Процес усунення непрохідності слізно-носових шляхів

Корисна модель відноситься до медицини, а зокрема офтальмології, та може застосовуватись при лікуванні стриктур та облітерації слізно-носових шляхів. При лікуванні стриктур та облітерації слізно-носових шляхів офтальмологи найчастіше застосовують довготривале "м'яке" зондування, або ж проводять тимчасову інтубацію сльозовивідних шляхів. Відомі способи зондування шляхом проведення шовкових, синтетичних ниток або ж тонких м'яких трубочок через сльозовивідні шляхи у носову порожнину. Для цього використовують зігнуту канюлю для промивання сльозовивідних каналів з вставленою в неї ниткою, або ж затуплену на кінці ін'єкційну голку. Кінець нитки пінцетом витягують з порожнини носа [Черкунов Б.Ф.. Болезни слезных органов: Монография. - Самара: ГП «Перспектива», 2001. - С.164-180]. Проте, всі ці способи мають недоліки - відсутня можливість візуалізації кінця нитки в порожнині носа в результаті особливостей будови нижньої носової раковини кісткова основа якої розташована горизонтально і прикриває вихід слізно-носового каналу. Витягувати її приходиться "всліпу", що підвищує травматичність маніпуляції. Також відомий і спосіб усунення непрохідності слізно-носових шляхів та пристрій для його здійснення [Пат. 7643 A UA, МПК 5 A61F9/00, Опубл.26.12.95, Бюл.№4], який полягає у введенні трубчатого зонду через слізну точку, слізний канадець, слізний мішок, слізно-носовий канал у порожнину носа та введення через цей зонд пружної капронової нитки, яку далі проводять в носоглотку, в ротову порожнину та назовні. За допомогою еластичної трубочки вводять другу нитку через порожнину носа в носоглотку, ротову порожнину та виводять назовні. Зв'язують обидва дистальні кінці ниток та видаляють зонди. Підтягуванням за проксимальний кінець другої нитки виводять першу нитку в порожнину носа і зовні та видаляють другу нитку. Проте даний спосіб та пристрій для його здійснення хоча і зменшують вірогідність травмування слизової носа однак мають недоліки. Маніпуляція з витягуванням ниток також є небезпечною, особливо у дітей, та потребує високої кваліфікації лікаря. За прототип авторами вибраний спосіб зондування з одночасною тимчасовою інтубацією слізних шляхів, суть якого заключається у проведенні через слізно-носові шляхи трубчатого зонда виготовленого із довгої (до 10см) голки зі зрізаним та відшліфованим кінцем, діаметром 1,5мм. Через цей зонд пропускають провідник - жилку. Зонд з жилкою вводять через слізно-носовий канал в нижній носовий хід, кінець провідника витягують пінцетом з порожнини носа. Полий зонд виводять зі слізно-носового каналу. По провіднику-жилці вводять силіконову трубку, яка залишається там на 4-6 тижнів [В.С.Рыкун и др. Лечение врожденного дакриоцита временной интубацией силиконовой трубки // Офтальмологический журнал. 1993. - №4. - С.215-217]. Недоліком, в даному разі, є витягування кінця провідника-жилки пінцетом при недостатній її візуалізації, що потребує значних затрат часу, супроводжується механічним травмуванням поверхні слизової носа, яка має розгалужену кровоносну сітку та спричиняє довготривалі, великі кровотечі і призводить до рубцювання та зарощування слізно-носового каналу. В основу корисної моделі поставлено завдання розробити процес усунення непрохідності слізноносових шляхів удосконаленням системи їх зондування, що дозволить усунути механічні травмування судин носової порожнини та уникнути ускладнення - кровотечі та рубцювання і зарощування слізноносових шляхів. Поставлене завдання вирішується тим, що в процесі усунення непрохідності слізно-носових шляхів, який заключається у послідовному введені трубчатого зонду з провідником через слізну точку, слізний канадець, слізний мішок, слізно-носовий канал в порожнину носа, згідно з корисною моделлю, як провідник використовують кевларову нитку з металевим наконечником, який виводять із нижньої носової раковини за допомогою магніту, зонд витягують, а до проксимального кінця провідника фіксують складену вдвоє силіконову нитку, яку протягуванням провідника виводять з слізно-носового каналу та фіксують. Запропонований процес усунення непрохідності слізно-носових шляхів відрізняється від прототипу. За прототипом, при входженні зонда з провідником в нижню носову раковину, в результаті особливостей будови якої повністю відсутня візуалізація кінця зонда з провідником, витягувати провідник приходиться "всліпу" за допомогою пінцета, що призводить до травмування слизової та виникнення ускладнень. В даній корисній моделі провідник має металевий наконечник і за допомогою магніту, який вводять в порожнину носа, за принципом магнітного притягування, провідник вільно без травмування слизової виводиться із порожнини носа. Процес здійснюється наступним чином. Після інфільтраційної та провідникової анестезії по ходу підблокового, підочного та носових нервів проводять розширення слізного канальцю. Через слізну точку в нижній слізний канадець вводять зонд, в який заведений провідник з металевим наконечником. Проводять зонд далі через слізний мішок, в слізноносовий канал та нижню носову раковину. В порожнину носа вводять магніт, який притягує провідник та виводить його наполовину з порожнини носа. Зонд виводять із слізно-носових шляхів. До дистального (очного) кінця провідника фіксують тонку силіконову нитку, яка складена вдвоє та протягують її шляхом підтягування провідника. Процес не травматичний, зручний, простий у виконанні не потребує затрат часу (триває 5-7хв). Конкретний приклад. Хворий хлопчик А., 9 років. Поступив у дитяче відділення Київської міської клінічної офтальмологічної лікарні "Центр мікрохірургії ока". Діагноз вроджений дакріоцистит обох очей. Скарги сльозостояння та гнійні виділення з обох очей. При огляді набряк шкіри повік, гіперемія та набряк кон'юнктиви, сльозотеча та гнійні виділення в кон'юнктивальної порожнини. Слізно-носова проба після промивання слізно-носового каналу - прохідність відсутня в обох очах. Зір - в нормі. Хлопчикові проведено дренування слізно-носових шляхів за процесом, який розробили автори. Ускладнень під час проведення процедури та після втручання не відмічено. Хлопчик виписаний під амбулаторний нагляд. При черговому огляді через місяць - при надавлюванні на слізний мішок гнійних виділень немає. Сльозотеча не турбує, сльозостояння відсутнє. Пацієнт почуває себе добре. Під місцевим знеболюванням проведено промивання слізно-носових шляхів, слізна рідина вільно проходить в порожнину носа. Силіконову нитку видалено. Клінічні випробування запропонованого процесу усунення непрохідності слізно-носових каналів в Київській міській клінічній офтальмологічній лікарні "Центр мікрохірургії ока" підтвердили його високу ефективність.