Багатошаровий лігноцелюлозовмісний формований виріб із низькою емісією формальдегіду

Реферат: Багатошаровий лігноцелюлозовмісний формований виріб, який містить A) один або кілька середніх шарів, які містять лігноцелюлозовмісні частинки, одержані із застосуванням зв'язуючого засобу (а), і B) один або кілька покривних шарів, які містять лігноцелюлозовмісні частинки, одержані із застосуванням зв'язуючого засобу (b), причому зв'язуючий засіб (а) вибраний із групи, що включає (а1) формальдегідні смоли і (а2) органічний ізоціанат, який містить принаймні дві ізоціанатні групи; причому зв'язуючий засіб (b) включає наведені далі компоненти: водний компонент (І), що містить (і) полімер А, який утворений із наведених далі мономерів: a) від 70 до 100 мас. % принаймні однієї етиленоненасиченої моно- та/або дикарбонової кислоти (мономер(и) А1) і b) від 0 до 30 мас. % принаймні одного іншого етиленоненасиченого мономера, який відрізняється від мономерів А1 (мономер(и) А2), необов'язково (іі) низькомолекулярний зшивальний агент, який містить принаймні дві функціональні групи, вибрані з групи, що включає гідрокси, карбонову кислоту та її похідні, первинний, вторинний і третинний амін, епокси, альдегід, органічний ізоціанат, який містить принаймні дві ізоціанатні UA 107858 C2 (12) UA 107858 C2 групи, як компонент (II), і необов'язково компонент (III) в формі водної дисперсії, що містить один або кілька полімерів М, які утворені з наведених далі мономерів: a) від 0 до 50 мас. % принаймні одного етиленоненасиченого мономера, який містить принаймні одну епоксидну та/або принаймні одну гідроксіалкільну групу (мономер(и) М1), і b) від 50 до 100 мас. % принаймні одного іншого етиленоненасиченого мономера, який відрізняється від мономера М1 (мономер(а) М2), а також необов'язково звичайні добавки як компонент (IV), і зв'язуючий засіб (b) необов'язково містить акцептор формальдегіду. UA 107858 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Винахід стосується багатошарового лігноцелюлозовмісного формованого виробу згідно з формулою винаходу. Окрім цього, винахід стосується способу одержання багатошарового лігноцелюлозовмісного формованого виробу, а також застосування багатошарового лігноцелюлозовмісного формованого виробу для виготовлення предметів будь-якого виду і в будівельній галузі, а також для виготовлення меблів і деталей меблів, пакувальних матеріалів, у домобудівництві або для внутрішнього опорядження будівель чи в автомобілебудуванні. Матеріали на основі лігноцелюлози відомі. Важливими прикладами лігноцелюлозовмісних матеріалів є деталі з дерева, такі як шпон, деревні ламелі, деревна стружка або деревні волокна, причому деревні волокна можуть бути також одержані з рослин, які містять деревні волокна, таких як льон, конопля, соняшник, топінамбур або рапс. Вихідними матеріалами для виготовлення цих деталей з дерева чи частинок деревини є в звичайному випадку дерева, вирубані в процесі проріджування лісів, побічні продукти, залишки і відходи деревообробної та деревопереробної промисловості, вироби з дерева, що були у вжитку і мають дефекти, а також рослини, що містять деревні волокна. Переробку для одержання бажаних лігноцелюлозовмісних матеріалів, таких як частинки деревини, здійснюють відомими способами, див., наприклад, публікацію M. Dunky, P. Niemt, "Деревні матеріали і клеї" (Holzwerkstoffe und Leime), стор. 91-156, видавництво Springer Verlag Heidelberg, 2002. Лігноцелюлозовмісні формовані вироби, у разі використання деревини як лігноцелюлози називані також деревними матеріалами, є економічною альтернативою масивній деревині, що дозволяє заощаджувати природні ресурси, і набули великого значення насамперед у меблевій промисловості та як будівельні матеріали. Як вихідні речовини для одержання деревних матеріалів застосовують, як правило, шпон різної товщини, деревні ламелі, деревну стружку або деревні волокна, одержувані з різних порід дерева. Такі деталі з дерева або частинки деревини в звичайному випадку при підвищеній температурі спресовують з природними та/або синтетичними зв'язуючими засобами і необов'язково з іншими добавками, одержуючи деревні плити або смугоподібні деревні вироби. Прикладами таких лігноцелюлозовмісних формованих виробів або деревних матеріалів є деревоволокнисті плити середньої густини (МДФ), деревинностружкові матеріали, наприклад деревинностружкові плити і плити з плоских трісок (орієнтовано-стружкові плити, ОСП (англ. OSB, oriented starnd board)), клеєна фанера, зокрема шпонова фанера, та пакети зі склеєних дощок. Як зв'язуючі засоби застосовують, як правило, формальдегідовмісні зв'язуючі засоби, наприклад карбамідо-формальдегідні смоли або меламіновмісні карбамідо-формальдегідні смоли. Смоли одержують шляхом поліконденсації формальдегіду із сечовиною та/або меламіном. Застосування подібних формальдегідних смол може призвести до наявності вільного формальдегіду в готовому деревному матеріалі. Причиною додаткового вивільнення формальдегіду може бути гідроліз продуктів поліконденсації. Вільний формальдегід, що міститься у деревному матеріалі, а також формальдегід, що вивільняється протягом терміну експлуатації деревного матеріалу внаслідок гідролізу, може потрапляти у довкілля. Перевищення певних граничних значень концентрації формальдегіду може спричинити у людей алергію, подразнення шкіри, дихальних шляхів або очей. Тому зменшення емісії формальдегіду з конструктивних елементів, насамперед у внутрішньому опорядженні будівель, є важливою проблемою. Із рівня техніки відомі наведені далі заходи для зменшення чи запобігання емісії формальдегіду з деревних матеріалів: - використання амінопластових клеїв, виготовлених із застосуванням невеликої кількості формальдегіду; - додавання акцепторів формальдегіду до амінопластового клею, наприклад сечовини та/або меламіну; - додаткова обробка готових деревних матеріалів так званими акцепторами формальдегіду, такими як сполуки, що містять аміногрупи. Проте, поки що подібні заходи не дають цілком задовільних результатів. Виготовлення амінопластових клеїв із застосуванням меншої кількості формальдегіду або додавання акцепторів формальдегіду до амінопластового клею призводить до того, що процес твердіння клею триває довше, внаслідок чого збільшується час перебування деревного матеріалу в гарячому пресі, тобто економічність процесу виготовлення деревних матеріалів знижується. У публікації WO 2010/031718 A1 (BASF SE) описаний багатошаровий лігноцелюлозовмісний формований виріб, який містить середній шар і покривний шар, в якому зв'язуючим засобом для середнього шару є формальдегідна смола та/або органічний ізоціанат, а зв'язуючим засобом 1 UA 107858 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 для покривного шару є (спів)полімер етиленоненасиченоих карбонових кислот із іншими етиленоненасиченими мономерами, і в певних умовах акцептор формальдегіду. В публікації WO 2010/031718 A1 не описаний органічний ізоціанат як компонент зв'язуючого засобу для покривного шару. Ще залишаються можливості для поліпшення параметрів описаних у рівні техніки багатошарових формованих засобів, а саме максимально допустимих механічних навантажень (наприклад міцності при поперечному розтягу, міцності зчеплення шарів на відрив згідно з вказаним у прикладах стандартом), а також вологостійкості (наприклад набухання протягом 24 годин або водопоглинання згідно з вказаним у прикладах відповідним стандартом на метод випробувань чи методикою випробувань). Тому задача винаходу полягала в усуненні виявлених у рівні техніки недоліків, зокрема шляхом розроблення багатошарових лігноцелюлозовмісних формованих виробів, які відрізнялися б зменшеною або практично повною відсутністю емісії формальдегіду, а також відповідними механічними параметрами. Задачу було вирішено у багатошаровому лігноцелюлозовмісному формованому виробі, що містить A) один або кілька середніх шарів, які містять лігноцелюлозовмісні частинки, одержаний/одержані із застосуванням зв'язуючого засобу (a), та B) один чи кілька покривних шарів, які містять лігноцелюлозовмісні частинки, одержаний/одержані із застосуванням зв'язуючого засобу (b), причому зв'язуючий засіб (a) вибирають з групи, що включає (a1) формальдегідні смоли та (a2) органічний ізоціанат, який містить принаймні дві ізоціанатні групи; причому зв'язуючий засіб (b) містить такі компоненти: водний компонент (I), який вміщує (i) полімер A, утворений із таких мономерів: a) від 80 до 100 мас. % принаймні однієї етиленоненасиченої моно- та/або дикарбонової кислоти (мономер(и) A1) та b) від 0 до 20 мас. % принаймні одного іншого етиленоненасиченого мономера, який відрізняється від мономера A1 (мономер(и) A2), необов'язково (ii) низькомолекулярний зшивальний агент, який містить принаймні дві функціональні групи, вибрані з групи, що включає гідрокси, карбонову кислоту та її похідні, первинний, вторинний і третинний амін, епокси, альдегід, органічний ізоціанат, який містить принаймні дві ізоціанатні групи як компонент (II), і необов'язково компонент (IІI) у формі водної дисперсії, що містить один або кілька полімерів M, утворених із таких мономерів: a) від 0 до 50 мас. % принаймні одного етиленоненасиченого мономера, що містить принаймні одну епоксидну та/або принаймні одну гідроксіалкільну групу (мономер(и) M1), та b) від 50 до 100 мас. % принаймні одного іншого етиленоненасиченого мономера, який відрізняється від мономера M1 (мономер(и) M2), а також необов'язково стандартні добавки як компонент (IV) і причому зв'язуючий засіб (b) необов'язково містить акцептор формальдегіду. Поняття "лігноцелюлоза" відоме фахівцям. Важливими прикладами лігноцелюлози є деревина, кора, корок, багаса, солома, льон, бамбук, трава альфа, рисова лузга, сизалеві і кокосові волокна. При цьому матеріал може перебувати в формі грануляту, пасем, стружок, волокон або порошку. Важливими прикладами лігноцелюлозовмісних матеріалів є деталі з дерева, такі як шпон, деревні ламелі, деревна стружка або деревні волокна, причому деревні волокна можуть також бути одержані з рослин, які містять деревні волокна, таких як льон, конопля, соняшник, топінамбур або рапс. Переважними лігноцелюлозовмісними матеріалами є частинки деревини, льону, зокрема деревні волокна або тирса, а також лляні волокна або тирса, остання взагалі називана фахівцями лляною кострицею. Самозрозуміло, що описана вище лігноцелюлоза у вищевказаних формах може бути застосована також у сумішах, наприклад сумішах деревних волокон із лляними волокнами або тирси з лляною кострицею. Зв'язуючий засіб (a) містить формальдегідну смолу, переважно амінопласт (a1), та/або органічний ізоціанат, вміщуючий принаймні дві ізоціанатні групи (a2). Якщо зв'язуючий засіб (a) містить амінопласт, цей зв'язуючий засіб (a), як правило, містить також відомі фахівцям, застосовувані для одержання амінопластів у загальному випадку речовини, називані отверджувачами, такі як сульфат або нітрат амонію, або неорганічні чи 2 UA 107858 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 органічні кислоти, наприклад сірчану кислоту, мурашину кислоту, або речовини, застосовувані для кислотної регенерації, такі як хлорид алюмінію, сульфат алюмінію, в звичайному випадку в невеликій кількості, наприклад в діапазоні від 0,1 мас. % до 6 мас. % відносно загальної кількості амінопласту в зв'язуючому засобі (a). Формальдегідними смолами у цьому випадку є продукти поліконденсації сполук, які містять принаймні одну, необов'язково частково заміщену органічними залишками карбамідну групу (карбамідну групу називають також карбоксамідною групою) та альдегід, переважно формальдегід; ці смоли називають також амінопластами. Формальдегідними смолами у цьому випадку є також фенолформальдегідні смоли (ФФ-смоли). Добре придатними до застосування є всі відомі фахівцям, переважно застосовувані для одержання деревних матеріалів формальдегідні смоли. Подібні смоли, а також способи їх одержання описані, наприклад, в "Енциклопедії технічної хімії Ульманна" (Ullmanns Enzyklopädie der technischen Chemie), 4-те перероблене і розширене видання, видавництво Verlag Chemie, 1973, стор. 403 - 424, "Амінопласти", та в "Енциклопедії промислової хімії Ульманна" (Ullmann’s Encyclopedia of Industrial Chemistry), том A2, Видавництво VCH Verlagsgesellschaft, 1985, стор. 115 - 141, "Аімнопласти" (Amino Resins), а також у публікації M. Dunky, P. Niemz, "Деревні матеріали та клеї" (Holzwerkstoffe und Leime), видавництво Springer 2002, стор. 251 - 259 (Карбамідо-формальдегідні (КФ) смоли ), і стор. 303 - 313 (Меламіно-карбамідо-формальдегідні (МКФ) та карбамідо-формальдегідні (КФ) смоли з невеликим вмістом меламіну, останні відомі також