Способи і фармацевтична композиція для введення терапевтичних клітин у центральну нервову систему тварини
Номер патенту: 98507
Опубліковано: 25.05.2012
Автори: Даніельян Люсіне, Фрей ІІ Вілл'ям Г., лейтер Крістоф Г.
Формула / Реферат
1. Спосіб транспортування терапевтичних клітин до пошкодженої або дегенеративної, або травмованої центральної нервової системи тварини, в якій пошкодження або дегенерація викликані неврологічною хворобою або станом, що спричинює втрату або смерть клітин центральної нервової системи,
який включає:
- введення принаймні однієї терапевтичної клітини у верхню третину назальної порожнини ссавця; і
- забезпечення досягнення терапевтичними клітинами пошкодженої центральної нервової системи з оминанням гематоенцефалічного бар'єру.
2. Спосіб за п. 1, який відрізняється тим, що додатково включає:
- введення принаймні однієї терапевтичної клітини у тканину, що інервується нюховим нервом, причому ця принаймні одна терапевтична клітина оминає гематоенцефалічний бар'єр для досягнення пошкодженої центральної нервової системи; і
- мінімізацію системної доставки терапевтичних клітин поза центральною нервовою системою.
3. Спосіб за п. 2, який відрізняється тим, що додатково включає оминання гематоенцефалічного бар'єру принаймні однією терапевтичною клітиною міграцією уздовж нейронного шляху у пошкоджену центральну нервову систему.
4. Спосіб за п. 3, який відрізняється тим, що включає міграцію принаймні однієї терапевтичної клітини переважно до зони пошкодження у центральній нервовій системі.
5. Спосіб за п. 1, який відрізняється тим, що включає введення гіалуронідази в ефективній кількості інтраназально у верхню третину назальної порожнини тварини.
6. Спосіб за п. 1, який відрізняється тим, що додатково включає введення гіалуронідази в ефективній кількості перед введенням принаймні однієї терапевтичної клітини у верхню третину назальної порожнини тварини.
7. Спосіб за п. 1, який відрізняється тим, що додатково включає:
- приготування фармацевтичної композиції, яка містить принаймні одну терапевтичну клітину і ефективну кількість гіалуронідази, і
- введення ефективної кількості цієї фармацевтичної композиції у верхню третину назальної порожнини тварини.
8. Спосіб за п. 1, який відрізняється тим, що терапевтичні клітини включають еукаріотичні клітини.
9. Спосіб за п. 1, який відрізняється тим, що терапевтичні клітини включають стовбурові клітини.
10. Спосіб за п. 1, який відрізняється тим, що терапевтичні клітини включають пухлинні клітини, що здатні до терапевтичної дії.
11. Спосіб за п. 1, який відрізняється тим, що додатково включає введення принаймні однієї терапевтичної клітини у верхню третину назальної порожнини тварини у фізіологічно ефективній кількості для забезпечення терапевтичної дії, яка полягає у заміні втрачених та/або вмираючих клітин у пошкодженій центральній нервовій системі.
12. Спосіб за п. 7, який відрізняється тим, що додатково включає введення фармацевтичної композиції у верхню третину назальної порожнини тварини у фізіологічно ефективній кількості для забезпечення терапевтичної дії, яка полягає у заміні втрачених та/або вмираючих клітин у пошкодженій центральній нервовій системі.
13. Спосіб за п, 1, який відрізняється тим, що неврологічна хвороба або стан включають хворобу Паркінсона.
14. Спосіб за п. 1, який відрізняється тим, що неврологічна хвороба або стан включають хворобу Альцгеймера.
15. Спосіб за п. 1, який відрізняється тим, що неврологічна хвороба або стан включають ішемію.
16. Спосіб транспортування терапевтичних клітин до пошкодженої або дегенеративної центральної нервової системи тварини, в якій пошкодження або дегенерація викликані неврологічною хворобою або станом, що спричиняють втрату або смерть клітин центральної нервової системи,
який включає:
- приготування фармацевтичної композиції, яка містить принаймні одну терапевтичну клітину і принаймні один агент, що сприяє проникності тканин, який є вибраним із групи, що включає ферменти, інгібітори ферментів, поверхнево-активні агенти;
- введення цієї фармацевтичної композиції у верхню третину назальної порожнини ссавця;і
- надання можливості терапевтичним клітинам досягти пошкодженої центральної нервової системи, оминаючи гематоенцефалічний бар'єр.
17. Спосіб за п. 16, який відрізняється тим, що принаймні один агент, що сприяє проникності тканин, містить гіалуронідазу.
18. Спосіб за п. 17, який відрізняється тим, що принаймні один агент, що сприяє проникності тканин, додатково містить компонент, вибраний із групи, яка складається з гіалуронідази, агента, що сприяє міграційній активності, і нейрегуліну.
19. Спосіб за п. 17, який відрізняється тим, що додатково включає попереднє введення у верхню третину назальної порожнини принаймні одного антибіотика в ефективній кількості перед введенням фармацевтичної композиції.
20. Спосіб за п. 17, який відрізняється тим, що додатково включає додання ефективної кількості принаймні одного антибіотика до фармацевтичної композиції.
21. Спосіб за п. 20, який відрізняється тим, що додатково включає попереднє введення у верхню третину назальної порожнини принаймні одного антибіотика в ефективній кількості перед введенням фармацевтичної композиції.
22. Спосіб за п. 20, який відрізняється тим, що додатково включає додання ефективної кількості принаймні одного регуляторного агента у складі фармацевтичної композиції.
23. Спосіб за п. 20, який відрізняється тим, що додатково включає додання ефективної кількості принаймні одного імуносупресанта до фармацевтичної композиції.
24. Фармацевтична композиція для інтраназального введення, призначена для лікування пошкодженої або дегенеративної, або травмованої центральної нервової системи ссавця, яка містить:
- принаймні одну терапевтичну клітину; і
- принаймні один агент, що сприяє проникності тканин, який є вибраним із групи, що включає ферменти, інгібітори ферментів, поверхнево-активні агенти, для допомоги принаймні одній терапевтичній клітині перетнути гематоенцефалічний бар'єр, з введенням цієї фармацевтичної композиції у верхню третину назальної порожнини ссавця.
25. Фармацевтична композиція за п. 24, яка відрізняється тим, що принаймні один агент, що сприяє проникності тканин, містить гіалуронідазу.
26. Фармацевтична композиція за п. 25, яка відрізняється тим, що принаймні один агент, що сприяє проникності тканин, додатково містить нейрегулін та агент, що сприяє міграційній активності.
27. Фармацевтична композиція за п. 25, яка відрізняється тим, що додатково містить принаймні один антибіотик.
28. Фармацевтична композиція за п. 27, яка відрізняється тим, що додатково містить принаймні один імуносупресант.
29. Фармацевтична композиція за п. 24, яка відрізняється тим, що додатково містить принаймні один регуляторний агент.
30. Фармацевтична композиція за п. 28, яка відрізняється тим, що додатково містить принаймні один регуляторний агент.
Текст
Реферат: Винахід стосується способу транспортування терапевтичних клітин до пошкодженої або дегенеративної, або травмованої центральної нервової системи тварини, в якій пошкодження або дегенерація викликані неврологічної хворобою або станом, що спричинює втрату або смерть клітин центральної нервової системи, який включає: введення принаймні однієї терапевтичної клітини у верхню третину назальної порожнини ссавця; і забезпечення досягнення терапевтичними клітинами пошкодженої центральної нервової системи з оминанням гематоенцефалічного бар'єру. UA 98507 C2 (12) UA 98507 C2 UA 98507 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Винахід стосується способів і фармацевтичних композицій для введення терапевтичних клітин у верхню третину назальної порожнини ссавця і уможливлення цим оминання терапевтичними клітинами гемоенцефального бар'єру для профілактики і/або лікування пошкодженої і/або дегенеративної, і/або травмованої центральної нервової системи (ЦНС) у ссавців. Численні неврологічні стани виникають як результат пошкодження або втрати, тобто смерті певних популяцій клітин ЦНС, внаслідок старіння, хвороби або травми. При цьому пошкоджені або зруйновані клітини фактично не замінюються, внаслідок чого відбувається пошкодження або дегенерація ЦНС з втратою функцій. Останні свідчення показують, що заміна нейронів і часткове відновлення нейронних ланцюгів можуть бути здійснені через використання клітиннотрансплантаційних терапій. У ранніх роботах у цій області були використані ембріональні клітини. У подальшому, однак, було виявлено, що нервова система молодих і навіть дорослих ссавців містить популяції недиференційованих, багатофункціональних нейронних стовбурових клітин з пластичними властивостями, придатних для використання у більш ефективних нейронно-регенеративних стратегіях для багатьох з цих неврологічних станів. Неврологічні стани, хвороби і/або травми, викликані пошкодженням і/або дегенерацією ЦНС, тобто, смертю клітин, включають хворобу Альцгеймера, помірні когнітивні порушення, вікове послаблення пам'яті, хворобу Паркінсона, цереброваскулярні хвороби, включаючи інсульт, хворобу Кройцфельдта-Якоба, родинний аміотрофічний латеральний склероз, деменцію, викликану тілами Леві, атеросклероз, шизофренію, аутизм, пізню дискінезію, множинний склероз, епілептичні розлади, хворобу Вільсона, прогресивний супрануклеарний параліч, синдром Галлервордена-Спатца, мультисистемну атрофію, хорею Хантингтона, родинну дегенерацію базальних гангліїв, синдром Дауна, катаракти, гемохроматоз, таласемію, церебральний крововилив, субарахнойну кровотечу, травми голови і травми спинного мозку. Деякі медичні процедури, наприклад, хірургічне шунтування коронарної артерії (CABG), пов'язані з неврологічними ускладненнями, які викликають пошкодження і/або дегенерацію ЦНС і супутню смерть клітин. У випадку CABG операцію проводять на більш, ніж 800 000 пацієнтах по усьому світу щорічно. Багато з процедур CABG пов'язано з неврологічними ускладненнями, від інсульту у 16 % пацієнтів до загального когнітивного погіршення у 50 % післяопераційних пацієнтів і з прогресивним погіршенням у деяких пацієнтів протягом наступних 5 років. Крім того, у деяких пацієнтів CABG спостерігаються фізичні і психологічні розлади (див. Newman M. F. et al., N. Eng. J. Med. 344:395-402 (2001); Brillman J., Neurol. Clin. 11:475-495 (1993); і Seines, O. A., Ann. Thorac. Surg. 67:1669-1676 (1999). Було показано, що нейронні стовбурові клітини заміщують втрачені і вмираючі клітини і втрачені нейронні ланцюги у пошкодженій і/або дегенеративній ЦНС при клітинно-замінних терапіях. Наприклад, обробка мишей МРТР, препаратом, що селективно руйнує допамінергічні клітини у стовбурі мозку, з подальшою пересадкою популяції нейрон-них клітин стовбуру дає відновлену популяцію допамінергічних клітин, що складається з клітин донора і реципієнта. Дослідження на мишах з використанням гіпоксійно-ішемічної моделі травми мозку показали, що трансплантація нейронних стовбурових клітин поліпшує одужання пошкодженої системи (Park et al. (1999) J. Neurotrauma 16:675-687 і Park et al. (1997) Soc. Neurosci. Abst. 23:346). У пацієнтів з інсультом трансплантація клітин з лінії людських нейронних клітин поліпшує неврологічну функцію. (Kondziolka D., et al., (2000) "Transplantation of cultured human neuronal cells for patients with stroke". Neurology. 55:565-9). У мишачій моделі хвороби Альцгеймера трансплантація нейронних стовбурових клітин у префронтальну і парієтальну кору значно послаблює холінергічні дефіцити і свіжі порушення пам'яті, пов'язані з цією хворобою (Wang, Q., et al., (2006) "Neural stem cells transplantation in cortex in a mouse model of Alzheimer's disease.J Med Invest., 53:61-9). У хворобі Паркінсона нейрони, що зазнають дегенерації у ЦНС ссавця, включають допамінергічні нейрони чорної речовини. Існуючі стратегії заміни клітин для пацієнтів з глибокою хворобою Паркінсона включають інтрастріальні трансплантати нігральних допамінергічних нейронів від 6-9-тижневих людських ембріонів. Клінічні поліпшення настають поступово протягом перших 6-24 місяців після трансплантації (Olanow et al. (1996) Trends Neurosci. 19:102109 і Lindvall et al. (1999) Mov. Disord. 14:201-205). Було показано, що трансплантати стовбурових клітин різного походження, наприклад, крове-творних, ембріонних, дають ряд клінічних поліпшень у пацієнтів з важкою хворобою Паркінсона (Freed, CR, et al. (Transplantation of embryonic dopamine neurons for severe Parkinson's disease. N Engl J Med 2001; 344:710-719). Схожі результати були отримані у пацієнтів з прогресивним множинним склерозом (Ni XS, et al., (2006) "Autologous hematopoietic stem cell transplantation for progressive multiple sclerosis: report of efficacy and safety at three yr of follow up in 21 patients" Clin Transplant. 20:485-9) (це 1 UA 98507 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 дозволяє припустити, що у лікуванні множинного склерозу слід комбінувати імуномодуляцію з нейрозахисною модуляцією, наприклад, клітиною терапією, для отримання найкращих клінічних результатів). Крім того, перші дослідження людських ембріон-дорослі стріальних трансплантацій були проведені на трьох недеменційних пацієнтах з помірною хворобою Паркінсона. Оцінка магнітнорезонансною томографією підтвердила виживання і розвиток 1-річного документованого трансплантату без зміщення оточуючої тканини. Усі пацієнти показали деяке поліпшення когнітивної функції. (Kopyov et al. (1998) J. Exp. Neurol. 149:97-108 і Dateetal. (1997) J. Exp. Neurol. 147:10-17). Відомі моделі і способи клітинних терапій потребують хірургічного втручання, тобто трансплантації нейронних стовбурових клітин з використанням інвазійної трансплантаційної техніки і/або системних непошкоджуючих способів доставки у зони ЦНС. Значні переваги може принести спосіб, фармацевтична композиція і/або виріб, або комплект, здатні неінвазійно і точно націлено доставляти терапевтичні клітини, включаючи (не лише) нейронні стовбурові клітини. Наприклад, було б корисно доставляти такі терапевтичні клітини у дегенеративну ЦНС без системної дії. Таких переваг не дають існуючі способи або фармацевтичні композиції. Винахід надає ці переваги введенням терапевтичних клітин у верхню третини назальної порожнини, оминаючи гемоенцефапьний бар'єр і забезпечуючи введення терапевтичних клітин і інших сполук безпосередньо у ЦНС. Деякі втілення винаходу включають назальні і/або слизові антибіотики для захисту пацієнта від міграції назальних бактерії по нейронному шлях після введення терапевтичних клітин і/або фармацевтичних сполук. Такі антибіотики, як відомо, застосовують топічно, але не вводять перед лікуванням, одночасно з лікуванням і/або після лікування, системно і/або інтрана-зально разом з інтраназальним введенням терапевтичних клітин і/або фармацевтичних сполук. Наприклад, в одному з досліджень мупіроцин, введений мазком у ніс, знизив частоту інфікування удвоє або краще. Staphylococcus aureus є широко розповсюдженою бактерією, що звичайно знаходиться у ніздрях у 25-30 % всіх госпіталізованих пацієнтів, не спричиняючи шкоди. Але ці бактерії можуть заражати хірургічні зони, викликаючи важкі і часто смертельні інфекції, особливо у людей з послабленою імунною системою. Інші дослідження показали, що добре відомий ксилітол може знизити кількість назальних бактерій і їх стійкість і здатність інфікувати клітини у назальній слизовій. Інші дослідження показали, що дефензин, природний антибіотик, що знаходиться у слизовій людини, може захистити від бактеріальної інфекції і поліпшити імунну захисну функцію. Дефензини для ссавців є малими катіонними антимікробними пептидами, кодованими власником, який вважається важливим антибіотикоподібним ефектором природженого імунітету. Дією рецепторами хемокіну на дендритні клітини і Т-клітини дефензини можуть також брати участь у регуляції адаптивного імунітету проти мікробної інвазії. Дефензини мають значну імунологічну ад'ювантну активність, і сполучення бета-дефензинів або вибраних хемокінів з ідіотиповим антигеном лімфоми дає потужні антипухлинні вакцини. Функціональне перекриття між дефензинами і хемокінами підтверджується повідомленнями, що деяк хемокіни мають антимікробну активність. Незважаючи на схожість в активності і загальній третинній структурі еволюційні стосунки між дефензинами і хемокінами залишаються незрозумілими (De Yang, et al., Mammalian defensins in immunity: more than just microbicidal. Trends Immunol. 