Спосіб хемопроменевої терапії неоперабельних форм раку прямої кишки

Корисна модель відноситься до медицини, а саме до променевої терапії, і може бути використана при лікуванні неоперабельних форм раку прямої кишки. Актуальність лікування раку прямої кишки обумовлена, перш за все, неухильним зростанням числа хворих, що страждають на це захворювання, і одним з провідних місць, яке посідає колоректальний рак в структурі смертності від злоякісних новоутворень. Основним способом лікування раку прямої кишки є хірургічний. Проте впродовж останніх десятиліть не спостерігається поліпшення віддалених результатів хір ургічного лікування при використанні його як самостійного способу (5-річне виживання складає 50-60%). От чому для поліпшення віддалених результатів лікування раку прямої кишки застосовують додаткові методи дії на пухлин у (променева терапія, хемотерапія). Проте застосування програми комплексного лікування раку прямої кишки в повному обсязі неможливе для хворих похилого віку з наявністю декомпенсованої соматичної патології, перш за все, серцево-судинної. Таким хворим протипоказане хірургічне втручання і поліхемотерапія через високий ризик розвитку ускладнень, асоційованих з лікуванням. З відомих способів лікування раку прямої кишки для такої категорії хворих найприйнятнішим є паліативна променева терапія, яка полягає в опромінюванні прямої кишки і параректальної клітковини до сумарної осередкової дози (СОД) 30-50Гр [Гарин А.М., Базин И.С. Злокачественные опухоли пищеварительной системы. — М.: Инфомедиа паблишерз, 2003.- 264с]. Проте променева терапія не забезпечує задовільних результатів лікування: часткова резорбція пухлини складає 50%, 5-річне виживання - 5%, високий рівень токсичності з виникненням ранніх і пізніх ускладнень променевого лікування зустрічається в 41% випадків. Поєднання променевої і лікарської терапії дозволяє максимально пошкоджувати пухлинні клітини, а удосконалення режимів опромінювання і доз хемопрепаратів, які вводять, сприяє зниженню інтенсивності ушкоджувальної дії хемопроменевого лікування на здорові тканини. З відомих способів хемопроменевої терапії раку прямої кишки найближчим до способу, що заявляється, є спосіб хемопроменевої терапії місцево-поширеного раку прямої кишки. Спосіб включає опромінювання прямої кишки і параректальної клітковини до СОД 46-50Гр на фоні введення 5-фторурацилу в дозі 5,0-7,0г на курс. При цьому хемопроменеве лікування проводять 5 разів на тиждень, кожен його сеанс складається з введення 5фтор урацилу з розрахунку 225мг/м 2 поверхні тіла. Через 1 годину хворий одержує дозу іонізуювального випромінювання 1,0Гр, а через 4 години - повторне опромінювання дозою 1,5Гр. Таким чином, денна доза опромінювання складає 2,5Гр [Воробьев Г.И., Одарюк Т.С., Костромина К.Н. Предоперационная лучевая терапия с использованием 5-фторурацила как радиомодификатора в лечении местно-распространенного рака прямой кишки //Росс, онкол. журн. -2001. -№1. -С.4-9]. Ефект 5-фтор урацилу як синхронізатора клітинного циклу дозволяє захопити більшу кількість пухлинних клітин у фазах найбільшої радіочутливості, а дроблення разової осередкової дози (РОД) на 2 сеанси зменшує інтенсивність ушкоджувальної дії іонізувального випромінювання на навколишні здорові тканини. Спосіб дозволяє добитися істотного ураження клітин пухлини, що у 80% хворих відповідає 3-4 ступеню променевого патоморфозу; виражена регресія пухлини сприяє виконанню радикальних операцій при місцевопоширених пухлинах в 81,6% випадків. До недоліків відомого способу слід віднести численні токсичні ускладнення, що вимагають перерв в лікуванні для їх купирування. Тим самим тривалість лікування збільшується в середньому до 2,5 місяців. Для хворих з низькими показниками загального статусу, з наявністю декомпенсованої соматичної патології відомий спосіб лікування неприйнятний через можливі важкі ускладнення. У основу корисної моделі, що заявляється, поставлене завдання