як посилені меламіном КФ-смоли). Добре придатними до застосування є також фенолформальдегідні (ФФ) смоли. Переважно застосовуваними формальдегідними смолами є продукти поліконденсації сполук, що містять принаймні одну, також частково заміщену органічними залишками карбамідну групу, і формальдегід. Особливо переважно застосовуваними формальдегідними смолами є карбамідоформальдегідні смоли (КФ-смоли), меламіно-формальдегідні смоли (МФ-смоли) або меламіновмісні карбамідо-формальдегідні смоли (МКФ-смоли та посилені меламіном КФсмоли), а також меламіно-карбамідо-фенолформальдегідні смоли (МКФФ-смоли). Цілком переважно застосовуваними формальдегідними смолами є карбамідоформальдегідні смоли (КФ-смоли) та меламіно-формальдегідні смоли (МКФ-смоли та посилені ® ® меламіном КФ-смоли), наприклад клеї марок Kaurit або Kauramin виробництва компанії BASF SE. Окрім описаних звичайних формальдегідних смол із досить високим молярним співвідношенням між формальдегідом та аміногрупами можуть бути застосовані також формальдегідні смоли з меншим молярним співвідношенням між формальдегідом та аміногрупами. Іншими подібними придатними до застосування формальдегідними смолами, зокрема амінопластами, є продукти поліконденсації сполук, які містять принаймні одну, також частково заміщену органічними залишками, аміногрупу та альдегід, причому молярне співвідношення між альдегідом та необов'язково частково заміщеною органічними залишками аміногрупою становить від 0,3 до 1,0, переважно від 0,3 до 0,60, особливо переважно від 0,4 до 0,5. Іншими подібними придатними до застосування формальдегідними смолами, зокрема амінопластами, є продукти поліконденсації сполук, які містять принаймні одну, також частково заміщену органічними залишками, аміногрупу NH2 і формальдегід, причому молярне співвідношення між формальдегідом і групою NH 2 становить від 0,3 до 1,0, переважно від 0,3 до 0,6, особливо переважно від 0,4 до 0,5. Іншими подібними придатними до застосування формальдегідними смолами, зокрема амінопластами, є карбамідо-формальдегідні смоли (КФ-смоли) або меламіновмісні карбамідоформальдегідні смоли (МКФ-смоли та посилені меламіном КФ-смоли), у яких молярне співвідношення між формальдегідом і групою NH2 становить від 0,3 до 1,0, переважно від 0,3 до 0,6, особливо переважно від 0,4 до 0,5. Іншими подібними придатними до застосування формальдегідними смолами, зокрема амінопластами, є карбамідо-формальдегідні смоли (КФ-смоли), у яких молярне співвідношення між формальдегідом та групою NH2 становить від 0,3 до 1,0, переважно від 0,3 до 0,6, особливо переважно від 0,4 до 0,5. Вищенаведені звичайні формальдегідні смоли та формальдегідні смоли зі зменшеним вмістом формальдегіду, зокрема амінопласти, в звичайному випадку застосовують у рідкій формі, переважно в формі суспензії в рідкому суспендуючому засобі, переважно у формі водної суспензії; проте, вони можуть бути застосовані також в формі твердої речовини. 3 UA 107858 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Вміст твердої речовини у суспензіях формальдегідних смол, переважно у водній суспензії, становить у звичайному випадку від 25 до 90 мас. %, переважно від 50 до 70 мас. %. Вміст твердої речовини у водній суспензії амінопласту як представника формальдегідних смол може бути визначений, наприклад, способом, описаним у публікації Günter Zeppenfeld, Dirk Grunwald, "Клеї у деревообробній та меблевій промисловості" (Klebstoffe in der Holz- und Möbelindustrie), 2-е видання, видавництво DRW-Verlag, стор. 268. Для визначення вмісту твердої речовини в амінопластових клеях 1 г амінопластового клею точно відважували на чашу ваг, розподіляли тонким шаром на дні чаші та висушували протягом 2 годин при температурі 120 °C у сушильній шафі. Після рівномірного зниження температури до кімнатної в ексикаторі зважували залишок і розраховували його кількість у відсотках від наважки. Амінопласти одержують відомими способами (див. наведені вище посилання на статті в "Енциклопедіях Ульманна" (Ullmann) "Амінопласти" (Aminoplaste та Amino Resins), а також вищезгадану публікацію Dunky et al.) шляхом перетворення сполук, які містять карбамідні групи, переважно сечовини та/або меламіну, із застосуванням альдегідів, переважно формальдегіду, у бажаних молярних співвідношеннях між карбамідною групою та альдегідом, переважно у воді як розчиннику. Бажане молярне співвідношення між альдегідом, переважно формальдегідом, та необов'язково частково заміщеною органічними залишками аміногрупою може бути встановлене також шляхом додавання мономерів, які містять групи NH 2, до амінопластів, що містять більшу кількість формальдегіду, переважно комерційно доступних. Мономерами, які містять групи NH2, переважно є сечовина, меламін, особливо переважно сечовина. Необов'язковим компонентом зв'язуючого засобу (a) (далі називаного (a2)) і обов'язковим компонентом зв'язуючого засобу (b) (далі називного (II)) є органічний ізоціанат, що містить принаймні дві ізоціанатні групи. Добре придатними до застосування органічними ізоціанатами (а2) можуть бути всі органічні ізоціанати, відомі фахівцям, переважно з галузі виготовлення деревних матеріалів або поліуретанів. Подібні органічні ізоціанати, а також способи їх одержання і можливі варіанти застосування описані, наприклад, у публікації Becker/Braun, "Довідник із пластмас" (Kunststoff Handbuch), 3-є оновлене видання, том 7, "Поліуретани", видавництво Hanser 1993, стор. 17-21, стор. 76-88 та стор. 665-671. Переважними органічними ізоціанатами (a2) та/або (II) є олігомерні ізоціанати, що містять від 2 до 10, переважно від 2 до 8 мономерних одиниць і в середньому принаймні по одній ізоціанатній групі на кожну мономерну одиницю. Особливо переважним органічним ізоціанатом (а2) та/або (ІІ) є олігомерний органічний ізоціанат ПМДІ (полімерний метилендифенілендіізоціанат), одержуваний шляхом конденсації формальдегіду з аніліном і фосгенування утворених у процесі конденсації ізомерів та олігомерів (див., наприклад, публікацію Becker/Braun, "Довідник із пластмас" (Kunststoff Handbuch), 3-є оновлене видання, том 7, "Поліуретани", видавництво Hanser 1993, від останнього абзацу на стор. 18 до другого абзацу на стор. 19 та п'ятий абзац на стор. 76). Органічний ізоціанат (a2) та/або (II) може бути застосований також у придатній до емульгування у воді формі, як, наприклад, шляхом (i) додавання емульгаторів, наприклад поліетиленгліколів, клею, полівінілпіролідону, поліакриламідів або (ii) шляхом модифікації із застосуванням монофункціональних похідних поліетиленоксиду або шляхом додавання фосфорної або сульфонової кислоти. У смислі винаходу дуже добре придатними до застосування ПМДІ-продуктами (a2) та/або (II) ® ® є продукти серії LUPRANAT виробництва компанії BASF SE, зокрема LUPRANAT M 20 FB виробництва компанії BASF Polyurethanes GmbH або здатна для емульгування у воді форма ® серії продуктів ELASTAN виробництва компанії BASF Polyurethanes GmbH. Можуть бути застосовані також суміші описаних вище органічних ізоціанатів, причому співвідношення між компонентами суміші згідно з сучасним рівнем знань не є критичним. Зв'язуючий засіб (a) може містити компоненти (a1) та (a2) поодинці або в формі сумішей у будь-якому співвідношенні компонентів. У переважній формі виконання винаходу зв'язуючий засіб (a) містить лише компонент (a1), переважно амінопласт, особливо переважно КФ-смолу та/або МКФ-смолу та/або посилену меламіном КФ-смолу. В іншій переважній формі виконання винаходу зв'язуючий засіб (a) містить лише компонент (a2), переважно ПМДІ. В іншій переважній формі виконання винаходу зв'язуючий засіб (a) містить компонент (a1), переважно амінопласт, особливо переважно КФ-смолу та/або МФ-смолу, та/або посилену меламіном КФ-смолу та/або МКФ-смолу в кількості від 70 до 99,9 мас. % і компонент (a2), 4 UA 107858 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 переважно ПМДІ, в кількості від 0,1 до 30 мас. % відносно загальної маси компонентів (a1) та (a2) в формі чистих нерозбавлених речовин. В цілком переважній формі виконання винаходу зв'язуючий засіб (a) містить КФ-смолу в кількості від 70 до 99,9 мас. % і ПМДІ в кількості від 0,1 до 30 мас. % відносно загальної маси компонентів (a1) та (a2) в формі чистих нерозбавлених речовин. Зв'язуючі засоби (a1) та (a2) можуть бути застосовувані вже в формі суміші, проте зв'язуючі засоби (a1) та (a2), як правило без їх попереднього змішування між собою, в звичайному випадку на окремих стадіях можуть бути введені в контакт із лігноцелюлозовмісними частинками. Загальна кількість зв'язуючого засобу (a1), переважно КФ-смоли в формі чистої нерозбавленої речовини, відносно сухої маси лігноцелюлозовмісних частинок, переважно частинок деревини, становить від 3 до 50 мас. %, переважно від 5 до 15 мас. %, особливо переважно від 6 до 12 мас. %. Загальна кількість зв'язуючого засобу (a2), переважно ПМДІ в формі чистої нерозбавленої речовини, відносно сухої маси лігноцелюлозовмісних частинок, переважно частинок деревини, становить від 0,5 до 30 мас. %, переважно від 1 до 10 мас. %, особливо переважно від 2 до 6 мас. %. У тому випадку, коли зв'язуючий засіб (a) містить обидва компоненти (a1) та (a2), загальна кількість зв'язуючого засобу (a) в формі чистої нерозбавленої речовини відносно сухої маси лігноцелюлозовмісних частинок, переважно частинок деревини, становить від 0,5 до 30 мас. %, переважно від 1 до 15 мас. %, особливо переважно від 2 до 12 мас. %. Зв'язуючий засіб (b) містить: Водний компонент (I), що включає (i) полімер A, утворений із наведених далі мономерів: a) від 70 до 100 мас. % принаймні однієї етиленоненасиченої моно- та/або дикарбонової кислоти (мономер(и) A1) і b) від 0 до 30 мас. % принаймні одного іншого етиленоненасиченого мономера, який відрізняється від мономера A1 (мономер(и) A2), необов'язково (ii) низькомолекулярний зшивальний агент, що містить принаймні дві функціональні групи, вибрані з групи, що включає гідрокси, карбонову кислоту та її похідні, первинний, вторинний і третинний амін, епокси, альдегід, органічний ізоціанат, що містить принаймні дві ізоціанатні групи як компонент (ІІ), як описано вище, і необов'язково компонент (III) в формі водної дисперсії, що містить один або кілька полімер(ів) M, утворений із наведених далі мономерів: a) від 0 до 50 мас. % принаймні одного етиленоненасиченого мономера, який містить принаймні одну епоксидну та/або принаймні одну гідроксіалкільну групу (мономер(и) M1), і b) від 50 до 100 мас. % принаймні одного іншого етиленоненасиченого мономера, який відрізняється від мономерів M1 (мономер(и) M2) а також необов'язково стандартні добавки як компонент (IV), і зв'язуючий засіб (b) необов'язково містить акцептор формальдегіду. Полімер A утворений наведеними далі мономерами: a) від 70 до 100 мас. % принаймні однієї етиленоненасиченої моно- та/або дикарбонової кислоти (мономер(и) A1), та b) від 0 до 30 мас. % принаймні одного іншого етиленоненасиченого мономера, який відрізняється від мономера A1 (мономер(и) A2). Способи одержання полімеру A відомі фахівцям, зокрема шляхом радикальної полімеризації в розчинах, наприклад у воді чи в органічному розчиннику (див., наприклад, публікації A. Echte, "Довідник із технічної хімії полімерів" (Handbuch der Technischen Polymerchemie), розділ 6, видавництво VCH, Вайнхайм, 1993, або B. Vollmert, "Основи макромолекулярної хімії" (Grundriss der Makromolekularen Chemie), том 1, видавництво E. Vollmert Verlag, Карлсруе, 1988). Як мономер A1 застосовують, зокрема α,β-моно-етиленоненасичені моно- та дикарбонові кислоти, що містять від 3 до 6 атомів вуглецю, їх можливі ангідриди, а також їх водорозчинні солі, зокрема їх солі лужних металів, такі як, наприклад, акрилова кислота, метакрилова кислота, малеїнова кислота, фумарова кислота, ітаконова кислота, цитраконова кислота, тетрагідрофталева кислота, чи їх ангідриди, такі як, наприклад, ангідрид малеїнової кислоти, а також солі натрію або калію вищенаведених кислот. Особливо переважними є акрилова кислота, метакрилова кислота та/або ангідрид малеїнової кислоти, причому особливо 5 UA 107858 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 переважними є акрилова кислота та двокомпонентні комбінації акрилової кислоти з ангідридом малеїнової кислоти або акрилової кислоти і малеїнової кислоти. Як мономер(и) A2 застосовують етиленоненасичені сполуки, які можуть бути простим способом піддані радикальній співполімеризації з мономером (мономерами) A1, наприклад етилен; C3-C24-α-олефіни, такі як пропен, 1-гексен, 1-октен, 1-децен; вінілароматичні мономери, такі як стирол, α-метилстирол, o-хлорстирол або вініл-толуоли; вініл-галогеніди, такі як вінілхлорид або