2002 Jun;23 (6):291-6 12072367). Добре відомо, що регуляторні агенти, що містять трофічний фактор і фактори росту, наприклад, еритропоєтин (ЕРО), нейротрофічний фактор мозкового походження (BDNF), нервовий фактор росту (NGF), фактор росту фібробласту (FGF) і епідермальний фактор росту (EGF), грають важливу роль у виживанні in-vitro і in-vivo і диференціації стовбурових клітин (Erickson et al., Roles of insulin and transferring in neural progenitor survival and proliferation. J Neurosci Res. 2008 Feb 21; Bossolasco et al., Neuro-glial differentiation of human bone marrow stem cells in vitro. Exp Neurol. 2005 Jun;193(2):312-25). Краще виживання хірургічно трансплантованих клітин було показане у випадку одночасного застосування ЕРО (Kanaan etal., Exogenous erythropoietin provides neuroprotection of grafted dopamine neurons in a rodent model of Parkinson's disease. Моз Res. 2006 Jan 12;1068(1):221-9). Однак, не відомими є випадки використання таких регуляторних факторів або агентів у сполученні з інтраназальним введенням терапевтичних клітин і/або їх фармацевтичних композицій у верхню третину назальної порожнини для оминання гемоенцефального бар'єру. Крім того, добре відомо, що регуляторні агенти, що містять різні фактори росту, включаючи інсуліноподібний фактор росту-І (IGF-I), нервовий фактор росту (NGF) і базовий фактор росту 2 UA 98507 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 фібробласту (bFGF), регулюють виживання і диференціацію нервових клітин під час розвитку периферійної і центральної нервової систем. Регуляторні агенти, наприклад, нейротрофін, також є потрібними для росту нервів під час цього розвитку (Tucker et al. (2001) Nature Neurosci. 4:29-37). У зрілій нервовій системі ці трофічні фактори підтримують морфологічні і нейрохімічні характеристики нервових клітин і підсилюють функціальну активність синаптичних з'єднань. Такі регуляторні фактори використовують для поліпшення способів клітино-замінних терапій згідно з винаходом. Наприклад, bFGF поліпшує виживання і ріст нейронів in vitro, а також потужно сприяє росту імплантованих нейронів in vivo, коли імплантовані нейрони генетично побудовані для експресії bFGF (Takayama etal. (1995) Nat. Med. 1:53-8). Крім того, імплантація полімерних біоактивних стрижнів, що виділяють епідермальний фактор росту і bFGF у трансплантовану ембріональну черевну мезенцефальну тканину, поліпшує функціональні характеристики і виживання клітин (Tornquvist et al. (2000) Exp. Neuropol. 164:130-138). Було також показано, що нервовий фактор росту (NGF) впливає на трансплантовану тканину у ЦНС. Наприклад, активність ChAT, що показує холінергічну клітинну активність, значно підвищується у холінергічних нейронах, трансплантованих у тканину мозку, що містить вивільняючі NGF гранули суміжно до трансплантованих клітин (Mahoney et al. (1999) Med. Sci. 96:4536-4539). Було показано, що IGF-I сприяє диференціації пост-мітотичних нейронних стовбурових клітин ЦНС ссавця і і впливає на апоптоз людських еритроїдних батьківських клітин (Arsenijevic et al. (1998) J. Neurosci. 18:2118-2128; Tanigachi et al. (1997) Blood 90:2244-2252; Reboarcet et al. (1996) J. Biol. Reprod. 55:1119-1125; Muta etal. (1994) J. Clin. Invest. 94:34-43; і Muta et al. (1993) J. Cell. Phys. 156:264-271. Крім того, було показано, що деякі пов'язані з ростом протеїни, наприклад, GAP-43 і САР-23 сприяють регенерації травмованих аксонів і можуть підтримувати регенерацію у спинному мозку і ЦНС (Bomze et al. (2001) Nature Neurosci. 4:38-43 і Woolf et al. (2001) Nature Neurosci. 4:7-9. Введення регуляторних агентів як засобу поліпшення клінічних результатів у ссавця, що зазнав нейронно-регенераційного, тобто, терапевтичного клітинного лікування, створює певні утруднення. Взагалі ці агенти не можна вводити системно, і деякі з цих регуляторних агентів не проходять через гемоенцефальний бар'єр. Інтрацеребровентрикулярне введення, хоча і є ефективним способом введення регуляторних агентів, інвазійні способи не є бажаними у клінічній практиці. Імплантація полімеровмісних регуляторних агентів також є інвазійним і обмежується відносно малим радіусом оточуючого полімерного імплантату, в якому регуляторний агент може викликати витягаючу дію. Крім того, хоча проводять генетичне конструювання трансплантованих клітин для експресії регуляторних агентів, стабільна трансфекція і виживання клітин після імплантації залишається проблемою. Винахід надає рішення цих і інших проблем. Описана вище ситуація зумовлює потребу у способі ефективної неінвазійної доставки терапевтичних клітин і/або фармацевтичних композицій до пошкодженої і/або дегенеративної центральної нервової системи. Об'єктом винаходу, inter alia, є профілактика і/або лікування пошкодження і/або дегенерації центральної нервової системи, викликаних хворобою або іншим станом, що спричиняє втрату або смерть клітин ЦНС. Зокрема, винахід включає спосіб, фармацевтичну композицію і виріб для транспортування терапевтично ефективної кількості щонайменше одної терапевтичної клітини до ЦНС інтраназальним введенням у верхню третину назальної порожнини для оминання гемоенцефального бар'єру і уникнення небажаної системної дії, а також інвазійної доставки. Різні втілення винаходу включають інтраназальні препарати для профілактики, попереднього лікування, вживання після лікування і/або як компоненти фармацевтичної композиції, що містить терапевтичні клітини з терапевтично ефективною кількістю полегшуючих доставку агентів для поліпшення доставки терапевтичних клітин у ЦНС. Інші втілення включають щонайменше один антибіотик, який вводять інтраназально і/або системно для попереднього лікування, співлікування (з введенням одночасно або як компонента терапевтичної композиції, що містить терапевтичні клітини) і/або для подальшого лікування для захисту пацієнта під час клітинної терапії. Деякі втілення включають введення терапевтично ефективної кількості щонайменше одного регуляторного агента у верхню третину назальної порожнини ссавця як попередні препарати, препарати після лікування і/або як частину фармацевтичної композиції, що містить терапевтичні клітини. Інші втілення включають щонайменше один імуносупресантний агент, який вводять інтраназально і/або системно для попереднього лікування, співлікування (з введенням одночасно або як компонента терапевтичної композиції, що містить терапевтичні клітини) і/або як постлікувальний інструмент 3 UA 98507 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 поліпшення ефективності терапевтичних клітин in vivo під час клітинної терапії. Винахід може бути використаний у поліпшенні клінічних результатів ссавця, що проходить нейронорегенеративне лікування, яке включає оминання гемоенцефального бар'єру і транспортування терапевтичних клітин безпосередньо у ЦНС ссавця. Різні втілення винаходу стосуються способів і фармацевтичних композицій для профілактики і лікування неврологічного пошкодження і дегенерації, тобто, втрати і смерті клітин у ЦНС, і результатів, включаючи (не лише) лікування і полегшення втрати пам'яті, як результату церебральної ішемії і/або нейродегенерації у пацієнтів групи ризику або діагнозованих такими розладами, деякі медичні стани, наприклад, хворобу Альцгеймера, помірні когнітивні порушенння, вікові погіршення пам'яті, хворобу Паркінсона, цереброваскулярні хвороби, включаючи інсульт, хворобу Кройцфельдта-Якоба, родинний аміотрофічний латеральний склероз, деменція, викликана тілами Леві, атеросклероз, шизофренію, аутизм, пізню дискінезію, множинний склероз, епілептичні розлади, хворобу Вільсона, прогресивний супрануклеарний параліч, синдром Галлервордена-Спатца, мультисистемну атрофію, хорею Хан-тингтона, родинну дегенерацію базальних гангліїв, синдром Дауна, катаракти, гемохро-матоз, таласемію, церебральний крововилив, субарахнойну кровотечу, травми голови і спинного мозку і метаболічні розлади ЦНС. Визначення Тут "центральна нервова система" (ЦНС) означає мозок, спинний мозок і пов'язані з ними тканини. "Неврологічні розлади і хвороби ЦНС" включають хвороби мозку і стани, що включають ішемію, тобто церебральну ішемію, інсульт, нейродегенерацію, неврологічні ускладнення хвороби Альцгеймера, хворобу Паркінсона, хворобу Вільсона, деменцію, викликану тілами Леві, множинний склероз, епілептичні розлади, церебелярну атаксію, прогресивний супрануклеарний параліч, аміотрофічний латеральний склероз, аутизм, афективні розлади, тривожні розлади, метаболічні розлади ЦНС і/або шизофренію; пошкодження клітин; пошкодження нерву при цереброваскулярних розладах, наприклад, інсульт у мозку або спинному мозку при інфекціях ЦНС, включаючи менінгіт і ВІЛ, при пухлинах головного мозку і спинного мозку, пріонні хвороби і вікові розлади ЦНС (наприклад, анозмії), травми голови і/або головного або спинного мозку і будь-які інші медичні хвороби і станах, згадані тут, з втратою або пошкодженням і/або дегенерацією неврологічних клітин. "Ефективною кількістю" клітин і/або агенту є кількість, достатня для профілактики, лікування, зниження і/або пом'якшення симптомів і/або первісних причин будь-якого з зазначених розладів або хвороб. У деяких випадках "ефективної кількості" достатньо для усунення симптомів 8 хвороби і, можливо, самої хвороби. Бажана ефективна кількість клітин становить 50-10 клітин для хронічних або одиночних випадків і/або ефективна кількість агенту у межах 0,001-2,0 мг/кг 5 забезпечує концентрацію у тканині 10-10 клітин на мл тканини і агенту у межах від приблизно 13 -5 10 моль до приблизно 10 моль, але концентрації можуть бути більшими за умови відсутності токсичності. Терміни "лікування" і "терапія" стосуються полегшення, уповільнення розвитку, профілактики, послаблення або вилікування хвороби або стану, які спричиняють смерть клітин у ЦНС. "Відвернення" тут означає відкладення, затримку, уповільнення, пригнічення або припинення, зниження або пом'якшення початку таких хвороб або розладів. Бажано вводити достатньо великі, але нетоксичні кількості клітин і/або агентів для забезпечення їх ефективної активності проти хвороби. Спосіб винаходу може бути використаний для будь-якої тварини, наприклад, ссавця або птиці, бажано, ссавця, або свійської птиці. Типовими ссавцями є (не лише) щури, миші, коти, собаки, коні, корови, вівці, свині, більш бажано, люди. «Терапевтичні клітини» включають щонайменше одну клітину або тип клітин, наприклад, нейронні стовбурові клітини, що транспортуються інтраназальним введенням у верхню третину назальної порожнини пацієнта у пошкоджену і/або дегенеративну ЦНС пацієнта, що проходить клітино-замінну терапію. Терапевтичні клітини можуть походити від будь-якого джерела і можуть знаходитись на різних стадіях диференціації за умови, що цих терапевтичних клітин достатньо для відвернення або зниження морфологічних і/або біхевіоральних неврологічних симптомів неврологічного розладу, хвороби і/або стану, який лікують клітино-замінною терапією згідно з винаходом. Слід зазначити, що терапевтичні клітини можуть бути гетерологічними або аутологічними для реципієнта. Гетерологічність означає, що терапевтичні клітини походять від ссавця, але не пацієнта, а аутологічними є клітини пацієнта, оброблені ex vivo і транспортовановані назад до ЦНС пацієнта згідно з способами винаходу. Терапевтичні лімфоцити також можна вводити у верхню третину назальної порожнину для подачі у ЦНС і лімфосистему. 4 UA 98507 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 Лімфоцитна функція є захистом тіла і включає природні клітини-вбивці (NK клітини), Тклітини і В-клітини. Такі клітини можуть бути корисними у лікуванні пухлин мозку і інших розладів ЦНС і лімфатичних розладів. "Регуляторним агентом" може бути будь-яка молекула, яка впливає на ріст, проліферацію, диференціацію або трофічну дію трансплантованих донорських клітин згідно з винаходом. Будьякий регуляторний агент, здатний регулювати розвиток трансплантованих донорських клітин, може бути введений способами згідно з винаходом (див., наприклад, Mackay-Sim et al. (2000) Prog. Neurobiol. 62:527-559, включену посиланням). Подальший розгляд регуляторних агентів відбувається нижче, і кожний аспект, наприклад, включено у визначення "регуляторного агента". Терміни "лікування", "терапія" і "терапевтичний" тощо означають полегшення, уповільнення розвитку, профілактику, послаблення або вилікування пошкодження або дегенерацію ЦНС, включаючи втрату або смерть клітин ЦНС. Це визначення також включає відкладення, затримку, уповільнення, пригнічення або будь-яке припинення, зниження або зменшення пошкодження або дегенерації ЦНС, включаючи втрату або смерть клітин ЦНС. Способи винаходу можуть бути використані для будь-якої тварини, наприклад, ссавця або птиці, бажано, ссавця, або свійської птиці. Типовими ссавцями є (не лише) щури, миші, коти, собаки, коні, корови, вівці, свині, більш бажано, люди. Терміни "диференціація" і "зрілий" стосуються розвитку клітини від стадії потенціалу до диференціації у щонайменше дві різні клітинні лінії з їх перетворенням у спеціалізовані клітини. Ці терміни можуть бути взаємозамінними. Термін "лінія" стосується розвиненого типу клітин, від ранніх клітин-попередників до повністю зрілих клітин (тобто, спеціалізованих клітин). Відповідно, транспортовані терапевтичні клітини винаходу можуть походити від мультипотентних клітинних ліній, бажано, нейронних ліній, і можуть бути на будь-якій стадії диференціації. Отже, винахід включає терапевтичні клітини, природно програмовані на диференціацію з утворенням лише одного типу лінії. Ці типи клітин можуть включати деякі типи фібробластів або просто діференційовані астроглії, нейрони, олігодендроцити, мікроннії або ендотеліальні клітини, і вони можуть походити або просто бути ізольовані від тканин мертвого донора. Подальші аспекти цих термінів розглядаються нижче, і кожний, наприклад, аспект включено у визначення терміну. Термін "мультипотентна стовбурова клітина" стосується клітини, здатної до диференціації у декілька ліній. Мультипотентні терапевтичні, наприклад, стовбурові клітини характеризуються їх здатністю до безперервноїпроліферації для регенерації точних власних копій (самовідновлення), для створення великої кількості регіональних клітинних нащадків і для утворення нових клітин при травмі або хворобі. "Мультипотентною популяцією клітин" є композиція клітин, здатна до диференціації не у всі лінії, але у щонайменше дві клітинні лінії. Останні дослідження показали, що мультипотентні стовбурові клітини з ненейрологічного регіону не є лініями, обмеженими їх походженням, але можуть утворювати специфічні до регіону нейрони у належному довкіллі (Lamga et al. (2001) J. Neurosci. 20:8727-8735). "Нейронні стовбурові клітини" визначено тут як мультипотентні клітини, які є незрілими і невизначеними мультипотентними клітинами, що існують у нервовій системі (Оиrednik et al. (1999) Clinical Genetics 56:267-278). При деяких станах нейронні стовбурові клітини можуть виробляти дочерні клітини, здатні до диференціації у нейрони і глію (тобто, астроцити (типу І і II) і олігодендроцити). Вони існують як у нервовій системі, що розвивається, так і у дорослій нервовій системі. Детальний опис властивостей нейронних стовбурових клітин можна знайти у, наприклад, Mclnnes et al. (1999) Clin. Genet. 56:267-278. "Нейронною прабатьківською клітиною" є недиференційована клітина, що походить від нейронної стовбурової клітини і має визначений шлях диференціації, не виявляє самопідтримки і, будучи у певному стані, диференціюється у нейробласти (нейроногенеруючі клітини) або фібробласти (глієгенеруючі клітини). Використання таких ліній мультипотентних нейронних клітин для трансплантації є добре відомим (Snyder et al.(1992) Cell 68:33, де мультипотентні нейронні клітинні лінії трансплантували у мозочок щура для формування нейроні і гліальних клітин). Див. також, Campell et al. (1995) Neuron 15:1259-1273; Fishell et al. (1995) Development 121:803-812; Olsson et al. (1995) Eur. J. Neurosci. 