Процес ранньої діагностики діабетичної цистопатії

Корисна модель відноситься до медицини, а саме до ендокринології та може бути застосована для ранньої діагностики діабетичної цистопатії у хворих на цукровий діабет. Діабетична цистопатія є частим і грізним фактором підвищеного ризику розвитку інфекції сечових шляхів, нефролітіазу, хронічного піелонефріту та прогресування нефропатії у хворих на цукровий діабет [Diabetic neuropathy. - Eds. J.M.Boulton- Aventis Pharma. - 2001. - 245p.]. Відомі різні способи визначення діабетичної цистопатії у хворих на цукровий діабет. Так, за допомогою урофлоуметрії або радіоізотопної урофлоуметрії вона діагностується за показниками середньої і максимальної об'ємних швидкостей потоку сечі, часу сечовипускання та ефективної ємності сечового міхура, за допомогою цистометрії, ультразвукового або радіологічного дослідження - по об'єму залишкової сечі, за допомогою цистометрії - по визначенню чутливості сечового міхура [Ueda Т., Yoshimura N., Yoshida 0. Diabetic cystopathy: relationship to autonomic neuropathy detected by sympathetic skin response // J.Urol. - 1997. -157. - P.580-584; Barkai L., Szabo L. Urinary bladder dysfunction in diabetic children with and without subclinical cardiovascular autonomic neuropathy // Eur. J. Pediatr. - 1993. - 152. - P.190-192; Vinik A.I., Maser R.E, Mitchell B.D, Freeman R. Diabetic autonomic neuropathy // Diabetes Care. - 2003. - 26. - С.1553-1579]. Проте дані способи мають певні недоліки. Так, діагностика діабетичної цистопатії за визначенням залишкової сечі не може вважатися методом ранньої діагностики, тому що її наявність є критерієм, що характеризує перехід з початкової до вираженої стадії нейрогенного сечового міхура [Ellenberg М. Development of urinary bladder disfunction in diabetes mellitus // Ann. Intern. Med. - 1980. - 92. - P.321-323]. Оцінка чутливості сечового міхура за допомогою цистометрії, як внутрішньоміхурова маніпуляція несе ризик інфікування сечових шляхів [Возианов А.Ф., Сеймивский ДА., Бекмуратов У. Болезни мочевого пузыря у детей. - К.: „Здоров'я". - 1992. - 216с.]. За прототип взятий спосіб виявлення діабетичної цистопатії за допомогою радіоізотопної урофлоуметрії за визначенням середньої і максимальної об'ємних швидкостей потоку сечі та часу сечовипускання, ефективної ємності сечового міхура, оскільки доведено, що саме зміни цих показників, крім підвищення об'єму залишкової сечі, пов'язані з діабетичною автономною дисфункцією, внаслідок якої і виникає діабетична цистопатія [Barkai L., Szabo L. Urinary bladder dysfunction in diabetic children with and without subclinical cardiovascular autonomic neuropathy // Eur, J. Pediatr. - 1993. - 152. - P.190-192]. Діабетична цистопатія діагностується за даними зниження середньої та максимальної об'ємних швидкостей потоку сечі, збільшення часу сечовипускання, збільшення ємності сечового міхура. Проте даний спосіб не дозволяє діагностувати діабетичну цистопатію на ранній стадії її розвитку, оскільки зміни вищезгаданих критеріїв діагностики виникають практично одночасно з формуванням підвищеного об'єму залишкової сечі, тобто на пізніх стадіях діабетичної цистопатії. В основу даної корисної моделі поставлене завдання шляхом удосконалення відомого способу розробити більш чутливий процес ранньої діагностики діабетичної цистопатії. Поставлене завдання вирішується тим, що в процесі ранньої діагностики діабетичної цистопатії, що включає проведення радіоізотопної урофлоуметрії з визначенням середньої об'ємної швидкості потоку сечі, часу сечовиділення і ефективної ємності сечового міхура та подальшою їх оцінкою, згідно з корисною моделлю визначають середню об'ємну швидкість потоку першої половини загального об'єму сечі та час її виділення і при зменшенні середньої об'ємної швидкості першої половини потоку сечі та збільшенні часу її виділення нижче за норму діагностують у хворих на цукровий діабет цистопатію. До даного рішення автори прийшли вивчаючи функціональний стан нижніх сечових шляхів за допомогою радіоізотопної