Спосіб консервативного лікування хворих із гострою кровотечею з пептичних виразок

1. Спосіб консервативного лікування хворих із гострою кровотечею з пептичних виразок, що включає внутрішньовенне введення синтетичних аналогів соматостатину під контролем фіброгастродуоденоскопії (ФГДС) для визначення стадії кровотечі до та після призначення препаратів, який відрізняється тим, що в процесі лікування синтетичними аналогами соматостатину проводять корекцію терапевтичної дози залежно від стадії локального гемостазу, котра визначається ендоскопічно, і результатів клініко-лабораторних досліджень з подальшим переходом на підшкірне вве 29002 впродовж курсу лікування на тлі базисної противиразкової терапії. Розпізнавальними ознаками винаходу є такі: у процесі лікування синтетичними аналогами соматостатину проводять корекцію терапевтичної дози залежно від стадії локального гемостазу, визначеної ендоскопічно, та результатів клініко-лабораторних досліджень з подальшим переходом на підшкірне введення соматостатину; дозу соматостатину зменшують протягом курсу лікування на тлі базисної противиразкової терапії. У залежних пунктах формули винаходу вказуються розроблені авторами конкретні диференційовані дози соматостатину впродовж першої-сьомої доби лікування. Проведення в процесі лікування (на другу та сьому добу) корекції терапевтичної дози соматостатину під контролем ФГДС зумовлено тим, що за адекватного лікування ознаки припинення кровотечі (нестійкий гемостаз) спостерігаються вже на другу добу від початку лікування (в противному разі вирішують питання про необхідність оперативного втручання). Результати ФГДС на сьому добу при адекватному лікуванні характеризують ознаки повного припинення кровотечі (стійкий гемостаз), що може бути підставою для призначення базисної противиразкової терапії. Позитивні результати, контрольних досліджень, проведених на другу добу лікування, дозволяють зменшити дозу сильнодіючого препарату - соматостатину, що сприяє запобіганню побічним явищам (головний біль, запаморочення, нудота). Перехід на підшкірне введення соматостатину замість його в/в введення обумовлений тим, що на четверту добу лікування спостерігається сталий гемостаз. Тому доцільно поступово зменшувати дозу соматостатину, і його підшкірне введення спрямоване на запобігання розвиткові повторної кровотечі. Для профілактики розвитку рецидиву протягом трьох тижнів лікування соматостатин призначають раз на тиждень у поєднанні з базисною противиразковою терапією. Відмітні ознаки винаходу відповідають критерію "новизна" та вимогам винахідницького рівня. Дослідження за пропонованим способом, здійснені в клініці Інституту терапії АМН України на 30 хворих, показали, що схема лікування (дозування препарату та визначений режим його введення) дозволяють виконати задачу винаходу. Використання пропонованого способу в медичній практиці підвищує терапевтичний ефект, запобігає рецидивам кровотечі при виразковій хворобі і дає змогу застосовувати індивідуально-орієнтовану методику для консервативного лікування виразкової хвороби, ускладненої кровотечею. Спосіб, що пропонується, здійснюється таким чином: 1. Проводять ФГДС для визначення джерела та стадії гострої шлунково-кишкової кровотечі (ГШКК). 2. Щодня впродовж перших трьох діб лікування двічі на добу здійснюють контроль клініколабораторних показників крові: кількість еритроцитів (ЕР), вміст гемоглобіну (Нв), гематокрит (Ht) - і паралельно спостерігають загальний стан хворого за об'єктивним статусом: ЧСС, AT, характер випо рожнення, наявність больового синдрому та диспептичних явищ - з метою постійного спостереження за адекватністю терапії. 3. У першу добу лікування за легкого та середнього ступеня ГШКК призначають синтетичні аналоги соматостатину, наприклад стиламін, у дозі 6000 мкг/добу шляхом в/в інфузії зі швидкістю введення 250 мкг/год. 4. На другу добу проводять повторну ФГДС з метою визначення стадії локального гемостазу, котру визначають за такими ознаками: І стадія – утворення згустку крові в кратері виразки; II стадія утворення тромбу в кратері виразки; III стадія стадія тромбованих судин; IV стадія - утворення фібрину. 5. У разі продовження кровотечі та відсутності негативної динаміки результатів клініко-лабораторних досліджень за п. 2 продовжують введення соматостатину в дозі 6000 мкг/добу зі швидкістю 250 мкг/год за п. 3. 6. На другу добу лікування за наявності І-ІІ стадій локального гемостазу зменшують загальну дозу соматостатину до 2000 мкг/добу і вводять його зі швидкістю 125 мкг/год. 7. На третю добу продовжують зменшувати дозу соматостатину до 650 мкг/добу і вводять його зі швидкістю 80 мкг/год. 8. На четверту добу лікування відміняють в/в введення соматостатину і призначають підшкірні ін'єкції цього препарату в дозі 300 мкг/добу: по 100 мкг тричі. 9. На п'яту добу лікування зменшують дозу соматостатину до 200 мкг/добу: по 100 мкг двічі. 10. На шосту добу лікування зменшують дозу соматостатину до 100 мкг/добу: по 50 мкг двічі. 