вініліденхлорид; естери вінілового спирту та монокарбонових кислот, що містять від 1 до 18 атомів вуглецю, такі як вінілацетат, вінілпропіонат, вініл-н-бутират, вініллаурат та вінілстеарат; естери α,β-моноетилено-ненасичених моно- і дикарбонових кислот, що містять переважно від 3 до 6 атомів вуглецю, таких як, зокрема, акрилова кислота, метакрилова кислота, малеїнова кислота, фумарова кислота та ітаконова кислота, алканоли, що містять в цілому від 1 до 12, переважно від 1 до 8 і насамперед від 1 до 4 атомів вуглецю, особливо такі як естер акрилової кислоти та метиловий, етиловий, н-бутиловий, ізобутиловий, пентиловий, гексиловий, гептиловий, октиловий, ноніловий, дециловий та 2-етилгексиловий естер метакрилової кислоти, диметиловий або ди-н-бутиловий естер фумарової та малеїнової кислоти; нітрили α,β-моноетилено-ненасичених карбонових кислот, такі як акрилнітрил, метакрилнітрил, динітрил фумарової кислоти, динітрил малеїнової кислоти, а також C 4-С8кон'юговані дієни, такі як 1,3-бутадієн (бутадієн) та ізопрен. Наведені мономери, як правило, є головними мономерами, кількість яких відносно загальної маси мономера A2 становить  50 мас. %, переважно  80 мас. % та особливо переважно  90 мас. % або навіть дорівнює загальній масі мономера A2. У всіх випадках розчинність цих мономерів у воді в стандартних умовах (20 C, 1 атм (абс.)) є лише помірною або низькою. Іншими мономерами A2, які, проте, в описаних вище умовах відрізняються підвищеною водорозчинністю, є такі, що містять або принаймні одну сульфогрупу та/або її відповідний аніон чи принаймні одну аміно-, амідо-, уреїдо- або N-гетероциклічну групу, та/або її протоновані по атому азоту або алкільовані похідні амонію. Відповідними прикладами є акриламід та метакриламід; також вінілсульфонова кислота, 2-акриламідо-2-метилпропан-сульфонова кислота, стиролсульфонова кислота та її водорозчинні солі, а також N-вініл-піролідон; 2вінілпіридин, 4-вінілпіридин; 2-вінілімідазол; 2-(N,N-диметиламіно)етил-акрилат, 2-(N,Nдиметиламіно)етилметакрилат, 2-(N,N-діетиламіно)етилакрилат, 2-(N,Nдіетиламіно)етилметакрилат, 2-(N-третбутиламіно)етилметакрилат, N-(3-N’,N’-диметиламінопропіл)метакриламід та 2-(1-імідазолін-2-оніл)етилметакрилат. У звичайному випадку вміст вищенаведених водорозчинних мономерів A2 лише в формі модифікованих мономерів становить ( 10 мас. %, переважно ( 5 мас. % і зокрема переважно ( 3 мас. % відносно загальної маси мономерів A2. Інші мономери A2, які в звичайному випадку збільшують внутрішню міцність плівкоутворюючої полімерної матриці, містять принаймні одну епоксидну, гідроксильну, Nметилольну або карбонільну групу, або принаймні два не кон'югованих етиленоненасичених подвійних зв'язки. Прикладами є мономери, що містять дві вінільних групи, мономери, що містять дві вініліден-групи, а також мономери, що містять дві алкенільні групи. При цьому особливо переважними є діестери двоатомних спиртів із α,β-моноетилено-ненасиченими монокарбоновими кислотами, серед яких переважними є акрилова і метакрилова кислота. Прикладами подібних мономерів, які містять два не кон'югованих етиленоненасичених подвійних зв'язки, є діакрилати та диметакрилати алкіленгліколя, такі як діакрилат етиленгліколя, діакрилат 1,2-пропіленгліколя, діакрилат 1,3-пропіленгліколя, діакрилат 1,3бутиленгліколя, діакрилат 1,4-бутиленгліколя та диметакрилат етиленгліколя, диметакрилат 1,2-пропіленгліколя, диметакрилат 1,3-пропіленгліколя, диметакрилат 1,3-бутиленгліколя, диметакрилат 1,4-бутиленгліколя, а також дивінілбензол, вінілметакрилат, вінілакрилат, алілметакрилат, алілакрилат, діалілмалеат, діалілфумарат, метиленбісакриламід, циклопентадієнілакрилат, триалілціанурат або триалілізоціанурат. У цьому зв'язку особливе значення мають також C1-C8-гідроксіалкілові естери метакрилової та акрилової кислоти, такі як н-гідроксіетил-, н-гідроксипропіл- або н-гідроксибутилакрилат та -метакрилат, а також сполуки, такі як діацетонакриламід та ацетилацетоксіетилакрилат та -метакрилат. Часто наведені вище зшивальні мономери A2 застосовують у кількості  10 мас. %, проте переважно у кількості  5 мас. % відносно загальної кількості мономерів A2. Проте, насамперед переважно для одержання полімеру А взагалі не застосовують подібні зшивальні мономери A2. Згідно з винаходом переважно вміст включених у процесі полімеризації мономерів A2 у полімері А становить  10 мас. % або  5 мас. %. Зокрема переважно полімер A в жодному разі не містить включених у процесі полімеризації мономерів A2. 6 UA 107858 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Переважні полімери A можуть бути одержані шляхом радикальної полімеризації в розчинах лише мономерів A1, особливо переважно від 65 до 100 мас. %, цілком переважно від 70 до 90 мас. % акрилової кислоти із застосуванням особливо переважно від 0 до 35 мас. %, цілком переважно від 10 до 30 мас. % малеїнової кислоти або ангідриду малеїнової кислоти. Переважно середня молекулярна маса Mw полімеру A становить від 1000 г/моль до 500000 г/моль, переважно від 10000 г/моль до 300000 г/моль, особливо переважно від 30000 г/моль до 120000 г/моль. Спосіб встановлення середньої молекулярної маси Mw при одержанні полімеру A відомий фахівцям, і його здійснюють переважно шляхом радикальної полімеризації у водних розчинах у присутності сполук – агентів перенесення радикальних ланцюгів, так званих регуляторів росту радикальних ланцюгів. Спосіб визначення середньої молекулярної маси Mw також відомий фахівцям, і його здійснюють, наприклад, шляхом гель-проникної хроматографії. Добре придатними для одержання полімеру А комерційно доступними продуктами є, ® наприклад, продукти марки Sokalan виробництва компанії BASF SE, основою яких є, наприклад, акрилова та/або малеїнова кислота. Інші придатні до застосування полімери описані в публікації WO 99/ 02591 A. Необов'язково компонент (I) вміщує низькомолекулярний зшивальний агент (ii), що містить принаймні дві функціональні групи, які вибрані з групи, що включає гідрокси, карбонову кислоту та її похідні, первинний, вторинний і третинний амін, епокси, альдегід. Подібними добре придатними до застосування зшивальними агентами є такі, молекулярна маса яких становить від 30 до 10000 г/моль. Прикладами цих речовин є: алканоламіни, такі як триетаноламін; карбонові кислоти, такі як лимонна кислота, винна кислота, бутантеракарбонова кислота; спирти, такі як глюкоза, сахароза або інші цукри, гліцерин, гліколь, сорбітол, триметилолпропан; епоксиди, такі як бісфенол A або бісфенол Ф, а також смоли на цій основі, а також гліцидиловий етер поліалкіленоксиду або тригліцидиловий етер триметилолпропану. У переважній формі виконання винаходу молекулярна маса застосовуваного низькомолекулярного зшивального агента (ii) становить від 30 до 4000 г/моль, зокрема переважно від 30 до 500 г/моль. Полімер M утворений наведеними далі мономерами: a) від 0 до 50 мас. % принаймні одного етиленоненасиченого мономера, який містить принаймні одну епоксидну та/або гідроксіалкільну групу (мономер(и) M1), та b) від 50 до 100 мас. % принаймні одного іншого етиленоненасиченого мономера, який відрізняється від мономерів M1 (мономер(и) M2). Полімер M може бути одержаний шляхом радикальної полімеризації у водних емульсіях відповідних мономерів M1 та/або M2. Полімер M може перебувати в однофазній чи двофазній формі, може мати структуру "ядро/оболонка". Здійснення радикальної полімеризації етиленоненасичених мономерів у водних емульсіях описано в численних публікаціях і тому достатньо відоме фахівцям (див., наприклад: "Емульсійна полімеризація" (Emulsionspolymerisation) у виданні Encyclopedia of Polymer Science and Engineering, том 8, стор. 659 та наст. (1987); D.C. Blackley, High Polymer Latices, том 1, стор. 35 та наст. (1966); H. Warson, The Applications of Synthetic Resin Emulsions, розділ 5, стор. 246 та наст. (1972); D. Diederich, "Хімія в наш час" (Chemie in unserer Zeit), 24, стор. 135-142 (1990); Emulsion Polymerisation, видавництво Interscience Publishers, Нью-Йорк (1965); DE-A 40 03 422 та "Дисперсії синтетичних високополімерів" (Dispersionen synthetischer Hochpolymeren), F. Hölscher, видавництво Springer-Verlag, Берлін (1969)). Реакції радикальної полімеризації у водних емульсіях здійснюють зазвичай таким чином, що одержують водну дисперсію етиленоненасичених мономерів в формі краплинок із застосуванням допоміжних диспергаторів, після чого піддають полімеризації із застосуванням ініціатора радикальної полімеризації. Як мономер(и) M1 застосовують насамперед гліцидилакрилат та/або гліцидилметакрилат, а також гідроксіалкілакрилати та -метакрилати, що містять C2-C10-гідроксіалкільні групи, зоокрема C2-C4-гідроксіалкільні групи і переважно C2- та C3-гідроксіалкільні групи, наприклад 2гідроксіетилакрилат, 2-гідроксіетилметакрилат, 3-гідроксипропілакрилат, 3-гідроксипропілметакрилат, 4-гідроксибутилакрилат та/або 4-гідроксибутилметакрилат. Особливо переважно застосовують один або кілька, переважно один або два наведених далі мономера M1: 2-гідроксіетилакрилат, 2-гідроксіетилметакрилат, гліцидилакрилат, гліцидилметакрилат. Згідно з винаходом у полімеризатор залежно від потреби можна закладати частину або загальну кількість мономерів M1. Проте, можна також поступово вводити загальну кількість або, залежно від конкретних обставин, залишкову кількість мономерів M1 в процесі здійснення 7 UA 107858 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 реакції полімеризації. При цьому загальну кількість або, залежно від конкретних обставин, залишкову кількість мономерів M1 можна вводити у полімеризатор однією чи кількома порціями періодично або безперервно незмінними або змінюваними масовими потоками. Насамперед переважно мономери M1 вводять у процесі здійснення реакції полімеризації безперервно незмінними масовими потоками, зокрема як компонент водної емульсії мономерів. Як мономер(и) M2 застосовують зокрема здатні до радикальної співполімеризації простим способом із мономером (мономерами) M1 етиленоненасичені сполуки, наприклад етилен; вінілароматичні мономери, такі як стирол, α-метилстирол, o-хлорстирол або вінілтолуоли; вінілгалогеніди, такі як вінілхлорид або вініліденхлорид; естери вінілового спирту з монокарбоновими кислотами, що містять від 1 до 18 атомів вуглецю, такі як вінілацетат, вінілпропіонат, вініл-н-бутират, вініллаурат і вінілстеарат; естери α,β-моноетилено-ненасичених моно- і дикарбонових кислот, що містять переважно від 3 до 6 атомів вуглецю, таких як, зокрема, акрилова кислота, метакрилова кислота, малеїнова кислота, фумарова кислота та ітаконова кислота, з алканолами, що містять в загальному випадку від 1 до 12, переважно від 1 до 8 і зокрема від 1 до 4 атомів вуглецю, особливо такими як метиловий, етиловий, нбутиловий, ізобутиловий, пентиловий, гексиловий, гептиловий, октиловий, ноніловий, дециловий та 2-етилгексиловий естери акрилової та метакрилової кислоти, диметилові або дин-бутилові естери фумарової та малеїнової кислоти; нітрили α,β-моноетилено-ненасичених карбонових кислот, такі як акрилонітрил, метакрилонітрил, динітрил фумарової кислоти, динітрил малеїнової кислоти, а також C 4-8-кон'юговані дієни, такі як 1,3-бутадієн (бутадієн) та ізопрен. Наведені мономери, як правило, є головними мономерами, кількість яких відносно загальної маси мономера М2 становить  50 мас. %, переважно  80 мас. % і зокрема  90 мас. %. У всіх випадках розчинність цих мономерів у воді в стандартних умовах (20 C, 1 атм (абс.)) є лише помірною або низькою. Мономерами M2, які у вищенаведених умовах проявляють підвищену водорозчинність, є такі, що містять принаймні одну кислотну групу та/або її відповідний аніон чи принаймні одну аміно-, амідо-, уреїдо- або N-гетероциклічну групу та/або її протоновані по атому азоту або алкільовані похідні амонію. Відповідними прикладами є α,β-моноетилено-ненасичені моно- і дикарбонові кислоти, що містять від 3 до 6 атомів вуглецю, та їх аміди, такі як, наприклад, акрилова кислота, метакрилова кислота, малеїнова кислота, фумарова кислота, ітаконова кислота, акриламід і метакриламід; також вінілсульфонова кислота, 2-акриламідо-2метилпропансульфонова кислота, стиролсульфонова кислота та її водорозчинні солі, а також N-вінілпіролідон, 2-вінілпіридин, 4-вінілпіридин, 2-вінілімідазол, 2-(N,Nдиметиламіно)етилакрилат, 2-(N,N-диметиламіно)етилметакрилат, 2-(N,N-діетиламіно)етилакрилат, 2-(N,N-діетиламіно)етилметакрилат, 2-(N-третбутил-аміно)-етилметакрилат, N-(3-N’,N’-диметиламінопропіл)метакриламід, 2-(1-імідазолін-2-оніл)етилмет-акрилат і уреїдометакрилат. У стандартному випадку вміст вищенаведених водорозчинних мономерів M2 лише в формі модифікованих мономерів становить  10 мас. %, переважно  