Спосіб з’єднання дрібних судин (діаметром 1,5 – 3 мм)

Винахід відноситься до медицини, а саме, до хірургії, до інструментів (пристроям), застосовуваних для зшивання порожніх органів - кровоносних судин. Відомо більш 60 модифікацій накладення циркулярного шва на судини. З'єднання дрібних судин вимагає особливої старанності при зіставленні їхніх кінців і зшиванні, тому що найменші погрішності при цьому призводять до їх тромбозу. При операціях на дрібних судинах анастомоз виконують за допомогою апарата НИИЭХАИ (апарат В.Ф. Гудова), що дозволяє з'єднувати судини діаметром 1,3-4мм (Б.Б. Петровский, О.Б. Милонов "Хирургия аневризм периферических сосудов", "Медицина", М., 1970р., с.70-71). За рахунок точного зіставлення кінців судини на втулках апарата і зшивання їх танталовими скріпками звуження анастомозу не відбувається і досягається достатня його герметичність. Недоліком механічного шва є необхідність оголення значних ділянок з'єднуємих кінців судини і тр уднощі у відбортовці на втулках кінців судини при їх склерозуванні чи вапнуванні. Тому цей спосіб зараз майже не використовується. Відомий пристрій для зшивання трубчасти х органів (патент №19730 С1кл. А61В17/04, Україна), що містить виконаний з матеріалу, який розсмоктується, корпус у вигляді тіла обертання з зовнішніми кінцевими голівками, із затупленими крайками і з наскрізним подовжнім центральним каналом. Додатково містить по всій поверхні корпусу лікувальний захисний шар з матеріалу, який розсмоктується, з часом розсмоктування, що перевищує час розсмоктування матеріалу корпусу, при цьому кінцеві голівки виконані сферичними і з'єднані між собою на середині корпусу ділянками у вигляді усічених конусів, орієнтованих меншими підставами назустріч один одному. Кінці судини, що з'єднуються, одягаються на цей трубчастий корпус по обидва боки, і після стикування зшиваються таким чином, що тр убчастий корпус виявляється у середині судина Він знаходиться усередині судини до повного розсмоктування, а кров при циркуляції вільно проходить крізь подовжній центральний канал корпусу. Недоліком цього способу є можливість нерівномірного розсмоктування матеріалу корпусу і перекриття судини фрагментом корпусу, що недорозсмоктався. Найбільш близьким до заявляємого і найбільше часто застосовуваним є з'єднання дрібних судин анастомозом кінець у кінець ручним способом під оптичним збільшенням використовуючи в якості прохідної усередині шини трубку відповідного діаметра, що видаляють перед накладенням останнього стібка шва (Ю.Н. Кривченя "Техніка з'єднання і шунтування кровоносних судин" "Здоров'я", Київ, 1966р., с.144). Недоліком зшивання судини на трубці є неможливість точно зіставити кінці судин, що зшиваються, і труднощі накладення стібків шва через наявність трубки. З'єднання дрібних судин анастомозом кінець у кінець є важка задача, яка часто закінчується невдачею незважаючи на використання оптичного збільшення. Задача пропонованого винаходу - швидке і точне з'єднання дрібних судин кінець у кінець і надійна фіксація в потрібному положенні до їхнього остаточного зшивання. Для цього як шина використовується швейна голка діаметром 1,5-2мм, що містить по окружності з однаковим кутовим кроком три подовжні канавки довжиною 10мм і глибиною 0,2мм. У результаті порівняльного аналізу пропонованого об'єкта з базовим зразком, а також з відомими джерелами інформації, установлено, що: - використання як шини для зшивання судин швейної голки - з відомих джерел не виявлено, отже, дана ознака відповідає критеріям "новизна" і "істотні відмінності". - містить по окружності з однаковим кутовим кроком три подовжні канавки довжиною 10мм і глибиною 0,2мм - з відомих джерел не виявлено, отже, дана ознака відповідає критеріям "новизна" і "істотні відмінності". На фіг.1 зображений вид збоку шини - швейної голки; на фіг.2 - поперечний переріз цієї голки в аксонометрії; на фіг.3 - процес стикування судини, що зшивається на шині - швейній голці; на фіг.4 - накладення швів і ви тягання (знімання) шини - швейної голки. Спосіб з'єднання дрібних судин 5 (діаметром 1,5-3мм) передбачає використання швейної голки 1 з вушком 2 для нитки 4 як шину. Три подовжні канавки 3 виконані по окружності швейної голки (як зображено на фіг.2) з однаковим кутовим кроком і мають довжину 10мм і глибину 0,2мм кожна. З'єднання судини виконується в такий спосіб. Проколюючи голкою 1 з попередньо просунутою ниткою 4 бічну стінку судини 5, голку проводять далі по просвіті судини у бік стикування. Вона повинна вийти приблизно наполовину своєї довжини таким чином, щоб середня частина подовжніх канавок 3 виявилася на зрізі судини 5 - місці майбутнього його стикування, як зображено на фіг.3. Далі, другий кінець зшиваємої судини 5 надівається на виступаючий кінець голки 1, рух по стрілках 6, до упору крайок судини одна в одну. У такім положенні, див. фіг.4, по окружності судини голкою з ниткою 6/0 накладається спочатку три окремих шви 7, що йдуть по ходу подовжніх канавок голки через усю стінку судини. Потім, використовуючи провізорне накладені шви, судину з шивають по окружності, при цьому кожен наступний стібок захоплює тільки поверхневі шари судини. Після закінчення анастомозу голка витягається із судини по стрілці 8 шляхом підтягування за нитку, просунуту у вушко. При включенні кровотоку кровотеча з місця проколу судини швидко зупиняється шляхом легкого здавлювання серветкою. Зовсім очевидно, що пропонований спосіб дозволяє швидко і з високою точністю зіставляти кінці судини, що зшивається, і забезпечує їхню надійну фіксацію до повного завершення даної операції. Використання цього рішення дозволяє значно скоротити час зшивання судини, а також виключити можливість звуження судини в місці анастомозу.