Спосіб прогнозування перебігу хронічної ниркової недостатності

Корисна модель стосується медицини, а саме нефрології, і може бути використана у практичній медицині для об'єктивізації прогнозування перебігу хронічної ниркової недостатності (ХНН). Прогнозування продовжує діагностичний процес у напрямку визначення майбутнього стану хворого, тенденцій і перспектив розвитку патологічного процесу на основі аналізу даних про їх колишній і теперішній стан. Передбачити, як буде надалі змінюватися стан хворого з ХНН дуже важливо для призначення найоптимальніших лікувально-оздоровчих заходів. ХНН негативно впливає на гомеостаз організму хворої людини, на функціонування всіх органів і систем, що. в свою чергу, призводить до розвитку ускладнень, необхідності проведення замісної терапії, гемо- та перитонеального діалізу, трансплантації нирки. Клінічні прояви ХНИ численні, дуже відрізняються у різних хворих і багато в чому залежать від вихідного стану відповідних органів і систем, їхні х компенсаторних можливостей. На заключному етані еволюції ХНН зазвичай мають місце екстраренальні ускладнення, серед них на першому місці - серцево-судинні, котрі виступають безпосередньою причиною смерті хворих з первинним ураженням нирок. Однак клінічні прояви недостатньо чітко корелюють з тривалістю життя хворого, тобто не є достатньо надійними для прогнозування перебігу ХНН [1]. Найбільш близьким за технічним рішенням до способу, що заявляється, є спосіб прогнозування перебігу ХНН на основі лабораторних досліджень за ступенем відхилення від норми показників креатипінемії (у бік зростання), кальціємії (у бік зниження), магніємії (у бік зростання) та гемоглобінемії (у бік зниження) [2]. Недоліками вказаного способу є низька точність, позаяк нема достатньо чіткої залежності стану хворого з ХНН від ступеня відхилення від норми більшості зазначених показників, особливо кальціємії та магніємії. Задача корисної моделі - уточнення стану компенсаторних механізмів, які обумовлюють загальний стан організму хворих з ХНН, за рахунок використання більш інформативних лабораторних показників стану хроматину в ядрах лейкоцитів у хвори х з ХНН за електрофоретичною картиною ядерної ДНК лейкоцитів. Технічний результат - збільшення точності прогнозування перебігу ХНН. Поставлена задача вирішується тим, що у відомому способі прогнозування перебігу ХНН на основі лабораторних досліджень крові визначають стан хроматину в ядрах лейкоцитів крові хворих з ХНН за електрофоретичною картиною ядерної ДНК лейкоцитів [3] при відносній рухливості максимуму менше 0,25 і величині інтегрального показника інтенсивності флюоресценції ДНК менше 5275ум.од. прогнозують повільне прогресування ХНН, а в разі більших величин цих показників - швидке її прогресування. Такий спосіб прогнозування перебігу ХНН невідомий. Відмінною особливістю способу, що заявляється, є використання більш чутливого показника, яким є стан хроматину в ядрах лейкоцитів у хворих з ХНН за електрофоретичною картиною ядерної ДНК лейкоцитів. Нами показано (табл.1), що виявлення негативної динаміки структурно-функціональних змін у хроматиновому комплексі ядер у процесі розвитку ХНН може трактуватися як несприятливий прогностичний критерій. Таблиця 1 Електрофоретичні показники ядерної ДНК лейкоцитів хворих з різною швидкістю прогресування ХНН (М±m) Групи обстежених осіб n Відносна рухливість максимуму Здорові особи 23 0,15±0,010 (контрольна група) ХНН з повільним 23 0,16 ±0,019 прогресуванням ХНИ зі швидким 25 0,21 ±0,015 прогресуванням Примітки: * - Р < 0,05 у порівнянні з контрольними величинами. Інтегральний показник інтенсивності флюоресценції ДНК, ум.од. 4521±108 4608±138 5714±131 Як видно з табл.1, при швидкому прогресуванні ХНН достовірно збільшується електрофоретична рухливість ДНК (зміщення електрофоретичного максимуму у напрямку менших молекулярних мас та збільшення кількості фрагментів з більшою електрофоретичною рухливістю збільшення інтегрального показника) у порівнянні з повільним її прогресуванням. Такі зміни свідчать про глибокі структурнофункціональні зміни в хроматиновому комплексі ядер при ХНН. Спосіб прогнозування перебігу ХНН, що заявляється, здійснюють таким чином: у хворого з ХНН, верифікованою загальноприйнятими лабораторними методами, натще беруть кров з ліктьової вени, електрофоретичне визначають стан хроматину в ядрах лейкоцитів крові за відносною рухли вістю максимуму та інтегральним показником інтенсивності флюоресценції ДНК (наприклад за [3]), при відносній рухливості максимуму менше 0,25 і величині інтегрального показника інтенсивності флюоресценції ДНК менше 5275ум.