5 мас. % і зокрема переважно  3 мас. % відносно загальної кількості мономерів M2. Мономери М2, які в звичайному випадку збільшують внутрішню міцність плівкоутворюючої полімерної матриці, містять принаймні одну N-метилольну або карбонільну групу, або принаймні два не кон'югованих етиленоненасичених подвійних зв'язки. Прикладами є мономери, що містять дві вінільних групи, мономери, що містять дві вініліден-групи, а також мономери, що містять дві алкенільні групи. При цьому особливо переважними є діестери двоатомних спиртів із α,β-моноетилено-ненасиченими монокарбоновими кислотами, серед яких переважними є акрилова і метакрилова кислота. Прикладами подібних мономерів, які містять два не конюгованих етиленоненасичених подвійних зв'язки, є діакрилати та диметакрилати алкіленгліколя, такі як діакрилат етиленгліколя, діакрилат 1,2-пропіленгліколя, діакрилат 1,3пропіленгліколя, діакрилат 1,3-бутиленгліколя, діакрилат 1,4-бутиленгліколя та диметакрилат етиленгліколя, диметакрилат 1,2-пропіленгліколя, диметакрилат 1,3-пропіленгліколя, диметакрилат 1,3-бутиленгліколя, диметакрилат 1,4-бутиленгліколя, а також дивінілбензол, вінілметакрилат, вінілакрилат, алілметакрилат, алілакрилат, діалілмалеат, діалілфумарат, метиленбісакриламід, циклопентадієнілакрилат, триалілціанурат або триалілізоціанурат. У цьому зв'язку особливе значення мають також такі сполуки, як діацетонакриламід і ацетилацетоксіетилакрилат чи -метакрилат. Наведені вище зшивальні мономери M2 часто застосовують у кількості  10 мас. %, переважно у кількості  5 мас. % і насамперед переважно в кількості  3 мас. % відносно загальної кількості мономерів A2. Проте, часто подібні зшивальні мономери M2 взагалі не застосовують. Згідно з винаходом у полімеризатор залежно від потреби можна закладати частину або загальну кількість мономерів M1. Проте, можна також поступово вводити загальну кількість або, 8 UA 107858 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 залежно від конкретних обставин, залишкову кількість мономерів M1 в процесі здійснення реакції полімеризації. При цьому загальну кількість або, залежно від конкретних обставин, залишкову кількість мономерів M1 можна вводити у полімеризатор однією чи кількома порціями періодично або безперервно незмінними або змінюваними масовими потоками. Зокрема, переважно мономери M1 вводять у процесі здійснення реакції полімеризації безперервно незмінними масовими потоками, зокрема як компонент водної емульсії мономерів. Для одержання водної дисперсії компонента (II) часто застосовують допоміжні диспергуючі засоби для стабілізації диспергованих у водній фазі мономерів у формі краплинок та одержаних радикальною полімеризацією частинок полімеру, забезпечуючи таким чином стабільність утвореної полімерної композиції. Такими засобами є як захисні колоїди, застосовувані в звичайному випадку для здійснення радикальної полімеризації у водних емульсіях, так і емульгатори. Придатними до застосування захисними колоїдами є, наприклад, полівінілові спирти, похідні целюлози або співполімеризати, що містять вінілпіролідон або акрилову кислоту, наприклад такі, що визначені в цьому описі як компонент I(i). Докладний опис інших придатних до застосування захисних колоїдів наведений у публікації Houben-Weyl, "Методи органічної хімії" (Methoden der organischen Chemie), том XIV/1, "Макромолекулярні речовини" (Makromolekulare Stoffe), стор. 411 - 420, видавництво Georg-Thieme-Verlag, Штуттгарт, 1961. Самозрозуміло, можуть бути застосовані також суміші емульгаторів та/або захисних колоїдів. Часто як допоміжні диспергатори застосовують виключно емульгатори, відносна молекулярна маса яких на відміну від захисних колоїдів в звичайному випадку перевищує 1000. Вони можуть бути аніонними, катіонними або неіонними. Самозрозуміло, при застосуванні сумішей поверхнево-активних речовин окремі компоненти мають бути сумісними, що в сумнівних випадках може бути перевірено за допомогою кількох попередніх досліджень. У загальному випадку аніонні емульгатори сумісні один із одним та з неіонними емульгаторами. Це стосується також катіонних емульгаторів, у той час як аніонні та катіонні емульгатори переважно не сумісні між собою. Застосовуваними емульгаторами є, наприклад, етоксильовані моно-, ді- та триалкілфеноли (ступінь етоксилювання (ЕО): від 3 до 50, алкільний залишок: від C4 до C12), етоксильовані жирні спирти (ступінь етоксилювання: від 3 до 50; алкільний залишок: від C 8 до C36), а також солі лужних металів і амонієві солі алкілсульфатів (алкільний залишок: від C 8 до C12), моноефірів сірчаної кислоти та етоксильованих алканолів (ступінь етоксилювання: 3 до 30, алкільний залишок: C12 до C18) та етоксильованих алкілфенолів (ступінь етоксилювання: 3 до 50, алкільний залишок: C4 до C12), алкілсульфонових кислот (алкільний залишок: C 12 до C18) та алкіларилсульфонових кислот (алкільний залишок: від C 9 до C18). Інші придатні до застосування емульгатори описані в публікації Houben-Weyl, "Методи органічної хімії" (Methoden der organischen Chemie), том XIV/1, "Макромолекулярні речовини" (Makromolekulare Stoffe), стор. 192 - 208, видавництво Georg-Thieme-Verlag, Штуттгарт, 1961. Переважно у відповідному винаходові способі застосовують неіонні та/або аніонні емульгатори. Як правило, кількість застосовуваного допоміжних диспергаторів, зокрема емульгаторів, становить від 0,1 до 5 мас. %, переважно від 1 до 3 мас. % відносно загальної кількості суміші мономерів M. У тому випадку, якщо захисні колоїди є єдиними застосовуваними диспергаторами, їх кількість є значно вищою; в звичайному випадку від 5 до 40 мас. % диспергатора, переважно від 10 до 30 мас. % відносно загальної кількості суміші мономерів M. Згідно з винаходом у полімеризатор залежно від потреби можна закладати частину або загальну кількість допоміжних диспергаторів. Проте, можна також поступово вводити загальну кількість або, залежно від конкретних обставин, залишкову кількість допоміжних диспергаторів у процесі здійснення реакції полімеризації. При цьому загальну кількість або, залежно від конкретних обставин, залишкову кількість допоміжних диспергаторів можна вводити у полімеризатор однією чи кількома порціями періодично або безперервно незмінними або змінюваними масовими потоками. Насамперед переважно допоміжні диспергуючі засоби вводять у процесі здійснення реакції полімеризації безперервно незмінними масовими потоками, зокрема як компонент водної емульсії мономерів. Переважні полімери M містять a) від 0,01 до 50 мас. % принаймні одного етиленоненасиченого мономера, що містить принаймні одну епоксидну та/або принаймні одну гідроксіалкільну групу (мономер(и) M1) та b) від 50 до 99,99 мас. % принаймні одного іншого етиленоненасиченого мономера, який відрізняється від мономерів M1 (мономер(и) M2). Подібні особливо переважні полімери M можуть бути одержані шляхом радикальної полімеризації в розчині від 10 до 30 мас. %, переважно від 15 до 22 мас. % естерів акрилової 9 UA 107858 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 та/або метакрилової кислоти з C1-8-спиртами – переважно метанолом, н-бутанолом, 2етилгексанолом – із від 40 до 70 мас. %, переважно від 55 до 65 мас. % стиролу та із від 5 до 50 мас. %, переважно від 20 до 30 мас. % 2-гідроксіетилакрилату та/або 2-гідроксіетилметакрилату, та/або гліцидилакрилату, та/або гліцидилметакрилату, причому сума компонентів складає 100 мас. %. Інші переважні полімери M не містять мономеру/мономерів M1 і можуть бути одержані шляхом радикальної полімеризації в розчині від 80 до 99 мас. %, переважно від 85 до 95 мас. % естерів акрилової кислоти та/або естерів метакрилової кислоти зі C 1-8-спиртами – переважно метанолом, н-бутанолом, 2-етилгексанолом – із від 0 до 5 мас. %, переважно від 1 до 3 мас. % уреїдометакрилату та від 0,5 до 5 мас. %, переважно від 1 до 4 мас. % α,β-моноетиленоненасичених моно- і дикарбонових кислот, що містять від 3 до 6 атомів вуглецю, – переважно акриловою кислотою, метакриловою кислотою, - та/або амідами цих кислот, причому сума компонентів складає 100 мас. %. Інші переважні полімери M можуть бути одержані шляхом застосування диспергаторів на основі полі(акрилових кислот), які описані в публікаціях EP 1240205 A або DE19991049592 A. Переважно подібні полімери мають структуру "ядро/оболонка" (ізотропний розподіл фаз, наприклад у формі лушпиння цибулі) або структуру типу "сфер Януса" (Janus) (анізотропний розподіл фаз). Згідно з винаходом шляхом цілеспрямованого варіювання типу і кількості мономерів M1 та M2 фахівець може одержувати водні полімерні композиції, полімери M яких мають температуру переходу в склоподібний стан T g чи точку плавлення в діапазоні від -60 до 270 °C. Переважно температура переходу в склоподібний стан T g полімеру M становить від 10 °C до 120 °C і переважно від 30 °C до 90 °C. Температурою переходу в склоподібний стан T g називають граничне значення температури переходу в склоподібний стан, до якого вона наближається згідно з публікацією G. Kanig (Kolloid-Zeitschrift & Zeitschrift für Polymere, том 190, стор. 1, рівняння 1) зі збільшенням молекулярної маси. Температуру переходу в склоподібний стан чи точку плавлення визначають методом ДСК (диференціальної скануючої калориметрії, англ. Differential Scanning Calorimetry, 20 K/хв., вимірювання середнього значення, DIN 53765). Значення Tg для гомополімеризатів більшості мономерів відомі і наведені, наприклад, в "Енциклопедії промислової хімії Ульманна" (Ullmann’s Ecyclopedia of Industrial Chemistry), том 5, вип. A21, стор. 169, видавництво VCH, Вайнхайм, 1992; іншими джерелами для отримання інформації щодо температур переходу гомополімеризатів у склоподібний стан є, наприклад, публікації J. Brandrup, E.H. Immergut, Polymer Handbook, 1-е видання, J. Wiley, Нью-Йорк, 1966, 2-е видання, J. Wiley, Нью-Йорк, 1975, і 3-є видання, J. Wiley, Нью-Йорк, 1989). Відповідні винаходові компоненти (I) та (IIІ) у звичайному випадку містять полімери в формі твердої речовини (загальна кількість полімеру A або загальна кількість полімеру M) у кількості  10 і  70 мас. %, часто  20 і  65 мас. %, частіше  40 і ( 60 мас. % відносно загальної кількості відповідного водного компонента (I) або (II). Визначений шляхом квазіпружного розсіяння світла (стандарт ISO 13321) середньочисельний діаметр частинок (cumulant z-average) полімеру M у водному компоненті (ІІI) становить як правило від 10 до 2000 нм, часто від 20 та 1000 нм і часто від 50 до 700 нм чи від 80 до 400 нм. Компоненти зв'язуючого засобу (b), переважно компоненти (I) і (III), можуть бути застосовувані вже в формі суміші, проте компоненти зв'язуючого засобу (b), як правило без їх попереднього змішування між собою, в звичайному випадку на окремих стадіях можуть бути введені в контакт із лігноцелюлозовмісними частинками. Загальна кількість компонентів (I) і (III) зв'язуючого засобу (b) в формі чистої нерозбавленої речовини відносно сухої маси лігноцелюлозовмісних частинок, переважно частинок деревини, становить від 0,5 до 50 мас. %, переважно від 0,75 до 12 мас. %, особливо переважно від 1 до 6 мас. %. Загальна кількість компонента (I) зв'язуючого засобу (b) в формі чистої нерозбавленої речовини відносно сухої маси лігноцелюлозовмісних частинок, переважно частинок деревини, становить від 0,5 до 30 мас. %, переважно від 1 до 10 мас. %, особливо переважно від 1,5 до 6 мас. %. Загальна кількість компонента (ІІI) зв'язуючого засобу (b) в формі чистої нерозбавленої речовини відносно сухої маси лігноцелюлозовмісних частинок, переважно частинок деревини, становить від 0,5 до 30 мас. %, переважно від 0,75 до 10 мас. %, особливо переважно від 1 до 6 мас. %. 