Спосіб лікування стабільної стенокардії іі функціонального класу

Даний винахід відноситься до галузі медицини, а саме до кардіології. Відомий спосіб лікування ішемічної хвороби серця, що включає трансплантацію фетальних гепатоцитів [Стреколовский Д.В. Влияние трансплантации фетальной ткани печени на течение экспериментального атеросклероза. Автореферат диссертации к.м.н. Иркутск, 1999. - 24с.]. Проте відомий спосіб пов'язаний з ретельним виділенням фетальних гепатоцитів, що є причиною до значного підвищення собівартості препарату фетальних гепатоцитів та низького виходу продукту. Найбільш близьким до запропонованого є спосіб лікування стабільної стенокардії, що включає трансплантацію кріоконсервованої плацентарної тканини Патент України №59266А МПК 7А61К31/60 [Шепітько К.В., Шепітько B.I., Гаєвський С.О.] Спосіб лікування стабільної стенокардії. Бюл. №8 15.08.2003. Проте відомий спосіб лікування має недостатню ступінь клінічної ефективності, обумовлену ускладненнями лікування у вигляді оперативного втручання, що може призвести до післяопераційних ускладнень у вигляді кровотеч та гнійних інфільтратів, що обумовлює прийом додаткових лікарських засобів (антибіотиків), що призводить до підвищення рівня ЛПНЩ, та прогресування атеросклеротичного ураження коронарних судин. В основу винаходу поставлене завдання створити спосіб лікування стабільної стенокардії II ф.к. шля хом ускладнення відомого, досягти зниження побічних ефектів (ускладнень), забезпечити підвищення ступеню клінічної ефективності лікування. Поставлені завдання вирішують створення способу лікування стабільної стенокардії II ф.к., що включає трансплантацію кріоконсервованим фрагментом плацентарної тканини, яка, згідно винаходу, відрізняється тим, що в якості терапії кріоконсервованими тканинами використовують кріоконсервований гомогенат плаценти, який вводять через голку Дюфо та додатково, за 3 доби до проведення терапії перорально призначають базисну терапію. Спосіб здійснюється таким чином: за 3 доби до терапії кріоконсервованими препаратами хворому призначається базисна терапія: Стандартно терапію кріоконсервованим гомогенатом плацентарної тканини виробництва Харківського інституту кріобіології і кріомедицини АМН України, здійснюють внутрішньо-м’язовим введенням через голку Дюфо в ділянку сідниці (зовнішньо-верхній квадрант). Техніка проведення терапії: препарат, який знаходиться у термосі Дюара в рідкому азоті, після вилучення препарату з рідкого азоту, розморожують на водяній бані при температурі 42°С до появи рідкої частини препарату, після чого відлига здійснюється при кімнатній температурі. В асептичних умовах проводять ін'єкцію, внутрішньо-м'язово в верхнє-зовнішній квадрант сідничної ділянки через голку Дюфо з додаванням 2мл. 0,5% розчину новокаїну. Препарат вводять повільно, після вилучення голки накладають асептичну пов'язку. На місце втр учання прикладаємо міхур з льодом на 30 хвилин, контролюється артеріальний тиск та пульс. Після терапії протягом 15 діб хворий отримує базисну терапію з подальшим зниженням доз антиангінальних засобів. Приклад 1 Хворий Б., 1959 року народження, знаходився на стаціонарному лікуванні з діагнозом: ІХС. Стабільна стенокардія, функціональний клас II. Кардіосклероз атеросклеротичний, Н0. Пред'являв скарги на стискуючий загрудинний біль при фізичному та психоемоційному навантаженні, з іррадиацією в ліву рук у, що зникав після прийому 1-2 таблеток нітрогліцерину, підвищення артеріального тиску до 170/110мм.рт.ст. З анамнезу: хворіє протягом 9 років, відмічає періодичне погіршення стану, дома приймав нітросорбід в дозі 0,01-3 рази на день, аспірин в дозі 325мг на день. В зв'язку з погіршенням стану був госпіталізований. ЕКГ в між приступний період: ритм синусовий, ЧСС 80 за хв., ЕВС горизонтальна, визначаються ознаки ішемії передньої стінки та верхівки лівого шлуночка, порушення провідності по лівій ніжці пучка Гісса, знижена фракція викиду. Хворому було проведено лікування запропонованим нами способом. Результати обстеження хворого через 3 місяці після проведеного лікування: зменшилась частота нападів загрудинного болю, останній виникав при значно вищому фізичному навантаженні. Дані ЕКГ - дослідження в між приступний період: ритм синусовий, ЧСС 60 за хв., ЕВС горизонтальна, зменшились ознаки ішемії міокарду порівняно з попереднім обстеженням, зникли ознаки порушення провідності, та гіпертрофій, гіпоксії міокарду. Хворому було зменшено дозу нітросорбіду до 10мг. тричі на добу, зниження