіновані ускладнення. На відміну від відомого способу лікування ХНЗЛ з використанням антибіотиків, в способі, що заявляється, лікувальними препаратами, що заявляються, є фізіологічні препарати, а тому позбавлені недоліків, притаманних антибіотикам. Винахід пояснюється прикладами конкретного виконання. Приклад 1. Хворий В., 25 років, захворів 7 років назад, коли переніс лівосторонню пневмонію. З того часу щорічно (2-3 рази в рік) хворів бронхітом. Останні 2 роки відмічає посилення кашлю, особливо вранці, з виділенням мокроти гнійного характеру до 50мл на добу. В період останнього загострення у хворого почалось кровохаркання, з приводу чого він був госпіталізований в тора кальне відділення (ТВ). В ТВ пацієнту проведено курс гемостатичної та антибактеріальної терапії (15 днів). Самопочуття покращалось, кровохаркання припинилось. Хворий надійшов до ЛХЦ для подальшого обстеження та лікування. Під час надходження стан хворого задовільний. Скарги на періодичний кашель з виділенням гнійної мокроти, віддишу при фізичному навантаженні, слабкість, пітливість. При огляді грудна клітка симетрична, перкуторно легеневий звук, аускультативно - зліва в нижніх відділах множинні сухі та вологі хрипи. КД 18 в 1 хвил. ЧСС 76 в 1 хвил. AT - 125/70мм Hg. 12 9 Загальний аналіз крові: ГЕМ - 143г/л, ЕрК- 5,2 × 10 , ЛеК- 5,4 × 10 , ЕоК-1, ПяК-7, Сяк-53, ЛиК-35, Мок-4, СОЕ7мм/год. Загальний аналіз сечі: білка нема, ЛеМ-3-5 в п/з. 1 2 ЦРБ-0, гаптоглобін - 0,9г/л, сермукоїд - 0,2г/л, загальний білок - 8,1г/л, альбуміни - 43%, a -5%, a -8%, b 18%, g -26%. Посів мокроти: висіяні золотистий стафілокок, пневмокок, стійкі до 4 антибіотиків кожний. Дослідження ФВД визначило ВН Ш ступені змішаного типу. ЕКГ в межах норми. При бронхоскопічному обстеженні діагностовано двохсторонній ендобронхіт. З лівого нижнєдольового бронха виділялась густа гнійна мокрота. Хворому проведено передопераційне лікування: бронхосанаційна терапія із застосуванням інгаляцій, внутритрахеальних вливань та лікувальних бронхоскопій. Ендобронхіально вводилась суміш 0,1мл 0,01%-ного тимоліна- та гонадотропина хорионічного (300од.), 2 рази через 3 дні. Встановлено діагноз: бронхоектатична хвороба, циліндричні бронхоектазі нижньої долі лівої легені. Через 3 тижні після надходження до ЛХЦ проведено операцію - резекцію нижньої долі лівого легеня. Підчас операції ускладнень не було. Післяопераційний період без ускладнень, легень розправився на другий день після операції. Через 42 дня після операції хворий в задовільному стані був виписаний з ЛХЦ. 12 При виписці загальний аналіз крові: ГЕМ-130г/л, ЕрК- 5,0 × 10 , ЛеК-5,7 109, ЕоК-1, ПяК-2, СяК-65, ЛиК-28, Мок-4, СОЕ-11мм/год. ЕКГ без патології. Дослідження ФВД-ВН-0. Після виписки з ЛХЦ хворий знаходився під наглядом пульмонолога за місцем проживання. Через 2 місяці після закінчення терміну лікарняного листа став до попереднього місця праці. Рецидивів захворювання не відмічалось. Таким чином у даного пацієнта визначена повноцінна клінічна, функціональна та соціально-трудова реабілітація. Спосіб, що заявляється, був випробуваний на 51 хворому чоловічої статі. Хворі в цій гр упі розподілялись наступним чином: 20 - хронічний абсцес легені, 10 - бронхоектатична хвороба, 6 - кистозна хвороба легені, 15 - киста легені. Всі хворі мали вторинний хронічний бронхіт. Для порівняння була підібрана група з 55 хворих, які розподілені в наступні групи: 25 - хронічний абсцес легені, 9 - бронхоектатична хвороба, 11 - кистозна хвороба легені, 10 - киста легені. Вказані захворювання також протікали на фоні вторинного хронічного бронхіту. В передопераційний період не проводилось передопераційне лікування згідно зі способом, що заявляється. Аналіз результатів лікування хворих ХНЛЗ обо х гр уп свідчив про досягнення більш високих лікувальних результатів в першій групі - це відсутність ускладнень, об'єктивні параметри стану хворого, більш короткі терміни лікування, що і підтверджує більш високу ефективність лікування. Крім того, використання способу, що заявляється, знижує летальність до 2-7% порівняно з відомим способом 4-15%. Список літератури. 1. Болезни органов дыхания, Руководство для врачей. Под редакцией Н.П. Полеева., т.2, раздел «Частная пульмонология», «Мед.», 1989.