10 UA 107858 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 Масове співвідношення між компонентом (I) і компонентом (III) зв'язуючого засобу (b) в формі чистої нерозбавленої речовини становить від 10 : 1 до 1 : 10, переважно від 5 : 1 до 1 : 5 , особливо переважно від 3 : 1 до 1 : 3. Значення pH зв'язуючого засобу (b) становить від 0 до 5, переважно від 2 до 4. Бажане значення pH зв'язуючого засобу B встановлюють, як правило, шляхом комбінування компонентів (I) та (IІI) і в разі потреби компонента (IV) та/або акцептора формальдегіду. Проте, бажане значення pH зв'язуючого засобу (b) у місці дії може бути встановлене традиційним способом шляхом додавання неорганічних або органічних кислот та/або їх солей, наприклад мінеральних кислот, таких як сірчана кислота, соляна кислота, фосфоровмісних кислот, таких як фосфорна кислота, фосфористої кислоти або фосфорноватисної кислоти, та їх солей, наприклад фосфату натрію, фосфіту натрію, гіпофосфіту натрію; органічних сульфонових кислот, таких як метансульфонова кислота; карбонових кислот, таких як мурашина кислота або оцтова кислота, або форміат натрію, ацетат натрію, цитрату натрію, або неорганічних чи органічних лугів, наприклад гідроксиду натрію (водного чи в первинній формі речовини), оксиду кальцію або карбонату кальцію (кожного відповідно також водного або в первинній формі речовини), або аміаку, водного або в первинній формі речовини, в діапазоні від 2 до 4. У загальному випадку зв'язуючий засіб (b) може бути застосований у формі готової суміші, діапазон значень рН якої наведений вище. Проте, бажане значення рН можна встановлювати – як описано вище – шляхом роздільного нанесення окремих компонентів зв'язуючого засобу (b) та описаних вище кислот чи лугів на лігноцелюлозовмісну основу. Шляхом відповідного вибору значення рН компонентів зв'язуючого засобу (b) і доданих кислот або лугів фахівець може комбінувати їх для одержання бажаного значення рН на лігноцелюлозовмісній основі. Поняття "добавки" як компонент (IV) охоплює всі відомі фахівцям добавки, наприклад воски, парафінову емульсію, антипірени, змочувальні агенти, солі, а також неорганічні або органічні солі та луги, наприклад мінеральні кислоти, такі як сірчана кислота, азотна кислота, фосфоровмісні кислоти, таких як фосфорна кислота, фосфористої кислоти або фосфорноватисної кислоти, та їх солі; органічні сульфонові кислоти, такі як метансульфонова кислота; карбонові кислоти, такі як мурашина кислота або оцтова кислота, або неорганічні чи органічні луги, наприклад гідроксид натрію (водний чи в первинній формі речовини), оксид кальцію або карбонат кальцію (кожен відповідно водний чи в первинній формі речовини) або аміак, водний чи в первинній формі речовини. Ці добавки можуть бути додані в кількості від 0 до 20 мас. %, переважно від 0 до 5 мас. %, зокрема від 0 до 2 мас. % відносно маси сухої речовини лігноцелюлозовмісних частинок, наприклад абсолютно сухої (atro) деревини. На лігноцелюлозовмісні частинки, переважно частинки деревини, особливо переважно деревну стружку або деревні волокна, клей наносять, як правило, шляхом уведення їх у контакт зі зв'язуючим засобом (a) або (b). Подібні способи нанесення клею відомі, застосовуються для виготовлення стандартних деревних матеріалів із застосуванням звичайних амінопластів і описані, наприклад, у публікації "Довідник із технології виробництва стружкових плит" (Taschenbuch der Spanplatten Technik), H.-J. Deppe, K. Ernst, 4-е видання, 2000, видавництво DRW-Verlag Weinbrenner GmbH & Co., Лайнфельден-Ехтердінген, розділ 3.3. Зв'язуючий засіб (a) або (b) може бути введений у контакт із лігноцелюлозовмісними частинками, переважно частинками деревини, особливо переважно деревними стружками або волокнами, різними способами, переважно нанесення (a) чи (b) шляхом розбризкування на лігноцелюлозовмісні частинки. При нанесенні клею в звичайному випадку зв'язуючий засіб (a) або (b) використовують у такій кількості, як описано вище. Стосовно зв'язуючого засобу (b) переважним є введення компонента (II) у контакт із лігноцелюлозовмісними частинками без попереднього змішування з іншими компонентами (I) та/або (III), та/або (IV). При цьому компонент (II) може бути введений у контакт із лігноцелюлозовмісними частинками до або після інших вищеназваних компонентів. Зв'язуючий засіб (b) необов'язково містить акцептор формальдегіду. Переважно зв'язуючий засіб (b) містить акцептор формальдегіду в тому випадку, якщо зв'язуючий засіб (a) містить описану вище формальдегідну смолу. Акцепторами формальдегіду є такі хімічні речовини, що, як правило, мають вільну електронну пару, яка вступає в хімічну реакцію з формальдегідом, тобто зв'язує формальдегід хімічно, у більшості випадків необоротно. Подібні вільні електронні групи мають, наприклад, наведені далі такі функціональні групи органічних або неорганічних сполук: первинні, вторинні і третинні аміногрупи, гідроксильні групи, сульфітні групи, аміди, іміди. 11 UA 107858 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Добре придатними до застосування акцепторами формальдегіду є, наприклад: аміак, сечовина, меламін, органічні C1-C10-аміни, полімери, що містять принаймні одну аміногрупу, такі як поліаміни, полііміни, полікарбаміди, полілізини, полівініламін, поліетиленімін. Ообливо перважним акцептором формальдегіду є сечовина. Вміст акцептора формальдегіду в зв'язуючому засобі (b) становить від 0,1 до 10 мас. %, переважно від 0,5 до 7 мас. % відносно маси сухої речовини лігноцелюлозовмісних частинок, наприклад абсолютно сухої (atro) деревини, і чистого, не розбавленого акцептора формальдегіду. Багатошаровим лігноцелюлозовмісним формованим виробам може бути надана правильна або неправильна просторова форма. Бажаними формами є наведені далі приклади: всі правильні формовані тіла, такі як сфери, циліндри, прямокутні паралелепіпеди, плити; всі неправильні форми, такі як порожнисті тіла неправильної форми, орнаменти. Переважними бажаними формами є плоскі форми, особливо переважною є форма плити. Більш переважні багатошарові лігноцелюлозовмісні формовані вироби містять понад 70 мас. % лігноцелюлозовмісних частинок, переважно деревних волокон, стружок, лляних волокон, лляної костриці. Середня густина багатошарових лігноцелюлозовмісних формованих виробів у звичайному 3 3 3 3 випадку становить від 3 00 кг/м до 950 кг/м , переважно від 450 кг/м до 850 кг/м . Відповідні винаходові багатошарові лігноцелюлозовмісні формовані вироби мають один чи кілька середніх шарів A), які містять лігноцелюлозовмісні частинки та зв'язуючий засіб (a), і один чи два покривних шари B), які містять лігноцелюлозовмісні частинки та зв'язуючий засіб (b). Середнім шаром або середніми шарами в смислі винаходу є всі шари, які не є зовнішніми шарами. Зовнішній шар або зовнішні шари відповідного винаходові багатошарового лігноцелюлозовмісного формованого виробу в цьому описі називають також покривним шаром чи покривними шарами. Переважні відповідні винаходові багатошарові лігноцелюлозовмісні формовані вироби мають плоску форму, переважно у вигляді плити, містять частинки льону та/або деревини, особливо переважно деревну стружку або деревні волокна як лігноцелюлозовмісні частинки, і складаються з трьох шарів: середній шар A) і два покривних шари B), розташовані з верхньої та нижньої сторін цього середнього шару. Для одержання багатошарових лігноцелюлозовмісних формованих виробів, наприклад описаних вище тришарових лігноцелюлозовмісних формованих виробів, використовують переважно наведені далі зв'язуючі засоби для відповідних шарів: У добре придатній до реалізації формі виконання винаходу зв'язуючий засіб (b) не містить низькомолекулярного зшивального агента (ii), але містить компонент (ІII), як описано в прикладах згідно з Варіантами 1 і 2. Варіант 1: Використовуваний для одержання середнього шару A) або середніх шарів A) зв'язуючий засіб (a) містить лише компонент (a1), переважно амінопласт, особливо переважно КФ-смолу та/або МКФ-смолу. Для одержання покривного шару B) або обох покривних шарів B) використовують зв'язуючий засіб (b); наприклад, зв'язуючий засіб (b) містить водний розчин відповідного винаходові полімеру А, одержаного шляхом радикальної полімеризації у водному розчині 70 мас. % акрилової кислоти і 30 мас. % ангідриду малеїнової кислоти. Компонент (I) не містить інших зшивальних агентів. Компонентом (ІII) зв'язуючого засобу (b) є водна дисперсія відповідного винаходові полімеру M, одержаного шляхом радикальної полімеризації у водній емульсії від 50 до 65 мас. % стиролу і від 5 до 15 мас. % метилметакрилату, від 5 до 15 мас. % н-бутилакрилату, від 10 до 30 мас. % гідроксіетилакрилату і від 2 до 20 мас. % гліцидилметакрилату, причому сума мономерів складає 100 мас. %. Зв'язуючий засіб (b) містить також компонент (ІІ) у визначеній вище кількості та описаний вище акцептор формальдегіду у визначеній вище кількості. Варіант 2: Використовуваний для одержання середнього шару A) або середніх шарів A) зв'язуючий засіб (a) містить компонент (a1), переважно амінопласт, особливо переважно КФ-смолу та/або МКФ-смолу, і компонент (a2), переважно ПМДІ у наведеній вище для комбінації (a1) і (a2) кількості. Для одержання покривного шару B) або обох покривних шарів B) використовують зв'язуючий засіб (b); наприклад, зв'язуючий засіб (b) містить водний розчин відповідного винаходові полімеру A, одержаного шляхом радикальної полімеризації у водному розчині 70 мас. % 12 UA 107858 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 акрилової кислоти і 30 мас. % ангідриду малеїнової кислоти. Компонент (I) не містить інших зшивальних агентів. Компонентом (IІI) зв'язуючого засобу (b) є водна дисперсія відповідного винаходові полімеру M, одержаного шляхом радикальної полімеризації у водній емульсії від 50 до 65 мас. % стиролу і від 5 до 15 мас. % метилметакрилату, від 5 до 15 мас. % н-бутилакрилату, від 10 до 30 мас. % гідроксіетилакрилату і від 2 до 20 мас. % гліцидилметакрилату, причому сума мономерів складає 100 мас. %. Зв'язуючий засіб (b) містить також компонент (ІІ) у визначеній вище кількості та описаний вище акцептор формальдегіду у визначеній вище кількості. В іншій добре придатній до реалізації формі виконання винаходу зв'язуючий засіб (b) містить низькомолекулярний зшивальний агент (ii) і не містить компонента (ІII), як це описано, наприклад, далі у Варіантах 3 - 5. Варіант 3: Використовуваний для одержання середнього шару A) або середніх шарів A) зв'язуючий засіб (a) містить лише компонент (a1), переважно амінопласт, особливо переважно КФ-смолу та/або МКФ-смолу. Для одержання покривного шару B) або обох покривних шарів B) використовують зв'язуючий засіб (b); наприклад, зв'язуючий засіб (b) містить водний розчин відповідного винаходові полімеру А, одержаного шляхом радикальної полімеризації у водному розчині 70 мас. % акрилової кислоти і 30 мас. % ангідриду малеїнової кислоти. Компонент (I) містить додатково зшивальний компонент (ii), вміщуючий переважно більше ніж дві функціональні групи на кожну молекулу зшивального агента, особливо переважно триетаноламін. Зв'язуючий засіб (b) містить також компонент (ІІ) у визначеній вище кількості та описаний вище акцептор формальдегіду у визначеній вище кількості. Варіант 4: Використовуваний для одержання середнього шару A) або середніх шарів A) зв'язуючий засіб (a) містить лише компонент (a2), переважно ПМДІ. Для одержання покривного шару B) або обох покривних шарів B) використовують зв'язуючий засіб (b); наприклад, зв'язуючий засіб (b) містить водний розчин відповідного винаходові полімеру А, одержаного шляхом радикальної полімеризації у водному розчині 70 мас. % акрилової кислоти і 30 мас. % ангідриду малеїнової кислоти. Компонент (I) містить додатково зшивальний компонент (ii), вміщуючий переважно більше ніж дві функціональні групи на кожну молекулу зшивального агента, особливо переважно триетаноламін. Зв'язуючий засіб (b) містить також компонент (ІІ) у визначеній вище кількості та описаний вище акцептор формальдегіду у визначеній вище кількості. Варіант 5: Використовуваний для одержання середнього шару A) або середніх шарів A) зв'язуючий засіб (a) містить компоненти (а1) і (a2), переважно ПМДІ. Для одержання покривного шару B) або обох покривних шарів B) використовують зв'язуючий засіб (b), проте без компонента (ІІІ); наприклад, зв'язуючий засіб (b) містить водний розчин відповідного винаходові полімеру А, одержаного шляхом радикальної полімеризації у водному розчині 70 мас. % акрилової кислоти і 30 мас. % ангідриду малеїнової кислоти. Компонент (I) містить додатково зшивальний компонент (ii), вміщуючий переважно більше ніж дві функціональні групи на кожну молекулу зшивального агента, особливо переважно триетаноламін. Зв'язуючий засіб (b) містить також компонент (ІІ) у визначеній вище кількості та описаний вище акцептор формальдегіду у визначеній вище кількості. В іншій добре придатній до реалізації формі виконання винаходу зв'язуючий засіб (b) містить як низькомолекулярний зшивальний агент (ii), так і компонент (IIІ), як це описано, наприклад, далі у Варіанті 6. Варіант 6: Використовуваний для одержання середнього шару A) або середніх шарів A) зв'язуючий засіб (a) містить компонент (a1), переважно амінопласт, особливо переважно КФ-смолу та/або МКФ-смолу, та/або компонент (a2), переважно ПМДІ у наведеній вище для комбінації (a1) і (a2) кількості. Для одержання покривного шару B) або обох покривних шарів B) використовують зв'язуючий засіб (b); наприклад, зв'язуючий засіб (b) містить водний розчин відповідного винаходові полімеру А, одержаного шляхом радикальної полімеризації у водному розчині 70 мас. % акрилової кислоти і 30 мас. % ангідриду малеїнової