од. прогнозують повільне прогресування ХНН, а в разі більших величин цих показників швидке її прогресування. Суть корисної моделі пояснюється конкретними прикладами застосування способу. Приклад 1. Хворий Ш., 46p., історія хвороби №2958, клінічний діагноз: Хронічний гломерулонефрит, ХНН II ст. Збагачену лейкоцитами плазму отримали шляхом відстоювання крові (взятої за допомогою венепункції кубітальної вени вранці) при кімнатній температурі впродовж 45хв, збагачену лейкоцитами плазму відсмоктали шприцем з довгою голкою та інкубували в 30-кратній кількості середовища виділення, що містило 0,1% Тритону Х-100 при температурі 4°С протягом 30хв, для лізису зовнішньої мембрани та еритроцитів. Ядра виділили диференційним центрифугуванням, відмили повторним центрифугуванням та інкубували при 4°С 30 хв. з 0,1% тритоном Х-100 для видалення залишків ендоплазматичних мембран. Після швидкого дворазового відмивання робочим буфером від нейонного детергента ядра інкубували 30хв, при 37°С у тому ж буфері. Аліквоти ядерної суспензії в робочому буфері зміщали з однаковим обсягом 1,5% агарози в ТЕ-буфері (10мМ Тріс-HCl; 10мМ EDTA), взятої при температурі 45°С і відразу внесли в лунки 1%) агарозного геля. Агарозні пластини після застигання внесених проб занурили в 1,5% розчин додецилсульфату натрію для лізису ядерних мембран. Електрофорез проводили за схемою регульованого FlGE-електрофорезу в 0,5 ТВЕ (89мМ тріс-борат, 2мМ EDТА): перші 30хв 24с в прямому напрямку, 8с - у зворотньому; наступні 30хв - 36с в прямому напрямку, 12с - у зворотньому; наступні 45хв 48с в прямому напрямку, 16с - у зворотному; наступні 45хв - 60c в прямому напрямку, 20с - у зворотному. Використали прилад для горизонтального електрофорезу в двох однакових агарозних пластинах, температура буфера під час електрофорезу 22°С. Сила струму була фіксованою і дорівнювала 50мА, напруга - 160В, що відповідало приблизно 8В/см. Отриманий результат: відносна рухливість максимуму – 0,17 і величина інтегрального показника інтенсивності флюоресценції ДНК - 4491ум.од., прогнозоване повільне прогресування ХНН, яке клінічне підтверджене через рік спостереження. Приклад 2. Хворий С., 43р., історія хвороби №2978, клінічний діагноз: Хронічний гломерулонефрит, ХНН II ст. Кров, узяту вранці шляхом пункції кубітальної вени, відстояли при кімнатній температурі впродов ж 45хв, збагачену лейкоцитами плазму відсмоктали шприцем з довгою голкою та інкубували в 30-кратній кількості середовища виділення, що містило 0,1% Тритону Х-100 при температурі 0-4°С протягом 30хв для лізису зовнішньої мембрани та еритроцитів. Ядра виділили диференційним центрифугуванням, відмили повторним центрифугуванням та інкубували при 4°С 30хв з 0,1% тритоном Х-100 для видалення залишків ендоплазматичних мембран. Після швидкого дворазового відмивання робочим буфером від нейонного детергенга ядра інкубували 30хв при 37°С у тому самому буфері. Аліквоти ядерної суспензії в робочому буфері змішали з однаковим об'ємом 1,5% агарози в ТЕ-буфері (10мМ Тріс-HCl; 10мМ EDTA), взятої при температурі 45°С, і відразу внесли в лунки 1% агарозного геля. Агарозні пластини після застигання внесених проб занурили в 1,5% розчин додецилсульфату натрію для лізису ядерних мембран. Електрофорез проводили за схемою регульованого FIGE-електрофорезу в 0,5 ТВЕ (89мМ тріс-борат, 2мМ EDTA). Схема електрофорезу: перші 30хв 24с в прямому напрямку, 8с - у зворотному; наступні 30хв - 36с в прямому напрямку, 12с - у зворотньому; наступні 45хв - 48с в прямому напрямку, 16с - у зворотньому: наступні 45хв - 60с в прямому напрямку, 20с - у зворотньому. Використовували прилад для горизонтального електрофорезу в двох однакових агарозних пластинах, температура буфера під час електрофорезу - 22°С. Сила струму була фіксованою і дорівнювала 50мА. напруга - 160В, що відповідало приблизно 8В/см. Отриманий результат: відносна рухливість максимуму - 0,31 і величина інтегрального показника інтенсивності флюоресценції ДНК - 6212ум.од., прогнозоване швидке прогресування ХНН, яке клінічно підтверджене впродовж року спостереження. Спосіб апробовано на базі Київського міського нефрологічного центру на 24 хворих з ХНН (табл.2). Таблиця 2 Порівняльна оцінка ефективності заявленого способу з прототипом Показник Верифікована правильність прогнозування (р±mp) Заявлений спосіб n=12 Прототип [2] n=12 Р 94±6 44±12