метопрололу до 25мг на добу, асекард залишали у дозі 100мг. на добу. Через 6 місяців після проведеного лікування: зменшилась частота нападів стенокардії до одного в день при важкому фізичному навантаженні. Динамічні показники ЕКГ дослідження змінились в позитивний бік, ритм синусовий, ЧСС 66 за хв., ЕВС горизонтальна, зникли ознаки порушення провідності, та гіпоксії міокарду. Хворому було зменшено дозу нітросорбіду до 10мг на добу, зниження метопрололу до 12,5мг на добу, аспекард залишали у дозі 100мг. на добу. Приклад 2 Обстежено 16 хворих на стабільну стенокардію навантаження функціонального класу II. Визначали вміст фракції ліпопротеїдів (ЛПНГ) (ЛПВЩ) загальний ХС в сироватці крові. Оцінювали стан коефіцієнта атерогенності, вільнорадикального окислення (ВРО) за показниками вмісту ТБК-реагуючих продуктів та дієнових кон’югатів (ДК) в сироватці крові. Стан антиоксидантної системи оцінювали за активністю супероксиддисмутази (СОД) в сироватці крові та за приростом вмісту малонового диальдегіду (МДА) за час інкубації в прооксидантному буферному розчині. Стан імунної системи оцінювали з використання маркерів CD3, CD4, CD8, CD16, CD20. Хворим було проведено лікування запропонованим нами способом. Всі хворі повторно обстежувались після закінчення курсу лікування. Результати дослідження. Таблиця 1 Показники клінічної картини у хворих на стабільну стенокардію навантаження ІІ ф.к. Показник Практично здорові Хворі на стабільну стенокардію навантаження (n=16) особи (n=12) Частота ангенозних нападів Доза принятого нітрогліцерину Фізичне навантаження Вт. ЧЧС при навантаженні, уд/хв CAT, мм.рт.ст. ДАТ, мм.рт.ст. Кількість ліжкоднів 120±12,45 84±4,23 130±3,2 85±3,1 ± До лікування 3,2±0,5 4,0±0,8 65,2±8,33 100±2,3 150±6,1 100±2,5 11,2±0,2 Після лікування трансплантацією фрагменту плаценти 1,1±0,3 1,0±1,0 118,6±3,11 8,6±4,3 126±3,17 86,7±2,45 10,0±0,1 Таблиця 2 Показники ліпідного обміну, вільнорадикального окислення та антиоксидантного захисту у хворих на стабільну стенокардію навантаження ІІ ф.к. Показник ЛПНЩ мг/л ХСЛПВЩ Холестерин, ммоль/л К-атерогенності МДА, мкмоль/л ДК, мкмоль/л СГЕ, %гемоліз Каталаза, од.акт. СОД, ум. од. Церулоплазмін, мг/л Хворі на стабільну стенокардію навантаження (n=16) Практично здорові Після лікування з трансплантацією фрагменту особи (n=12) До лікування плаценти 4,94±0,16 6,05±0,31 3,95±0,32 1,03±0,08 1,02±0,03 1,27±0,02 4,56±0,12 5,97±0,29 4,51±0,27 2,5±0,04 4,85±0,01 2,55±0,44 8,40±0,09 10,91±0,33 6,14±0,36 49,6±0,57 57,43±2,97 49,72±2,12 0,84±0,03 2,07±0,17 1,01±0,14 3,03±0,03 2,72±0,13 3,20±0,17 2,23±0,05 1,41±0,05 2,51±0,07 164,54±5,8 231,6±7,48 159,7±5,9 Таблиця 3 Показники імунітету у хворих на стабільну стенокардію навантаження ІІ ф.к. Лімфоцити, які експресують маркер Практично здорові особи (n=12) CD3, % CD4, % CD8, % CD4/CD8, % CD 16,% CD20, % IgA г/л IgM г/л IgG г/л 67,2±1,26 44,5±2,7 20,2±0,2 2,20±0,09 16,3±0,09 16,6±0,15 2,7±0,09 1,4±0,12 9,6±0,48 Хворі на стабільну стенокардію навантаження (n=16) Після лікування з трансплантацією До лікування фрагменту плаценти 58,15±2,54 65,80±0,60 37,41±2,45 41,38±3,01 23,14±1,45 20,36±1,34 1,52±0,11 2,01±0,08 18,43±1,34 16,8±1,23 13,77±1,15 15,23±1,05 1,17±0,16 2,36±0,11 2,56±0,42 1,50±0,14 12,7±0,66 9,9±0,66 Примітка: в таблицях 1 та 2 позначено: 1 - достовірність різниці від показника в групі практично здорових осіб, 2 - достовірність різниці від показника до лікування. Висновки: 1. Лікування з використанням кріоконсервованого гомогенату плацентарної тканини є більш ефективним, та скоріше призводить до підвищення вмісту захисних ферментів у плазмі крові за рахунок більш швидкого проникнення в кровоток хворого. 2. Після лікування з використанням кріоконсервованого гомогенату плацентарної тканини виявляється залежність між підвищенням активності СОД та підвищенням кількості загальних Т-лімфоцитів і Т-хелперів, на відміну від показників до лікування, між якими вказана залежність не виражена, і відмічався відносний імунодефіцит. 3. Під впливом проведеної терапії у хворих знижується кількість нападів стенокардії, тим самим знижується кількість прийнятих антиангінальних засобів на добу, підвищується толерантність до фізичного навантаження, з одночасним зниження артеріального тиску. Таким чином, запропонований спосіб лікування стабільної стенокардії II ф.к. має високу клінічну ефективність, та не потребує затрат, пов'язаних з підготовкою хворих до оперативного втручання, зменшує ризик розвитку кровотеч, та операційних ускладнень.