10:71-85. "Ішемія" або ішемічний епізод або стан включає ішемічний стан, де мозок або частини мозку не отримують достатньо крові для підтримання нормальних неврологічних функцій, що призводить до втрати або смерті клітин ЦНС і супутніх пошкоджень і/або дегенерації ЦНС. Різні стани і/або хвороби можуть бути причиною ішемії, включаючи (не лише) інсульт. Деякі неврологічні розлади і хвороби ЦНС характеризуються певним рівнем ішемії. Неврологічні 5 UA 98507 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 розлади і хвороби ЦНС, розглянуті тут, можна лікувати терапевтичною клітино-заміною згідно з винаходом. "Ефективною кількістю" терапевтичних клітин і/або компонентів фармацевтичної композиції згідно з винаходом, які містять терапевтичні клітини, є кількість, достатня для відвернення, лікування, зниження і/або послаблення симптомів, нейронних пошкоджень і/або первісних причин будь-якого розладу або хвороби. У деяких випадках "ефективна кількість" є достатньою для усунення симптомів хвороби і вилікування самої хвороби. Для ілюстрації далі розглядаються типові лікувальні режими взагалі для терапевтичних агентів, описаних тут, включаючи дозування, об'єми і частоту. Ефективні межі доз для агентів поліпшення доставки, регуляторних агентів, імуносупресантів і/або антибіотиків становлять 0,0001-1,0 мг/кг. Бажана доза може становити 0,005-1,0 мг/кг, більш бажано, 0,05-1,0 мг/кг. 8 "Ефективна кількість" терапевтичних клітин, тобто, ефективна доза становить 50-10 клітин, 3 8 4 8 бажано, 10 -10 клітин, більш бажано, 10 -10 клітин. Об'єм дози (для назальних спрею або крапель) може становити 0,015-1,0 мл, бажано, 0,030,6 мл. 8 Концентрація у мозку може становити для одиночної дози 10-10 клітин на мл тканини і 0,1 нМ - 5 мкМ. В інших режимах багатодозового лікування максимальна концентрація у мозку може 6 становити 10 клітин на мл тканини і 50 мкМ для агентів поліпшення доставки, регуляторних агентів, імуносупресантів і антибіотиків. Винахід включає способи і фармацевтичні композиції для поліпшення клітинних терапій, що використовуються для регенерації нейронної тканини, що зазнала пошкодження або дегенерації внаслідок будь-якої хвороби або розладу ЦНС, тобто втрати або смерті клітин ЦНС. Розлади ЦНС, при яких може бути використаний винахід, включають, наприклад, травму голови, травму спинного мозку, інсульт і ішемію, а також включають нейродегенеративні хвороби, наприклад, (не лише), хвороби мозку і стани, що включають ішемію, тобто, церебральну ішемію, інсульт, нейродегенерацію, неврологічні ускладнення, наприклад, хвороби Альцгеймера, хвороби Паркінсона, хвороби Вільсона, деменції, викликаної тілами Леві, множинного склерозу, церебелірної атаксії, прогресивного супрануклеарного параліча, аміотрофічного латерального склерозу, афективних розладів, тривожних розладів, аутизму і/або шизофренії; пошкодження клітин; пошкодження нерву при цереброваскулярних розладах, наприклад, інсульті у головному мозку або спинному мозку, при інфекціях ЦНС, включаючи менінгіт і ВІЛ, при пухлинах головного мозку і спинного мозку, пріонних хворобах і вікових розладах ЦНС (наприклад, анозмії), травмах голови і/або головного або спинного мозку і/або метаболічних розладах ЦНС. Відповідно, втілення винаходу можуть бути використані для поліпшення регенерації або відновлення пошкодженої нейронної тканини тварини, що пройшла нейронно-регенеративне, тобто клітинне лікування, яке включає інтраназальне введення у верхню третину назальної порожнини цієї тварини для оминання гемоенцефального бар'єру щонайменше одної терапевтичної клітини у ЦНС ссавця для лікування неврологічної хвороби або розладу ЦНС, пов'язаних з ішемією і/або втрати або смерті клітин ЦНС. Нейронно-регенеративна терапія, яка включає трансплантацію донорських клітин у ЦНС реципієнта, є добре відомою. Однак, не було відоме оминання гемоенцефального бар'єру для транспортування терапевтичних клітин безпосередньо у пошкоджену або дегенеративну ЦНС реципієнта інтраназапьним введенням у верхню третину назальної порожнини. Таке транспортування може бути поліпшене транспортуванням щонайменше одного поліпшуюч ого доставку агенту, щонайменше одного імуносупресанту і/або щонайменше одного регуляторного агенту для регулювання розвитку, причому пацієнт може бути захищений від слизових бактерій, що оминають гемоенцефальний бар'єр, щонайменше одним антибіотиком, і кожний з зазначених препаратів може бути введений способом згідно з винаходом, як це розглядається нижче, а деякі компоненти цього терапевтичного способу можуть бути введені системно і/або інтраназально. Транспортувальний шлях для оминання гемоенцефального бар'єру Нюховий нерв Різні способи винаходу включають введення терапевтичних клітин і/або фармацевтичних композицій винаходу у тканину, іннервовану нюховим нервом і розташовану у верхній третині назальної порожнини. Терапевтичні клітини і/або фармацевтичні композиції винаходу можуть бути доставлені у нюхову зону введенням у верхню третину назальної порожнини. Волокна нюхового нерву є немієлованими аксонами нюхових рецепторних клітин, розташованих у верхній третині назальної слизової. Нюхові рецепторні клітини є біполярними нейронами з опуклостями, покритими волосоподібними віями, що висуваються у назальну 6 UA 98507 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 порожнину. На іншому кінці аксони цих клітин збираються в агрегати і входять у черепну порожнину на верхній стінці носу. Оточені трубкою мозкової оболонки нюхові нерви перетинають субарахноїдальну зону, що містить CSF, і входить у нижні аспекти нюхових луковиць. Коли терапевтичні клітини і/або фармацевтичні композиції винаходу вводять у верхню третину назальної порожнини, терапевтичні клітини і/або фармацевтичні композиції винаходу можуть транспортуватись через назальну слизову у нюхову луковицю і інші зони ЦНС, наприклад, переднє нюхове ядро, фронтальну кору, формації гіпокампу, амігдалоїдні ядра, nucleus basalis Мейнерта, гіпоталамус, середній мозок, мозжочок, шийний спинний мозок тощо. Нейронний транспорт Втілення способу згідно з винаходом включають введення терапевтичних клітин і/або фармацевтичних композицій винаходу у верхню третину назальної порожнини пацієнта. Таке введення терапевтичних клітин і/або фармацевтичних композицій винаходу забезпечує транспортування терапевтичних клітин і/або фармацевтичних композицій у ЦНС, головний мозок і/або спинний мозок нейронним шляхом, з зниженими системними втратами і системним впливом. Нейронний шлях включає транспортування у нейроні або уздовж нейрону, через лімфатичні судини, що проходять з нейроном, через периваскулярну зону кров'яної судини, що проходить з нейроном або з нейронним шляхом, через адвентиціальну оболонку кров'яної судини, що проходить з нейроном або з нейронним шляхом, або через гемоангіолімфатичну систему. Винахід включає транспортування терапевтичних клітин і/або фармацевтичних композицій нейронним шляхом, а не через кровообігову систему, завдяки чому регуляторні агенти, які не можуть пройти або погано проходять через гемоенцефальний бар'єр, можуть бути доставлені до лімфатичної системи, ЦНС, головного мозку і/або спинного мозку. Терапевтичні клітини і/або фармацевтичні композиції винаходу, обминувши гемоенцефальний бар'єр і потрапивши у ЦНС, можуть бути доставлені у різні місця головного або спинного мозку через лімфатичні канали, через периваскулярну зону або транспортовані через нейрони або уздовж нейронів. В одному з втілень терапевтичні клітини мігруютьу зону пошкодження і/або дегенерації у ЦНС. Використання нейронного шляху для транспортування регуляторного агенту у головний мозок, спинний мозок або в інші частини ЦНС дозволяє обійти гемоенцефальний бар'єр, завдяки чому ліки, тобто терапевтичні клітини і/або фармацевтичні композиції винаходу, які звичайно мають перетинати цей бар'єр, можуть бути доставлені безпосередньо у ЦНС, наприклад, головний мозок і спинний мозок. Крім того, винахід може забезпечити доставку більш концентрованих терапевтичних клітин і/або фармацевтичних композицій згідно з винаходом до нейронних клітин, оскільки ці терапевтичні клітини і/або фармацевтичні композиції не зазнають розрідження у рідинах системи кровообігу. Отже, винахід надає поліпшений спосіб доставки терапевтичних клітин і/або фармацевтичних композицій винаходу у ЦНС, включаючи головний мозок і/або спинний мозок. Нюховий нейронний шлях Одне з втілень способу згідно з винаходом включає доставку регуляторного агенту пацієнту таким чином, що цей регуляторний агент транспортується у ЦНС, наприклад, головний мозок і/або спинний мозок уздовж нюхового нейронного шляху. Звичайно таке втілення включає введення регуляторного агенту у тканину іннервовану нюховим нервом у назальній порожнині. Нюховий нейронний шлях іннервує, головним чином, нюховий епітелій у верхній третині назальної порожнини, як описано вище. Введення регуляторного агенту у тканину, іннервовану нюховим нервом, може забезпечити подачу регуляторного агенту до пошкоджених нейронів або клітин ЦНС, головного мозку і/або спинного мозку. Нюхові нейрони іннервують ці тканини і можуть забезпечити пряме з'єднання з ЦНС, головним мозком і/або спинним мозком завдяки, як вважають, їх ролі у нюху. Передача через нюховий нейронний шлях може використовувати лімфатичні канали, що проходять з нюховим нервом до різних зон мозку і звідти до дурапьної лімфатичної системи, пов'язаної з частинами ЦНС, наприклад, спинним мозком. Транспортування уздовж нюхового нерву може подати регуляторні агенти до нюхової луковиці. Периваскулярний шлях і/або гемоангіолімфатичний шлях, наприклад, лімфатичні канапи, що проходять разом з адвентиціальною оболонкою церебральних кров'яних судин, може надати додатковий механізм для транспортування терапевтичного регуляторного агенту у головний мозок і спинний мозок з тканини, іннервованої нюховим нервом. Терапевтичні клітини і/або їх фармацевтичні композиції можуть бути введені у нюховий нерв, наприклад, через нюховий епітелій верхньої третини назальної порожнини. Таке введення може бути позаклітинним або інтраклітинним (наприклад, транснейронним), антероградним і ретроградним транспортуванням регуляторного агента через нюхові нерви до мозку і його 7 UA 98507 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 оболонок, до стовбура мозку або до спинного мозку. Після того, як терапевтичні клітини і/або їх фармацевтична композиція потрапляє у або на тканини, іннервовані нюховим нервом, терапевтичні клітини і/або фармацевтична композиція, і/або її компоненти можуть бути транспортовані через тканини і пройти уздовж нюхових нейронів у зони ЦНС включаючи стовбур мозку, мозжочок, спинний мозок, цереброспінальну рідину, нюхову луковицю і кортикальні і субкортикальні структури. Згідно з винаходом, гемоенцефальний бар'єр оминається введенням терапевтичних клітин і/або фармацевтичних композицій, що містять терапевтичні клітини, у верхню третину назальної порожнини. Терапевтичні клітини і/або фармацевтична композиція винаходу мігрує з назальної слизової через прохід у решітчастій пластині уздовж нюхового нейронного шляху у ЦНС. Див. Приклад 1 нижче, що надає експериментальне підтвердження оминання гемоенцефального бар'єру гіпотетичним шляхом. Введення у назальну порожнину з використанням нейронного шляху може забезпечити доставку терапевтичних клітин, включаючи (не лише) еукаріотичних клітин і стовбурових клітин і/або фармацевтичної композиції, що містить терапевтичні клітини винаходу, у лімфатичну системи, стовбур мозку, мозжочок, спинний мозок і кортикальні і субкортикальні структури. Терапевтичні клітини і/або фармацевтична композиція винаходу можуть сприяти цьому руху у ЦНС, тобто головний мозок і/або спинний мозок. В іншому варіанті транспортуванню терапевтичних клітин і/або фармацевтичної композиції уздовж нейронного шляху може допомогти носій і/або поліпшуючі доставку агенти. Введення терапевтичних клітин і/або фармацевтичної композиції винаходу у верхню третину назальної порожнини дозволяє обминути гемоенцефальний бар'єр завдяки системі транспортування від назальної слизової і/або епітелію у ЦНС, тобто головний мозок і спинний мозок. У різних втіленнях винаходу водять терапевтичні клітини і/або фармацевтичні композиції винаходу у тканину, іннервовану нюховими нервами. Такі нервові системи можуть забезпечити пряме з'єднання між зовнішнім довкіллям і мозком, забезпечуючи ефективну доставку регуляторного агенту у ЦНС, включаючи головний мозок, стовбур мозку і/або спинний мозок. Терапевтичні клітини і/або фармацевтичні композиції винаходу не можуть або майже не можуть перетнути гемоенцефальний бар'єр з кровообігу у мозок. Способи винаходу забезпечують доставку терапевтичних клітин і/або фармацевтичних композицій згідно з винаходом через нюховий нерв, а не через систему кровообігу. Цей спосіб введення дозволяє ефективно доставити терапевтичні клітини і/або фармацевтичні композиції винаходу у ЦНС, головний мозок або спинний мозок, без системних втрат або впливу. Імуносупресантні агенти і/або антибіотики можуть бути доставлені згідно з різними втіленнями винаходу системно або через верхню третину назальної порожнини індивідуально або у фармацевтичній комбінації, яка містить терапевтичні клітини. Інші шляхи Альтернативні шляхи, відмінні від нюхового нервового шляху, включають шляхи уздовж інших нервів, що іннервують назальну порожнину, наприклад, добре відомий тригемінальний шлях. Терапевтичні клітини Терапевтичні клітини винаходу можуть походити від будь-яких ембріональних або дорослих тканин ссавця, включаючи кістковий мозок або нейронні тканини, наприклад, тканини з гіпокампу, нюхового епітелію, нюхових луковиць, субвентрикулярної зони, мозжочку, спинного мозку, кори (тобто, моторної або соматосенсорної кори), смугастого тіла, базального переднього мозку (холінергічні нейрони), вентрального середнього мозку (клітини чорної речовини) і locus ceruleus (нейроадреналінові клітини ЦНС). Крім того, терапевтичні клітини можуть включати (не лише) нейронні і/або мультипотентні стовбурові клітини, нейронні прабатьківські клітини, генетично побудовані клітини, Т-клітини і/або аутогенні клітини. ЦНС тварин дорослих і таких, що розвиваються, містить популяцію нейронних стовбурових клітин і прабатьківськ клітини, які є особливо цінними як терапевтичні клітини згідно з винаходом. Способи ізолювання і трансплантації різних нейронних прабатьківських клітин, що походять від різних тканин різних стадій розвитку є добре відомими і включають, наприклад, смугасте тіло кори (Winkler et al. (1998) Мої. Cell. Neurosci. 11:99-116; Hammangetal. (1997) Exp. Neurol. 147:84-95); кору (Brustle et al. (1998) Nat. Biotechnol 16:1040-1044 and Sabate et al. (1995) Nat. Genet 9:256-260); людський кінцевий мозок (Flax et al (1998) Nature 392:18-24 і Vescovi et al. (1999) Neuron 11:951-966); гіпокамп (Gage et al. (1995) J. Neurobiol. 36:249-266 і Suhonen et al. (1996) Nature 383:624-627); базальний передній мозок (Mingeret al. (1996) Exp. Neurol. 141:1224); вентральний середній мозок (Winkler et al. (1998) Мої. Cell. Neurosci. 11:99-116; Svendsen et al. (1996) Exp. Neurol 137:376-388; Hammang et al. (1997) Exp. Neurol. 147:84-95; Studer et al. 8 UA 98507 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 (1997) Nat. Neurosci. 1:290-295; Milward et al. (1997) J. Neurosci. Res. 50:862-871); і субвентрикулярну зону (М ilward et al. (1997) Milward et al. (1997) J. Neurosci. Res. 50:862-871). Ці роботи включено в опис посиланням. Способи ізолювання нащадків нейронних стовбурових клітин і способи сприяння їх диференціації описано у патентах США 6 071889 і 6 103 530, включених посиланням. Терапевтичні клітини винаходу можуть також мати паранейронне походження. Прикладом такої клітини є адреналінова медулярна хромафінова клітина (див., наприклад, Bjorklund et al. (1985) Neural Grafting in the Mammalian CNS (Amsterdam: Elsevier), pp. 3-11, і Lindvall et al (1997) Ann. Neurol 22: 457-468, де показано корисність хромафі-нових клітин у лікуванні хвороби Паркінсона). Винахід включає також терапевтичні клітини ненейронного походження, але змінені для отримання препарату, що має неврологічний інтерес. Бажаним типом клітини є людський фібробласт крайньої плоті, які легко отримати і культурувати (див., наприклад, патент США б 060 048). Такі клітини бажано генетично змінювати відомими способами для експресування нейронного фактору росту, нейротрансмітерів, нейропептидів або ензимів, пов'язаних з метаболізмом мозку. Див., наприклад, Gage etal. (1987) Neu-rosci. 23: 795-807; Rosenberg et al. (1988) Science 242: 1575-1578; Shimohama et al. (1989) Мої. Brain Res. 5: 271-278, включені посиланням. В іншому варіанті терапевтичні клітини, ненейронного походження, наприклад, епідермальні клітини, можуть бути перетворені або трансформовані у різні типи нейронних клітин.