створення способу хрономодульованої радіохемотерапії неоперабельних форм раку прямої кишки, в якому поєднання опромінювання із застосуванням радіомодифікатора гідреа в разовій дозі 20-30мг/кг дозволяє підсилити пошкодження пухлинних клітин і одночасно знизити інтенсивність токсичних реакцій організму на хемопроменеве лікування, що підвищує ефективність терапії неоперабельних форм раку прямої кишки. Поставлене завдання здійснюється таким чином, у відомому способі хемопроменвої терапії неоперабельних форм раку прямої кишки шляхом променевої терапії в поєднанні із застосуванням хемічних препаратів, згідно корисної моделі, променеву терапію проводять в хрономодульованому режимі з 08:00 до 10:00 годин ранку класичним фракціонуванням до СОД 50Гр з хеморадіомодіфікацією гідреа в разовій дозі 20-30мг/кг за 1 годину перед кожним сеансом променевої терапії. Вибір часового інтервалу опромінювання з 08:00 до 10:00 годин ранку відповідає якнайменшій проліфератівній активності стовбурови х клітин кісткового мозку і епітелію шлунково-кишкового тракту. Це дозволяє зменшити гематологічну, імунологічну і шлунково-кишкову токсичність променевої терапії. Даний часовий період доби є також оптимальним для максимального променевого ураження пухлинних клітин, оскільки добові ритми проліферіруючих п ухлинних і здорових клітин знаходяться в протифазі один до одного. Клінічна ефективність гідреа в комбінації з променевою терапією при лікуванні злоякісних новоутворень обумовлена інгибіруванням ферменту рібонуклеотідредуктази і пригнобленням активності полімераз, які спільно призводять до порушення процесу репарації ДНК після опромінювання. Застосування гідреа в дозі 20-30мг/кг не викликає значних побічних ефектів. Використання всієї сукупності істотних ознак способу, що заявляється, забезпечує ефективне пошкодження пухлинних клітин при зниженні інтенсивності ураження навколишніх здорових тканин і органів і дозволяє підвищити ефективність лікування неоперабельних форм раку прямої кишки при зниженні променевих уражень і поліпшення якості життя хворих. Спосіб, що заявляється, здійснюється таким чином. При встановленні діагнозу і наявності у хворого протипоказань до хірургічного лікування або лікування із застосуванням стандартної системної поліхемотерапії у зв'язку з похилим віком і наявною декомпенсованою соматичною патологією застосовують спосіб хемопроменевої терапії, що заявляється. В процесі лікування хворому проводять променеву терапію на ділянку малого таза в хрономодульованому режимі з 08:00 до 10:00 годин ранку класичним фракціонуванням до СОД 50Гр протягом 5 тижнів, разова осередкова доза складає 2Гр 5 разів на тиждень. Перед кожним сеансом опромінювання щодня з 1-го по 25-й сеанси хворий одержує радіомодифікатор гідреа в разовій дозі 20-30мг/кг перорально за 1 годину до початку сеансу опромінювання. Нижче наведено приклади конкретної реалізації способу, що заявляється. Приклад 1. Історія хвороби №37549. Д.А.Г., ста ть чоловіча, 65 років, спостерігався в IMP АМНУ з 13.11.2002р. з діагнозом: рак середньоампулярного відділу прямої кишки Т3N0М0 ст.II. При обстеженні, яке складалось з пальпаторного дослідження per rectum, ректороманоскопії з біопсією, ірригоскопії, ехосоноскопії малого таза та черевної порожнини встановлено наявність екзофітної пухлини, розташованої по всьому передньому півдужжю середньоампулярного відділу прямої кишки, на відстані від 8см до 11см від анусу. За морфологічним типом пухлина була помірно диференційованою аденокарциномою (патогістологічне дослідження №14023 від 14.11.2002). Випадок був визнаний неоперабельним через наявність у пацієнта хронічної ішемічної хвороби серця, миготливої аритмії, недостатності кровообігу ПВ ст. 28.11.2002-17.01.2003р. проведено лікування згідно до способу, що заявляється. Хворий отримав опромінення малого таза в хрономодульованому режимі з 08:00 до 10:00 години ранку до СОД 49,5Гр за 5 тижнів. Перед кожним сеансом