Спосіб лікування хронічного обструктивного захворювання легень

Корисна модель відноситься до медицини, а саме - до пульмонології. Може бути використана для лікування хронічного обструктивного захворювання легень. Хронічне обструктивне захворювання легень (ХОЗЛ) є однією з головних причин захворюваності та смертності в усьому світі [9]. Останнім часом в Україні спостерігається різкий ріст захворюваності на ХОЗЛ та зростання при цьому показників інвалідизації і частоти смертності [2, 4]. Під впливом етіологічних чинників відбувається порушення бронхіальної прохідності та зниження мукоциліарного кліренсу, пригнічення місцевих факторів захисту з розвитком вторинного імунодефіциту. При цьому виникають порушення кисневого гомеостазу з виникненням так званого "окислювального стресу", що сприяє надмірній активації вільно-радикальних реакцій та посиленню клітинно-органної дезінтеграції і дестабілізації функціональної активності дихальної системи. Тривала депресія механізмів детоксикації та посилення дегенеративних процесів з боку імунокомпетентних та ефекторних клітин, які приймають участь у процесах запалення, зумовлює порушення імунної відповіді та зростання виділення прозапальних медіаторів. Відповідно до сучасної концепції, ХОЗЛ має запальну природу [2, 4, 5, 8]. Розвиток запалення в слизовій оболонці бронхіального дерева є причиною появи її набряку, гіперсекреції слизу, бронхоспазму, порушення мукоциліарного кліренсу. Відомий спосіб лікування ХОЗЛ, який передбачає використання бронходилятаторів (М-холінолітиків, b 2агоністів, теофілінів) [4, 9]. Даний спосіб має суттєві недоліки, бо є недостатньо ефективним методом, враховуючі те, що при ХОЗЛ використання препаратів даної групи тимчасово поліпшує показники бронхіальної прохідності тільки на 5-15%, а з часом до використовуваних бронходилятаторів розвивається резистентність. Застосування антибактеріальних препаратів, враховуючі велику кількість побічних ефектів, суворо обмежене випадками загострень з клініко-лабораторними даними за активний бактеріальний інфекційний процес. Найбільш близьким до способу, що заявляється, є спосіб лікування ХОЗЛ шля хом застосування нестероїдних протизапальних препаратів (аспірин, індометацин, диклофенак натрію та ін.). Однак даний метод має суттєві недоліки: значна кількість побічних ефектів (ульцерогенний і подразнюючий вплив на слизову оболонку шлунку і 12-палої кишки), пригнічення фагоцитозу та інші токсичні впливи [3, 5]. Перспективним методом лікування ХОЗЛ є застосування Фенспіриду, сучасного протизапального препарату з мінімальними побічними ефектами, що має тропність до дихальних шляхів. Фенспірид блокує Н1-гістамінові рецептори, здійснюючи антигістамінний, протинабряковий і спазмолітичний ефект щодо гладкої мускулатури бронхів, інгібує активність фосфоліпази А2, що призводить до зменшення продукції простагландинів, лейкотрієнів і тромбоксанів та забезпечує значний протизапальний ефект. Крім того, препарат пригнічує a 1-адренорецептори бронхів, викликаючи інгібіцію фосфодіестера-зи, що попереджує скорочення гладкої мускулатури бронхів під дією ацетилхоліна, серотоніна, LT D4 та інши х контрактильних агентів [7]. Препарат має інгібуючий вплив на синтез і секрецію цитокінів (найбільш виражений ефект препарат здійснює на TNF-a). Прямий вплив Фенспіриду на рецептори нервових закінчень сприяє зменшенню набряку слизової оболонки і надлишкового вироблення слизу. Останнім часом в медицині все більш широкого розповсюдження набуває метод підбору медикаментів, в залежності від індивідуальних особливостей організму [1, 2, 5]. Задача, яку вирішує спосіб що заявляється, полягає в визначенні диференціально-діагностичного імунологічного критерію. Технічний