Спосіб консервативного лікування хворих на початкову вікову катаракту

Корисна модель відноситься до галузі медицини, а саме до офтальмології. Актуальність проблеми винаходу пов'язана з великою розповсюдженістю вікової катаракти (ВК) серед населення. ВК в теперішній час займає перше місце серед причин зниження гостроти зору. Загальне число хворих на ВК в світі складає 16 мільйонів чоловік, їх кількість щорічно зростає на 2 мільйони. Консервативне лікування хворих на ВК не завжди є досить ефективним. В теперішній час основним методом лікування хворих на ВК є хірургічний. Тому розробка сучасних методів консервативного лікування і реабілітації хворих на початкову ВК (ПВК) потребує подальшого вдосконалення. Існує спосіб лікування хворих на ПВК шляхом використання інстиляцій квінаксу в уражене око 3-5 разів на добу [Морозов В.И., Яковлев А.А. Фармакотерапия глазных болезней. - М.: Медицина, 1989. - С.106-108]. Однак цей спосіб лікування не є досить ефективним, тому що в середньому у половини хворих на ПВК він не припиняє прогресування помутнінь кришталика. Тому для удосконалення способу лікування хворих на ПВК запропоновано поряд з інстиляціями в уражене око квінаксу 3-5 раз на добу, додаткове використання факовіту всередину по 2 таблетки 2 рази на добу протягом 1 місяця поспіль 2-3 рази на рік [Мальцев Э.В., Багиров Н.А., Аль Шариф Ясир. Перспективы развития медикаментозного лечения катаракт /Офтальмол. журн. - 2002. - №2. - С.46-50.]. До складу Факовіту входять вітаміни та амінокислоти: аскорбінова кислота, пиридоксін, цистеїн, глютамінова кислота, гліцин. Цей спосіб лікування хворих на ПВК найбільш ефективний з існуючих і тому обраний в якості прототипу. До недоліків найближчого аналога відноситься те, що у більшості хворих відмічається прогресування помутнінь кришталика. Це пов'язано, поперед всього, з наявністю у хворих на ПВК імунних порушень, зокрема, активації аутоімунних і імунокомплексних реакцій. При проведенні нами вивчення даної проблеми встановлено, що у хворих на ПВК відмічаються вказані порушення системного та місцевого імунітету. Все це сприяє прогресуванню помутнінь кришталика. При використанні існуючого способу - прототипу не відмічається повне відновлення імунологічних показників у хворих на ПВК, тому спосіб лікування потребує подальшого вдосконалення. Задачею корисної моделі було підвищення ефективності існуючого способу консервативного лікування хворих на ПВК, а саме, припинення прогресування помутнінь кришталика. Вказана задача досягається додатковим призначенням до лікувального комплексу, що використається згідно до способу - найближчого аналога, тобто інстиляціями в уражене око квінаксу 3-5 раз на добу, в якості імунокоректору та антиоксиданту глутаргіну по 0,25г 3 рази на добу всередину протягом 1 місяця поспіль з повторенням курсів лікування 3 рази на рік. Глутаргін являє собою сіль L-аргініну і глутамінової кислоти. Препарат має чітко виражену антитоксичну дію, поліпшує енергетичний обмін, коригує кислотно-основний стан, володіє також антиоксидантною, мембраностабілізуючою та іммунокорригуючою діями. Наша пропозиція щодо додаткового введення глутаргіну базується на вперше встановленої авторами корисної моделі закономірності, що вказаний препарат суттєво покращує імунні показники у хворих на ПВК і, таким чином, в патогенетичному плані сприяє оптимізації лікування хворих вказаного контингенту. При лікуванні хворих на ПВК глутаргін нами був застосований вперше. Запропонований спосіб здійснюється таким чином. Після встановлення діагнозу ПВК, хворим призначаються інстиляції в уражене око квінакс 3-5 раз на добу, а також глутаргін по 0,25г 3 рази на добу всередину протягом 1 місяця поспіль з повторенням курсів лікування 3 рази на рік. Для підтвердження ефективності запропонованого способу лікування хворих на ПВК було обстежено дві групи хворих - перша (32 хворих - 64 ока), які отримували лікування згідно до запропонованого способу та друга (44 хворих - 88 очей), які лікувалися згідно зі способом - прототипом. Вік хворих в обох групах був від 37 до 79 років, чоловіків було 39, жінок 37. Оцінка ефективності лікування проводилася через 1 рік на підставі визначення гостроти зору з корекцією та біомікроскопії ока. Клінічна картина захворювання при біомікроскопії характеризувалася поодинокими помутніннями як в центральних відділах, так і на периферії кришталика, поодинокі вакуолі. Встановлено, що у всіх хворих на ПВК до початку лікування гострота зору з корекцією в середньому склала 0,8±0,03 одиниці (20/25). При обстеженні хворих в динаміці встановлений чітко виражений позитивний вплив запропонованого способу лікування на клініко-лабораторні показники. Через рік в першій групі хворих гострота зору склала 0,74±0,05 одиниці (20/27), в другій групі - 0,61±0,02 одиниці (20/33), достовірність різниці Р