Спосіб лікування мікозу, переважно на тлі хронічних захворювань кишечнику

Спосіб лікування мікозу, переважно на тлі хронічних захворювань кишечнику, що включає комплексну хіміотерапію, з використанням інтерферонопродукуючої та цитотокіномодулюючої фармакологічної основи, який відрізняється тим, що 3 20083 при наявності симптомів ХЗЗК е фективність способу втрачається та збільшується тривалість лікування. Це зумовлене тим, що не враховується наявність патології ШКТ, та порушень в імунному статусі. Відомий спосіб лікування мікозу, що включає комплексну хіміотерапію з використанням циклоферону. Цей препарат забезпечує збалансований синтез екзогенних a-, b- і g-інтерферонів і деяких цитокінів, володіє імуномодулюючими, протизапальними та лонгуючими властивостями [3]. Позитивні результати від застосування лініменту циклоферону або неовіру, як представників акрид онового ряду, відомі й з лікування дерматозів, кандидозної інфекції [4, 5]. Проте, їх використання на тлі патологічних уражень слизових оболонок ще недостатньо опрацьоване. Вірогідніше за все, ця проблема зв'язується зі спонтанною продукцією фактора некрозу пухлин, недостатнім рівнем активації інтерлейкінової відповіді, порушеннями імунорегуляції, внаслідок падіння рівня Т-лімфоцитів, зменшення кількості Т-хелперів a-типу та підвищення рівня Т-супресорів в крові, що спровоковані ХЗЗК. До основи корисної моделі поставленo задачу розробити такий спосіб лікування людини хворої на мікоз, переважно на тлі хронічних захворювань кишечнику, який шляхом модуляції контрзапальних цитокінових реакцій зумовлює покращення ефективності та скорочення тривалості терапії при використанні. Вищезазначений технічний результат досягається тим, що при здійсненні у способі лікування людини хворої на мікоз, переважно на тлі хронічних захворювань кишечнику, що включає комплексну хіміотерапію, з використанням інтерферонопродукуючої та цитотокіномодулюючої фармакологічної основи, у відповідності з корисною моделлю, додатково перед хіміотерапією досліджують стан Т-лімфоцитів, Т-хелперів і Тсупресорів в крові, визначають характер імунорегуляції й інактивації людського лейкоцитарного інтерферону у посіві фекалій, а при відхиленні цих показників від норми, впливають аміксином, як низькомолекулярним синтетичним засобом з ароматичного ряду класу флуореонів, модулятором цитокінових реакцій і продуцентом інтерферону, per os, у кількості 0,125-0,250г/добу через день, після їжі, 3-6 разів на курс, визначають активність індуктора фактору некрозу через 4-24 години після впливу аміксином з подальшим коригуванням курсу хіміотерапії. Дослідження стану Т-лімфоцитів, Т-хелперів, Т-супресорів, визначення характеру імунорегуляції й інактивації людського лейкоцитарного інтерферону сприяє розширенню уявлень щодо продукції фактора некрозу пухлин, рівня активації інтерлейкінової відповіді та порушень імунорегуляції під впливом ХКЗ. Оцінка антиінтерферонової активності вирослих колоній бактерій у посіві фекалій допомагає виявити наявність і кваліфікувати характер впливу ХЗК на перебіг мікозу, що сприяє диференціюванню і виваженому обґрунтуванню терапевтичної тактики. Аміксин володіє помірною інтерфероногенною дією, підвищує цитотоксичну, 4 зумовлює інтерфероновиробляючу функції кілерів за механізмом «пізньої індукції». Дозовий режим введення аміксину (0,125-0,250г на добу, через день, після їжі, 3-6 разів на курс) є найбільш оптимальним, оскільки послаблення впливу погіршує інтерферонопродукуючу та цитотокіномодулюючу функції, а посилення - також не приводить до нормалізації даних функцій, що знижує ефективність терапії мікозу на фоні ХЗК. Оптимізація терапевтичного режиму через 4-24 години у послідовності «кишечник-печінка-кров» зумовлює повне використання фармакологічних властивостей аміксину, що зумовлює