результат, що досягається, буде полягати в підви щенні ефективності лікування ХОЗЛ. Поставлена задача досягається тим, що у відомому способі лікування ХОЗЛ, шляхом застосування лікарських препаратів, згідно корисної моделі, оцінюють комплекс імунологічних показників і в залежності від типу імунної відповіді (гіпоергічний, з окремими імунологічними порушеннями, та гіперергічний) призначають різну дозу Фенспіриду: при реакції імунної відповіді з окремими імунологічними порушеннями - 160мг/добу, а при гіпоергічній, в залежності від вираженості процесу, - 160-240мг/добу, поділену на два-три прийоми, застосовувати всередину перед їжею, протягом 3 тижнів. Спосіб здійснюється наступним чином: у хворих на ХОЗЛ проводиться комплексне імунологічне дослідження, що включає визначення кількості Т-, В- и 0-лімфоцитів активних, Т-хелперів, Т-супресорів, Т-кілерів, імунорегуляторного індекса Т-хелпери/Т-супресори, В-лімфоцити, реакція бласттрансформації лімфоцитів (РБТЛ) з фітогемаглютиніном (ФГА), фагоцитарного індекса (ФІ), концентрації сироваткових імуноглобулінів класів - IgG, IgA, Ig M та рівень циркулюючих імунних комплексів (ЦІК). Вміст субпопуляцій Т-лімфоцитів та сироваткових IgG, IgA та IgM визначали за методом Маnсіnі е.а. Оцінку субпопуляцій лімфоцитів проводили непрямим імунофлюоресцентним методом за допомогою моноклональних антитіл з використанням люмінесцентного мікроскопа "Люмам 1-3". Хворий В. 62р. перебував на лікуванні з діагнозом: ХОЗЛ II стадія, ДН IIст. Поступав з вираженим продуктивним кашлем, ядухою при помірному фізичному навантаженні, субфебрильною температурою тіла. Під час аускультації легень на фоні жорсткого везикулярного дихання вислуховувалися сухі свистячі хрипи у значній кількості з обох боків. Заключення після визначення функції зовнішнього дихання: помірні порушення вентиляційної здатності легень по рестриктивному типу, вираженні по обструктивному. Бронходилятаційна проба з комбівентом - негативна. Після проведення імунологічного дослідження хворого віднесено до групи з окремими імунологічними порушеннями (виражене зниження абсолютної кількості лімфоцитів, та Т-супресорів). По запропонованому способі лікування Фенспіридом в добовій дозі 160мг після 3 тижнів визначили в хворого позитивну динаміку з боку імунограми - нормалізація всіх основних імунологічних показників. Був досягнутий і виражений клінічний ефект. Значно поліпшилось самопочуття хворого, припинився кашель та значно зменшилась ядуха. Під час ауск ультації - везикулярне дихання, хрипи відсутні. ОФВ1 (об'єм форсованого видиху за першу секунду) зріс на 22% у порівнянні з висхідним показником. У процесі обстеження 16 хворих на ХОЗЛ в стадії загострення, використовувались традиційні клінічні, рентгенологічні, електрофізіологічні, функціональні і лабораторні методи обстеження та імунологічне дослідження. Контрольну груп у становили 15 практично здорових осіб. Усі хворі були чоловічої статі віком від 35 до 65 років і отримували дозу Фенспіриду в 160мг/добу (поділену на 2 прийоми по 80мг, вранці та ввечері). При оцінці висхідних даних імунограми в залежності від типу імунної відповіді хворі були поділенні на три клінічні групи: 1 - з гіперергічною реакцією 19% (3 пацієнта), 2 - з окремим імунологічними порушеннями 68% (11 пацієнтів), 3 - з гіпоергічною реакцією 13% (2 пацієнта). Аналіз отриманих даних показав, що у випадку гіперергічної реакції імунної системи відзначено зростання абсолютної кількості лімфоцитів, а також збільшення в окремих субпопуляціях Т-лімфоцитів і популяції Влімфоцитів. В порівнянні з висхідними величинами, абсолютна кількість лімфоцитів, та субпопуляції лімфоцитів CD3+ (Т-лімфоцити), CD4+ (Т-хелпери), CD8+ (Т-супресори) та