Фенспірид, який проявляє імунотропну дію

Корисна модель належить до визначення нових властивостей Фенспіриду, що має імунотропну дію при пульмонологічних захворюваннях. Фенспірид (патентована назва - ереспал). Хімічна речовина - діазоспіро-деканон. Фенспірид - це новий препарат, що має тропність до дихальних шляхів і застосовується в клінічній пульмонології, як протизапальний засіб. Його протизапальна дія спрямована на всі фази запального процесу. Унікальність препарату полягає в тому, що він не належить до відомих груп нестероїдних і стероїдних препаратів. При цьому фенспірид здійснює подібний до стероїдів вплив, інгібуючи активність фосфоліпази А2 шляхом блокади транспорту іонів кальцію в клітину. Недостатність іонів кальцію знижує активність фосфоліпази А 2, що уповільнює каскадну трансформацію арахідонової кислоти. Це призводить до зменшення продукції простагландинів, лейкотрієнів і тромбоксану та забезпечує виражений протизапальний ефект. Внаслідок цього зменшується ексудація, блокується хемотаксис та продукція прозапальних цитокінів. Даний механізм лежить в основі спазмолітичної дії Фенспіриду стосовно гладкої мускулатури бронхів і нормалізації процесу секреції слизу. Фенспірид блокує Н1-гістамінові рецептори, здійснюючи антигістамінний, протинабряковий і спазмолітичний ефект відносно гладкої мускулатури бронхів, зменшує об'єм бронхіального секрету. Крім того, препарат пригнічує a 1-адренорецептори бронхів, викликаючи інгібіцію фосфодіестерази, що попереджує скорочення гладкої мускулатури бронхів під дією ацетилхоліна, серотоніна, LT D4 та інших контрактильних агентів [6]. Препарат має інгібуючий вплив на синтез і секрецію цитокінів (найбільш виражений ефект препарат здійснює на TNF-a) [3, 5, 7]. Прямий вплив Фенспіриду на рецептори нервових закінчень сприяє зменшенню набряку слизової оболонки і надлишкового вироблення слизу. Важливим фактором є тропність препарату до дихальної системи. При цьому найвища фармакологічна ефективність препарату виявляється на рівні верхніх і нижніх дихальних шляхів. Фенспірид не викликає побічних ефектів, властивих глюкокортикостероїдним і нестероїдним протизапальним препаратам (НПЗП), але на відміну від «класичних» НПЗП не має болезаспокійливої, антиагрегантної і жарознижуючої дії. Останнім часом з'являються публікації, що оцінюють дію фенспіриду при лікуванні різних запальних захворювань легень, але не має даних про імунотропну дію Фенспіриду. У корисній моделі, що заявляється, поставлено задачу визначення імунотропних властивостей Фенспіриду при лікуванні хворих з пульмонологічною патологією. Поставлена задача досягається тим, що у хворих на ХОЗЛ, до та після лікування Фенспіридом оцінювали показники імунограми, крім цього проведено дослідження імунологічної активності in vitro, у хворих з різними захворюваннями легень. Сучасні погляди імунологів на проблему вторинного імунодефіциту при ХОЗЛ підтверджують думку про необхідність активної іммунокорегуючої терапії в випадку загострення процесу та для його профілактики [1, 2]. Тому досягнутий результат від використання винаходу полягає в підвищенні ефективності лікування хворих на ХОЗЛ і інші запальні захворювання легень при використанні Фенспіриду, як речовини здатної впливати на імунітет. Поставлена задача досягається тим, що у процесі обстеження 16 хворих на ХОЗЛ використовувались традиційні клінічні, рентгенологічні, електрофізіологічні, функціональні і лабораторні методи дослідження та імунологічне дослідження, контрольна група становила 15 практично здорових чоловік. Усі хворі були чоловічої статі віком від 35 до 65 років і отримували дозу Фенспіриду - 160мг на добу (поділену на 2 прийоми по 80мг, вранці та в вечорі), приймали препарат перед їжею. Спосіб здійснюється наступним чином: у хворих на ХОЗЛ проводиться комплексне імунологічне дослідження, Імунологічне дослідження включало кількісну оцінку субпопуляцій лімфоцитів непрямим імунофлюоресцентним методом за допомогою моноклональних антитіл з використанням люмінесцентного мікроскопа "Люмам 1-3". Визначали вміст субпопуляцій лімфоцитів - CD3+ (Т-лімфоцитів), CD4+ (Т-хелперів), CD8+ (Т-супресорів), CD16+ (T-кілерів), CD22+ (В-лімфоцитів) та сироваткових IgG, IgA та IgM за методом Mancini e.