досягнення прийнятних результатів і термінів лікування. У порівнянні з прототипом пропонований спосіб додатково надає змогу впливати на мікотичну інфекцію на тлі ХЗЗК, здійснювати моніторинг за ефективністю терапії, зменшувати дозу антимікотиків і частоту рецидивів, завдяки оцінці мікотичної активності, дисбіозу кишок і виявленню порушень імунної системи. В тім, сук упність ознак корисної моделі процесу набуває суттєвість, оскільки має причиннонаслідковий зв'язок з отриманням технічного результату, а також відповідає критерію «новизна», оскільки явним чином не випливає з досліджуваного рівня техніки. Відомості, які підтверджують можливість відтворення корисної моделі, з досягненням заявленого технічного результату, полягають в наступному. Спосіб лікування людини хворої на мікоз, переважно на тлі хронічних захворювань кишечнику, ґрунтується на комплексній хіміотерапії базовими препаратами, що володіють інтерферонопродукуючою та цитотокіномодулюючою функціями. До хіміотерапії приступають після дослідження Тлімфоцитів, Т-хелперів і Т-супресорів в крові, визначення характеру імунорегуляції й інактивації людського лейкоцитарного інтерферону у посіві фекалій. При відхиленні зазначених показників від норми коригують вплив стандартного комплексу модуляцією контрзапальних цитокінових реакцій за рахунок впливу аміксином. Препарат вводять перорально, у кількості 0,125-0,250г на добу, через день, після їжі, 3-6 разів на курс, визначають активність індуктора фактору некрозу через 4-24 години після впливу аміксином з подальшим коригуванням курсу хіміотерапії. На думку заявника, використання способу у наданому вигляді забезпечує модуляцію контрзапальних цитокінових реакцій, що зумовлює покращення ефективності та скорочення тривалості терапії мікозу при супутньому ХЗК на 15-20%. Приклад. Хворий Г. (41 рік) звернувся з приводу лікування мікозу стоп і оніхомікозу на тлі хронічного коліту, середньої ступені важкості, фази загострення з гіпер кінетичним сіндромом. Шкіряний процес характеризувався почервонінням шкіри підошов, наявністю тріщин, мукоїдним лущенням, стовщенням нігтьових пластинок пальців, рельєфним характером і злущенням країв їхніх поверхонь, пожовтіннями кольору, мацерацією міжпальцевих щілин. Стан імунологічних, показників крові за протоколом обстеження імунограми: лейкоцити 5 20083 5,3%; лімфоцити -24%; СД3 - 37%; СД19 - 28%; СД4 - 29%; СД8 - 26%; СД25 - 26%; СД16 - 12%; СД 95 - 30%; HLA-DR - 30%; СД3:СД19 = 1,3; ЦІК 6,2. Досліджували стан Т-лімфоцитів, Т-хелперів, Т-супресорів в крові та з'ясовували стан імунорегуляції організму. Аналіз показників крові виявив зниження рівня Т-лімфоцитів, Т-хелперів та підвищення Т-супресорів, що інформувало про порушення імунорегуляції. Значення показників ЦІК, СД25, СД95, HLA-DR і b-клітин - перевищували норму, а розрахунок імунорегуляторного індексу (СД4:СД8=1,1) доводив пригнічення функції Th клітин. При обстеженні хворого на дисбіоз: біфідум-бактерії - 10-8; мікроби роду протея - 0; лактобактерії - 10.4; ентерококи - 10.7; кишкові палички10.8; умовно-патогенні ентеробактерії - 10.7. Посів фекалій сприяв встановленню характеру інактивації людського лейкоцитарного інтерферону. Отримані дані дозволили дійти висновку про спонтанну продукцію фактора некрозу пухлин і недостатній рівень активації інтерлейкінової відповіді, що з умовлюють загострення стану. Проведений курс лікування. До базових засобів комплексної хіміотерапії залучали сульфасаладін, карсил, ітраконазол, тербінафін (внутрішньо) і клотримазол на мазевій основі. У терапевтичному курсі 5 разів додатково впливали аміксином, «per os», у кількості по 0,250г на добу, через день, після їжі. Інтраконазoл вводили по 200мг/добу. Дія аміксину зумовлювала модуляцію контрзапальних цитокінових реакцій: підвищувала цитотоксичну й