(див., наприклад, патент США 6 087 168). Терапевтичні клітини винаходу можуть бути генетично змінені перед трансплантацією реципієнту. Тут термін "генетично змінені " стосується клітин, в які була введена стороння нуклеїнова кислота, наприклад, ДНК. Така кислота може бути введена різними способами, включаючи (не лише) опосередковану фосфатом кальцію трансфекцію, трансфекцію, опосередковану DEAE, мікроін'єкцію, вірусною трансформацією, протопластичним злиттям і ліпофекцією. Генетично змінену клітину може експресувати стороння нуклеїнова кислота, як тимчасово, так і довготерміново. Взагалі перехідна експресія має місце, коли стороння ДНК не інтегрується стабільно у хромосомну ДНК тран-сфектованої клітини. На відміну від цього довготермінова експресія сторонньої ДНК має місце, коли стороння ДНК стабільно інтегрується у хромосомну ДНК трансфектованої клітини. Такі гени включають ензими, що синтезують нейротрансмітери (тобто гідролазу тирозину (ТН) і холінацетилтрансферазу). Такі способи добре відомі фахівцям. Наприклад, терапевтичні донорські клітини з різних регіонів мозку і з різних стадій розвитку були ізольовані і увічнені генетичним перетворенням. Наприклад, нюхові і мозжочкові клітини були увічнені з використанням онкогену myc (v-myc) для створення клітинних ліній з нейронним і гліальним фенотипами (Ryder etal. (1990) J. Neurobiol. 21:356). Подібні дослідження (Snyder et al., 1992, Cell 68:33) показали, що у лініях мультипотентних нейронних клітин, що були імплантовані у мозжочок щура для формування нейронів і гліальних клітин. В інших дослідженнях мишачі нейроепітеліальні клітини були увічнені ретровірусним вектором, що містив с-тус і були культивовані з факторами росту для отримання диференційованих типів клітин, подібних астроцитам і нейронам (Barlett et al. (1988) Proc. Natl. Acad. Sci. USA 85:3255). Крім того, інтраназально доставлені терапевтичні генетично побудовані клітини винаходу можуть включати біологічні факторії, які можуть потрапляти у ЦНС і вивільняти речовини, яких бракує пацієнту у ЦНС. Наприклад, при хворобах накопичення ліпідів і природжених метаболічних розладах, наприклад, фенілкетонурії (PKU), хворобі Вільсона, Тау Sachs, хворобах накопичення ліпосом або хворобі Німана-Піка може існувати природжена відсутність ензиму у мозку. Терапевтичні клітини винаходу можуть включати такий відсутній ензим. Такі генетично побудовані терапевтичні клітини можуть бути потім доставлені у верхню третину назальної порожнини для оминання гемоенцефаль-ного бар'єру і внесення у мозок відсутньої метаболічної функції. Взагалі генетично побудовані терапевтичні клітини винаходу можуть діяти як біологічні мініфабрики, що виробляють і вивільняють один або більше таких ензимів, як фактор росту, антизапальний агент, нейротрансмітер, нейромодулятор, антиоксидант тощо, потреба в яких може виникнути. В іншому варіанті терапевтичні генетично побудовані клітини винаходу можуть включати генетично побудовані клітини, що виробляють гормон вивільнення гонадотропіну для підвищення плодючості. Агенти поліпшення доставки Деяк сполуки, тобто поліпшуючі доставку агенти, можуть бути використані згідно з винаходом для сприяння доставці терапевтичних клітин у пошкоджені регіони ЦНС. Бажаний поліпшуючий доставку агент включає гіалуронідазу, яка, як було виявлено, значно збільшує 9 UA 98507 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 доставку у ЦНС терапевтичних клітин, введених у верхню третину назальної порожнини як попереднє лікування в ефективній кількості перед введенням терапевтичних клітин винаходу, або як компонент фармацевтичної композиції, що містить терапевтичні клітини винаходу, або як окрему сполуку, введену інтраназально у верхню третину назальної порожнини суттєво одночасно з терапевтичними клітинами і/або фармацевтичною композицією. Вважають, що гіалуронідаза діє на гіалуронову кислоту у позаклітинній матриці для поліпшення доставки терапевтичних клітин і/або фармацевтичних композицій, що містять терапевтичні клітини, у ЦНС. Приклад 2 нижче ілюструє підвищення поліпшуючим доставку агентом ефективності доставки терапевтичних клітин у ЦНС. Інші поліпшуючі доставку агенти включають нейрегулін, підвищувач активності міграції і фактор пригнічення лейкемії. Такі поліпшуючі доставку агенти, наприклад, гіалуронідаза, ліпофільні агенти, нейрегулін, підвищувач активності міграції і фактор пригнічення лейкемії можуть бути використані індивідуально або у будь-якій комбінації для поліпшення доставки терапевтичних клітин у ЦНС згідно з винаходом. Отже, щонайменше один поліпшуючий доставку агент може бути використаний для підготовки транспортування терапевтичних клітин і/або фармацевтичної композиції і/або як компонент фармацевтичної композиції, що містить терапевтичні клітини. Інші агенти, що поліпшують доставку через слизову терапевтичних клітин і/або фармацевтичної композиції, що містить терапевтичні клітини винаходу, включають інгібітори ензиму, зокрема, інгібітори протеаз, як це добре відомо. Інгібітори протеази можуть включати (не лише) антибіль, арфаменін А і В, бензамідин НСІ, AEBSF, СА-074, інгібітор кальпаїну І і II, кальпептин, пепстатин А, актинонін, амастатин, бестатин, борлейцин, каптоприл, хлорацетилНОІеu-АІа-GІу-NН2, DAPT, дипротин А і В, ебелактон А і В, фороксимітин, лейпептин, пепстатин А, фосфорамідон, апротонін, пуроміцин, ВВІ, інгібітор соєвого трипсину, фенілметилсульфоніл флуорид, Е-64, хемостатин, 1,10-фенантролін, EDTA і EGTA. Поліпшуючі доставку агенти можуть також включати (не лише) ПАР жовчні солі, дигідрофузидати, біоадгезивні агент, фосфоліпідні добавки, змішані міцели, ліпосоми або носії, спирти, енаміни, катіонні полімер, донорськ сполуки NO, довголанцюгові амфіпатичні молекули, малі гідрофобні поліпшувачі проникнення; натрій або похідні саліцилової кислоти, гліцерольні естери ацетооцтової кислоти, похідні циклодекстрину або бета-циклодекстрину, середньоланцюгові жирні кислоти, хелатні агенти, амінокислоти або їх солі, Nацетиламінокислоти або їх солі, муколітичні агенти, ензими, спрямовані на вибраний мембранний компонент, інгібітори синтезу жирних кислот і інгібітори синтезу холестеролу. Винахід включає використання одного або більше, згаданих вище поліпшуючих доставку агентів, індивідуально або у комбінації з терапевтичними клітинами як фармацевтичними сполуками в ефективній кількості. Регуляторні агенти Винахід включає деякі регуляторні агенти, що регулюють, inter alia, ріст і диференціацію доставлених у ЦНС терапевтичних клітин і включають, наприклад, ефективну кількість регуляторних агентів, які сприяють виживанню донорських клітин, модулюючи імунну і запальну реакцію. Такі регуляторні агенти включають, наприклад, циклоспорин і різні інші імуномодулятори, включаючи, інтерлейкіни (тобто, IL-1, IL-2, IL-3, IL-4, IL-5, IL-6, IL-7, IL-8, IL-9, IL-10); фактори некрозу пухлини (тобто, TNF-альфа і TNF-бета); і інтерферони (тобто, IFNальфа, IFN-бета, IFN-гама, IFN-омега і IFN-тау); і будь-які їх біологічно актив ні варіанти. Подальші деталі способів введення імуномодуляторів можна знайти у патенті США 09/733,168, включеному посиланням. Додаткові регуляторні агенти, що знаходять застосування у способах винаходу, включають САР23, головний кортикальний цитоскелетний зв'язуючий кальмодулін протеїн, і GAP43, нейронний пов'язаний з ростом протеїн (Frey et al. (2000) J. Cell. Biol. 7:1443-1453). Іншими агентами є Остеогенний Протеїн-1 (ОР-1), який є морфогенним протеїном, що стимулює підтримку росту і диференціації (патент США 6 153 583); акустичний їжак, поліпептид, який підтримує виживання допамінергічних нейронів (Miao et al. (1996) Cell Transplant 55:2-17); різні інші гліальні фактори росту (патенти США 5 716 930; 6 147 190 і 5 530 109); і будь-які їх біологічно активні варіанти. Всі ці джерела введено посиланням. Інші регуляторні агенти у межах винаходу включають фактори росту, тобто поліпептиди, здатні регулювати розвиток трансплантованих донорських клітин. Фактори росту, які можуть бути використані у способах винаходу, включають (не лише) члени родини нейротрофінів (тобто, нервових факторів росту (NGF)), нейротрофічний фактор мозкового походження (BDNF), нейротрофін-3 (NT-3) і нейротрофін-4 (NT-4, також відомий як NT-4/5 або NT-5); фактор росту фібробластів (FGF, тобто, базовий фактор росту фібробласту); родину епідермальних факторів 10 UA 98507 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 росту (тобто, EGF, TGF.альфа., амфіре-гулін, зв'язуючий гепарин EGF-подібний фактор росту (HB-EGF), батацелуїн (ВТС) і нейрегулінову групу); тромбоцитний фактор росту; інсулін; інсуліноподібні фактори росту (тобто, IGF-I і IGF-2); циліарний нейротрофічний фактор (CNTF), родину нейротрофі-чних факторів, що походить від клітинної лінії (GDNF) (тобто, GDNF і нейротурин (NTN), персефін (PSP) і артемін (ART)); надродину трансформуючих факторів росту бета, (тобто, субродини, що включають TGF бета 1, TGF бета 2, TGF бета З, TGF бета 4, TGF бета 5, активін, інгібін, декапентаплегік); диференційні фактори росту (GDF) (тобто GDF1, GDF2, GDF3, GDF5, GDF6, GDF7, GDF8, GDF9, GDF9B, GDF10, GDF11, і GDF15); гліальний нексин; активний залежний нейротрофічний фактор (ADNF); гліальний фактор росту (GGF) тощо. У способах винаходу можуть бути використані і будь-які їх біологічно активні варіанти. Регуляторний агент винаходу може походити від будь-якого виду тварин, включаючи (не лише), гризунів, плазунів, собачих, корів, свиней, коней і, бажано, людей. Бажано, щоб регуляторний агент походив від того ж виду, який проходить лікування. Винахід також включає біологічно активні варіанти регуляторних поліпептидів (тобто, факторів росту, наприклад, IGF-I, NGF, і базових FGF, цитокінів тощо) у способах і фармацевтичних композиціях винаходу. Такі варіанти мають зберігати біологічну активність регуляторного агенту, зокрема, здатність регулювати розвиток донорських клітин (тобто, сприяти виживанню, підтримувати бажаний фенотип і/або регулювати стимуляцію розвитку, зумовленого донорськими клітинами). Наприклад, коли регуляторний поліпептид є фактором росту, наприклад, IGF-I, NGF-I, або членом родини FGF, здатним зв'язуватись з їх відповідним рецепторним сайтом. Така зв'язувальна активність може бути виміряна стандартними біоаналізами. Одним з таких регуляторних агентів, що є факторами росту і можуть бути використані у винаході, є IGF-I, тобто інсуліноподібний фактор росту І (IGF-I), одноланцюговий пептид з 70 амінокислот і молекулярною масою приблизно 7600 дальтон. Інсуліноподібний фактор росту І стимулює мітоз і процеси росту, пов'язані з клітинним розвитком. Амінокислотна і нуклеотидна послідовність для IGF-I є відомою (див., наприклад, патент США 5 324 639, де описано послідовність IGF-I людини; Genbank Accession No. X15726, де описано послідовність IGF-I корови і Genbank Accession No. X06043, де описано послідовність IGF-I щура, включені посиланням). В іншому втіленні винаходу регуляторний агент може включати члени родини FGF факторів росту і/або їх біологічно активні варіанти. Родина факторів росту фібробласту включає групу структурно близьких протеїнів, що зв'язують гепарин з близькою спорідненістю. Члени родини FGF мають мітогенну активність і викликають проліферацію багатьох типів клітин. Члени родини FGF також беруть участь в ангіогенезі, диференціації, міграції клітин, ембріональному розвитку і підтриманні/виживанні нейронів. Термін "FGF" тут стосується члена родини факторів росту фібробласт, включаючи, наприклад, FGF-1 (кислотний FGF), FGF-2 (основний FGF), FGF-3, FGF-4, FGF-5, FGF-6, FGF-8, FGF-9, FGF-98 або їх біологічно активні фрагменти або варіанти. Амінокислотна послідовність і способи отримання багатьох з членів родини FGF є добре відомими. В іншому втіленні винаходу регуляторним агентом може бути нервовий фактор росту (NGF) або його біологічно активний варіант. NGF був ізольований як комплекс з молекулярною масою 130 кДа і коефіцієнтом седиментації 7S. Цей 7S комплекс включає три типи субодиниць з субодиницею ".бета.", яка несе всю біологічну активність NGF. Нервовий фактор росту стимулює мітоз і процеси росту клітин, зокрема нервових, і регулює розвиток (тобто, впливає на відновлення, виживання і диференціацію). Бажану амінокислотну послідовність для людського пре-про-NGF і людського зрілого NGF описано у патент США 5 288 622, включеному посиланням. NGF, що використовується у винаході, може бути суттєво чистим, власним, рекомбінантною формою або хімічно синтезованою формою. Наприклад, NGF може бути ізольований безпосередньо з клітин, що природно експресують NGF. NGF може також бути рекомбінантно отриманий у системі експресії еукаріотних або прокаріотних клітин (Edwards et al. (1988) Мої. Cell. Biol. 8:2456; патент США 5 986 070 і патент США 6 005 081, включені посиланням. В іншому варіанті регуляторний агент винаходу може включати еритропоєтин (ЕРО), нейротрофічний фактор мозкового походження (BDNF) і епідермальний фактор росту (EGF). Кожний з регуляторних агентів, описаних тут, грає важливу роль in-vivo у виживанні і диференціації терапевтичних клітин згідно з винаходом і у фармацевтичних композиціях. Введення ефективної кількості щонайменше одного регуляторного агенту способами винаходу, тобто, інтраназально у верхню третину назальної порожнини, індивідуально і/або у комбінації з терапевтичними клітинами, забезпечує регулювання розвитку терапевтичних клітин 11 UA 98507 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 транспортованих у ЦНС. "Регулювання розвитку" означає, inter alia, що регуляторний агент сприяє виживанню, диференціації, аксональному розвитку, дендритному розвитку і/або проліферації транспортованих терапевтичних клітин; поліпшує адгезію транспортованих терапевтичних клітин до оточуючих тканин (тобто інтегрування паренхімальних тканин); поліпшує здатність транспортованих терапевтичних клітин встановлювати синаптичного з'єднання з нейронами реципієнта (тобто поліпшує утворення нервового волокна у донорських клітинах; підвищує відстані нервового волокна донорських клітин; або поліпшує долю нервового волокна у донорських клітинах); і/або інструктує транспортовані терапевтичні клітині утворювати специфічні нейронні лінії (тобто, нейронні, GABA-ергічні нейрони, допамінергічні нейрони, холінергічні нейрони, нейрони гіпокампу тощо), визначає долю астроцитних або олігодендритних клітин. Слід відзначити, що регуляторний агент може сприяє виживанню трансплантованих донорських клітин, модулюючи імунну реакцію реципієнта. "Модулювання" означає спрямоване на зниження регуляцію імунної або запальної реакції (тобто, вплив на системну імунну функцію, забезпечення антигену, вироблення цитокінів, проліферацію лімфоцитів і введення лімфоцитів і макрофагів у ЦНС). Крім того, введення регуляторного агенту, як відомо, "регулює розвиток" інвазійно трансплантованих донорських клітин через вплив на тенденцію розвитку, зумовлену трансплантованими донорськими клітинами (тобто, сприяє вивільненню донорськими клітинами нейротрансмітерів, наприклад, допаміну, ацетилхоліну, GABA або інших нейрозахисних факторів). Функції як такі і відновлення (тобто, поліпшення утворення нервового волокна, відстаней проходження нервового волокна і/або щільності нервового волокна) оточуючої тканини реципієнта можуть бути поліпшені неінвазійними способами винаходу. Доставка ефективної кількості одного або більше, тобто, щонайменше одного регуляторного агенту у ЦНС ссавця може бути здійснене введенням фармацевтичної композиції, що містить терапевтично ефективну дозу цього агенту. В іншому варіанті ефективна кількість щонайменше одного регуляторного агенту може бути введена інтраназально у верхню третину назальної порожнини і/або системно як підготовка, співлікування і/або післялікування для застосування фармацевтичної композиції і/або терапевтичних клітин винаходу. "Ефективною кількістю" є, inter alia, концентрація регуляторного агенту, достатня для отримання бажаного терапевтичного результату, а саме, регулювання розвитку донорських клітин, описаного вище. Відповідно, ефективна кількість of регуляторного агенту поліпшує клінічний результат клітино-замінної терапії порівняно з тваринами, що отримували лише клітино-замінне лікування. Терапевтично ефективна доза може бути оцінена через зниження нейронних дефіцитів, пов'язаних з конкретним розладом ЦНС, і, отже, характеризується поліпшенням у клінічних симптомах. Способи квантифікації розмірів нейрологічного пошкодження і визначення, чи лікували розлад ЦНС, є добре відомими. Такі способи включають (не лише) гістологічні способи, застосування молекулярних маркерів і функціональний/біхевіоральний аналіз. Наприклад, поліпшення функціональної інтеграції донорських клітин і/або поліпшення функції і відновлення оточуючої нейронної тканини можуть бути оцінені через визначення відновлення різних функцій, включаючи когнітивну, сенсорну, моторну і ендокринну. Моторні тести включають кількісне визначення обертального руху від дегенеративного боку мозку, ті, що дозволяють оцінити рівновагу, координацію, повільність руху, ригідність і тремори. Когнітивні тести включають тести пам'яті і просторове навчання. Конкретні аналізи, що використовуються для визначення лікування нейрологічної хвороби, є різними і залежать від розладу. Бажана біологічна активність, корисна для регуляції розвитку транспортованих терапевтичних клітин, включає, наприклад, підтримку виживання і/або проліферації транспортованих терапевтичних клітин; поліпшення здатності до транспортування терапевтичних клітин для утворення синаптичних з'єднань з нейронами реципієнта і/або надання інструкцій на транспортування терапевтичних клітин для створення певних нейронних ліній. Способи оцінювання таких дій є добре відомими. Наприклад, поліпшення виживання транспортованих терапевтичних клітин після введення регуляторного агенту може бути оцінене різними неінвазійними скануваннями, наприклад, комп'ютерною аксіальною томографією (CATscan або CT-scan), ЯМР або ядерним магнітним відображенням (ЯМР або MRS) або позитронно-емісійною томографією (PET). В іншому варіанті виживання транспортованих терапевтичних клітин може бути оцінене після смерті мікроскопічним вивченням регіону трансплантації транспортованих терапевтичних клітин. Цей регіон може бути ідентифікований, наприклад, аналізом молекулярних маркерів, притаманних транспортованим терапевтичним клітинам або, в іншому варіанті, шляхом попереднього введення ідентифікуючого барвника. Такі барвники включають, наприклад, мічені родаміном або флуоресцеїном мікросфери, діанізидин або ретровірусно введені гістохімічні маркери. 