кислоти. Компонент (I) містить додатково зшивальний компонент (ii), вміщуючий переважно більше ніж дві функціональні групи на кожну молекулу зшивального агента, особливо переважно триетаноламін. Компонентом (ІII) 13 UA 107858 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 зв'язуючого засобу (b) є водна дисперсія відповідного винаходові полімеру M, одержаного шляхом радикальної полімеризації у водній емульсії від 50 до 65 мас. % стиролу і від 5 до 15 мас. % метилметакрилату, від 5 до 15 мас. % н-бутилакрилату, від 10 до 30 мас. % гідроксіетилакрилату і від 2 до 20 мас. % гліцидилметакрилату, причому сума мономерів складає 100 мас. %. Зв'язуючий засіб (b) містить також компонент (ІІ) у визначеній вище кількості та описаний вище акцептор формальдегіду у визначеній вище кількості. Товщина відповідного винаходові багатошарового лігноцелюлозовмісного формованого виробу, переважно плитоподібного формованого виробу, варіює залежно від сфери застосування і, як правило, становить від 0,5 до 300 мм; переважними є тонкі плитоподібні формовані вироби завтовшки від 4 до 100 мм, насамперед від 6 до 40 мм. Співвідношення між товщинами шарів відповідних винаходові багатошарових лігноцелюлозовмісних формованих виробів, переважно плитоподібних формованих виробів, може бути різним. У звичайному випадку товщина зовнішніх шарів A), називаних також покривними шарами, поодинці або всіх разом, є меншою, ніж товщина одного середнього шару чи кількох середніх шарів B). Маса окремого покривного шару в звичайному випадку становить від 5 до 30 мас. %, переважно від 10 до 25 мас. % загальної маси відповідного винаходові багатошарового лігноцелюлозовмісного формованого виробу. У переважному відповідному винаходові багатошаровому лігноцелюлозовмісному формованому виробі, переважно плитоподібному формованому виробі, товщина середнього шару/середніх шарів B) становить від 20 % до 99 %, переважно від 50 % до 99 %, особливо переважно від 60 % до 99 % відносно загальної товщини відповідного винаходові багатошарового лігноцелюлозовмісного формованого виробу, переважно плитоподібного формованого виробу. Відповідні винаходові багатошарові лігноцелюлозовмісні формовані вироби, переважно ті, в яких лігноцелюлозовмісні частинками є частинки деревини та/або частинки льону, особливо переважно деревні стружки або волокна, лляна стружка або лляна костриця, виготовляють стандартним способом, описаним, наприклад, у публікації "Довідник із технології виробництва деревинно-стружкових плит" (Taschenbuch der Spanplatten Technik), H.-J. Deppe, K. Ernst, 4-е видання, 2000, видавництво DRW-Verlag Weinbrenner GmbH & Co., Лайнфельден-Ехтердінген, розділ 3.5. У звичайному випадку спочатку лігноцелюлозовмісні частинки для одержання середнього шару/середніх шарів A) і покривного шару/покривних шарів B), наприклад деревини, льону, переважно деревини, наприклад у формі волокон, стружок, шпону або пасем, як описано вище, вводять у контакт з відповідним зв'язуючим засобом (a) (для одержання середнього шару/середніх шарів A)) або (b) (для одержання покривного шару/покривних шарів B)) (іншими словами - "намащують клеєм"). Потім намащені в такий спосіб клеєм лігноцелюлозовмісні частинки, наприклад деревини, льону, переважно деревини, наприклад у формі волокон, стружок, шпону або пасем, у бажаній послідовності для одержання багатошарового лігноцелюлозовмісного формованого виробу складають шарами і спресовують при підвищеній температурі стандартним способом, одержуючи багатошарові лігноцелюлозовмісні формовані вироби, переважно такі, в яких лігноцелюлозовмісними частинками є частинки деревини, наприклад у формі волокон, стружок, шпону або пасем. Для цього в звичайному випадку намащені в такий спосіб лігноцелюлозовмісні частинки, наприклад частинки деревини, льону - переважно деревини, особливо переважно деревини в формі стружок або волокон, - насипають на основу, одержуючи волокнистий чи стружковий мат, який потім у звичайному випадку спресовують при температурі від 80 °C до 250 °C під тиском від 5 до 50 бар, одержуючи відповідні винаходові багатошарові лігноцелюлозовмісні формовані вироби (див., наприклад, публікації: "Довідник із технології виробництва стружкових плит" (Taschenbuch der Spanplatten Technik), H.-J. Deppe, K. Ernst, 4-е видання, 2000, видавництво DRW-Verlag Weinbrenner GmbH & Co., Лайнфельден-Ехтердінген, стор. 232 -254. "МДФ – деревинноволокністі плити середньої густини" (MDF – Mitteldichte Faserplatten), H.-J. Deppe, K. Ernst, 1996, видавництво DRW-Verlag Weinbrenner GmbH & Co., Лайнфельден-Ехтердінген, стор. 93 – 104). Тривалість процесу пресування для виготовлення плит у звичайному випадку зазначають у "секундах на міліметр товщини плити" чи "с/мм" (її часто називають також коефіцієнтом тривалості пресування). 14 UA 107858 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Для одержання відповідних винаходові багатошарових лігноцелюлозовмісних формованих виробів, як правило, необхідно вибирати коефіцієнти тривалості пресування, які відомі для швидко твердіючих формальдегідних смол: на лабораторному пресі марки Siempelkamp (габарити 520 мм  520 мм), як правило, для одержання відповідних винаходові формованих виробів необхідно вибирати коефіцієнти тривалості пресування від 8 до 10 с/мм, як і для плит, що виготовляють лише із застосуванням вміщуючих амінопласти зв'язуючих засобів; для одержання формованих виробів, що виготовляють із застосуванням не вміщуючих формальдегід зв'язуючих засобів, наприклад продуктів марки Acrodur® компанії BASF SE, необхідно вибирати коефіцієнти тривалості пресування понад 25 с/мм. Особливо переважними відповідними винаходу багатошаровими лігноцелюлозовмісними формованими виробами є такі, що виготовлені з деревних ламелей, наприклад фанерні плити або плити з клеєної фанери, або виготовлені з деревної стружки багатошарові лігноцелюлозовмісні формовані вироби, наприклад стружкові плити чи ОСП-плити, а також багатошарові деревинноволокнисті вироби, такі як деревинноволокнисті плити низької густини (ЛДФ), середньої густини (МДФ) та високої густини (ХДФ). Переважно відповідним винаходові способом виготовляють деревні матеріали, що не містять формальдегіду. Переважними виробами є багатошарові ОСП-плити, деревинноволокнисті та деревинностружкові плити. Окрім цього, винахід стосується застосування відповідних винаходові багатошарових лігноцелюлозовмісних формованих виробів, переважно відповідних винаходові багатошарових вміщуючих деревину формованих виробів, для виготовлення меблів, пакувальних матеріалів, у домобудівництві, у сухому способі опорядження або для внутрішнього опорядження будівель, наприклад в формі ламінату, ізоляційного матеріалу, стінових або стельових елементів, а також в автомобілебудуванні. Відповідні винаходові багатошарові лігноцелюлозовмісні формовані вироби відрізняються значно зменшеною або практично відсутньою емісією формальдегіду і можуть бути виготовлені при дуже короткому часі пресування. Відповідні винаходові багатошарові лігноцелюлозовмісні формовані вироби відрізняються також високою міцністю зчеплення покривних шарів на відрив, високою міцністю при попередньому розтягу, а також високою вологостійкістю. Приклади Загальні положення Дані щодо кількості у % сухої речовини (% atro) наведені у масових відсотках відносно маси нетто сухої деревини. При цьому "аtro" є скороченням для "абсолютно сухої деревини" (нім. absolut trockenes Holz), у літературі застосовують також термін "абсолютно сухий" (нім. darrtrocken); англійським еквівалентом є скорочення "O.D." (oven dry). Методи і результати вимірювань Емісію формальдегіду визначали згідно із зазначеними далі методиками випробувань для деревинно-стружкових матеріалів (див. також видання Bundesgesetzblatt 10/91, стор. 488/489): Метод перфоратора: DIN EN 120, ISO 12460-5; Газовий аналіз: DIN EN 717-2; 3 Метод із застосуванням вимірювальної камери (варіант 2: камера об'ємом 1 м ): DIN EN 717-1; Метод із застосуванням ексикатора: JIS A 1460. Для оцінки механічних характеристик деревинно-стружкових матеріалів визначали такі параметри: Міцність зчеплення шарів на відрив згідно зі стандартом EN 311; Міцність при поперечному розтягу згідно зі стандартом EN 319; Водостійкість чи "величина набухання" згідно зі стандартом EN 317 і описаним далі методом "Водопоглинання". Водопоглинання визначали аналогічно вимогам стандарту DIN EN 317, але замість товщини дослідного зразка визначали його масу шляхом зважування до, а також після витримування у воді протягом 24 годин. Водопоглинання WA кожного дослідного зразка у відсотках початкової маси слід розраховувати за наведеною далі формулою: WA = 100  (м2 – m1)/m1. При цьому: m1 означає масу дослідного зразка перед витримуванням у воді, в грамах (виміряну з точністю до 0,01 г), m2 означає масу дослідного зразка після витримування у воді, в грамах (виміряну з точністю до 0,01 г), 15 UA 107858 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 Значення водопоглинання наведене з точністю до одного десятичного знака. Вологість деревини визначали згідно зі стандартом DIN 52183. Одержання багатошарових лігноцелюлозовмісних формованих виробів, зокрема виготовлення тришарових лабораторних (деревинно)стружкових плит. Певну кількість ялинової стружки (кондиціонованої при температурі 20 °C і відносній вологості повітря 65 %) плюс добавки змащували наведеною кількістю зв'язуючого засобу чи зв'язуючих компонентів у змішувачі марки Lödige. Нанесення клею в разі застосування ізоціанатів як зв'язуючого засобу здійснювали в дві стадії, а в інших випадках, якщо не зазначено інше, в одну стадію. Вимірювали вологу намащених клеєм стружок. Стружки для покривного і середнього шарів обробляли роздільно. Потім вручну формували стружкові мати; спочатку покривний шар, потім середній шар і насамкінець другий покривний шар у масовому співвідношенні 1 частина стружок покривного шару, потім 4 частини стружок середнього шару і знову 1 частина стружок покривного шару. Мати виготовляли у гарячому пресі при температурі 210 °C і спресовували із дотриманням наведеного в прикладах профілю тиску. Характеристики виготовлених у дослідах тришарових лігноцелюлозовмісних формованих виробів визначали за допомогою описаних вище методів. У наведених далі прикладах застосовували відповідний винаходові зв'язуючий засіб, а саме: Суміш полімерів A-mix Комерційно доступний водний розчин полімеру B52, одержаного шляхом радикальної полімеризації у водному розчині 70 мас. % акрилової кислоти і 30 мас. % ангідриду малеїнової кислоти. Середньочисельна молекулярна маса Mw становила 80 000 г/моль. До 100 часток цього полімеру відносно вмісту твердої речовини в розчині полімеру як зшивальний компонент додавали 30 аналогічних часток триетаноламіну. Вміст твердої речовини в суміші становив 50 мас. %. Для поліпшення можливості відтворення результатів у таблицях поодинці наведені приклади кожного окремого компонента суміші полімерів B. Зв'язуючий засіб для середнього шару Як зв'язуючі компоненти суміші застосовували клеї компанії BASF SE із товарної групи ® ® KAURIT (KL – клей марки Kaurit ). Приклад 1 ПМДІ у покривному шарі поліпшує механічні параметри деревинно-стружкових плит зі зменшеною емісією формальдегіду (клас F****) Було виготовлено кілька лабораторних деревинно-стружкових плит розмірами 56,5 см  44,0 см  16,0 мм із застосуванням різних вихідних сумішей зв'язуючих засобів. Цільова об'ємна 3 густина плит становила 680 кг/м . Профіль тиску пресування: 65 с при 4 бар, 65 с при 2 бар, 90 с при 1 бар У Таблиці 1Aнаведені вихідні суміші зв'язуючих засобів для різних плит. Дані щодо кількості без зазначення одиниці виміру наведені в масових частках. У шпальтах "СШ" наведені зв'язуючі засоби середнього шару, у шпальтах "ПШ" - зв'язуючі засоби покривних шарів. Таблиця 1A: Параметри виготовлення Вихідна суміш 1 ПШ A B C D E F G H KL 337 Розчин NH (отверджувач) Hydrowax 560 (60 %) Полімер B52 Триетаноламін Hydrowax Q (50%) Сечовина Вода % абс. сухої деревини % об./об. A % абс. сухої деревини % абс. сухої деревини % абс. сухої деревини % абс. сухої деревини % абс. сухої речовини % абс. сухої деревини J Lupranat M20 % абс. сухої деревини 16 2,56 0,77 0,03 1,67 5,57 2 СШ ПШ 8,50 5,00 0,50 2,56 0,77 0,03 2,51 5,57 3 СШ ПШ 8,50 5,00 0,50 2,31 0,69 0,03 2,25 5,56 0,50 СШ 8,50 5,00 0,50 UA 107858 C2 5 Результати (в Таблиці 1B) Вихідні суміші 1 і 2 є звичайними порівняльними плитами згідно з рівнем техніки, описаним у публікації WO/2010/031718. Для виготовлення середнього шару застосовували клей KL337 компанії BASF. Вихідна суміш 3 є відповідною винаходові деревинно-стружковою плитою, покривний шар якої містить ПМДІ. Відповідна винаходові деревинно-стружкова плита 3 відрізняється від плит 1 і 2 помітним зменшенням набухання протягом 24 годин і водопоглинанням, а також збільшенням міцності при поперечному розтягу і міцності зчеплення шарів на відрив. 