Спосіб прогнозування перебігу інфаркту міокарда

Спосіб прогнозування перебігу інфаркту міокарда, який здійснюють шляхом проведення інструментального дослідження, який відрізняється тим, що проводять добове моніторування артеріального тиску і при високій варіабельності артеріального тиску прогнозують несприятливий перебіг. (19) (21) u200512100 (22) 16.12.2005 (24) 15.05.2006 (46) 15.05.2006, Бюл. № 5, 2006 р. (72) Целуйко Віра Йосипівна, Карлов Сергій Михайлович (73) ХАРКІВСЬКА МЕДИЧНА АКАДЕМІЯ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ОСВІТИ 3 вона перевищує нормальні показники хоча б за один період часу. Для більшості хворих артеріальною гіпертонією характерна висока варіабельність AT. В даний час деякі дослідники розглядають високу варіабельність AT, як незалежний фактор ризику поразки органів-мішеней. P. Meredith і співавтори продемонстрували, що ступінь органних змін при есенціальній гіпертонії має позитивний кореляційний зв'язок з варіабельністю AT незалежно від його середніх величин. Причому цей зв'язок мається не тільки з варіабельністю AT, обмірюваної протягом доби, але і короткочасної - протягом 30 хвилин, що свідчить про високу чутливість цього показника. Таким чином, маються підстави вважати, що несприятливий вплив на стан органів-мішеней робить не тільки підвищений AT, але і AT, що характеризується високою варіабельністю. Спосіб, що заявляється, здійснюють таким чином. Добове моніторування здійснюють за допомогою приладу "Kardiotenz" (Виробництва Венгрії). Для вивчення впливу показників AT на плин захворювання при проведенні добового моніторування визначають середні цифри систолічного і діастолічного AT, добовий і часовий індекси, індекс площі, часовий індекс гіпотонії й індекс площі гіпотонії. Варіабельність AT оцінюють по стандартному відхиленню. Приклад 1 Пацієнт Б., 71 рік, знаходився на лікуванні в інфарктному відділенні з діагнозом ІХС: гострий Qпозитивний інфаркт міокарда задньої стінки лівого шлуночка. Гіпертонічна хвороба IIIст. СН ІІ-Аст. З факторів ризику в хворого відзначалося ожиріння аліментарного генезу II стадії і гіпертонічна хвороба. При надходженні у відділення реанімації хворому проведений тромболізіс препаратом «Актилізе». Відповідно до прийнятих стандартів лікування пацієнт одержував нітрати, інгібітори АПФ, аспірин, низькомолекулярний гепарин, статини. При ЕХО КГ обстеженні хворого отримані наступні результати: розмір лівого передсердя 3,8см; товщина задньої стінки ЛШ 1,1см; КДР ЛШ 5,4см; ФВ 50%. Гіпокінезія задньої стінки ЛШ. При проведенні добового моніторування ЕКГ і AT епізодів ішемії не виявлено, середній AT за добу 137/76мм.рт.ст., підвищене стандартне відхилення по систолічному AT - 16,4мм.рт.ст. (норма відхилення по сістолічному тиску дорівнює 13мм.рт.ст.). Плин гострого періоду ІМ ускладнився розвитком рецидиву ІМ з порушенням ритму (пароксизм миготливої аритмії). При розширенні рухового режиму в хворого відзначалися приступи ранньої постінфарктної стенокардії. Через два місяці після виписки хворий повторно був госпіталізований у стаціонар з діагнозом ІХС: нестабільна стенокардія. Незважаючи на проведене лікування, хворий помер. Приклад 2 Пацієнтка В., 71 року знаходилася на стаціонарному лікуванні в інфарктному відділенні з діагнозом ІХС: гострий Q-позитивний інфаркт міокарда 14699 4 задньої стінки лівого шлуночка. Гіпертонічна хвороба IIIст. СН ІІ-Аст. З факторів ризику в хворої була тільки гіпертонічна хвороба. Хворій не проводився тромболізіс. Одержувала стандартну терапію: аспірин, бета-блокатори, нітрати, інгібітори ангіотензин перетворюючого фактору (ІАПФ), нефракціонований гепарин, статини. При ЕХО КГ обстеженні хворої отримані наступні результати: розмір лівого передсердя 4,1см; товщина задньої стінки ЛШ 1,0см; КДР ЛШ 4,4см; ФВ 41%. Акінезія задньої стінки, гіпокінезія бічної стінки ЛШ. При проведенні добового моніторування ЕКГ і AT епізодів ішемії не виявлено, середній AT за добу 128/77мм.рт.ст., стандартне відхилення по сістолічному AT - 10,5мм.рт.