12 UA 98507 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Ефективна кількість залежить від багатьох факторів, включаючи, наприклад, розлад ЦНС, тип донорських клітин, трансплантованих ссавцю і реакцію пацієнта. Слід зазначити, що терапевтично ефективна кількість залежить від бажаного типу регуляції розвитку транспортованих терапевтичних клітин (тобто, сприяння виживанню і/або проліферації транспортованих терапевтичних клітин; поліпшення здатності транспортованих терапевтичних клітин утворювати синаптичні з'єднання з нейронами реципієнта; регуляції тенденцій розвитку, зумовленого транспортованими терапевтичними клітинами; або поліпшення функцій і відновлення оточуючої нейронної тканини). Способи визначення ефективності і доз є добре відомими. Наприклад, при хворобі Паркінсона дегенеративні нейрони є допамінергічними нейронами чорної речовини. Клітино-замінна терапія для пацієнтів з важкою хворобою Паркінсона є відомою і включає, наприклад, інтрастріарні трансплантати нігральних до-памінергічних нейронів від 6-9-тижневих людських ембріонів (Olanow et al. (1996) Trends Neurosci. 19:102-109 і Lindvall et al. (1999) Mov. Disord. 14:201-205). Доставка фармакологічно активного регуляторного агенту у регіони мозку, враженого хворобою Паркінсона, (тобто середнього мозку і чорної речовини) є відомою, але не у комбінації з інтрана-зальною доставкою терапевтичних клітин з оминанням гемоенцефального бар'єру. "Ефективна кількість" регуляторного агенту у комбінації з транспортованими терапевтичними клітинами і/або фармацевтичними композиціями, що містять терапевтичні клітини винаходу, для лікування хвороби Паркінсона способом винаходу є достатньою для зниження або полегшення клінічних симптомів хвороби Паркінсона. Ефективна кількість регуляторного агенту (тобто, фактора росту), введена способами винаходу доповнює клітинозамінну терапію, що проводиться згідно з винаходом для лікування хвороби Паркінсона. Відповідно, способи винаходу поліпшують виживання і/або поліпшення клінічного статусу тварин, що проходять лікування, порівняно з тваринами, яких лікують лише клітино-замінною терапією. Поліпшення у клінічному статусі для хвороби Паркінсона включає, наприклад, поліпшення ефективності вентрального мезенцефального трансплантату через викликане апоморфіном обертальне зниження, збільшення щільності стріальної реіннервації і поліпшення виживання нейронів (Tornqvist et al. (2000) Exp. Neurol. 164:130-138). Хвороба Хантингтона характеризується прогресивною нейродегенерацією, зокрема, у смугастому тіл і корі, яка викликає глибокі порушення моторної і когнітивної функцій. Сучасні клітино-замінні терапії переміщують інгібіторне з'єднання з смугастого тіла в інші структури, наприклад, globus pallidus, імплантацією стріального попередника клітин. Доставка фармакологічно активних регуляторних агентів у регіони мозку, вражені хворобою Хантингтона (тобто, caudate-putamen, таламус, динцефалон, мозжочок і фронтальну кору) є відомою, але без поєднання з терапевтичними клітинами і/або фармацевтичними композиціями, що містять терапевтичні клітини винаходу, з оминанням гемоенцефального бар'єру. Тут "ефективна кількість" регуляторного агенту для лікування хвороби Хантингтона з використанням введення способом винаходу є достатньою для зменшення або полегшення клінічних симптомів хвороби Хантингтона. Отже, ефективна кількість регуляторного агенту (тобто, фактора росту), введеного способами винаходу, доповнює клітино-замінну терапію, яку звичайно проводять згідно з винаходом для лікування хвороби Хантингтона. Способи винаходу поліпшують виживання і/або поліпшують клінічний статус тварини, що проходять лікування, порівняно з тваринами, яких лікують лише кліти-но-замінною терапією. Поліпшення у клінічному статусі включає, наприклад, розгальмування палідумального виходу, зниження локомоторної гіперактивності, відновлення комплексу моторної і когнітивної поведінки і відновлення нової системи навчання у пошкодженому смугастому тілі. Див., наприклад, Bjorklund eta І. (1994) Functional Neural Transplantation (Raven, N.Y.), pp. 157-195; Dunnettetal. (1995) Behav. Brain Res. 66:133-142; Kendall et al. (1998) Nat. Med. 4:727-729; Palfi et al. (1998) Nat. Med. 4:963-966; Brasted et al. (1999) Proc. Natl. Acad. Sci. USA 96:10524-10529; і Wictorin et al. (1992) Prog. Neurobiol. 38:611-639, включені посиланням. Введення регуляторних агентів способами винаходу достатньо для поліпшення клінічного результату клітино-замінної терапії. Наприклад, можна використати аналіз для визначення доз і/або для вибору регуляторного агенту для ефективного лікування хвороби Хантингтона. Ішемічні пошкодження ЦНС (і, отже, втрата і смерть клітин) можуть бути результатом, наприклад, зупинки серця або оклюзії коронарної артерії або церебральної артерії, або інсульту. Нейронні ланцюги ЦНС, пошкоджені ішемією, можуть бути відновлені різними клітинозамінними терапіями, наприклад (при фокальній ішемії) імплантацією ембріонального смугастого тіла у пошкоджене смугасте тіло (Hodges et al. (1994) Functional Neural Transplantation (Raven, N.Y.), pp. 347-386) і імплантацією нейронів, що походять від клітинної 13 UA 98507 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 лінії тератокарциноми людини (Borlongan et al. (1998) Exp. Neurol. 149:310-321 і Borlongan et al.(1998) Neuroreport 9:3703-3709). Див. також, напрклад, Hodges et al. (1996) Neurosci. 72:959988, Sorensen et al. (1996) Exp. Neurol. 138:227-235 і Sinden et al. (1997) Neurosci. 81:599-608. "Ефективна кількість" регуляторного агенту для лікування ішемічної травми є достатньою для зменшення або пом'якшення клінічних симптомів ішемії. Ефективна кількість регуляторного агенту, введеного способом винаходу, доповнює клітино-замінні терапії, які звичайно проводять згідно з винаходом для лікування ішемічної травми. Поліпшення у клінічному статусі включає, наприклад, зменшення розміру інфаркту, набряку і/або нейрологічних дефіцитів (тобто, поліпшену регенерацію моторної, сенсорної, вестибуломоторної і/або соматосенсорної функції). Поліпшення також включає зниження нейронних дефіцитів, і, отже, поліпшення регенерації моторної, сенсорної, вестибуломоторної і/або соматосенсорної функці. Способи виявлення, чи була лікована ішемія, зокрема, зниження ішемічних пошкоджень, включаючи розмір інфаркту, набряк і розвиток нейронних дефіцитів, є добре відомими. Наприклад, після ішемічної травми має місце значне збільшення щільності сайтів зв'язування омега 3 (бензодіазепін периферійного типу) (Benazodes et al. (1990) Brain Res. 522:275-289). Способи виявлення сайтів омега 3 є добре відомими і можуть бути використані для визначення розміру ішемічного пошкодження. Див., наприклад, Gotti et al. (1990) Brain Res. 522:290-307 і інші посилання. В іншому варіанті, пов'язаний з ростом Протеїн-43 (GAP-43) може бути використаний як маркер нового аксонного росту після ішемії. Див., наприклад, Stroemer et al. (1995) Stroke 26:2135-2144, і Vaudano et al. (1995) J. Neurosci 15:3594-3611. Терапевтичний ефект може також бути оцінений через поліпшення моторної вправності, когнітивної функції, сенсорного сприяття, мови і/або зменшення схильності до нападу у ссавця, що проходить лікування. Такі функціональні/біхевіоральні тести використовують для оцінювання сенсоримоторної і рефлексної функції Bederson et al. (1986) Stroke 17:472-476, DeRyck et al. (1992) Brain Res. 573:44-60, Markgraf et al. (1992) Brain Res. 575:238-246, Alexis et al. (1995) Stroke 26:2338-2346. Поліпшення виживання нейронів може також бути виміряне за скандинавською шкалою інсульту (SSS) або індексом Бартеля. Такі аналізи можуть бути використані для визначення дозування і/або вибору регуляторного агенту для ефективного лікування ішемії. Для регулювання розвитку терапевтичних клітин винаходу після інтраназального транспортування у ЦНС з оминанням гемоенцефального бар'єру ссавця терапевтично ефективна кількість або доза регуляторного агенту може включати приблизно 0,002-2,0 мг/кг або приблизно 0,03-0,6 мг/кг маси тіла. В іншому варіанті регуляторний агент може бути введений у кількості 0,0004, 0,001, 0,005, 0,007, 0,009, 0,01, 0,04, 0,06, 0,08, 0,1, 0,2, 0,4, 0,6, 0,8, 1,0, 1,2, 1,4, 1,6, 1,8 або 2,0 мг/кг маси тіла. Можуть бути бажаними нижчі межі доз для деяких регуляторних агентів (тобто ADNF). У цих втіленнях регуляторний агент може бути введений у кількості приблизно 0,1-20 нг/кг. В іншому варіанті регуляторний агент може бути введений дозами 0,2, 0,4, 0,6, 0,8, 1, 2, 4, 8, 12, 15, 18 і 19 нг/кг маси тіла. Антибіотики У різних втіленнях винахід може додатково включати ефективну кількість щонайменше одного антибіотика, або, в іншому варіанті, щонайменше одного антибіотика, який вводять перед введенням фармацевтичної композиції у верхню третину назальної порожнини, або будьяку їх комбінацію для захисту пацієнта, що проходить терапевтичне клітинне лікування. Крім того, антибіотик можна вводити як підготовку, співлікування і/або після лікування системно і/або введенням у верхню третину назальної порожнини. Такі антибіотики згідно з винаходом знижують ризик потрапляння бактерій у верхню третину назальної порожнини під час введення терапевтичних клітин і/або фармацевтичної композиції, перетинання гемоен цефального бар'єру і інфікування інших тканин ЦНС. Тканини, яким загрожує така небезпека, включають (не лише) мозок, мозкові оболонки, кров, спинний мозок і інші периферійні тканини. Бажано попередньо і/або одночасно лікувати пацієнта антибіотиками під час доставки поліпшуючих агентів, наприклад, гіалорунідази у верхню третину назальної порожнини. Типові антибіотики для використання у винаході включають мупроцин, дефензин, гентаміцин, генетицин, цефміноксим, пеніцилін, стрептоміцин, ксилітол або інші антибіотики, індивідуально або у комбінації для захисту пацієнта, якому вводять терапевтичні клітини і/або фармацевтичну композицію винаходу. Використання таких антибіотиків у назальному лікуванні є добре відомим, однак, не є відомим таке назальне лікування у сполученні з інтраназальним введенням терапевтичних клітин і/або фармацевтичних композицій, що містять терапевтичні клітини, у верхню третину назальної порожнини з оминанням гемоенцефального бар'єру. Імуносупресанти 14 UA 98507 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 Інші втілення винаходу можуть додатково включати введення ефективної кількості щонайменше одного імуносупресанту для поліпшення виживання терапевтичних клітин захистом від запальної реакції і/або активації імунокомпетентних клітин реципієнта, імуносупресанти можна вводити до лікування, одночасно терапевтичними клітинами і/або фармацевтичною композицією і/або після лікування терапевтичними клітинами, і/або фармацевтичною композицією. Такі імуносупресантні терапії у комбінації з терапевтичними клітинами і/або фармацевтичною композицією, введені у верхню третину назальної порожнини підвищують виживання таких клітин. Коли імунокомпетентні клітини ЦНС реципієнта у назальній слизовій і нейронному шляху між назальною слизовою і ЦНС виявляють введені терапевтичні клітини винаходу, може виникнути запальна реакція і/або активація імунокомпетентних клітин реципієнта. Ці явища знижують виживання терапевтичних клітин. Отже, імуносупресанти, що можуть бути використані до, під час і/або після введення терапевтичних клітин у верхню третину назальної порожнини, грають важливу роль у виживанні терапевтичних клітин. Імуносупресанти можуть бути введені інтраназально у верхню третину назальної порожнини і/або системно. Добре відомі імуносупресанти, що можуть бути використані індивідуально або у комбінації згідно з винаходом включають циклоспорин А, такролімус, преднізолон, азатіоприн, метилпреднізолон, мікофенілат мофетил і сіролімус. Іншими імуносупресантами є генетично побудовані клітини, що експресуєть ліганд Fas. Фармацевтична композиця На додаток до ефективної кількості щонайменше одної терапевтичної клітини, введеної у верхню третину назальної порожнини ссавця у верхню третину назальної порожнини може бути введена фармацевтична композиція, яка може включати на додаток до ефективної кількості щонайменше одної терапевтичної клітини, наприклад, щонайменше один регуляторний агент, описаний вище, щонайменше один поліпшуючий доставку агент, описаний вище, щонайменше один антибіотик і/або щонайменше один імуносупресант, описані вище. Фармацевтична композиція винаходу може бути комбінована з попереднім, одночасним і пост-лікуванням з будь-якою комбінацією системного введення і/або введення у верхню третину назальної порожнини щонайменше одного регуляторного агенту, поліпшуючого доставку агенту, антибіотику і/або імуносупресанту. Серед компонентів, що можуть бути комбіновані з терапевтичними клітинами у фармацевтичній композиції є поліпшуючі доставку агент, наприклад, ліпофільні агенти, які можуть поліпшити абсорбцію регуляторного агенту через слизову або епітелій назальної порожнини для досягнення пошкоджених і/або дегенеративних клітин у ЦНС. Регуляторний агент може бути змішаний з ліпофільним агентом або ад'ювантом індивідуально або у комбінації з носієм або може бути об'єднаний з одним або декількома типами міцел або ліпосом. Серед бажаних ліпофільних речовин є катіонні ліпосоми, включаючи один або більше фосфатидилхолінів, лі-пофектинів, DOTAP тощо. Бажані поліпшуючі доставку агенти включають гіалуронідазу, яка суттєво підвищує доставку терапевтичних клітин у ЦНС при введенні у верхню третину назальної порожнини як попереднє лікування перед введенням терапевтичних клітин винаходу або як компонент фармацевтичної композиції, що містить терапевтичні клітини винаходу. Інші поліпшуючі доставку агенти включають нейрегулін і активатори міграції. Такі поліпшуючі доставку агенти, як, наприклад, гіалуронідаза, ліпофільні агенти, нейрегулін і активатори міграції можуть бути використані індивідуально або у будь-якій комбінації для поліпшення доставки терапевтичних клітин у ЦНС згідно з винаходом. Отже, щонайменше один поліпшуючий доставку агент може бути використаний для підготовки транспортування терапевтичних клітин і/або фармацевтичної композиції, і/або як компонент фармацевтичної композиції, що містить терапевтичні клітини. Фармацевтична композиція винаходу може також включати щонайменше один антибіотик, або, в іншому варіанті, антибіотик може бути використаний як попереднє лікування перед введенням фармацевтичної композиції у верхню третину назальної порожнини, або у будь-якій комбінації для захисту пацієнта, що проходить терапію терапевтичною клітиною. Антибіотик може бути введений як попереднє лікування, співлікування і/або постлікування інтраназально і/або системно. Використання такого антибіотику у винаході знижує ризик того, що бактерії назальної порожнини можуть потрапити у назальні тканини верхньої третини назальної порожнини під час введення терапевтичних клітин і/або фармацевтичної композиції, пройти через гемоенцефальний бар'єр і інфікувати інші тканини ЦНС, наприклад (не лише), мозок, мозкову оболонку, кров, спинний мозок і інші периферійні тканини. Бажаним втіленням є попереднє