Спосіб провідникової блокади при кардіалгії та бронхоспастичному синдромі

Винахід належить до медицини й може бути використано в кардіології й пульмонології для надання невідкладної медичної допомоги хворим із кардіалгіями та бронхоспазмом. Відомо спосіб епідуральної блокади (ЕБ), за яким проводять пункцію епідурального простору (ЕП) на рівні ТhIII-v із уведенням 4мл 2% розчину лідокаїну або 3-5мл 2-2,5% розчину тримекаїну [В.Л.Радушкевич, Б.И.Барташевич, Ю.Н.Короваев - Регионарные блокады при неотложных состояниях на догоспитальном и госпитальном этапах оказания медицинской помощи. - Российский научно-практический журнал «Скорая медицинская помощь», 2001.-Том 2.-№1.-С.15-16]. Спільною ознакою відомого способу та способу, що заявляється, є введення місцевих анестетиків. Недоліком ЕБ є можливість розвитку небажаних побічних реакцій і ускладнень. До них належать травматичні ушкодження спинного мозку, нервових корінців, судин епідурального простору, депресія дихання, гнійні ускладнення. Знеболювання настає через 5-10 хвилин і триває 4-5 годин. Для пролонгування дії анестетиків проводять катетеризацію ЕП після його пункції, що може призвести до нових ускладнень - при введенні катетера в ЕП на 3-6см він може перегнутися, не дозволяючи тим самим уведенню анестетика, може вийти з ЕП через міжхребетний отвір, іноді - зав'язатися вузлом, що загрожує розриву катетера. Досить часто при введенні місцевого анестетика в ЕП спостерігаються виражені гемодинамічні порушення. При виконанні ЕБ хворим бронхіальною астмою існує загроза ушкодження спинного мозку через неможливість укласти хворого в горизонтальне положення під час приступу. Відносна складність застосування цього методу вимагає спеціальної підготовки медичних кадрів і проведення процедури в умовах спеціально обладнаного стаціонару, що робить її недоступною на передгоспітальному етапі й у терапевтичних стаціонарах. Найбільш близьким за технічною сутністю й результатам, які досягаються, є спосіб загрудинної блокади (ЗБ) при кардіалгії й бронхоспастичному синдромі, що передбачає виконання пункції тонкою голкою дугоподібної форми довжиною 12-18см у ямку над яремною вирізкою. Після знеболювання шкіри голку просувають під яремною вирізкою грудини всередину точно у центр, ковзаючи зрізом по задній поверхні грудини. Просування голки супроводжується постійним уведенням розчину новокаїну. Глибина введення голки - 11-14см. Після проведення аспіраційної проби вводять 40-70мл 0,5% розчину новокаїну [В.Л.Радушкевич, Б.И.Барташевич, Ю.Н.Короваев - Регионарные блокады при неотложных состояниях на догоспитальном и госпитальном этапах оказания медицинской помощи. - Российский научно-практический журнал «Скорая медицинская помощь», 2001. - Том 2. - №1. -с.13-14]. Спільною ознакою способу, що заявляється, й способу-прототипу є введення місцевих анестетиків. Спосіб не є універсальним, тому що він також вимагає спеціальної підготовки медичних кадрів. Для одержання достатнього клінічного ефекту ЗБ необхідно вводити відносно велику кількість новокаїну, а це може призвести до виражених порушень гемодинаміки. Для введення анестетика до позагрудинного простору потрібна спеціальна дугоподібно вигнута голка, що не випускається медичною промисловістю. При просуванні даної голки вздовж грудини існує ризик ушкодження аорти, легеневої артерії, легенів, перикарду, нервів, «пунктирування» порожнини серця. Аналгезія настає на 5-10 хвилині та триває 2-3 години, що не завжди відповідає вимогам. За основу винаходу поставлено завдання вдосконалити спосіб провідникової блокади при кардіалгіях і бронхоспастичному синдромі шляхом підшкірного введення більш концентрованих розчинів місцевих анестетиків до III міжребер'я біля лівого краю грудини, що дозволить у найкоротший час зняти больовий синдром у кардіологічних хворих і бронхоспазм у хворих із бронхіальною астмою та продовжити дію блокади, а також спростити спосіб настільки, що його зможе використовувати середній медичний персонал на передгоспітальному етапі надання невідкладної медичної допомоги хворим. Поставлене завдання вирішується тим, що спосіб провідникової блокади при кардіалгії й бронхоспастичному синдромі, який передбачає введення місцевих анестетиків, відповідно до винаходу, 1-2% розчину місцевого анестетика з розрахунку 17-43мг на 10кг ваги хворого вводять підшкірно на рівні III міжребер'я грудини вліво до парастернальної лінії. В окремих випадках вирішення завдання місцевий анестетик уводять у сполученні з антикоагулянтом прямої дії 40-80МО/кг. Запропонована сукупність ознак невідома з рівня розвитку техніки. Оскільки серце й легені іннервуються нервовими