Спосіб формування тонкокишкового резервуара та резервуарно-ректального анастомозу

Корисна модель відноситься до медицини, зокрема до хірургії, і може бути використана для формування тонкокишкового резервуару та резервуарно-анального анастомозу після колектомії з метою профілактики постколектомічного синдрому. Відомий спосіб формування J-pouch тонкокишкового резервуару та резервуарно-ректального анастомозу [1]. Після виконання колектомій та низької передньої резекції прямої кишки, з приводу дифузного поліпозу товстої кишки або неспецифічного виразкового коліту, петлю термінального відрізку тонкої кишки складають у вигляді латинської літери "J". Між привідним та відвідним колінами зазначеної петлі тонкої кишки формують підковоподібний анастомоз, що призводить до утворення тонкокишкового резервуару. Наступним етапом оперативного втручання є формування вставного резервуарно-анального анастомозу. Способу властиві недоліки: 1. Значна кількість післяопераційних ускладнень таких як фізична неспроможність швів резервуару і резервуарно-анального анастомозу, виникнення резервуариту у вигляді гнійного запалення стінок резервуару. 2. Функціональна неспроможність створеного таким чином резервуару, внаслідок порушення скоротливої функції його стінки і збільшення розмірів, затримки кишкового вмісту, що зумовлено перетинанням у поздовжньому напрямку стінок кишки з наступним зшиванням їх країв. Найближчим аналогом способу є спосіб формування тонкокишкового резервуару шляхом моделювання системи вигинів тонкої кишки, які з'єднують між собою за допомогою серозо-м'язових швів, та формування утримуючих клапанів проксимальніше і дистальніше зазначених вигинів з наступним формуванням вставного резервуарно-ректального анастомозу [2]. Способу властиві недоліки: 1. Обмеженість застосування, лише у випадках радикальних оперативних втр учань з приводу неспецифічного виразкового коліту та ди фузного поліпозу товстої кишки. 2. Неможливість застосування способу після колектомії з приводу хвороби Крона, у зв'язку з високим ризиком рецидиву захворювання в сформованому резервуарі. Задача корисної моделі, що заявляється полягає у формуванні функціонально спроможного тонкокишкового резервуару після колектомії з приводу хвороби Крона. Поставлена задача досягається тим, що у відомому способі формування тонкокишкового резервуару та резервуарно-ректального анастомозу шляхом створення системи фіксованих вигинів термінального відділу тонкої кишки, згідно корисної моделі, створений тонкокишковий циклорезервуар розташовують горизонтально і формують латеро-термінальний резервуарно-ректальний анастомоз між кінцевим коліном резервуару і куксою прямої кишки. Суть корисної моделі пояснена кресленням. Креслення ілюструє сформований тонкокишковий резервуар і резервуарно-ректальний анастомоз, де 1 - термінальний відділ тонкої кишки, 2 - серозо-м'язові шви, 3 тонкокишковий резервуар, 4 - кінцеве коліно резервуару, 5 - кукса прямої кишки, 6 - латеро-термінальний резервуарно-анальний анастомоз. Спосіб формування тонкокишкового резервуару та резервуарно-ректального анастомозу після колектомії виконують наступним чином. Після колектомії, в термінальному відділі тонкої кишки 1, шляхом накладання серозо-м'язових швів 2, у вигляді дуплікатури створюють тонкокишковий резервуар 3, розташовують його горизонтально, між кінцевим коліном резервуару 4, і куксою прямої кишки 5, формують латеро-термінальний резервуарно-ректальний анастомоз 6. Приклади конкретного виконання Пацієнт С. 32 років, № історії хвороби 972, оперований в клініці 24.10.2003 року з приводу хвороби Крона ободової кишки, тотального враження, важкого ступеню важкості. Виконана операція - колектомія, формування тонкокишкового резервуару та резервуарно-ректального анастомозу за розробленим способом. В ранньому післяопераційному періоді ускладнень не спостерігали. Проводили спостереження і обстеження хворого, а також оцінку функціональних результатів через 3, 6, 12 місяців в пізньому післяопераційному періоді. Загальний стан хворого за період спостереження залишався задовільним. Апетит звичайний. Хворий дотримується певної дієти майже не вживає гостру, смажену та копчену їжу. Кількість випорожнень від 3 до 5 разів протягом доби. Стілець кашоподібний, іноді оформлений. Ознак рецидиву захворювання в сформованому тонкокишковому резервуарі не встановлено. На підставі рентгенологічного контролю швидкості просування суміші сульфату барію по тонкій кишці встановлена його затримка в резервуарі протягом 3-4 годин, що є достатньоюдля фізіологічного перебігу процесів всмоктування. За період спостереження маса тіла хворого збільшилась на 8кг. Діагностовано постколектомічний синдром легкого ступеню. З використанням розробленого способу формування тонкокишкового резервуару та резервуарно-ректального анастомозу оперовано 2 хворих. Результат оперативного втручання у іншого хворого аналогічний наведеному. Особливість корисної моделі у порівнянні з прототипом та іншим аналогом полягає у формуванні технічно простого тонкокишкового резервуару та резервуарно-ректального анастомозу у хворих після виконання колектомії. Тимчасова затримка просування вмісту тонкої кишки сприяє фізіологічному перебігу процесів всмоктування, ефективній профілактиці постколектомічного синдрому, попередженню виникнення рецидиву хвороби Крона. Формування латеро-термінального ілео-ректального анастомозу після колектомії є найбільш фізіологічним, оскільки вирішує проблему невідповідності діаметрів тонкої та кукси прямої кишок. Джерела інформації 1. Kelvin F.M., Gardiner R. Clinical imaging of the Colon and Rectum. // Raven pres. New. York. - 1987. - 528p. 2. Пойда O.I., Мельник В.М. Спосіб формування тонкокишкового резервуара. Деклараційний патент на винахід. №48729А, заявлено 15.08.2002p., опубліковано 15.08.2003р. Бюл. №8.