і/або одночасне лікування пацієнта антибіотиком з поліпшуючим доставку агентом, 15 UA 98507 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 наприклад, гіалуронідазою, індивідуально або у фармацевтичній композиції у верхню третину назальної порожнини. Типовими антибіотиками для використання згідно з винаходом є мупроцин, дефензин, гентаміцин, генетицин, цефміноксим, пеніцилін, стрептоміцин, ксилітол або інші антибіотики, індивідуально або у комбінації для захисту пацієнта, якому вводять терапевтичні клітини і/або фармацевтичну композицію винаходу. Використання таких антибіотиків у назальному лікуванні є добре відомим. Винахід може також включати щонайменше один імуносупресант, який вводять перед лікуванням, одночасно з терапевтичними клітинами і/або фармацевтичною композицією і/або після лікування терапевтичними клітинами і/або фармацевтичною композицією. Така імуносупресантна терапія у комбінації з терапевтичними клітинами і/або фармацевтичною композицією, введеними у верхню третину назальної порожнини, поліпшує виживання таких клітин. Коли імунокомпетентні клітини ЦНС реципієнта у назальній слизовій і нейронному шляху між назальною слизовою і ЦНС виявляють введені терапевтичні клітини винаходу, може виникнути запальна реакція і/або активація імунокомпетентних клітин реципієнта. Ці явища знижують виживання терапевтичних клітин. Отже, імуносупресанти, що можуть бути використані до, під час і/або після введення терапевтичних клітин у верхню третину назальної порожнини, грають важливу роль у виживанні і терапевтичних клітин. Імуносупресанти можуть бути введені інтраназально у верхню третину назальної порожнини і/або системно. Добре відомі імуносупресанти, що можуть бути використані індивідуально або у комбінації згідно з винаходом включають циклоспорин А, такролімус, преднізолон, азатіоприн, метилпреднізолон, мікофенілат мофетил і сіролімус. Іншими імуносупресантами є генетично побудовані клітини, що експресуєть ліганд Fas. Фармацевтична композиція винаходу може включати будь-які фармацевтично прийнятні добавки, носії і/або ад'юванти, які сприяють перенесенню цього агенту у або через тканину іннервовану тригемінальним нервом або нюховим нерв або уздовж або через нейронний шлях. "Фармацевтично прийнятним носієм" є носій, який звичайно використовують для забезпечення зберігання, введення і/або біологічної активності терапевтичних клітин, регуляторних агентів, поліпшуючих доставку агентів, антибіотиків і/або імуносупресантів у фармацевтичній композиції винаходу. Носій може також послабити будь-який небажаний побічний ефект компонентів такої фармацевтичної композиції. Придатний носій має бути стабільним, тобто нездатним реагувати з іншими інгредієнтами рецептури. Він не повинен викликати помітні локальні або системні шкідливі реакції у реципієнтів при лікувальних дозах і концентраціях. Такі носії є добре відомими у галузі. Придатні носії для різних втілень винаходу включають ті, що звичайно використовуються для великих стабільних макромолекул, наприклад, альбумін, желатин, колаген, полісахарид, моносахарид, полівінілпіролідон, полімолочна кислота, полігліколева кислота, полімерні амінокислоти, фіксовані масла, етилолеат, ліпосоми, глюкоза, сахароза, лактоза, маноза, декстран, декстроза, целюлоза, манітол, сорбітол, поліетиленгліколь (PEG) тощо. Фармацевтична композиції може також включати мікрочастки, органічні і неорганічні сполуки, що слугують як адгезивний матеріал для клітин і клітинні конгломерати, які можуть бути транспортовані у ЦНС у різних втіленнях винаходу для зменшення втрат клітин, транспортованих з назальної слизової у ЦНС. Ці сполуки можуть включати різні типи адгезивних молекул, гелі (що слугують як інкапсулюючий/занурюючий матеріал для клітин), компоненти позаклітинних матриць і органічні і/або неорганічні частки, наприклад, частки фібрину або фібронектину з карбоном або глиною і декстрану і їх композиції. Вода, розсіл, водна декстроза і гліколі є бажаними рідкими носіями, зокрема (якщо вони є ізотонічними) для розчині. Носії можуть бути вибрані з різних масел, включаючи петролейне, тваринне, рослинне або синтетичне, наприклад, арахісове, соєве, мінеральне, кунжутне масло тощо. Придатні фармацевтичні ексципієнти включають крохмаль, целюлозу, тальк, глюкозу, лактозу, сахарозу, желатин, солод, рис, борошно, крейду, силікагель, стеарат магнію, стеарат натрію, гліцерол моностеарат, хлорид натрію, сухе зняте молоко, гліцерол, пропіленгліколь, воду, етанол тощо. Композиції можуть бути піддані звичайній фармацевтичній обробці, наприклад, стерилізації, і можуть містити звичайні фармацевтичні добавки, наприклад, консерванти, стабілізатори, зволожувачі або емульгатори, солі для корекції осмотичного тиск, буфери тощо. Якщо носій є рідким, бажано, щоб від був ізотонічним або гіпотонічним для рідин тіла і мав рН 4,5-8,5. Інші прийнятні компоненти у фармацевтичній композиції включають (не лише) модифікатори ізотонічності, наприклад, воду, розсіл і буфери, включаючи фосфат, цитрат, сукцинат, оцтову кислоту і інші органічні кислоти або їх солі. Звичайно фармацевтично прийнятні носії також 16 UA 98507 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 включають один або більше стабілізаторів, відновлювачів, антиоксидантів і/або антиоксидантних хелатних агентів. Використання буферів, стабілізаторів, відновлювачів, антиоксидантів і хелатних агентів у приготуванні протеїнових композицій, зокрема, фармацевтичних композицій, є добре відомим (Wang et al. (1980) J. Parent. Drug Assn. 34(6):452462; Wang et al.(1988) J. Parent. Sci. Tech. 42:S4-S26 (Supplement); Lachman et al.(1968) Drug and Cosmetic Industry 102(1):36-38, 40, 146-148; Akers (1988) J. Parent. Sci. Tech. 36(5):222-228; і Methods in Enzymology, Vol. XXV, ed. Colowick, Kaplan, "Reduction of Disulfide Bonds in Proteins with Dithiothreitol, " by Konigsberg, pp. 185-188). Різні втілення фармацевтичних композицій винаходу включають придатні буфери, наприклад, ацетат, адипат, бензоат, цитрат, лактат, малеат, фосфат, тартрат, борат, гідроксиметил амінометан), сукцинат, гліцин, гістидин, солі різних амінокислот тощо або їх комбінації (Wang (1980), вище, стор. 455). Придатні солі і ізотоніфікатори включають хлорид натрію, декстрозу, манітол, сахарозу, трегалозу тощо. Різні втілення фармацевтичних композицій винаходу можуть також включати придатні відновлювачі, що підтримують відновлення цистеїнів, включаючи дитіотреїтол (DTT, або реагент Клеланда) або дитіоеритритол (0,01 % - 0,1 % (маса/маса)), ацетилцистеїн або цистеїн (0,1 % - 0,5 % (рН 2-3)); і тіогліцерол (0,1 % - 0,5 % (рН 3,5-7,0)) і глютатіон. Придатні антиоксиданти включають бісульфіт натрію, сульфіт натрію, метабісульфіт натрію, тіосульфат натрію, натрій формальдегід сульфоксилат і аскорбінову кислоту. Придатні хелатні агенти, які хелатують залишки металів для відвернення каталізованого металом окислення відновлених цистеїнів, включають цитрат, тартрат, етилен-діамінететраоцтову кислоту (EDTA) у її динатрієвих, тетранатрієвих і кальцій-динатріієвих соліх і діетилентріамінпентаоцтову кислоту (DTPA). Див., наприклад, Wang (1980), вище, стор. 457-458 і 460-461, і Akers (1988) вище стор. 224-227. Різні втілення фармацевтичних композицій винаходу можуть також включати один або більше консервантів, наприклад, фенол, крезол, параамінобензойну кислоту, BDSA, сорбітрат, хлоргексидин, бензалконій хлорид тощо. Придатні стабілізатори включають карбогідрати, наприклад, трегалозу або гліцерол. Композиція може включати стабілізатор, наприклад, одну або більше мікрокристалічних целюлоз, стеарат магнію, манітол або сахарозу для стабілізації, наприклад, фізичної форми композиції; і один або більше гліцинів, аргінінів, гідролізованих колагенів або інгібіторів протеаз для стабілізації, наприклад, хімічної структури композиції. Різні втілення фармацевтичних композицій винаходу можуть також включати придатні суспендуючі агенте наприклад, карбоксиметилцелюлозу, гідроксипропіл метилцелюлозу, гіалуронову кислоту, альгінат, хондроїтин сульфат,декстран, мальтодекстрин, декстран сульфат тощо. Композиція може включати емульгатор, наприклад, полісорбат 20, полісорбат 80, плуронове, тріолеїновн, соєве масло, лицитини, сквален і сквалани, сорбітан треїолат тощо. Фармацевтичні композиції винаходу можуть також включати щонайменше один антимікробний компонент, наприклад, фенілетиловий спирт, фенол, крезол, бензалконій хлорид, феноксиетанол, хлоргексидин, тримерозол тощо. Придатні загущувачі включають природні полісахариди, наприклад, манани, арабінани, альгінат, гіалуронову кислоту, декстрозу тощо; і синтетичні компоненти, наприклад, PEG гідрогелі низької молекулярної маси; згадані вище суспендуючі агенти також можуть бути включені у фармацевтичну композицію винаходу. Фармацевтичні композиції згідно з винаходом можуть також включати ад'ювант, наприклад, цетил триметил амоній бромід, BDSA, холат, деоксихолат, полісорбат 20 і 80, фузидинову кислоту тощо. Придатні цукри включають гліцерол, треозу, глюкозу, галактозу, манітол і сорбітол. Різні втілення фармацевтичних композицій винаходу можуть також включати один або більше солюбілізаторів, бажано, циклодекстрин; гідрофобну добавку, бажано, моносахарид або олігосахарид; абсорбційні добавки, бажано, холат, деоксихолат, фузидинову кислоту або хітозан; катіонні ПАР, бажано, цетил триметил амоній бромід; поліпшуючу в'язкість добавку, бажано, для збільшення часу перебування композиції у місці введення, бажано, карбоксиметилцелюлозу, мальтодекстрин, альгінову кислоту, гіалуронову кислот або хондротоїн сульфат або матрицю затриманого вивільнення, бажано, поліангідрид, поліортоестер, гідрогель, депосистему уповільненого вивільнення, бажано, полілактиди, співгліколіди (PLG), депопіін, крохмальні мікросфери або целюлозну букальну систему; ліпідний носій, бажано, емульсію, ліпосому, ніосому або міцелу. Композиція може включати двошарову дестабілізуючу добавку, бажано, фосфатидил етаноламін; фузогенну добавку, бажано, холестерол гемісукцинат. Фармацевтична композиція може також включати солюбілізатор для поліпшення стабільності регуляторного агенту або його біологічно активного варіанту. Для IGF-I бажаний 17 UA 98507 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 солюбілізатор включає гуанідинову групу, здатну поліпшити його розчинність. Приклади таких солюбілізаторів включають амінокислоту аргінін і амінокислотні аналоги аргініну, здатні поліпшувати розчинність IGF-I, або їх біологічно активний варіант при рН 5,5 або вище. Такі аналоги включають (не лише) дипептиди і трипептиди, що містят аргінін. "Поліпшення розчинності" означає збільшення кількості фактору росту або його біологічно активного варіанту, який може бути розчинений у розчині при рН 5,5 або більше у присутності гуанідиновмісної сполуки порівняно з кількістю цього протеїну, що може бути розчинена при рН 5,5 або більше з тими ж компонентами, але без гуанідиновмісної сполуки. Здатність гуанідиновмісної сполуки поліпшувати розчинність фактора росту або його біологічно активного варіанту може бути визначена відомими способами. Взагалі відомо, що концентрація солюбілізатора у композиції має становити від приблизно 10 мМ до приблизно 1 М і, наприклад, для аргініну - від приблизно 20 мМ до приблизно 200 мМ. Зрозуміло, що переліки носіїв і добавок не є повними, і фахівець може вибрати ексципієнти з переліку GRAS хімікатів, припустимих у фармацевтичних препаратах і у топічних і парентеральних рецептурах. Способи приготування фармацевтичних композицій є загальновідомими. Розгляд рецептур і вибір фармацевтично прийнятних носіїв, стабілізаторів і ізомолітів можна знайти у Remington's Pharmaceutical Sciences (18 ed; Mack Publishing Company, Eaton, Pa., 1990), включеному посиланням. Згідно з винаходом, фармацевтичні композиції, описані тут, можуть бути приготовлені одиничними дозами у формі, наприклад, розчину, суспензії або емульсії для введення у верхню третину назальної порожнини. Фармацевтична композиція для введенні через верхню третину назальної порожнини у тканину іннервовану нюховими нейронами, може мати форму порошку, гранул, розчину, спрею (наприклад, аерозолю), мазі, інфузії, крапель або композиції з затриманим вивільненням, наприклад, полімерного диску. Інші форми композиції введення включають суспензію часток, наприклад, емульсію ліпосом у композиції з повільним вивільненням тощо. Порошкові або гланульовані форми фармацевтичної композиції можуть бути комбіновані з розчином з розчиненням, диспергуванням або з поверхнево активним регуляторним агентом. Композиція може також мати форму ліофілізованого порошку, який може бути перетворений у розчин, суспензію або емульсію перед введенням. Фармацевтичну композицію, що містить щонайменше один регуляторний агент, бажано стерилізувати мембранною фільтрацією і зберігати як одиничні дози або багатодозові суміші, наприклад, у герметичних флаконах або ампулах. Введення терапевтичних клітин і/або фармацевтичних сполук Введення терапевтичних клітин згідно з способами винаходу може включати індивідуальне введення терапевтичних клітин або рецептури терапевтичних клітин з одною або більше сполуками, описаними вище, у вигляді фармацевтичних композицій і введення цих фармацевтичних композицій реципієнту тварині, включаючи пацієнта-людину, інтраназально у верхню третину назальної порожнини. Терапевтичні клітини і інші компоненти їх фармацевтичної композиції, наприклад, поліпшуючий доставку агент, регуляторний агент, антибіотик і/або імуносупресант, можуть бути введені різними дозами, достатніми забезпечити їх ефективну кількість у бажаному місці дії терапевтичної клітини і/або компонентів фармацевтичної композиції. Дози для людини і інших ссавців можуть становити від приблизно 0,001 мг/кг до приблизно 100 мг/кг, бажано, від приблизно 0,01 мг/кг до приблизно 10 мг/кг, більш бажано, від приблизно 0,1 мг/кг до приблизно 1-10 мг/кг. Як було зазначено, поліпшуючі доставку агенти, регуляторні агенти, антибіотики і/або імуносупресанти можуть бути введені як попереднє лікування, співлікування і/або постлікування з терапевтичними клітинами і/або з фармацевтичною композицією, індивідуально або як компоненти фармацевтичної композиції, і (не у складі фармацевтичної композиції) можуть бути введені системно або у верхню третину назальної порожнини. Для введення у верхню третину назальної порожнини як суспензію, аерозоль, уприскування або краплі, терапевтичні клітини і/або фармацевтичні композиції можуть бути приготовлені згідно з добре відомими процедурами приготування фармацевтичних рецептур. Композиції можуть бути приготовлені як суспензії клітин у розчинах, які можуть включати солі, наприклад, розсіл, інші компоненти, наприклад, фосфатні, сукцинатні або цитратні буфери для підтримання рН, осморегуляторні і осмотичні агенти, наприклад, таурин, і придатні консерванти, поліпшувачі абсорбції для поліпшення біозасвоюваності, флуоркарбони або інші солюбілізатори або диспергенти, відомі у галузі. Засоби введення фармацевтичної композиції інтраназально у верхню третину назальної порожнини можуть мати форму, наприклад, порошку, спрею, желе або носових крапель. 