CD22+ (В-лімфоцити) після лікування збільшилась відповідно на 12%, 11%, 18%, 14% та 11% (Фіг.1). Спонтанна реакція бласттрансформації лімфоцитів залишилась на рівні висхідної величини. В групі пацієнтів з окремими імунологічними порушеннями застосування Фенспіриду сприяло переважно зростанню абсолютної кількості лімфоцитів, Т-хелперів та збільшенню рівня В-лімфоцитів (Фіг.2). При гіпоергічній реакції імунної системи, після проведеного курсу лікування Фенспіридом, нами відзначено переважне зростання проліферативної активності субпопуляції CD4+ лімфоцитів (Т-хелперів), середній рівень яких удвічі перевищував їх висхідний показник. Проліферативна активність CD8+ лімфоцитів (Т-супресорів) та CD22+ лімфоцитів (В-лімфоцитів) зросла лише на 30% та 18%, відповідно. Застосування фенспіриду сприяло переважному зростанню абсолютної кількості лімфоцитів (на 28%), проліферативної активності Т-хелперів та збільшенню рівня активних Т-лімфоцитів (Фіг.3). В результаті проведених нами досліджень відзначено високу клінічну, функціональну та лабораторну ефективність лікування Фенспіриду в 81% випадків, відповідно в група х з гіпоергічною реакцією імунної відповіді та у випадках з окремими імунологічними порушеннями. У 19% випадків у хвори х з гіперергічною реакцією імунної відповіді лікування не сприяло покращенню показників імунітету - відбувалося надмірне зростання абсолютної кількості субпопуляцій Т- і В-лімфоцитів. Це негативно позначається на їх функціональній активності, підтвердженням чого є зниження рівня активних Т-лімфоцитів та імуноглобулінів класу G, А та М. Гіперактивація проліферативної активності субпопуляцій Т-лімфоцитів, з подальшим виснаженням компенсаторних механізмів адаптації, негативно позначається на процесах імунорегуляції та механізмах імунної відповіді [1, 5, 6]. У цих випадках застосування фенспіриду є недоцільним. З практичної точки зору застосування фенспіриду в комплексній терапії пацієнтів на ХОЗЛ повинно ґрунтуватись на даних висхідного рівня показників клітинної та гуморальної ланок імунітету. У разі гіперергічних імунопатологічних проявів призначення фенспіриду є протипоказаним. Спосіб лікування був апробований на базі КМКЛ №3, отриманні позитивні результати дозволяють рекомендувати його для широкого впровадження в медичну практику. Джерела інформації: 1. Драник Г.Н. Клиническая иммунология и аллергология. К.: ООО "Полиграф плюс", 2006. - 482с. СПб.: Элби. 2004. - 800с. 2. Фещенко Ю.И., Яшина Л.А., Полянская A.M., Туманов А.Н.. Обстр уктивные заболевания легких: образовательная программа для врачей / Київ, 2004. - 287с. 3. Фещенко Ю.И., Яшина Л.А., Горовенко Н.Г. Хронические обструктивные заболевания легких. - К.: Морион, 2001. - 79с. 4. Фещенко Ю.И., Гаврисюк В.К. Хронические обструктивные заболевания легких: классификация, діагностика, лечение (часть 2) // Ліки України. - 2004. - №9. - с.14-17. 5. Чучалин А.Г. Рациональная фармакотерапия заболеваний органов дыхания. - М.: Высшая школа, 2004. том 5 - 873с. 6. Якобисяк М. Імунологія (Переклад з польської за редакцією проф. В.В.Чопяк.) - Вінниця: Нова книга, 2004. 672с. 7. Яшина Л.А., Фе щенко Ю.И., Полянская М.А. и др. Эффективность фенспирида (эреспала) в базисной терапии хронического обструктивного бронхита // Укр. пульмонол. журн. - 2003. - №3. - С.30-37. 8. Corrigan С. J., Key A.B. The role of inflammatory cells in the pathogenesis of asthma and chronic obstructive pulmonary disease // Amer.rev.Respir.Disease.1991. - V.43. - №5. - Pf.1 - p.1165-1168. 9. Global Initiative forr Chronic Obstruktive Luing Disease (GOLD). Global strategy for the diagnosis, manamegent, and prevention of chronik obstruktive pul-monsri disease: NHLBI/WHO Workshop, 2003. - 19p.