інтерфероновиробляючу функції кілерів за механізмом «пізньої індукції». Через 424 години після першого прийому аміксину визначали максимум активності індуктора фактора некрозу, у послідовності «кишечник-печінка-кров». Тербінафін вводили перорально, у кількості 250мг/добу. Після першої пульсотерапії ітраконазолом, в дозі 200мг/добу на протязі 21 днів, на підошовних поверхнях спостерігали почервоніння, відсутність лущень шкіри та мацерацій, без істотного побічного впливу на важливі органи й системи. Шкірний процес був нормалізований за 11 тижнів. За даними лабораторних досліджень позитивні зміни під впливом аміксину спостерігали ще понад 2 тижнів, навіть після закінчення його споживання. Аналіз імунограми крові на 12-й тиждень: лейкоцити - 6,0%; лімфоцити - 28%; СД3 - 49%; СД19 21%; СД4 - 31%; СД8 - 21%; СД25 - 15%; HLA-DR 21%; СД3:СД19 = 1,7; ЦІК - 4,9. Аналіз показників крові виявив нормалізацію рівня Т-лімфоцитів, Тхелперів та підвищення Т-супресорів, що інформувало про позитивний характер імунорегуляції.Значення показників ЦІК, СД25, СД95, HLA-DR і Комп’ютерна в ерстка А. Крулевський 6 b-клітин - було також зрушено до норми, а розрахований імунорегуляторний індекс (СД4:СД8=1,5) свідчив про покращення функції Th клітин. Дослідження дисбіозу не визначило істотних ознак його покращення. Таким чином, приклад клінічного відтворення пропонованого об'єкта інформує про те, що модуляція контрзапальних цитокінових реакцій аміксином призводить до нормалізації рівня Тлімфоцитів, Т-хелперів, Т-супресорів, активації інтерлейкінової відповіді, до покращення показників СД25, СД95, HLA-DR, стану b-клітин і, більш за все, дозволяє відновити імунорегуляторний індекс, що покращує е фективність терапії мікозу на тлі ХЗЗК і на 15-20% скорочує терміни лікування. На підставі отримання науковообгунованих закономірностей, розширення доклінічної інформативності та залучення сучасних і більш ефективних засобів фармакологічної імунокорекції, запровадження корисної моделі в клінічній практиці допоможе з'я совува ти патогенез ланцюгів мікотичних та імунологічних порушень і покращувати е фективність їх терапевтичної корекції. Поряд із цим, перевершення технічного результату, з використанням засобів, які відомі з досліджуваного рівня техніки, дозволяє встановити відповідність технічного рішення умові «промислова придатність». Джерела інформації: 1. Антимикотическая фармацевтическая композиция: Пат. 2093152 России, МПК А61К31/135/ Фридрих Рихтер (Германия); Михель Штайгер (Швейцария); Сандос АГ (Швейцария). №5011832/14; заявл. 19.05.02; опубл. 20.10.97. Приоритет GB 9111477.7; заявл. 29.05.91. 2. Способ лечения грибовидного микоза; Пат. 2234921, России, МПК А61Р 17/00 / Кунгуров Н.В., Кохан М.М., Куклин И.А. (Россия); Уральский научно-исследовательский институт дерматовенерологии и иммунопатологии (Россия). №2003127975/14; заявл. 16.09.03; опубл. 27.08.04. 3. Спосіб комплексного лікування оніхомікозу: Пат. 52022 України, МПК А61К 33/00 / Терханова І.В.. Федотов В.П. (Україна). - №2002010059; заявл. 03.01.02. 4. Федотов В.П., Бабюк И.А., Башмаков Д.Г., Захаров; В.К. Ди фференцированная иммунокоррекция с использованием препаратов циклоферона в терапии больных дерматозами и инфекций, передаваемых половым путем // Методические рекомендации, Днепропетровск, 2001. - 48с. 5. Федотов В.П., Кущинський М.Г., Мельникова С.К. Циклоферон, как иммуномодулятор в комплексной терапии больных кандидозной инфекцией // Современная микология в России. I cъезд микологов. Тез. докл., М., 2002. - 392 с. Підписне Тираж 26 прим. Міністерство осв іт и і науки України Держав ний департамент інтелектуальної в ласності, вул. Урицького, 45, м. Київ , МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислов ої в ласності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601