18 UA 98507 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Інші форми композицій для введення терапевтичних клітин і/або фармацевтичних композицій або їх елементів включають суспензії часток, наприклад, емульсію, ліпосому або форму з затриманим вивільненням для подовження індивідуальної присутності фармацевтично активного агенту. Порошкові або гранульовані форми фармацевтичної композиції можуть бути комбіновані з розчином і з розчинюючим, диспергуючим або поверхнево активним агентом. Додаткові композиції для введення включають біоадгезив для утримання агенту у місці введення у верхній третин назальної порожнини, наприклад, спрею, пігменту або тампону на слизовій. Біоадгезивом можуть бути гідрофільні полімери, природні або синтетичні, які завдяки гідрофільності можуть бути водорозчинними або розбухаючими, і сумісними з фармацевтичною композицією. Такі адгезиви забезпечують зв'язування рецептур з слизовими тканинами верхньої третини назальної порожнини. Така адгезиви можуть включати (не лише) гідроксипропіл целюлозу, гідроксипропіл метилцелюлозу, гідрокси етилцелюлозу, етилцелюлозу, карбоксиметил целюлозу, декстран, гуму, полівініл піролідон, пектини, крохмалі, желатин, казеїн, полімери акрилової кислоти, полімери естерів акрилової кислоти, співполімери акрилової кислоти, вінілові полімер, вінілові співполімери, полімери вінілових спиртів, алкоксипо-лімер, поліетиленоксидні полімери, поліетери і їх комбінації. Композиція може також мати форму ліофілізованого порошку, який може бути перетворений у розчин, суспензію або емульсію перед введенням. Фармацевтичну композицію, що містить щонайменше один регуляторний агент, бажано стерилізувати мембранною фільтрацією і зберігати як одиничні дози або багатодозові суміші, наприклад, у герметичних флаконах або ампулах. Фармацевтична композиція може бути приготовлена як форма з затриманим вивільненням для подовження перебування активного агенту у пацієнта. Багато способів приготування таких форм описано у Remington's Pharmaceutical Sciences. Взагалі терапевтичні клітини, фармацевтичні композиції і/або компоненти фармацевтичних композицій, тобто поліпшуючий доставку агент, регуляторний агент, антибіотик і/або імуносупресант, можуть знаходитись у напівпроникній матриці твердого гідрофобного полімеру. Такі матриці можуть мати форму плівок або мікрокапсул і можуть включати (не лише) поліестери, співполімери L-глютамової кислоти і гама етил-L-глютамат, полілактиди, полілактат полігліколат, гідрогелі, нерозкладний етиленвініл ацетат, розкладні співполімери Імолочної кислоти-гліколевої кислоти, гелі гіалуронової кислоти і суспензії апьгінової кислоти. Придатні мікрокапсули можуть також включати гідроксиметилцелюлозу або желатин і поліметил метакрилат. Можуть також бути використані мікроемульсії або колоїдні системи доставки ліків, наприклад, ліпосоми і альбумінові мікросфери. Системи доставки Терапевтичні клітини і/або фармацевтичні композиції, що містять терапевтичні клітини і/або компоненти фармацевтичних композицій винаходу, можуть також бути нанесені інтраназально на верхню третину назальної порожнини як порошковий або рідкий назальний спрей, суспензія, носові краплі, гель, плівка або мазь через трубку або катетер, шприцом, шнурком, тампоном (невеликим плоским абсорбентним тампоном), назальним тампоном або субслизовою інфузією. У деяких аспектах винаходу способи включають індивідуальне введення терапевтичних клітин і/або їх фармацевтичної композиції у верхню третину назальної порожнини за допомогою пристрою доставки. Доставка назальних ліків може бути виконана за допомогою таких пристроїв (не лише), як контейнери одиночних доз, насоси для уприскування, піпетки, гнучкі пляшки, безповітряні вільні від консервантів уприскувачі, розпилювачі (використовуються для зміни рідких ліків в аерозольну форму), дозувальні інгалятори і дозувальні інгалятори, що працюють під тиском. У деяких аспектах точне дозування забезпечується біоадгезивною накладкою, яку розміщують безпосередньо у і на верхній третині назальної порожнини. Терапевтичні клітини і/або фармацевтичні композиції, що містять терапевтичні клітини і/або компоненти терапевтичних композицій винаходу, можуть бути легко введені у верхню третину назальної порожнини у формі аерозольного спрею за допомогою пакету під тиском або розпилювача з придатним пропелентом, а саме (не лише) дихлордифлуорметаном, трихлорфлуорметаном, дихлортетрафлуоретаном, гідрокарбонами, стиснутим повітрям, нітрогеном або діоксидом карбону. Аерозольна система вимагає використання пропеленту, інертного до терапевтичних клітин і/або фармацевтичної композиції, як це зрозуміло для фахівця. У випадку використання аерозолю під тиском, дозувальний вузол може бути контрольований клапаном для подачі точно відміряної кількості. Засобами подачі терапевтичних клітин або фармацевтичної композиції, що містить терапевтичні клітини і/або компоненти фармацевтичної композиції винаходу, у верхню третину назальної порожнини як порошку можуть бути, наприклад, мікросферами, що подаються назальним інсуфляційним пристроєм (пристроєм для вдування газу, порошку або парів у 19 UA 98507 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 порожнину тіла) або аерозольним резервуаром під тиском. Інсуфлятор створює хмару тонко подрібненого сухого порошку або мікросфер. Інсуфлятор може бути оснащений засобами забезпечення введення відміряної кількості фармацевтичної композиції. Порошок або мікросфери мають бути введені у сухій розпиленій повітрям формі. Порошок або мікросфери можуть бути використані безпосередньо з інсуфлятором, обладнаним пляшкою або контейнером для порошку або мікросфер. В іншому варіанті порошок або мікросфери можуть бути завантажені у капсулу, наприклад, желатинову, або інший однодозовий пристрій, адаптований для назального введення. Інсуфлятор може мати, наприклад, голку для розривання капсули або іншого пристрою і створення отворів для проходження струменю порошкової композиції у верхню третину назальної порожнини. У цьому втіленні терапевтичні клітин можуть бути зневоджені і/або ліофілізовані з подальшою їх регідратацією у назальній слизовій. Переміжне і циклічне дозування У різних втіленнях винаходу терапевтичні клітини і/або фармацевтичні композиції, що містять ефективну кількість терапевтичних клітин і/або компонентів фармацевтичної композиції, можуть бути введені як одиночна одноразова доза, або, в іншому варіанті, терапевтичні клітини і/або компоненти фармацевтичної композиції можуть бути введені більш, ніж одноразово і переміжно. "Переміжним введенням" є введення ефективної кількості терапевтичних клітин і/або компонентів фармацевтичної композиції, з наступним періодом переривання, і подальшим іншим введенням ефективної кількості і т. д. Введення ефективної кількості терапевтичних клітин і/або компонентів фармацевтичної композиції може бути здійснене у безперервному режимі, як, наприклад, з рецептурою з затриманим вивільненням, або згідно з бажаним режимом щоденного введення, наприклад, з одним, двома, трьома або більше введеннями за день. "Період переривання" визначає безперервне затримане вивільнення або щоденне введення терапевтичних клітин і/або компонентів фармацевтичної композиції. Період переривання може бути довшим або коротшим за період безперервного затриманого вивільнення або щоденного введення. У періоді переривання рівень терапевтичних клітин і/або компонентів фармацевтичної композиції у відповідній тканині є суттєво нижчим за максимальний рівень, що утворюється під час лікування. Бажана тривалість періоду переривання залежить від концентрації ефективної дози і форми терапевтичних клітин і/або компонентів фармацевтичної композиції. Періоду переривання може становити щонайменше 2 дні, бажано, щонайменше 4 дні, більш бажано, щонайменше 1 тиждень, але взагалі не перевищує 4 тижнів. При використані рецептури з затриманим вивільненням період переривання має бути подовжений для забезпечення більшого часу перебування регуляторного агенту у місці травми. В іншому варіанті частота введення ефективної дози рецептури з затриманим вивільненням може бути знижена відповідним чином. Режим переміжного введення терапевтичних клітин і/або компонентів фармацевтичної композиції може бути подовжений до досягнення бажаного терапевтичного результату і остаточного вилікування хвороби або розладу. В іншому втіленні переміжне введення ефективної кількості терапевтичних клітин і/або компоненті фармацевтичної композиції є циклічними. "Циклічним" є переміжне введення з перервами у введенням, з циклами від приблизно 1 місяця до приблизно 2, 3, 4, 5 або 6 місяців. Наприклад, режим введення може бути переміжним введенням ефективної дози терапевтичних клітин і/або компонентів фармацевтичної композиції, де одиночну короткотермінову дозу вводять один раз на тиждень протягом 4 тижнів, потім перерва у переміжному введенні на З місяці, потім переміжне введення одної короткотермінової дози один раз на тиждень протягом 4 тижнів, потім перерва у переміжному введенні на 3 місяці і т. д. В іншому прикладі одну короткотермінову дозу можна вводити один раз на тиждень протягом 2 тижнів, потім перерва у переміжному введенні на 1 місяць, потім введення одної короткотермінової дози один раз за 2 тижні, потім перерва у переміжному введенні на 1 місяць і т. д. Циклічний переміжний режим введення терапевтичних клітин і/або компонентів фармацевтичної композиції пацієнту може продовжуватись до отримання бажаного терапевтичного результату і повного вилікування розладу або хвороби. Для регулювання розвитку терапевтичних клітин і, отже, зниження або відвернення клінічних проявів неврологічного розладу, що підлягає лікуванню, інтраназапьне введення одної або більше терапевтично ефективних доз щонайменше одного регуляторного агенту може відбуватись у межах хвилин, годин, днів або навіть тижнів після початкового введення терапевтичних клітин і/або фармацевтичних композицій винаходу. Наприклад, початкова терапевтична доза щонайменше одного регуляторного агенту може бути введена протягом приблизно 2-4 год., приблизно 2-6 год., приблизно 8 год., приблизно 10 год., приблизно 15 год., 20 UA 98507 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 приблизно 24 год., приблизно 36 год., 48 год., 72 год. або приблизно 96 год. або більше після введення терапевтичних клітин і/або фармацевтичних композицій винаходу. Одна або більше додаткових доз регуляторного агенту можуть бути введені протягом годин, днів або тижнів після початкової дози. Крім того, тваринами, що проходять клітино-замінну регенераційну терапію згідно з втіленнями винаходу можуть бути введені додаткові регуляторні агенти і/або терапевтичні клітини і/або фармацевтичні композиції переміжно протягом певного часу згідно з режимом, призначеним пацієнту. Наприклад, тварині, що проходить клітино-замінну терапію, можуть бути введені одна або більше терапевтично ефективних доз регуляторних агентів, терапевтичних клітин і/або фармацевтичних композицій винаходу до, під час або після початкового введення. Подібним чином, поліпшуючий доставку агент, муносупресанти і/або антибіотики можуть бути введені до, під час або після початкового введення терапевтичних клітин і/або фармацевтичних композицій винаходу. Режими переміжного і циклічного введення, описані тут, є лише прикладами і не є обмежуючими. Винахід включає різні режими введення і частоту для індивідуальних випадків. Вироби і способи виготовлення Винахід також включає вироби, які забезпечують для терапевтичних клітин і/або фармацевтичних композицій, що містять терапевтичні клітини, і/або компонентів фармацевтичних композицій винаходу інтраназапьне введення у верхню третину назальної порожнини з подальшим оминанням гемоенцефального бар'єру і транспортуваня до ЦНС. Ці вироби можуть включати флакони або інші резервуари, які містять композицію, придатну для використання у способі винаходу, разом з будь-яким носієм, сухим або рідким. Такий виріб також включає інструкції стосовно використання способу винаходу у формі етикетки на резервуарі і/або у формі вкладки у коробці, що містить резервуар. Ці інструкції можуть також бути надруковані на коробці, в якій упаковано флакон і можуть містити інформацію наприклад, достатню для дозування і введення, яка дозволить користувачу ввести терапевтичні клітини і/або фармацевтичну композицію, що містить ці терапевтичні клітини, і/або компоненти фармацевтичної композиції винаходу. Користувачем може бути доктор, медсестра, технік, чоловік або дружина або інша особа, яка може вводити терапевтичні клітини і/або фармацевтичні композиції, що містять терапевтичні клітини, і/або компоненти фармацевтичної композиції винаходу. Терапевтичні клітини і/або компоненти фармацевтичних композицій може також вводити сам пацієнт. Винахід ілюструється наведеними далі прикладами, які стосуються окремих втілень винаходу і не обмежують його. Приклади Приклад 1 - Оминання терапевтичними клітинами гемоенцефального бар'єру після інтраназального введення у верхню третину назальної порожнини у щурячій моделі хвороби Паркінсона Гіпотеза про оминання терапевтичними клітинами крово-мозкового бар'єру була перевірена на здорових гризунах (мишах і щурах) і на щурах, яким було введено 6-OHDA для створення моделі хвороби Паркінсона. У цьому приклад, мезенхімальні стовбурові клітини, тобто, еукаріоти, вводили інтраназально у верхню третину назальної порожнини здорової миші і унілатерально травмованих 6-гідроксидопаміном (6-OHDA) щурів для моделювання пошкодженої і/або дегенеративної ЦНС пацієнтів з хворобою Паркінсона. Крім того, були інтраназально введені у верхню третину назальної порожнини молодих здорових щурів клітини гліоми. Через 1 год. після введення клітини обох типів досягли нюхової луковиці, кори, гіпокампу, смугастого тіла і мозжочку здорових тварин. 6-OHDA щурячій моделі хвороби Паркінсона, клітини були виявлені через 4 год. після введення. Можливо, клітини досягли мозку в обох випадках менш, ніж за 1 год. Після перетинання клітинами решітчастої фасції спостерігались два шляхи міграції: (1) міграція у нюхову луковицю і в інші частини мозку, включаючи кору і смугасте тіло; і (2) проникнення у цереброспінальну рідину просуванням уздовж поверхні кори з подальшим проникненням у паренхіму мозку. Приклад 2 - Дія поліпшуючого доставку агенту на транспортування терапевтичних клітин після інтраназального введення у верхню третину назальної порожнини Була оцінена ефективність інтраназальної доставки терапевтичних клітин у мозок після інтраназального введення мезенхімальних стовбурових клітин (MSC) щура, мічених CFDA або барвником Гехста, у верхню третину назальної порожнини семитижневого щура С57 ЬІ/6 з оминанням гемоенцефального бар'єру при такому введенні і транспортуванні терапевтичних клітин. Спочатку тварини були розділені на 3 групи (п = 5 у кожній групі): 1) група А отримала лише інтраназальні терапевтичні клітини; 2) група В отримала поліпшуючий доставку агент 21 UA 98507 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 гіалуронідазу інтраназально за 30 хвил. перед інтраназальним введенням клітин; 3) група С отримала носія інтраназально (24 мкл PBS). Через 1 год. після введення клітин тварини були вбиті під анестезією, черепи були заморожені при -80 °C і розрізані пізніше на сагітальні або горизонтальні скибки (20 мкм) у середовищі, що містило DAPI або РІ, і аналізовані флуоресцентною мікроскопією. Мічені барвником клітини були виявлені в усіх шарах нюхової луковиці, смугастого тіла, кори, у стінках і поблизу латерального шлуночка і мозжочку тварин групи А, де терапевтичн клітини були введені індивідуально. У нюховій луковиці клітини були розподілені по усіх шарах у тваринах груп А і В. Інтраназальне введення гіалуронідази (100 одиниць/тварина у групі В) збільшило кількість MSC у мозку, особливо у нюховій луковиці, порівняно з групою А. Розподілення MSC у різних шарах кори у групах А і В вказує на міграцію терапевтичних клітин з поверхні у паренхиму. Численні клітини були локалізовані у субарахноїдній частині поблизу MSC, які вже досягли верхнього шару кори. У деяких з цих клітин були помічені процеси, що вказують на прогрес у їх диференціації. Велика кількість інтраназально введених мічених CFDA MSC залишились у верхній назальній порожнині (стрілка на фіг. 2, 2D) через 1 год. після введення, що вказує на те, що міграція терапевтичних клітин з назальної слизової через решітчасту фасцію у мозок може тривати декілька год. і, можливо, навіть днів. Поетапну міграцію клітин з поверхні кори у глибші шари спостерігали після досягнення певної щільності клітин в одному шар; агрегати клітин у глибших шарах виникали лише поблизу рядків клітин, розташованих ближче до поверхні кори. Приклад 3 - Спрямована міграція терапевтичних клітин у пошкодження ЦНС після інтраназального введення у верхню третину назальної порожнини Оскільки результати Прикладу 2 показують, що, окрім кори, нюхової луковиці і мозжочку, інтраназально введені терапевтичні клітини потрапляють також у зону смугастого тіла, було вирішено дослідити, чи нейродегенерація може бути об'єктом міграції введених клітин у пошкоджений бік, з використанням моделі з одностороннім пошкодженням 6-OHDA у дорослих щурів. Стріальне пошкодження було створене у здорових щурів односторонньою ін'єкцією (ліва напівкуля) нейротоксину 6-гідроксидопаміну (6-OHDA) для створення моделі паркінсонівського типу. Клітини вводили двом групам тварин (n = 5 у кожній): 1) без або 2) з інтраназальним введенням гіалуронідази (200 одиниць/тварин) за 30 хвил. перед інтраназальним введенням клітин через 3 дні після пошкодження. Мозки тварин були виймали через 4 год. після введення клітин і заморожували при -80 °C. Для виявлення дегенеративних змін у лівому (пошкодженому) смугастому тілі після введення 6-OHDA були нарізані горизонтальні скибки від кожної тварини з зони 5-8 мм від брегми і помічені гідроксилазою тирозину (ТН). На відміну від сильного забарвлення майже всього смугастого тіла ТН на непошкодженому боці