Гідродвигун кунделя

Гідродвигун може бути використаний в гідроенергетиці для отримання механічної роботи з перетворенням її в електроенергію. Відомі різні пристрої для отримання механічної енергії: гідротурбіни, ковшові урбіни, водяні колеса, для приведення в рух яких, використовується енергія рухомої води. Діючих прототипів (аналогів), які б працювали в статичній воді даному двигуну не існує. В науково-популярній книзі Я.Н.Перельман «Занимательная физика» (издательство Москва «Красный пролетарий» 1979г.) описується так званий "вічний двигун", який мав би працювати в статичній воді. Він складається з двох коліс, закріплених на двох валах, незалежних один від одного, на шківи цих коліс натягнуто трос, який і з'єднує їх у єдин у р ухому систему. На тросах закріплено кубічні ємності, заповнені повітрям. На безкінцевих тросах можуть бути закріплено скільки завгодно ємкостей. Система розміщена вертикально в шахті, поділеній на дві частини 9камери), в одній з яких знаходиться вода. У лівій частині, залитій водою, на ємності починає діяти виштовхувальна сила, а ємкості у правій частині знаходяться в повітрі. Відповідно починається рух у лівій частині, але за словами Перельмана такий двигун не зрушиться з місця, оскільки по причині неможливості зі сторони, заповненої повітрям, переправити ємність у нижню частину, заповнену водою. Задачею даного винаходу є розробка такого двигуна, який складається з пустотілих металевих куль, заповнених повітрям, і які через спеціальні шлюзи могли б потрапляти у воду на певній глибині зі сторони повітряної шахти на ліву сторону на заданій глибині. Верхнє колесо знаходиться в атмосферному повітрі на валу, який з'єднаний з генератором, в приміщенні електростанції. Ніжне колесо перебуває на визначеній глибині у воді і з’єднані колеса між собою нескінченними сталевими тросами, на яких закріплені уловлювачі, іх кількість і довжина тросів відповідно розраховується до того, яку потрібно отримати механічну обертову енергію Через шлюз пустотіла ємкість на глибині потрапляє у воду під великим тиском і у визначений час починає рух вгору, діючи виштовхувальною силою на одну сторону обох коліс. Протилежна сторона тросів з уловлювачами є без дієвою і вільно опускається вниз. Ємкість, виконавши вимушену роботу, спливає на поверхню води, звільняється від уловлювача і самопливом направляється до повітряної шахти , на ескалатор, який опускає ємкість до шлюзової камери. За конструкцією ескалатор подібний до самого двигуна, різниця лише у тому, що ескалатор працює без води в атмосферному повітрі і на одну сторону обох коліс діє фізична сила ваги самих металевих ємностей, вагу яких можна регулювати. Кулеподібна ємкість, виконавши роботу у воді, знову через ескалатор виконує роботу, і через шлюз потрапляє в ту ж саму воду в нижній частині двигуна і виштовхувальною силою діє на трос, така дія даної роботи відбувається безперервно. Для того, щоб кулеподібна емкість потрапила на глибину у воду великого тиску, існує шлюзова камера, яка знаходиться з лівої сторони під нижнім колесом. Ємність, опустившись по ескалатору, самокатом наблизилась до шлюзової камери, яка заповнена повітрям. Відкривається двохстворчатий герметичний закриваю і ємність вкочується в камеру, яка закривається. Поступово відкривається верхній закривач і шлюзова камера наповнюється водою, на ємність починає діяти вишто хувальна сила. У потрібний час повністю відкривається верхній закривач, ємність рухається вгор у, де вишто вхувальною силою діє на одну сторону обо х коліс, приводячи в рух двигун, протилежна сторона тросів з уловлювачами вільно опускається вниз до нижнього колеса. Звільнившись від ємкості, шлюз заповнюється водою. Закривається верхній двохстворчатий герметичний закривач, відкривається зливний клапан і вода витікає в резервувар, шлюзова камера заповнюється повітрям. Вода, яка знаходиться в резервуарі, за допомогою гідронасосів -пресів, відкачується в те водне середовище, звідки надійшла, тобто в ша хту з водою, де знаходиться гідродвигун. Для того, щоб відкачати воду в середовище великого тиску, необхідно затратити 50% електроенергії, виробленої генератором при допомозі гідродвигуна. На кресленні показаний загальний вигляд гідродвигуна і ескалатора-двигуна. Гідродвигун складається з двох бочкоподібних коліс - 1. Закріплених на двох автономних валах - 2. На колеса надітий нескінченний сталевий трос - 3, на якому через визначені проміжки закріплені уловлювачі 4, в які постійно потрапляють кулеподібні металеві ємкості, заповнені повітрям - 12. Виконавши вимушену роботу, ємкість звільняється від троса і потрапляє у повітряну ша хту - 5, на ескалатор - 6, і діє своєю вагою на одну сторону нескінченного троса, тим самим приводячи в рух ескалатор, який обертає генератор. З лівої сторони, під нижнім колесом двигуна, знаходиться шлюзова камера - 7, двохстворчаті герметичні закриваючі: верхній - 9, боковий - 8. В днищі шлюзової камери знаходиться зливний випускний клапан - 10, вода з шлюзової камери потрапляє в резервуар -11. Запропонований гідродвигун є альтернативою для нині існуючих річкових, греблевих, теплових і атомних електростанцій