ст. Гострий період захворювання протікав без ускладнень. При розширенні рухового режиму коронарного синдрому не спостерігалося. За рік спостереження повторних госпіталізацій у хворої не було. Таким чином, порівнюючи перебіг захворювання в хворого з підвищеною і нормальною варіабельністю AT, можна відзначити, що не дивлячись на відсутність різниці у віці, локалізації і глибині поразки ІМ, при практично однакових середньодобових показниках AT, навіть при наявності такої переваги, як проведення тромболізису в гострий і віддалений періоди ЇМ протікали більш важко в хворого з високою варіабельністю AT. Всього було обстежено 65 хворих. Серед обстежених пацієнтів у 1-у групу ввійшли 24 особи, у яких стандартне відхилення від середньої величини AT було більше припустимих меж. Середня величина (СВ) у них склала 15,69±0,42*мм.рт.ст. У контрольну групу ввійшов 41 чоловік (СВ 10,61±0,26мм.рт.ст.). Середній вік у 1-й групі склав 61,71±1,88 року, у 2-й - 56,17±1,46 року. В обох групах велику частину складали пацієнти чоловічої статі, а в групі з високої варіабельністю AT жінок було достовірно більше (45,2%** проти 26,8%). В 2-й групі більше було повторних (19,5% і 12,5%) і Q-негативних (22% і 16,7%) інфарктів міокарда. По локалізації в групі з високою варіабельністю AT кількість передніх ІМ була менше (41,7%* проти 56,1%), а циркулярних більше (8,3% і 2,4%). Кількість хворих з АГ у 1-й групі була більше, ніж у 2-й (91,7%** проти 58,5%). Також, практично в 2 рази більше було і хворих з цукровим діабетом (20,8%* і 9,8%). Палили в 1-й групі 5 (20,8%) пацієнтів, у другій 18 (43,9%*). В обох групах в однаковому відсотку випадків проводився тромболізис (16,7% і 14,6%). У хворих з високою варіабельністю AT частіше застосовувалися ІАПФ (79,2% і 61%). Частота використання препаратів інших груп статистично не відрізнялася. Клінічний перебіг гострого періоду ІМ у хворих з високою варіабельністю AT був більш важким. Так, гостра лівошлуночкова недостатність (ГЛШН) (20,8%* і 9,8%), приступи ранньої постінфарктної стенокардії (29,2% і 14,6%) і шлуночкові порушен 5 14699 ня ритму (25%* і 12,5%) у них виникали в 2 рази, а рецидиви ІМ у три рази (8,3% і 2,4%) частіше. При проведенні добового моніторування ЕКГ епізоди безбольової ішемії були в 8 (33,3%*) пацієнтів 1-й групи й у 6 (14,6%) у 2-й. Середня кількість епізодів у 1-й групі - 12,6±5,15* (у другий 1,76±1,13). При вивченні ВРС у 1-й групі показник низькочастотного компонента був нижче (568,79±85,46 і 649,71±80,74), а високочастотного вище (339,42±71,45 і 256,15±34,64), що позначилося на рівні симпатовагального балансу - у 1-й групі він був нижче (2,23±0,24* проти 3,28±0,31). Достовірних розходжень за тимчасовими показниками між групами не було. За даними добового моніторування середні значення систолічного AT в 1-й групі склали 119±3,72мм.рт.ст., у 2-й - 111±1,8мм.рт.ст. Середні цифри діастолічного 69±2,1 і 67±1,29мм.рт.ст. відповідно. За рік спостереження повторно госпіталізовані 7 (29,2%) хворих з 1-ї групи. Найбільш частою Комп’ютерна верстка А. Рябко 6 причиною госпіталізації була прогресуюча стенокардія - 4 (16,7%) хворих. У зв'язку з недостатністю кровообігу госпіталізовано було 2 (8,3%) і 1 (4,2%) людина з повторним ІМ. В другій групі на повторний курс лікування надійшли 9 (22%) пацієнтів. З них 7 (17,1%) з нестабільною стенокардією, 1 (2,4%) - із серцевою недостатністю і 1 (2,4%) з повторним ІМ. Гострий період ІМ у хворих з високою варіабельністю AT, навіть при досить низьких середньодобових значеннях тиску, протікає більш важко з достовірним збільшенням частоти розвитку ГЛШН, РПС, рецидивів ІМ і шлуночкових порушень ритму. Частіше в цих пацієнтів розвиваються епізоди безбольового ІМ. Кількість смертельних ісходів протягом року у хворих з високою варіабельністю AT була в три раза більше. Таким чином, запропонований спосіб прогнозування перебігу ІМ дозволяє досить точно прогнозувати перебіг та віддалений період після ІМ. Підписне Тираж 26 прим. Міністерство освіти і науки України Державний департамент інтелектуальної власності, вул. Урицького, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислової власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601