а. Проводилося визначення проліферативної здатності лімфоцитів, а також фагоцитарної активності нейтрофілів, концентрації у крові циркулюючих імунних комплексів. Клінічну ефективність лікування оцінювали по клінічним, лабораторним і функціональним показникам, перш за все - легеневої вентиляції. Оцінку показників імунологічного профілю, до і після лікування, проводили в комплексі з урахуванням клінічних та спірографічних даних. При оцінці висхідних показників імунограми в залежності від типу імунної відповіді хворі були поділенні на три клінічні групи: 1 - з гіперергічною реакцією 19% (3 пацієнта), 2 - з окремим імунологічними порушеннями 68% (11 пацієнтів), 3 - з гіпоергічною реакцією 13% (2 пацієнта). Аналіз отриманих даних показав, що у випадку гіперергічної реакції імунної системи відзначено зростання абсолютної кількості лімфоцитів, а також збільшення в субпопуляціях Т-лімфоцитів і популяції В-лімфоцитів. В порівнянні з висхідними величинами, абсолютна кількість лімфоцитів, та субпопуляції лімфоцитів: CD3+, CD4+ (Тхелпери), CD8+ (Т-супресори) та CD22+ (В-лімфоцити) після лікування збільшилась на 12%, 11%, 18%, 14% та 11% (рис. 1). Спонтанна реакція бласттрансформації лімфоцитів залишилась на рівні висхідної величини. В групі пацієнтів з окремими імунологічними порушеннями застосування Фенспіриду сприяло переважно зростанню абсолютної кількості лімфоцитів, Т-хелперів та збільшенню рівня В-лімфоцитів (рис. 2). При гіпоергічній реакції імунної системи, після проведеного курсу лікування Фенспіридом, нами відзначено переважне зростання проліферативної активності субпопуляції CD4+ лімфоцитів (Т-хелпери), середній рівень яких у двічі перевищував їх висхідний показник. Проліферативна активність CD8+ лімфоцитів та CD22+ лімфоцитів зросла лише на 30% та 18%, відповідно. Застосування фенспіриду сприяло переважному зростанню абсолютної кількості лімфоцитів (на 28%), проліферативної активності Т-хелперів та збільшенню рівня активних Т-лімфоцитів (рис. 3). В результаті проведених нами досліджень відзначено високу клінічну, функціональну та лабораторну ефективність лікування Фенспіриду в 81% випадків, відповідно в групах з гіпоергічною реакцією імунної відповіді та у випадках з окремими імунологічними порушеннями, у 19% випадків у хворих з гіперергічною реакцією імунної відповіді лікування було не ефективним, що можна пояснити надмірним зростанням абсолютної кількості субпопуляцій Т і В - лімфоцитів, це негативно позначається на їх функціональній активності, підтвердженням чого є зниження рівня активних Т-лімфоцитів та імуноглобулінів класу G, А та М. Гіперактивація проліферативної активності субпопуляцій Т-лімфоцитів з подальшим виснаженням компенсаторних механізмів адаптації негативно позначиться на процесах імунорегуляції та механізмах імунної відповіді [1, 2]. У цих випадках застосування фенспіриду є недоцільним. З практичної точки зору застосування фенспіриду в комплексній терапії пацієнтів на ХОЗЛ повинно ґрунтуватись на даних висхідного рівня показників клітинної та гуморальної ланок імунітету. У разі гіперергічних імунопатологічних проявів призначення фенспіриду є протипоказаним. Результати лікування Фенспіридом засвідчили, що у пацієнтів з гіпоергічною реакцією імунної системи та окремими імунологічними порушеннями, достовірно покращувались основні спірографічні показники та клінічні прояви. У пацієнтів з гіперергічною реакцією імунної системи, не спостерігалося клінічного покращення, показники легеневої вентиляції залишилися без суттєвих змін. Для визначення впливу Фенспіриду на імунограму in vitro, відібрано репрезентативну групу пацієнтів на ХОЗЛ у кількості 13 осіб віком від 30 до 60 років. Аналіз отриманих in vitro даних показав, що Фенспірид має імуностимулюючі властивості по впливу на Тлімфоцити в діапазоні від 25 до 87%. У 69% обстежених (9 хворих) імуностимулювальні властивості препарату на Т-лімфоцити становлять більше 50%. Таким чином, в результаті проведених досліджень, шляхом аналізу імунологічних показників in vitro та в ході клінічного спостереження за хворими з імунологічним дослідженням крові в динаміці, доведено, що Фенспірид має імунотропну дію. Література: 1. Драник Г.Н. Клиническая иммунология и аллергология. К.: ООО "По лиграф плюс", 2006. - 482с. СПб.: Элби. 2004. - 800с. 2. Смирнов В.Ф. Иммунодефицитные состояния. СПб.: Фолиант. 2000. - 568с. 3. Фещенко Ю.И., Яшина Л.А., Полянская A.M., Туманов А.Н.. Обструктивные заболевания легких: образовательная программа для врачей /-Київ, 2004. - 287с. 4. Фещенко Ю.И., Гаврисюк В.К. Хронические обструктивные заболевания легких: классификация, диагностика, лечение (часть 2) /Ліки України. - 2004. - №9. - с.14-17. 5. Чучалин А.Г. Рациональная фармакотерапия заболеваний органов дыхания. - М.: Высшая школа, 2004. том 5 - 873с. 6. Яшина Л.А., Фещенко Ю.И., Полянская М.А. и др. Эффективность фенспирида (эреспала) вбазисной терапии хронического обструктивного бронхита /Укр. пульмонол. журн. - 2003. - №3. - С.30-37. 7. Global Initiative forr Chronic Obstruktive Luing Disease (GOLD). Global strategy for the diagnosis, manamegent, and prevention of chronik obstruktive pulmonsri disease: NHLBI/WHO Workshop, 2003. - 19p.