опромінення щоденно з 1-го по 25-й сеанс хворий отримував гідреа у разовій дозі 20мг/кг за 1 годину до початку опромінення. Сумарна доза гідреа склала 44,5г (зріст хворого 173см, вага 89кг). Протягом останніх двох тижнів лікування відзначалися явища променевого ректиту II ступеня, які легко усувалися призначенням стандартної симптоматичної терапії і не потребували перерв у лікуванні. Інших побічних реакцій, а також прогресування супутньої кардіо-васкулярної патології не спостерігалося. При контрольному обстеженні через місяць після закінчення лікування відзначено резорбцію пухлини до 8´6´7мм (>75%). Проведений об'єм лікування визнано достатнім. Рекомендовано спостереження. При контрольній ректороманоскопії 13.01.2006 даних за рецидив немає. Приклад 2. Історія хвороби №40945. М.Б.І., стать жіноча, 85 років, спостерігалася в IMP АМНУ з 04.08.2003р. з діагнозом: рак середньоампулярного відділу прямої кишки Т2N0М0 ст.І. При обстеженні, яке складалось з пальпаторного дослідження per rectum, ректороманоскопії з біопсією, ірригоскопії, ехосоноскопії малого таза та черевної порожнини встановлено наявність на правій стінці прямої кишки екзофітної пухлини діаметром 2,53,0см, нижній полюс якої був розташований на відстані 8см від анусу. За морфологічним типом пухлина була високо диференційованою аденокарциномою (патогістологічне дослідження №15595 від 06.08.2003). Випадок був визнаний неоперабельним через незадовільний загальний стан пацієнтки, зумовлений віком і наявністю кількох колишніх порушень мозкового кровообігу в анамнезі. 18.08.2003-16.09.2003p. проведено лікування згідно до способу, що заявляється. Хвора отримала опромінення малого таза в хрономодульованому режимі з 08:00 до 10:00 години ранку до СОД 50,1Гр за 5 тижнів. Перед кожним сеансом опромінення щоденно з 1-го по 25-й сеанс хвора отримувала гідреа у разовій дозі 20мг/кг за 1 годину до початку опромінення. Сумарна доза гідреа склала 24г (зріст хворої 153см, вага 48кг). Жодних ускладнень хемопроменевого лікування не відзначалося. При контрольній ректоскопії через 1 місяць після закінчення лікування відзначено резорбцію пухлини до діаметру 1,5см ( » 50%), а через 4 місяці — повну резорбцію. Протягом наступних 2 років спостереження ознак прогресування захворювання не спостерігалося. Заключний клінічний діагноз: рак середньоампулярного відділу прямої кишки Т2N0М0 ст. І після хемопроменевого лікування. Клінічна група III. Для доказу переваг способу хемопроменевої терапії неоперабельних форм раку прямої кишки, що заявляється, було проведено порівняльний аналіз з результатами лікування відомим способом (прототип). Дані порівняльного аналізу наведені в таблиці 1 та таблиці 2. Таблиця 1 Порівняльний аналіз ефективності способів хемопроменевої терапії іноперабельного раку прямої кишки Критерій ефективності лікування Ступінь резорбції пухлини: повна часткова стабілізація Променевий патоморфоз пухлини III-IVст. 3-річне виживання Місцеве прогресування протягом 3-х років Спосіб хемопроменевої терапії що заявляється (n=12), за прототипом (n=49), абс./% абс./% 2/16,7 7/58,3 3/25 9/75 9/75 2/16,7 8/16,3 26/53,1 15/30,6 39/80 39/78,9 7/13,5 Таблиця 2 Порівняльна оцінка токсичних реакцій способів хемопроменевої терапії іноперабельного раку прямої кишки Показник токсичності Нудота Цистит Діарея Анемія Лейкопенія Епідерміт Перерви в лікуванні Спосіб хемопроменевої терапії що заявляється (n=12), абс./% за прототипом (n=49), абс./% 1/8,3 19/38,8 3/25 7/14,3 6/50 24/49,8 1/8,3 не зазначено 2/16,7 34/69,4 3/25 6/12,2 1/8,3 31/63,3 Таким чином, використання способу хемопроменевої терапії неоперабельних форм раку прямої кишки, що заявляється, дозволяє: - добитися аналогічних з прототипом показників ефективності лікування без проведення хірургічного втр учання і післяопераційної системної поліхемотерапії; - значно знизити кількість токсичних реакцій організму; - знизити частоту вимушених перерв в лікуванні до 8,3%.