10 Таблиця 1B: Результати Вихідна суміш Товщина при випробуванні мм Міцність при поперечному розтягу V 20 Густина (n = 10) Міцність при поперечному розтягу, розрив у покривному шарі кг/м 2 Н/мм від 10 Набухання (50  50 мм) Густина (n = 10) Набухання через 24 год. Водопоглинання через 24 год. кг/м % % Міцність зчеплення шарів на відрив Міцність зчеплення шарів на відрив, вверху (n = 5) Міцність зчеплення шарів на відрив, внизу (n = 5) Н/мм 2 Н/мм Емісія формальдегіду, визначена перфоратора при вологості 6,5 % мг HCHO / 100 г абс. сухого зразка 1 20 3 15,55 15,55 15,55 3 673 0,56 10 666 0,54 8 661 0,67 0 3 678 42,6 118,3 667 39,7 118,4 665 34,5 109,0 0,97 0,96 1,02 0,83 0,98 1,29 2,38 2,38 2,29 0,35 0,29 0,31 2 методом Емісія формальдегіду, визначена методом із застосуванням ексикатора 15 2 мг/л Приклад 2 ПМДІ у покривному шарі поліпшує механічні характеристики деревинно-стружкових плит зі зменшеною емісією формальдегіду (клас CARB-2) Було виготовлено кілька лабораторних деревинно-стружкових плит розмірами 56,5 см  44,0 см  16,0 мм із застосуванням різних вихідних сумішей зв'язуючих засобів. Цільова об'ємна 3 густина плит становила 680 кг/м . Профіль тиску пресування: 65 с при 4 бар, 65 с при 2 бар, 90 с при 1 бар У Таблиці 2A наведені вихідні суміші зв'язуючих засобів для різних плит. Дані щодо кількості без зазначення одиниці виміру наведені в масових частках. У шпальтах "СШ" наведені зв'язуючі засоби середнього шару, у шпальтах "ПШ" - зв'язуючі засоби покривних шарів. 17 UA 107858 C2 Таблиця 2A: Параметри виготовлення Вихідна суміш 1 ПШ A B Hydrowax 560 (60%) D Полімер B52 E Триетаноламін F Hydrowax Q (50%) G Сечовина H Вода J 10 Розчин NH (отверджувач) C 5 KL 340 Lupranat M20 FB % абс. сухої деревини % об./об. A % абс. сухої деревини % абс. сухої деревини % абс. сухої деревини % абс. сухої деревини % абс. сухої деревини % абс. сухої деревини 2 СШ 3 ПШ СШ ПШ СШ 8,50 8,50 8,50 5,00 5,00 5,00 0,50 0,50 0,50 2,56 2,56 2,31 0,77 0,77 0,69 0,03 0,03 0,03 1,67 2,51 2,25 5,57 5,57 5,56 % абс. сухої деревини 0,50 Результати (в Таблиці 2B) Вихідні суміші 1 і 2 є звичайними порівняльними плитами згідно з рівнем техніки, описаним у публікації WO/2010/031718. Для виготовлення середнього шару застосовували клей KL340 компанії BASF. Вихідна суміш 3 є відповідною винаходові деревинно-стружковою плитою, покривний шар якої містить ПМДІ. Відповідна винаходові деревинно-стружкова плита 3 відрізняється від плит 1 і 2 помітним зменшенням набухання протягом 24 годин і водопоглинанням, а також збільшенням міцності при поперечному розтягу і міцності зчеплення шарів на відрив. Таблиця 2B: Результати Вихідна суміш Товщина при випробуванні мм Міцність при поперечному розтягу V 20 Густина (n = 10) Міцність при поперечному розтягу, розрив у покривному шарі кг/м 2 Н/мм від 10 Набухання (50  50 мм) Густина (n = 10) Набухання через 24 год. Водопоглинання через 24 год. кг/м % % Міцність зчеплення шарів на відрив Міцність зчеплення шарів на відрив, вверху (n = 5) Міцність зчеплення шарів на відрив, внизу (n = 5) Н/мм 2 Н/мм 1 2 3 15,53 15,52 15,54 3 687 0,59 10 685 0,63 10 696 0,78 1 3 687 41,2 110,5 688 39,2 107,9 699 33,8 99,1 0,93 0,92 1,04 0,97 1,24 1,13 2,99 2,51 2,51 0,44 0,38 0,38 2 Емісія формальдегіду, визначена методом перфоратора при вологості 6,5 % мг HCHO / 100 г абс. сухого зразка Емісія формальдегіду, визначена методом із застосуванням ексикатора мг/л 18 UA 107858 C2 5 10 Приклад 3 ПМДІ у покривному шарі поліпшує механічні характеристики деревинно-стружкових плит зі зменшеною емісією формальдегіду (клас CARB-2) Було виготовлено кілька лабораторних деревинно-стружкових плит розмірами 56,5 см  44,0 см  16,0 мм із застосуванням різних вихідних сумішей зв'язуючих засобів. Цільова об'ємна 3 густина плит становила 680 кг/м . Профіль тиску пресування: 65 с при 4 бар, 65 с при 2 бар, 90 с при 1 бар У Таблиці 3A наведені вихідні суміші зв'язуючих засобів для різних плит. Дані щодо кількості без зазначення одиниці виміру наведені в масових частках. У шпальтах "СШ" наведені зв'язуючі засоби середнього шару, у шпальтах "ПШ" - зв'язуючі засоби покривних шарів. Таблиця 3A: Параметри виготовлення Вихідна суміш A B C D E F G H KL 347 Розчин нітрату амонію (конц. 52 %) Hydrowax 560 (конц. 60 %) Полімер B52 Триетаноламін Тверда сечовина Hydrowax Q (конц. 50 %) Вода 20 2 ПШ СШ 9,00 4,00 0,50 2,31 0,69 2,44 0,03 5,56 3 ПШ СШ 9,00 4,00 0,50 2,05 0,62 2,16 0,03 4,93 0,50 % абс. сухої деревини J Lupranat M20 FB 15 % абс. сухої деревини % об./об. A % абс. сухої деревини % абс. сухої деревини % абс. сухої деревини % абс. сухої деревини % абс. сухої деревини % абс. сухої деревини 1 ПШ СШ 9,00 4,00 0,50 2,56 0,77 2,51 0,03 5,57 0,30 Результати (в Таблиці 3B) Вихідна суміш 1 є звичайною порівняльною плитою згідно з рівнем техніки, описаним у публікації WO/2010/031718. Вихідні суміші 2 і 3 є відповідними винаходові деревинно-стружковими плитами, покривні шари яких містять різну кількість ПМДІ. Відповідні винаходові деревинно-стружкові плити 2 і 3 відрізняються від плити 1 помітним зменшенням набухання протягом 24 годин і водопоглинанням, а також збільшенням міцності при поперечному розтягу і міцності зчеплення шарів на відрив. Таблиця 3B: Результати Вихідна суміш Товщина при випробуванні 1 Набухання (50  50 мм) Густина (n = 8) Набухання через 24 год. Водопоглинання через 24 год. кг/м % % 681 675 0,80 0,70 8 0 1 691 40,8 106,2 19 15,68 0,61 3 15,67 688 Міцність при поперечному розтягу V 20 3 Густина (n = 8) кг/м Міцність при поперечному 2 Н/мм розтягу, розрив у покривному шарі від 8 3 15,68 мм 2 682 31,8 97,1 675 32,4 99,0 UA 107858 C2 Продовження таблиці 3B: Міцність зчеплення шарів на відрив Міцність зчеплення шарів на відрив (n = 4) Н/мм 2 0,90 5 10 15 5,04 3,85 0,058 Емісія формальдегіду, визначена із застосуванням камери об'ємом млн.ч. 3 1 м (EN 717-1) 1,10 3,37 Емісія формальдегіду Емісія формальдегіду, визначена методом перфоратора при вологості 6,5 % мг HCHO / 100 г абс. сухого зразка 1,17 0,059 0,068 Приклад 4 Мета: поліпшення механічних характеристик шляхом додавання кислоти як компонента (IV) у покривний шар Було виготовлено кілька лабораторних деревинно-стружкових плит розмірами 56,5 см  44,0 см  16,0 мм із застосуванням різних вихідних сумішей зв'язуючих засобів. Цільова об'ємна 3 густина плит становила 670 кг/м . Профіль тиску пресування: 65 с при 4 бар, 65 с при 2 бар, 90 с при 1 бар У Таблиці 4A наведені вихідні суміші зв'язуючих засобів для різних плит. Дані щодо кількості без зазначення одиниці виміру наведені в масових частках. У шпальтах "СШ" наведені зв'язуючі засоби середнього шару, у шпальтах "ПШ" - зв'язуючі засоби покривних шарів. Співвідношення між масами покривних шарів і середнього шару ПС : СШ : ПШ = 1 : 4 : 1. Шари формували вручну, після чого спресовували в гарячому пресі при температурі 210 °C із дотриманням такого профілю тиску пресування: 50 с при 4 бар, 50 с при 2 бар, 40 с при 1 бар. Таблиця 4A: Параметри виготовлення Вихідна суміш A B C D E F G H J KL 337 Розчин NH (отверджувач) Hydro Wax 560 (конц. 60 %) Полімер B52 Триетаноламін Hydro Wax Q (конц. 50 %) Сечовина (тверда) Вода Метансульфонова кислота K Lupranat M20 FB 20 % абс. сухої деревини % об./об. A % абс. сухої деревини % абс. сухої деревини % абс. сухої деревини % абс. сухої деревини % абс. сухої деревини % абс. сухої деревини % абс. сухої деревини 1 ПШ СШ 8,50 5,00 0,40 2,31 0,69 0,02 2,25 5,56 0,30 2 ПШ СШ 8,50 5,00 0,40 2,31 0,69 0,02 2,25 5,56 0,50 3 ПШ СШ 8,50 5,00 0,40 2,31 0,69 0,02 2,25 5,56 1,00 4 ПШ СШ 8,50 5,00 0,40 2,31 0,69 0,02 2,25 5,56 % абс. сухої деревини 0,50 0,50 0,50 0,50 Результати (в Таблиці 4B) Вихідна суміш 4 є звичайною порівняльною плитою аналогічно плитам 2 і 3 з Прикладу 1. У покривний шар вихідних сумішей 1 – 3 додавали метансульфонову кислоту. Насамперед у вихідних сумішах 2 і 3 було виявлено підвищену міцність при поперечному розтягу, зменшене набухання і дещо зменшену емісію формальдегіду. В усіх трьох випадках (13) міцність зчеплення шарів на відрив була вищою порівняно з плитою, у покривний шар якої не додавали кислоту (4). 25 20 UA 107858 C2 Таблиця 4B: Результати Вихідна суміш Товщина при випробуванні (шліфований зразок) Міцність при поперечному розтягу V 20 Густина (n = 8) Міцність при поперечному розтягу, розрив у покривному шарі кг/м % % Міцність зчеплення шарів на відрив Міцність зчеплення шарів на відрив (n = 4) Н/мм Емісія формальдегіду Метод із застосуванням ексикатора 10 кг/м 2 Н/мм від 8 Набухання (50  50 мм) Густина (n = 8) Набухання через 24 год. Водопоглинання через 24 год. 5 мм мг/л 1 2 3 4 15,74 15,72 15,74 15,73 3 597 0,56 0 670 0,69 0 677 0,61 0 672 0,57 0 3 602 29,2 114,1 672 31,3 97,5 674 31,9 98,1 663 35,4 104,7 1,42 1,62 1,53 1,17 0,22 0,21 0,20 0,22 2 Приклад 5 Поліпшена придатність до нанесення покриттів Було виготовлено кілька лабораторних зразків деревинно-стружкових плит розмірами 56,5 см  44,0 см  16,0 мм із застосуванням різних вихідних сумішей зв'язуючих засобів. Цільова 3 об'ємна густина плит становила 670 кг/м . Профіль тиску пресування: 65 с при 4 бар, 65 с при 2 бар, 90 с при 1 бар У Таблиці 5A наведені вихідні суміші зв'язуючих засобів для різних плит. Дані щодо кількості без зазначення одиниці виміру наведені в масових частках. У шпальтах "СШ" наведені зв'язуючі засоби середнього шару, у шпальтах "ПШ" - зв'язуючі засоби покривних шарів. Таблиця 5A: Параметри виготовлення Вихідна суміш 1 ПШ A KL 337 B KL 465 C D E F G H ПШ 3 8,50 СШ ПШ СШ 11,50 % абс. сухої деревини % абс. сухої деревини Розчин нітрату амонію % об./об. A (конц. 52 %) Hydrowax 560 (конц. 60 % абс. сухої %) деревини % абс. сухої полімер B52 деревини % абс. сухої триетаноламін деревини % абс. сухої Тверда сечовина деревини % абс. сухої Hydrowax Q (конц. 50 %) деревини Вологість стружки % абс. сухої (намащеної клеєм) деревини 2 СШ 12,00 8,50 4,00 4,00 0,87 5,83 0,50 0,50 0,50 0,50 3,33 2,83 1,00 0,85 2,33 2,53 0,50 0,50 9,20 13,40 8,60 0,50 0,50 0,30 J Lupranat M20FB % абс. сухої деревини 21 UA 107858 C2 Одержані таким чином деревинно-стружкові плити обклеювали декоративним папером і перевіряли якість покриття. Результати наведені в Таблиці 5B. Таблиця 5B: Результати Вихідна суміш із таблиці 5A 1 20 см  40 см Розміри Покриття Покривний шар AC3 Декор деревина, коричнева Декор граніт, світлий (KTS820) Стабілізаційний шар, коричневий A x x Візуальна оцінка добре x 2 20 см 20 см  40 см  40 см B A x x x x 3 20 см 20 см  40 см  40 см B A x x x x добре добре добре добре добре невелике невелике відривання з відривання з Різання пилкою добре добре добре нижньої нижньої сторони сторони значне невелике викришувикришувикришування Свердління отворів вання добре добре вання нижньої нижньої нижньої сторони сторони сторони Фрезерування добре добре добре добре добре невелике Випробування міцності зчеплення покриття розшародобре добре добре добре решітчастим надрізом вування 5 10 15 20 25 30 20 см  40 см B x добре добре добре добре добре Ліві шпальти (1-A, 2-A та 3-A): коротконтактне покриття меламіном Плити покривали вже попередньо просоченим папером компанії DKB Dekor Kunststoffe GmbH (Erndtebrück-Schameder). При цьому послідовність шарів наведена далі: стабілізаційний шар → деревинно-стружкова плита → декоративна плівка → покривний шар 2 Умови пресування: 180 °C/2,5 Н/мм /40 с. Праві шпальти (1-B, 2-B та 3-B): оклеювання меблевою плівкою (наклеювання із застосуванням білого клею) 2 На непросочений декоративний папір (декор "світлий граніт") об'ємною густиною 200 г/м стрижневим ракелем "0/0" наносили фарбувальний розчин на основі системи для просочення ® марки Kaurit (див. далі) (нанесення смоли 48 %). Просочений таким чином папір висушували при температурі 120 °C протягом 175 секунд; залишкова вологість виготовленої таким чином меблевої плівки становила 6,7 %). Досліджувані деревинно-стружкові плити з обох сторін обклеювали однаковою меблевою плівкою. 