11. На сьому добу лікування повторюють контрольну ФГДС для визначення стійкості гемостазу. 12. За наявності III-IV стадій локального гемостазу призначають протягом трьох останніх тижнів лікування базисну противиразкову терапію (фамотидин, метронідазол, доксициклін, вікалін, сукральфат) по відомій схемі і продовжують підшкірне введення соматостатину в дозі 50 мкг/добу однократно протягом 7, 14, 21, 28 діб. 13. На 28-му добу лікування проводять контрольну ФГДС для визначення загоювання виразкового дефекту. 14. Продовжують підтримуючу базисну противиразкову терапію протягом наступних двох тижнів в амбулаторних умовах. 15. Призначають повторне підшкірне введення самотостатину в дозі 50 мкг однократно через один та три місяці по закінченні курсу стаціонарного лікування. 16. Проводять повторну ФГДС через 3-6 місяців по закінченні курсу лікування для перевірки досягнутого терапевтичного ефекту. Можливість здійснення пропонованого способу підтверджується прикладом. Приклад. Хворий Н. (історія хвороби № 806), 32 років, поступив до клініки Інституту терапії АМН України з приводу загострення виразкової хвороби з локалізацією виразкового дефекту в ділянці задньої стінки цибулини 12-палої кишки. Тривалість анамнезу - 5 років. Рецидивування - двічі-тричі на рік. При надходженні до клініки хворий виказував скарги на болі в епігастральній ділянці, нудоту, печію, блювання після приймання їжі. Останнє загострення спостерігалось за два тижні до надходження до стаціонару. Протягом першої доби перебування хворого Н. у стаціонарі в нього розвинулось ГШКК І стадії, супроводжувана загальною слабкістю, блювотою, яка нагадувала кольором кавову гущу, дьогтеподібним випорожненням, тахі 2 29002 кардією (ЧСС - 88 ударів/хв), зниженням величини AT до 105/60 мм рт. ст. Хворому Н. було призначено лікування за схемою пропонованого способу: 1. До лікування проводять ФГДС і клініко-лабораторні дослідження крові. При здійсненні ФГДС виявлено виразку задньої стінки цибулини 12-палої кишки, розмір виразки 0,6х0,7 см, підпливає свіжа кров із виразкового кратера. Результати клініко-лабораторних досліджень: ЕР 3,8·1012/л; Нв 96 г/л; Гематокрит 29%. Паралельно спостерігають загальний стан хворого Н. за об'єктивним статусом. 2. У першу добу лікування призначають синтетичні аналоги соматостатину, наприклад стиламін, у дозі 6000 мкг/добу шляхом в/в інфузії зі швидкістю введення 250 мкг/год. 3. На другу добу контрольна ФГДС показала, що у хворого Н. II стадія локального гемостазу виразкової хвороби. Хворому зменшили загальну дозу препарату до 2000 мкг/добу зі швидкістю введення 125 мкг/год. 4. На третю добу продовжували зменшувати дозу препарату до 650 мкг/добу зі швидкістю введення 80 мкг/год. 5. На четверту добу лікування відмінили в/в введення соматостатину і перейшли на підшкірні ін'єкції цього препарату в дозі 300 мкг/добу: по 100 мкг тричі; на п'яту добу препарат вводили підшкірно в дозі 200 мкг/добу: по 100 мкг двічі; на шосту добу дозу препарату зменшили до 100 мкг/добу: по 50 мкг двічі. 6. На сьому добу лікування повторили контрольну ФГДС. У хворого Н. виявлено IV стадію локального гемостазу, тобто утворення фібрину. Окрім того, були проведені повторні дослідження крові: ЕР - 4,3·1012/л, Нв - 112 г/л, гематокрит - 37%. Хворому Н. призначили протягом наступних трьох тижнів перебування в стаціонарі базисну противиразкову терапію в середній терапевтичній дозі (фамотидин, метромідазол, доксициклін, вікалін, сукральфат) в поєднанні з підшкірним введенням соматостатину в дозі 50 мкг/добу однократно протягом 7, 14, 21, 28 діб. 7. На 28-му добу перебування в стаціонарі була проведена контрольна ФГДС, яка показала повне загоєння виразкового дефекту. Хворий Н. був виписаний із стаціонару в задовільному стані. Його дані за об'єктивним статусом: ЧСС - 72 удари/хв, AT - 115/75 мм рт. ст. Як вторинну профілактику хворому призначено підтримуючу базисну противиразкову терапію впродовж двох наступних тижнів в амбулаторних умовах. Окрім того, хворому Н. призначено однократне введення підшкірно соматостатину в дозі 50 мкг через місяць після закінчення стаціонарного лікування. Повторна ФГДС, проведена через 3 місяці, показала відсутність виразкового дефекту, тобто досягнення терапевтичного ефекту. Спосіб консервативного лікування хворих із гострою кровотечею з пептичних виразок, пропонований авторами винаходу, дозволяє здійснити індивідуально орієнтовану терапевтичну методику і забезпечує профілактику рецидивів шлункової кровотечі. __________________________________________________________ ДП "Український інститут промислової власності" (Укрпатент) Україна, 01133, Київ-133, бульв. Лесі Українки, 26 (044) 295-81-42, 295-61-97 __________________________________________________________ Підписано до друку ________ 2002 р. Формат 60х84 1/8. Обсяг ______ обл.-вид. арк. Тираж 34 прим. Зам._______ ____________________________________________________________ УкрІНТЕІ, 03680, Київ-39 МСП, вул. Горького, 180. (044) 268-25-22 ___________________________________________________________ 3