Фітозасіб з активністю щодо вірусу західного нілу

Застосування екстракту герані лучної (Geranium pratense) як фітозасобу, активного щодо вірусу Західного Нілу. Корисна модель відноситься до галузі медицини, а саме до засобів боротьби з інфекційними хворобами, і може бути використаний для профілактики і лікування арбовірусної інфекції, викликаної вірусом Західного Нілу. В літературі описані фітозасоби, отримані з брусниці, чорної смородини, ехінацеї та Інших лікарських рослин, які володіють противірусними ефектами щодо вірусів грипу, герпесу, кліщового енцефаліту та інших збудників [1, 2, 3]. Відомо також, що екстракт, виділений з трави видів роду герань, володіє інтерферон індукуючою активністю [4]. Однак відомостей про те, що даний екстракт проявляє противірусні властивості в літературі не виявлено. В основі корисної моделі поставлено завдання розширення асортименту препаратів, які проявляють противірусну дію, а саме по відношенню до вірусу Західного Нілу. Поставлене завдання вирішується тим, що застосовують екстракт герані лучної (Geranium pratense) як фітозасобу, активного щодо вірусу Західного Нілу. Екстракт герані лучної одержували за описаним нами способом [4], при якому проводили попереднє подрібнення рослинної сировини та багаторазову екстракцію її гарячою водою у співвідношенні 1:15-1:20 з наступним просвітленням та ліофільним висушуванням кінцевого продукту. Вивчення противірусної активності екстракту герані лучної здійснювали в дослідах на мишах лінії СВА згідно з вимогами і методами, рекомендованими для оцінки противірусних препаратів [5]. Дослідження проводили на моделі експериментальної гарячки Західного Нілу, викликаної внутрішньоочеревинним (в/о) введенням мишам штаму Ед-101, в дозі 40ЛД5о/0,2мл Фітозасіб застосовували в/о за лікувально-профілактичними схемами, враховуючи його інтерфероніндукуючі властивості Для порівняльної характеристики і оцінки ефективності досліджуваного екстракту в якості прототипу за характером дії використовували відомий комерційний препарат аналогічного призначення аміксин, який володіє високою індукцією інтерферону та вираженим противірусним ефектом [6]. Аміксин застосовували за найбільш оптимальною для нього схемою введення, перорально в дозі 200мг/кг за 24 год до і через 48 та 120 год після інфікування. На кожну експериментальну умову використовували по 25-27 мишей, за якими спостерігали впродовж 21 дня Ефективність препаратів оцінювали за ступенем захисту (в %), що визначали як різницю у виживанні між дослідною та контрольною групами, а також за показником середньої тривалості життя піддослідних тварин у порівнянні з контрольними. Статистичну обробку одержаних результатів проводили за методом ФішераСтьюдента [7]. Отримані результати дослідження наведені в таблиці. Із її даних видно, що за всіма схемами введення досліджуваний фітозасіб проявляє виражену протективну дію по відношенню до вірусу Західного Нілу. При 3-разовому застосуванні в дозі 50мг/кг даний екстракт викликав противірусну резистентність мишей, що статистично достовірно і СО 00 7834 (Р