урофлоуметрії та радіоізотопного методу визначення залишкової сечі у хворих на цукровий діабет та вивчення зв'язку між знайденими уродинамічними порушеннями зі станом автономної нервової системи. Було встановлено, що як зменшення середньої об'ємної швидкості потоку сечі і подовження часу сечовипускання, так і підвищення об'єму залишкової сечі зв'язані з порушенням стану автономної нервової системи. Однак, було виявлено, що деякі порушення уродинаміки виникають раніше ніж підвищення об'єму залишкової сечі. Так, зменшення середньої об'ємної швидкості потоку саме першої половини загального об'єму сечі і збільшення часу її виділення з'являються ще при відсутності підвищення об'єму залишкової сечі і, таким чином, є ранніми ознаками діабетичної цистопатії. На основі цього і розроблений процес ранньої діагностики діабетичної цистопатії, який є більш чутливим, ніж за прототипом. Спосіб здійснюється наступним чином: Функціональний стан нижніх сечових шляхів визначається за методом радіоізотопної урофлоуметрії [Возианов А.Ф., Сеймивский Д.А., Бекмуратов У. Болезни мочевого пузыря у детей. - К.: „Здоров'я". - 1992. 216с.]. Дослідження виконується за допомогою радіометру з використанням гіпурану 131I. Сцинтиляційний датчик, оснащений коліматором, центрується над ділянкою сечового міхура зі сторони лобкового симфізу. Запис урофлоуграми проводиться через 1-4 години після введення міченої речовини зразу після появи потягу до сечовипускання. Для забезпечення достатньої ефективної ємності сечовиділення зразу після введення гіпурану 131 I хворому пропонується випити 250мл води. Оцінюється урофлоуметрія за наступними показниками: середня об'ємна швидкість сечовипускання першої половини об'єму сечі, час її сечовипускання та ефективна ємність сечового міхура. Середня об'ємна швидкість сечовипускання першої половини об'єму сечі визначається як результат ділення половини ефективної ємності сечовиділення в мл на час (тривалість) сечовиділення першої половини загального об'єму сечі в секундах. Час сечовипускання першої половини розраховується по урофлоуграмі, який відповідає, згідно з даними швидкості руху діаграмного паперу, часу від початку сечовиділення до досягнення зниження наполовину рівня радіоактивності за загальний час сечовипускання. Інтерпретація отриманих показників проводиться з урахуванням показників здорових осіб: середня об'ємна швидкість сечовипускання першої половини об'єму сечі дорівнює 21,3±13,9мл/с, час сечовиділення першої половини загального об'єму сечі становить 6,4±2,6с [M±( s +m)]. Тобто середня об'ємна швидкість сечовипускання першої половини об'єму сечі нижча за 7,4мл/с і час сечовиділення першої половини загального об'єму сечі вищий за 9,0с вважаються патологічними показниками, які свідчать про розвиток у хворих на цукровий діабет цистопатії. Приклад 1. Хвора К., 35 років. У пацієнтки на час обстеження цукровий діабет 1 типу тяжкої форми у стані компенсації, діабетична полінейропатія, ангіопатія нижніх кінцівок. Тривалість хвороби 11 років. У хворої відсутня супутня урологічна патологія, яка б супроводжувалася уродинамічними порушеннями. При обстеженні функціонального стану нижніх сечових шляхів за методом радіоізотопної урофлоуметрії виявлено: час сечовиділення першої половини загального об'єму сечі = 21,2с, ефективна ємність сечового міхура = 260мл, середня об'ємна швидкість сечовипускання першої половини об'єму сечі =1/2х260мл:21,2с=6,1мл/с; Заключення: Отримані показники зниження середньої об'ємної швидкості сечовипускання першої половини об'єму сечі і підвищення часу її сечовиділення дають підставу діагностувати у хворої діабетичну цистопатію. З урахуванням отриманих даних хворій призначена адекватна терапія. Таким чином, процес ранньої діагностики діабетичної цистопатії, що пропонують автори, є більш чутливим при визначенні уродинамічних порушень у хворих на цукровий діабет, що дозволяє широко використовувати його у медичній практиці і надавати своєчасну та адекватну терапію цього тяжкого ускладнення цукрового діабету.