утвореннями в середостінні від стовбурів пограничного симпатичного, блукаючих, діафрагмальних, спинальних і міжреберних нервів, то при проведенні прекардіальної блокади - підшкірному введенні на рівні III міжребер'я грудини вліво до парастернальної лінії 12% розчину місцевого анестетика з розрахунку 17-43мг на 10кг ваги хворого, блокуються більшість аферентних нервових волокон у передньому середостінні та, частково, в задньому, що дозволяє здійснювати основний принцип патогенетичної терапії в хворих із кардіалгіями й бронхо-спазмом - ліквідувати больовий синдром в ділянці серця та бронхоспазм у легенях. Прекардіальна блокада виключає можливість ушкодження легенів, аорти, легеневої артерії, перикарда, серця й т.п. Більш швидкому проникненню місцевого анестетика до судинно-нервових утворень серця й легень сприяють постійні скорочення серця й рух легень при вдиханні й видиханні, створюючи різницю тисків у плевральній порожнині. Спазмолітична дія місцевих анестетиків на коронарні артерії й бронхи викликає збільшення перфузії оксигенованої крові в серці та легенях, сприяючи ліквідації кардіалгій і бронхоспазму з поліпшенням загального стану. Ліквідація больового синдрому нормалізує гемодинаміку, стабілізує ритм серцевих скорочень і нормалізує дихання за рахунок зняття бронхоспазму, стабілізує ритм дихання за рахунок збільшення дихального об'єму й хвилинного об'єму дихання. Застосування комбінованого розчину місцевого анестетика з антикоагулянтом прямої дії сприяє найшвидшому його всмоктуванню, що поліпшує кровообіг і мікроциркуляцію, запобігає утворенню тромбів у судинах, і в остаточному підсумку дозволяє збільшити перфузію коронарних артерій і судин у легенях, збагачуючи серце й легені киснем. Таким чином, описаний технічний ефект обумовлено новою сукупністю ознак, яка запропонована в технічному рішенні, що заявляється. Сутність цього ефекту для фахівця явно не випливає з рівня розвитку техніки. Спосіб провідникової блокади при кардіалгії й бронхоспастичному синдромі здійснюється таким чином. Хворому на рівні III міжребер'я грудини вліво до парастернальної лінії шляхом підшкірної ін'єкції вводять 12% розчин будь-якого місцевого анестетика з розрахунку 17-43мг на 10кг ваги хворого. Для посилення технічного результату, що досягається, місцевий анестетик уводять у сполученні з антикоагулянтом прямої дії 40-80МО/кг. Приклад 1. Хвора з діагнозом ІХС, стенокардія напруження. При огляді - AT 140/90мм рт.ст., пульс 112уд./хв., ритмічний, дихання поверхневе, частота подихів - 22 за хвилину. Хворій було зроблено прекардіальну блокаду 12мл 1% розчином лідокаїну (17мг/10кг). Для цього хвору вкладали на спину з піднятою головою на 30 градусів. В асептичних умовах звичайною ін'єкційною голкою 20мм робили підшкірний укол на рівні III міжребер'я біля лівого краю грудини й уводили 1мл лідокаїну, потім просували підшкірно голку вліво в напрямку Ill міжребер'я до канюлі, супроводжуючи просування голки введенням ще 1мл лідокаїну, після чого вводили кількість лідокаїну, що залишилась. Через 2 хвилини інтенсивність болів стала зменшуватися, а через 4 хвилини 40 секунд біль зник. При повторному огляді - AT 120/80мм рт.ст., пульс 88уд./хв., дихання вільне, повними грудьми з частотою подиху 17 за хвилину. Протягом тижня біль не виникав. Приклад 2. Хвора з діагнозом бронхіальна астма, астматичний статус першого ступеня тяжкості. При огляді - AT 160/100мм рт.ст., пульс 120уд./хв., напружений, ритмічний, частота подиху - 28 за хвилину. Часті приступи болісного й неефективного кашлю. Прекардіальную блокаду здійснювали аналогічно прикладові 1, але вводили 14мл новокаїну у вигляді 2% розчину (43мг/10кг). На 5 хвилини після проведення блокади хвора відчула поліпшення стану: зменшилася експіраторна задишка, зменшився виснажливий кашель. Через 9 хвилин 30 секунд зникли дихальні шуми на відстані, з'явився продуктивний кашель. При повторному огляді - тони серця виразні, AT 132/86мм рт.ст., пульс 92уд./хв., частота подиху зменшилася до 22 за хвилину. Приступ не відновлювався протягом доби. Приклад 3. Хворий з болем у ділянці серця. При огляді - тони серця приглушені, AT 154/98мм рт.ст., пульс 102уд./хв., частота подиху - 22 за хвилину. З метою зняття больового синдрому хворому аналогічно прикладові 1 уводили 22мл 1% розчину лідокаїна (34мг/10кг) з добавленням 1125МО фраксіпарину (45МО/кг). Через 2 хвилини 20 секунд больовий синдром було купировано - хворий міг вдихнути «повною грудною кліткою». При повторному огляді – AT 134/86мм рт.ст., пульс 86уд./хв., ритмічний, задовільних якостей, частота подиху - 19 за хвилину. Біль у ділянці серця не виникав протягом трьох діб.