експресія ТН на пошкодженому боці була помітно зниженою. Перегляд скибок мозку флуоресцентною мікроскопією показав помітну різницю у кількості клітин між пошкодженою і непошкодженою частинами: більшість CFDA, мічених MSC була виявлена у нюховій луковиці (ОВ), корі на рівні пошкодження і у пошкодженому смугастому тілі, і лише дуже мало клітин було виявлено у смугастому тілі, корі і ОВ непошкодженої півкулі. Деякі MSC були виявлені у скибках, мічених ТН: дуже нечисленні MSC, виявлені у ОВ експресували ТН, а більшість клітин кори поблизу пошкодження були ТН-позитивними. Ці результати показують, що спрямовані стовбурові клітини переважно мігрують до місця пошкодження у вражених 6-OHDA гризунів. Крім того, на гризунах було показано, що доставка до мозку стовбурових клітин кісткового мозку була кращою у пошкодженій півкулі, ніж у непошкодженій. Приклад 4 - Оминання гемоенцефального бар'єру терапевтичними клітинами, що містять пухлині клітини після інтраназального введення у верхню третину назальної порожнини у моделі хвороби Паркінсона Це дослідження показує, що не лише терапевтичні стовбурові клітини, але й пухлинні клітини можуть бути доставлені у мозок після інтраназального введення. Було проведене інтраназальне введенння клітин людської гліоми Phi-Yellow і мічених CFDA T406 у верхню третину назальної порожнини 10-денних щурів (п = 5). Через 1 год. після введення тварини були вбиті. Сагітальні нарізи (20 мкм) цілої голови тварин (включаючи череп і мозок) були перевірені флуоресцентною мікроскопією. Мічені CFDA клітини гліоми були виявлені у назальній порожнині, решітчастій фасції, нюховій луковиці, фронтальній корі і зоні гіпокампу. У цьому дослідженні була показана інтраназальна доставка еукаріотних клітин (стовбурових клітин і пухлинних клітин) у цілі і пошкоджені мозки гризунів. Пухлини мозку складаються з внутрішньочерепних пухлин, які є результатом абнормального або неконтрольованого ділення 22 UA 98507 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 клітин. Це може траплятись у мозку, мозковій оболонці, черепних нервах або у кров'яних судинах або лімфатичній системі ЦНС. Первинні пухлини мозку виникають у задній черепній ямці у дітей (тобто гліома стовбура мозку) і у передній частині церебральної півкулі у дорослих. Педіатричні пухлини мозку складають приблизно 1/4 педіатричних раків. Пухлинами мозку викликаються більше приблизно 10000 смертей за рік у США. Первинні пухлини мозку походять від гліальних клітин у ЦНС. Однак, вторинні пухлини мозку розвиваються від раків в інших місцях тіла, які звичайно метастазують у мозок. Пухлини можуть метастазувати у мозок з легенів, шкіри, нирок, грудей, товстої кишки і інших органів. Пухлини мозку важко лікувати, оскільки більшість хемотерапевтичних агентів не проходять через гемоенцефальний бар'єр і, крім того, неможливо безпечно і успішно видаляти деякі типи пухлин мозку, наприклад, гліоми стовбура мозку внаслідок близькості до зон мозку, які контролюють ключові автономні функції, наприклад, дихання, серцеву функцію тощо. Сучасні дослідження спрямовано на розробку і тестування нових терапій для пухлин мозку, пов'язаних з хірургічною імплантацією пухлинних клітин у мозок тварин для створення тваринної моделі пухлини мозку, яка може бути використана для тестування нових ліків. Ми показали, що пухлинні клітини можуть бути неінвазійно введені у мозок введенням їх у верхню третину назальної порожнини і що гіалуронідаза і інші агенти можуть бути використані для сприяння цьому процесу. Цей приклад показує, що модель пухлини мозку може бути побудована неінвазійно без проблем, пов'язаних з нейрохірургією, прямою імплантацією пухлинних клітин згідно з винаходом. Винахід був описаний на прикладах різних конкретних і бажаних втілень і процедур. Однак, зрозуміло, що можливими є численні варіанти і модифікації у межах концепцій і об'єму винаходу. ФОРМУЛА ВИНАХОДУ 1. Спосіб транспортування терапевтичних клітин до пошкодженої або дегенеративної, або травмованої центральної нервової системи тварини, в якій пошкодження або дегенерація викликані неврологічною хворобою або станом, що спричинює втрату або смерть клітин центральної нервової системи, який включає: - введення принаймні однієї терапевтичної клітини у верхню третину назальної порожнини ссавця; і - забезпечення досягнення терапевтичними клітинами пошкодженої центральної нервової системи з оминанням гематоенцефалічного бар'єру. 2. Спосіб за п. 1, який відрізняється тим, що додатково включає: - введення принаймні однієї терапевтичної клітини у тканину, що інервується нюховим нервом, причому ця принаймні одна терапевтична клітина оминає гематоенцефалічний бар'єр для досягнення пошкодженої центральної нервової системи; і - мінімізацію системної доставки терапевтичних клітин поза центральною нервовою системою. 3. Спосіб за п. 2, який відрізняється тим, що додатково включає оминання гематоенцефалічного бар'єру принаймні однією терапевтичною клітиною міграцією уздовж нейронного шляху у пошкоджену центральну нервову систему. 4. Спосіб за п. 3, який відрізняється тим, що включає міграцію принаймні однієї терапевтичної клітини переважно до зони пошкодження у центральній нервовій системі. 5. Спосіб за п. 1, який відрізняється тим, що включає введення гіалуронідази в ефективній кількості інтраназально у верхню третину назальної порожнини тварини. 6. Спосіб за п. 1, який відрізняється тим, що додатково включає введення гіалуронідази в ефективній кількості перед введенням принаймні однієї терапевтичної клітини у верхню третину назальної порожнини тварини. 7. Спосіб за п. 1, який відрізняється тим, що додатково включає: - приготування фармацевтичної композиції, яка містить принаймні одну терапевтичну клітину і ефективну кількість гіалуронідази, і - введення ефективної кількості цієї фармацевтичної композиції у верхню третину назальної порожнини тварини. 8. Спосіб за п. 1, який відрізняється тим, що терапевтичні клітини включають еукаріотичні клітини. 9. Спосіб за п. 1, який відрізняється тим, що терапевтичні клітини включають стовбурові клітини. 23 UA 98507 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 10. Спосіб за п. 1, який відрізняється тим, що терапевтичні клітини включають пухлинні клітини, що здатні до терапевтичної дії. 11. Спосіб за п. 1, який відрізняється тим, що додатково включає введення принаймні однієї терапевтичної клітини у верхню третину назальної порожнини тварини у фізіологічно ефективній кількості для забезпечення терапевтичної дії, яка полягає у заміні втрачених та/або вмираючих клітин у пошкодженій центральній нервовій системі. 12. Спосіб за п. 7, який відрізняється тим, що додатково включає введення фармацевтичної композиції у верхню третину назальної порожнини тварини у фізіологічно ефективній кількості для забезпечення терапевтичної дії, яка полягає у заміні втрачених та/або вмираючих клітин у пошкодженій центральній нервовій системі. 13. Спосіб за п, 1, який відрізняється тим, що неврологічна хвороба або стан включають хворобу Паркінсона. 14. Спосіб за п. 1, який відрізняється тим, що неврологічна хвороба або стан включають хворобу Альцгеймера. 15. Спосіб за п. 1, який відрізняється тим, що неврологічна хвороба або стан включають ішемію. 16. Спосіб транспортування терапевтичних клітин до пошкодженої або дегенеративної центральної нервової системи тварини, в якій пошкодження або дегенерація викликані неврологічною хворобою або станом, що спричиняють втрату або смерть клітин центральної нервової системи, який включає: - приготування фармацевтичної композиції, яка містить принаймні одну терапевтичну клітину і принаймні один агент, що сприяє проникності тканин, який є вибраним із групи, що включає ферменти, інгібітори ферментів, поверхнево-активні агенти; - введення цієї фармацевтичної композиції у верхню третину назальної порожнини ссавця;і - надання можливості терапевтичним клітинам досягти пошкодженої центральної нервової системи, оминаючи гематоенцефалічний бар'єр. 17. Спосіб за п. 16, який відрізняється тим, що принаймні один агент, що сприяє проникності тканин, містить гіалуронідазу. 18. Спосіб за п. 17, який відрізняється тим, що принаймні один агент, що сприяє проникності тканин, додатково містить компонент, вибраний із групи, яка складається з гіалуронідази, агента, що сприяє міграційній активності, і нейрегуліну. 19. Спосіб за п. 17, який відрізняється тим, що додатково включає попереднє введення у верхню третину назальної порожнини принаймні одного антибіотика в ефективній кількості перед введенням фармацевтичної композиції. 20. Спосіб за п. 17, який відрізняється тим, що додатково включає додання ефективної кількості принаймні одного антибіотика до фармацевтичної композиції. 21. Спосіб за п. 20, який відрізняється тим, що додатково включає попереднє введення у верхню третину назальної порожнини принаймні одного антибіотика в ефективній кількості перед введенням фармацевтичної композиції. 22. Спосіб за п. 20, який відрізняється тим, що додатково включає додання ефективної кількості принаймні одного регуляторного агента у складі фармацевтичної композиції. 23. Спосіб за п. 20, який відрізняється тим, що додатково включає додання ефективної кількості принаймні одного імуносупресанта до фармацевтичної композиції. 24. Фармацевтична композиція для інтраназального введення, призначена для лікування пошкодженої або дегенеративної, або травмованої центральної нервової системи ссавця, яка містить: - принаймні одну терапевтичну клітину; і - принаймні один агент, що сприяє проникності тканин, який є вибраним із групи, що включає ферменти, інгібітори ферментів, поверхнево-активні агенти, для допомоги принаймні одній терапевтичній клітині перетнути гематоенцефалічний бар'єр, з введенням цієї фармацевтичної композиції у верхню третину назальної порожнини ссавця. 25. Фармацевтична композиція за п. 24, яка відрізняється тим, що принаймні один агент, що сприяє проникності тканин, містить гіалуронідазу. 26. Фармацевтична композиція за п. 25, яка відрізняється тим, що принаймні один агент, що сприяє проникності тканин, додатково містить нейрегулін та агент, що сприяє міграційній активності. 27. Фармацевтична композиція за п. 25, яка відрізняється тим, що додатково містить принаймні один антибіотик. 24 UA 98507 C2 5 28. Фармацевтична композиція за п. 27, яка відрізняється тим, що додатково містить принаймні один імуносупресант. 29. Фармацевтична композиція за п. 24, яка відрізняється тим, що додатково містить принаймні один регуляторний агент. 30. Фармацевтична композиція за п. 28, яка відрізняється тим, що додатково містить принаймні один регуляторний агент. Комп’ютерна верстка Г. Паяльніков Державна служба інтелектуальної власності України, вул. Урицького, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислової власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601 25
ДивитисяДодаткова інформація
Назва патенту англійськоюMethods and pharmaceutical composition for administering therapeutic cells to the animal central nervous system
Автори англійськоюFrey II, William H., Danielyan, Lusine, Gleiter, Christoph H.
Назва патенту російськоюСпособы и фармацевтическая композиция для введения терапевтических клеток в центральную нервную систему животного
Автори російськоюФрей ИИ Вилльям Г., Даниэльян Люсине, Глейтер Кристоф Г.
МПК / Мітки
МПК: A61K 35/30, A61P 25/28
Мітки: клітин, композиція, фармацевтична, нервову, терапевтичних, тварини, введення, способи, систему, центральну
Код посилання
<a href="https://ua.patents.su/27-98507-sposobi-i-farmacevtichna-kompoziciya-dlya-vvedennya-terapevtichnikh-klitin-u-centralnu-nervovu-sistemu-tvarini.html" target="_blank" rel="follow" title="База патентів України">Способи і фармацевтична композиція для введення терапевтичних клітин у центральну нервову систему тварини</a>
Похідні n-ацил-2,3-бензодіазепіну, що діють на центральну нервову систему, фармакологічна композиція
Номер патенту: 27227
Опубліковано: 15.08.2000
Автори: Фаркаш Шандор, Тарнава Іштван, Берженьі Пал, Голдшмідт Каталін, Андраші Ференц, Кьорьоші Йеньо, Ботка Петер, Моравчік Імре, Хаморі Тамаш
МПК: A61K 31/551, C07D 243/02, C07D 491/056, A61P 25/28, C07D 491/00, C07D 493/04, A61K 31/335, C07D 247/00, C07D 491/04, A61P 25/08, C07D 243/00, A61P 21/02, C07D 317/00, A61K 31/55, A61K 31/395
Мітки: центральну, композиція, n-ацил-2,3-бензодіазепіну, похідні, фармакологічна, систему, діють, нервову
Формула / Реферат:
(57) 1.Производные N-ацил-2,3-бензодиазепина общей формулы (1) где R – С1-С6-алифатическая ацильная группа, незамещенная или многократно замещенная галоидом, С1-С5-алкилкарбамоил, бензоилрадикал или R отсутствует, когда между N(3) и С(4) атомами существует двойная связь,R1 - водород или R1 отсутствует, когда между N(3) и С(4) атомами существует двойная связь, R2 – С1 - Сз-алкил,R3-водород и С1-С4-алифатическая...
6,9-дизаміщені 2-[транс-(4-аміноциклогексил)аміно]пурини, фармацевтична композиція та способи лікування проліферативного розладу, попередження апоптозу нервових клітин, захисту нервових клітин від руйнування
Номер патенту: 66840
Опубліковано: 15.06.2004
Автори: Шам Патрік В.К., Піт Нортон П., Бітонті Алан Дж., Борчердінг Девід Р., Дюмон Дженніфєр А., Мансон Х. Ренделл
МПК: A61K 31/52, C07D 473/00, C07D 473/16, A61P 35/02, A61P 35/00, A61P 25/00, A61P 43/00
Мітки: попередження, композиція, 2-[транс-(4-аміноциклогексил)аміно]пурини, апоптозу, клітин, лікування, способи, фармацевтична, нервових, 6,9-дизаміщені, руйнування, захисту, проліферативного, розладу
Формула / Реферат:
1. Сполука формули:,де R вибирають з групи, що включає R2, R2NH- або R3R4N-R5-, де R2 вибирають з групи, що включає С9-С12-алкіл, і ,де кожний R6 незалежно вибирають з групи, що включає водень,...
Фармацевтична композиція, придатна для перорального введення, яка містить no-вивільняючі нспзл, лікарська форма, фармацевтична комбінація та способи лікування
Номер патенту: 82979
Опубліковано: 10.06.2008
Автори: Зікманн Брітта, Голмберг Крістіна
МПК: A61K 31/04, A61P 29/00, A61K 31/21, A61K 9/113
Мітки: фармацевтична, перорального, форма, нспзл, комбінація, лікування, лікарська, містить, яка, придатна, no-вивільняючі, композиція, введення, способи
Формула / Реферат:
1. Фармацевтична композиція, придатна для перорального введення, яка містить(і) NO-вивільняючі НСПЗЛ формули (І): I,в якій спейсер X вибраний з лінійної, розгалуженої або циклічної алкіленової групи-(СН2)n-, де n - ціле число від 2 до 10;-(СН2)m-O-(CH2)p-, де m та р - цілі числа від 2 до 10;та -СН2-pС6Н4-СН2-;М вибраний з...
Фармацевтична композиція для вагінального введення із зшитим полімером полікарбонової кислоти (варіанти) та способи лікування дисменореї та передчасних пологів за допомогою бета-адренергічних рецепторів
Номер патенту: 62983
Опубліковано: 15.01.2004
Автори: Бологна Уільям Дж., де Зіглер Доменік, Лівайн Говард Л.
МПК: A61K 47/32, A61K 31/135, A61P 15/06, A61K 9/06, A61K 31/05
Мітки: полікарбонової, передчасних, бета-адренергічних, введення, пологів, зшитим, вагінального, лікування, композиція, допомогою, варіанти, полімером, рецепторів, дисменореї, кислоти, способи, фармацевтична
Формула / Реферат:
1. Фармацевтична композиція для вагінального веддення лікарського засобу для профілактики або лікування дисмінореї або передчасних пологів, що включає терапевтично ефективну кількість агоністу β-адренергічних рецепторів і фармацевтично прийнятного біоклейкого носія, в якій біоклейкий носій являє собою зшитий полімер полікарбонової кислоти.2. Композиція за п. 1, в якій агоніст β-адренергічних рецепторів являє собою...
Фармацевтична композиція для внутрішньовенного введення та способи інгібування агрегації тромбоцитів з використанням такої композиції
Номер патенту: 45423
Опубліковано: 15.04.2002
Автор: ДЖЕЛОТТ Карл М.
МПК: A61K 31/192, A61K 31/085, A61K 47/12, A61P 7/02, A61K 47/02
Мітки: тромбоцитів, агрегації, композиція, використанням, фармацевтична, способи, композиції, внутрішньовенного, інгібування, введення, такої
Формула / Реферат:
1. Фармацевтична композиція для внутрішньовенного введення пацієнту, що містить а) фармацевтичне ефективну кількість сполуки формулиде R4 означає арил,С1-10-алкіл чи С1-10-арилалкіл,R5 означаєде R8 означає гідрокси чи С1-10-алкілокси,p дорівнює нулю чи одиниці, іm дорівнює цілому числу від двох до шести, та його фармацевтично прийнятних солей,б) фармацевтично...
Попередній патент: Послаблений штам mycoplasma gallisepticum
Наступний патент: Імуномодуляторне похідне дипептиду для лікування раку легенів
Випадковий патент: Спосіб виготовлення оптичних розгалужувачів