2 Умови пресування: 95 °C/0,5 Н/мм /4 хв. Фарбувальний розчин ® 100 мас. часток KTS820 (система просочування марки Kaurit 820) 60 мас. часток води 2 мас. частки розчину пара-толуолсульфонової кислоти концентрацією 60 % Тривалість гелеутворення одержаного в результаті фарбувального розчину при температурі 100 °C становила близько 200 секунд. Кількість нанесеної смоли і залишкову вологість меблевої плівки визначали шляхом диференційованого зважування (непросочений папір/просочений папір після вищеописаного висушування/просочений папір після додаткового висушування при температурі 180 °C/2 хв.). Випробування Для випробування на розпил в плиті з покриттям дисковою пилкою виконували 3 розпили на глибину близько 5 см. Для випробування на свердління у плиті свердлом діаметром 6 мм зверху і знизу висвердлювали по 3 отвори. Для випробування на фрезерування верхній край попередньо висвердлених отворів фрезерували заглибною головкою діаметром 6 мм. Для випробування міцності зчеплення покриття решітчастим надрізом килимовим ножем у покритті виконували прорізи вглиб до деревини в формі квадратного растра (4 x 4, інтервал 22 UA 107858 C2 5 10 15 20 25 30 близько 1 см). Потім на растр наклеювали смуги клейкої стрічки (Tesa/Scotch), притискали вручну і різко відривали смуги клейкої стрічки. Для більш суворих умов випробування потім точки перетину прорізів можна було додатково механічно обробляти ножем. Серія випробувань A відповідає деревинно-стружковій плиті згідно з описом у публікації WO/2010/031718. Серія випробувань B відповідає відповідній винаходові деревинно-стружковій плиті, що містить ПМДІ у зв'язуючому засобі (b). Серія випробувань C відповідає деревинно-стружковій плиті, для якої як єдиний зв'язуючий засіб використовували амінопласт. У той час як якісні відмінності між обклеєними меблевою плівкою дослідними зразками (1-B, 2-B та 3-B) не були виявлені, дослідні зразки із покриттям, яке наносили короткотактним методом (1-A, 2-A та 3-A) почасти значно відрізнялися: було виявлено поліпшення якості відповідного винаходові дослідного зразка 2-A порівняно з дослідними зразками 1-A без ПМДІ у покривному шарі, який не містив формальдегіду; вони в звичайному випадку рівноцінні деревинно-стружковим матеріалам із амінопластом як зв'язуючим засобом (див. 3-A). Приклад 6 Можливість регулювання емісії формальдегіду залежно від доданої кількості акцептора формальдегіду Таблиця результатів із зазначенням механічних характеристик і кількості акцептора формальдегіду Було виготовлено кілька лабораторних деревинно-стружкових плит розмірами 51,0 см  51,0 см  16,0 мм із застосуванням різних вихідних сумішей зв'язуючих засобів. Цільова об'ємна 3 густина плит становила 650 кг/м . Плити виготовляли із дотриманням коефіцієнта тривалості пресування 14 с/мм. У Таблиці 6A наведені вихідні суміші зв'язуючих засобів для різних плит. Дані щодо кількості без зазначення одиниці виміру наведені в масових частках. У шпальтах "СШ" наведені зв'язуючі засоби середнього шару, у шпальтах "ПШ" - зв'язуючі засоби покривних шарів. Співвідношення між масами покривних шарів і середнього шару ПС : СШ : ПШ = 1 : 4 : 1. Шари формували вручну, після чого спресовували в гарячому пресі при температурі 210 °C із дотриманням такого профілю тиску пресування: 50 с при 4 бар, 50 с при 2 бар, 40 с при 1 бар. Таблиця 6A: Параметри виготовлення Вихідна суміш A KL 337 1 2 3 4 5 ПШ СШ ПШ СШ ПШ СШ ПШ СШ ПШ СШ % абс. сухої деревини Розчин нітрату амонію (конц. % об./об. A 52 %) Hydrowax % абс. сухої дереC 560 (конц. 60 %) вини % абс. сухої D Полімер B52 деревини Триетано% абс. сухої дереE ламін вини % абс. сухої F Тверда сечовина деревини % абс. сухої дереG Hydrowax Q (конц. 50 %) вини Вологість стружки % абс. сухої дереH (проклеєної) вини 8,50 J 35 Lupranat M20FB % абс. сухої деревини 8,50 8,50 8,50 4,00 4,00 4,00 4,00 4,00 0,50 B 8,50 0,50 0,50 0,50 0,50 2,83 2,83 2,83 2,83 2,83 0,85 0,85 0,85 0,85 0,85 2,33 2,53 2,73 2,93 4,00 0,50 0,50 0,50 0,50 0,50 9,20 10,90 12,30 11,10 10,90 0,50 0,50 0,50 0,50 0,50 Результати (в Таблиці 6B) Вихідна суміш 1 є відповідною винаходові порівняльною плитою аналогічно плитам 2 і 3 з Прикладу 1. У вихідних сумішах 2-5 у покривному шарі додатково збільшена кількість сечовини як акцептора формальдегіду порівняно з вихідною сумішшю 1. 23 UA 107858 C2 Механічні характеристики всіх плит є порівнянними. Лише емісія формальдегіду зменшується зі збільшенням кількості сечовини в покривних шарах. Емісія формальдегіду з вихідної суміші 4 майже на 50 % зменшена порівняно з емісією з вихідної суміші 1 (F****). Таблиця 6B: Результати Вихідна суміш Густина при випробуванні 1 2 3 4 5 15,60 15,80 15,90 15,80 15,90 Міцність при поперечному розтягу V 20 3 Густина (n=8) кг/м 2 Міцність при поперечному розтягу Н/мм 610 0,44 643 0,45 613 0,40 634 0,43 634 0,37 Набухання (50  50 мм) Густина (n=8) Набухання через 24 год. Водопоглинання через 24 год. 623 28,1 101,4 639 29,4 102,2 601 25,9 108,9 641 29,0 102,5 639 29,4 101,4 1,01 1,15 1,02 0,90 0,96 0,18 0,14 0,14 0,13 0,11 0,90 0,60 0,60 0,40 0,40 Міцність зчеплення шарів на відрив Міцність зчеплення шарів на відрив (n=4) Емісія формальдегіду Метод із застосуванням ексикатора Газовий аналіз мм кг/м % % 3 Н/мм 2 мг/л мг/(год.  м ) 2 5 10 15 Приклад 7 Співвідношення компонентів суміші в зв'язуючому засобі (b): компонент I: II Було виготовлено кілька лабораторних деревинно-стружкових плит розмірами 51,0 см  51,0 см  16,0 мм із застосуванням різних вихідних сумішей зв'язуючих засобів. Цільова об'ємна 3 густина плит становила 650 кг/м . Плити виготовляли із дотриманням коефіцієнта тривалості пресування 14 с/мм. У Таблиці 1A наведені вихідні суміші зв'язуючих засобів для різних плит. Дані щодо кількості без зазначення одиниці виміру наведені в масових частках. У шпальтах "СШ" наведені зв'язуючі засоби середнього шару, у шпальтах "ПШ" - зв'язуючі засоби покривних шарів. Співвідношення між масами покривних шарів і середнього шару ПС: СШ: ПШ = 1:4:1. Шари формували вручну, після чого спресовували в гарячому пресі при температурі 210 °C із дотриманням такого профілю тиску пресування: 50 с при 4 бар, 50 с при 2 бар, 40 с при 1 бар. Таблиця 7A: Параметри виготовлення Вихідна суміш A B C D E F G H KL 337 Розчин нітрату амонію (конц. 52 %) Hydrowax 560 (конц. 60 %) Полімер B52 Триетаноламін Тверда сечовина Hydrowax Q (50 %ig) Вологість стружки (намащеної клеєм) J Lupranat M20FB 20 % абс. сухої деревини % об./об. A % абс. сухої деревини % абс. сухої деревини % абс. сухої деревини % абс. сухої деревини % абс. сухої деревини % абс. сухої деревини 1 2 3 4 ПШ СШ ПШ СШ ПШ СШ ПШ СШ 8,50 8,50 8,50 8,50 4,00 4,00 4,00 4,00 0,50 0,50 0,50 0,50 2,83 2,66 2,49 2,32 0,85 0,80 0,75 0,70 2,33 2,33 2,33 2,33 0,50 0,50 0,50 0,50 9,20 10,90 12,30 11,10 % абс. сухої деревини 0,50 Результати (в Таблиці 7B) 24 0,67 1,00 1,00 UA 107858 C2 5 Вихідна суміш 1 є відповідною винаходові порівняльною плитою аналогічно плитам 2 і 3 з Прикладу 1. У зв'язуючому засобі покривних шарів вихідних сумішей 2-4 збільшена кількість ізоціанату і одночасно зменшена кількість полімеру B52. Механічні характеристики всіх плит є порівнянними. Лише водостійкість зростає зі збільшенням кількості ізоціанату в покривних шарах: значення набухання зменшуються від вихідної суміші 1 до вихідної суміші 4. Таблиця 7B: Результати Вихідна суміш Міцність при поперечному розтягу V 20 Міцність при поперечному розтягу Набухання (50  50 мм) Набухання через 24 год. Емісія формальдегіду Метод із застосуванням ексикатора Газовий аналіз 10 15 Н/мм 1 2 3 4 0,44 0,45 0,44 0,43 % 28,1 25,7 25,0 24,9 мг/л 2 мг/(год.  м ) 0,18 0,90 0,18 1,00 0,18 0,90 0,18 1,10 2 Наведені в таблицях скорочені позначення речовин мають наведені далі значення: ® KL 337 або KL 340, або KL 347: клеї марки Kaurit компанії BASF SE, кожен у формі водного розчину або дисперсії КФ-смоли; вміст сухої смоли від 65 до 70 мас. %. ® KL 465: клей марки Kaurit компанії BASF SE, водний розчин або дисперсія посиленої меламіном КФ-смоли; вміст сухої смоли від 65 до 70 мас. %. ® ® Hydrowax 560 або Hydrowax Q: кожен є гідрофобізатором виробництва компанії Sasol на основі парафіну в формі водної емульсії; вміст твердої речовини 60 % або 50 %. ® Lupranat M20 FB: ПМДІ компанії BASF Polyurethanes GmbH. ФОРМУЛА ВИНАХОДУ 20 25 30 35 40 45 1. Багатошаровий лігноцелюлозовмісний формований виріб, що містить A) один або кілька середніх шарів, які містять лігноцелюлозовмісні частинки, одержані із застосуванням зв'язуючого засобу (а), і B) один або кілька покривних шарів, які містять лігноцелюлозовмісні частинки, одержані із застосуванням зв'язуючого засобу (b), причому зв'язуючий засіб (а) вибраний із групи, що включає (а1) формальдегідні смоли і (а2) органічний ізоціанат, який містить принаймні дві ізоціанатні групи; причому зв'язуючий засіб (b) включає наведені далі компоненти: водний компонент (І), що містить (і) полімер А, який утворений із наведених далі мономерів: a) від 70 до 100 мас. % принаймні однієї етиленоненасиченої моно- та/або дикарбонової кислоти (мономер(и) А1) і b) від 0 до 30 мас. % принаймні одного іншого етиленоненасиченого мономера, який відрізняється від мономерів А1 (мономер(и) А2), необов'язково (іі) низькомолекулярний зшивальний агент, який містить принаймні дві функціональні групи, вибрані з групи, що включає гідрокси, карбонову кислоту та її похідні, первинний, вторинний і третинний амін, епокси, альдегід, органічний ізоціанат, який містить принаймні дві ізоціанатні групи, як компонент (II), і необов'язково компонент (III) в формі водної дисперсії, що містить один або кілька полімерів М, які утворені з наведених далі мономерів: a) від 0 до 50 мас. % принаймні одного етиленоненасиченого мономера, який містить принаймні одну епоксидну та/або принаймні одну гідроксіалкільну групу (мономер(и) М1), і b) від 50 до 100 мас. % принаймні одного іншого етиленоненасиченого мономера, який відрізняється від мономера М1 (мономер(и) М2), а також необов'язково звичайні добавки як компонент (IV), і зв'язуючий засіб (b) необов'язково містить акцептор формальдегіду. 25 UA 107858 C2 5 10 15 20 25 30 35 2. Багатошаровий лігноцелюлозовмісний формований виріб за п. 1, який відрізняється тим, що зв'язуючий засіб (b) містить низькомолекулярний зшивальний агент (іі) і не містить компонента (III). 3. Багатошаровий лігноцелюлозовмісний формований виріб за п. 1, який відрізняється тим, що зв'язуючий засіб (b) не містить низькомолекулярний зшивальний агент (іі), проте містить компонент (III). 4. Багатошаровий лігноцелюлозовмісний формований виріб за п. 1, який відрізняється тим, що зв'язуючий засіб (b) містить як низькомолекулярний зшивальний агент (іі), так і компонент (III). 5. Багатошаровий лігноцелюлозовмісний формований виріб за одним з пп. 1-4, який відрізняється тим, що зв'язуючий засіб (b) містить акцептор формальдегіду. 6. Багатошаровий лігноцелюлозовмісний формований виріб за одним з пп. 1-5, який відрізняється тим, що містить три шари: один середній шар А) і два покривних шари В). 7. Багатошаровий лігноцелюлозовмісний формований виріб за одним з пп. 1-6, який відрізняється тим, що зв'язуючий засіб (а) містить лише формальдегідну смолу (а1). 8. Багатошаровий лігноцелюлозовмісний формований виріб за одним з пп. 1-6, який відрізняється тим, що зв'язуючий засіб (а) містить лише органічний ізоціанат, вміщуючий принаймні дві ізоціанатні групи (а2). 9. Багатошаровий лігноцелюлозовмісний формований виріб за одним з пп. 1-6, який відрізняється тим, що зв'язуючий засіб (а) містить компонент (а1) в кількості від 70 до 99,9 мас. % і компонент (а2) в кількості від 0,1 до 30 мас. % відносно суми (а1) і (а2) чистих нерозбавлених речовин. 10. Багатошаровий лігноцелюлозовмісний формований виріб за одним з пп. 1-9, який відрізняється тим, що зв'язуючий засіб (b) містить компонент (І) в кількості від 30 до 90 мас. % і компонент (II) у кількості від 10 до 70 мас. % відносно суми (І) і (II) чистих нерозбавлених речовин. 11. Багатошаровий лігноцелюлозовмісний формований виріб за одним з пп. 1-10 у формі плити. 12. Спосіб одержання багатошарового лігноцелюлозовмісного формованого виробу за одним з пп. 1-10, згідно з яким частинки лігноцелюлози для одного або кількох середніх шарів А) вводять у контакт зі зв'язуючим засобом (а), частинки лігноцелюлози для одного або кількох покривних шарів В) вводять у контакт зі зв'язуючим засобом (b), укладають шари один поверх іншого у бажаній послідовності та спресовують при підвищеній температурі. 13. Застосування багатошарового лігноцелюлозовмісного формованого виробу за одним з пп. 1-11 для виготовлення предметів будь-якого виду та в будівельній галузі. 14. Застосування багатошарового лігноцелюлозовмісного формованого виробу за одним з пп. 1-11 для виготовлення меблів і деталей меблів, пакувальних матеріалів, у домобудівництві або для внутрішнього опорядження будівель, або в автомобілебудуванні. Комп’ютерна верстка В. Мацело Державна служба інтелектуальної власності України, вул. Урицького, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислової власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601 26